• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методи вимірювання рівня і динаміки продуктивності праці

Відповідно до прийнятих методів визначення об'єму проведеної продукції розрізняють наступні методи вимірювання продуктивності праці:

1. натуральний і його різновиди на основі умовно-натуральних вимірників продукції;
2. трудовий і його різновиди на основі нормованого і фактично відпрацьованого часу;
3. вартісний і його різновиди на основі показників об'єму продукції (валовою і товарною) і об'єму (чистої, умовної чистої, нормативно чистої продукції, нормативної вартості обробки, нормативної заробітної плати).

Кожен з названих методів має самостійне значення, свої особливості, певну сферу застосування від правильності вибору відповідного методу вимірювання продуктивності праці залежить достовірність і значення економічних виводів.

Натуральний метод вимірювання продуктивності праці найбільш поширений для оцінки продуктивності праці на робочих місцях і в бригадах. Він може застосовуватися також і в тих галузях промисловості, де проводяться однорідні по своєму складу і споживчим властивостям виробу. Натуральний метод вимірювання продуктивності праці ширший, ніж в інших галузях, застосовуються в електроенергетиці, гірничорудній, паливно-добувній галузях промисловості, в металургії, цементній, цукровій і інших галузях. Суть методу натурального вимірювання продуктивності праці полягає в тому, що кількість виробленої продукції в натуральному виразі, зміряна у фізичних одиницях міри, довжини, маси і так далі, виражають у витратах часу на її виготовлення. Найчастіше ці витрати представляються у відпрацьованих людино-годинах, людино-дні.

Такий розрахунок дозволяє визначити величину рівня продуктивності праці - випуск конкретних споживчих вартостей (у натуральному виразі) в одиницю часу.

Це єдиний зі всіх наявних методів вимірювання продуктивності праці, тобто вироблення (w) у фізичних одиницях протягом певного часу. Динаміка продуктивності праці по цьому методу визначається індексом, що має наступний вигляд:

Значення вказаного методу вимірювання продуктивності праці полягає в тому, що він дозволяє зміряти рівні і динаміку продуктивності живої конкретної праці, ступінь його ефективності. Отримувані показники рівня продуктивності праці за умови випуску однорідної продукції можуть бути використані для міжзаводської і міжнародних порівнянь. На основі обліку продуктивності праці в натуральних показниках відкривається можливість визначити ступінь використання робочих місць, ступінь напруженості виконання норм вироблення. Здійснюючи вимірювання продуктивності праці в натуральних одиницях, створюються сприятливі умови для аналітичної роботи в частині міжзаводських порівнянь продуктивності праці.

Великі аналітичні можливості натуральних показників вимірювання продуктивності праці, що забезпечує порівнянність показників вироблення отриманих на різних ділянках і підприємствах, можливість виявлення структури сукупності на динаміку загального середнього вироблення, висувають цей метод оцінки продуктивності праці на перше місце серед інших. Проте порівняння навіть таких, здавалося б зіставних величин, як видобуток вугілля на одного робочого на шахтах і розрізах, не зовсім правомірно зважаючи на якісні відмінності вугілля, що здобувається. Показники вироблення, обчислені на основі натурального методу вимірювання, мають обмежене застосування із-за неможливості включення в розрахунок не тільки всіх готових виробів, але і напівфабрикатів, деталей, послуг на сторону, тобто всіх видів продукції і робіт, незалежно від ступеня їх готовності.

В цьому випадку успішніше може застосовуватися трудовий метод вимірювання продуктивності праці. Суть трудового методу вимірювання продуктивності праці полягає в тому, що відповідні витрати часу (людино-години, людино-день) відносять до випуску продукції в натуральному або умовно-натуральному виразі. В цьому випадку отримують уявлення про середню трудомісткість виготовлення одиниці продукції даного вигляду:

Це один з найважливіших показників ефективності виробництва, що характеризує в динаміці зниження витрат на одиницю продукції. Проте і цей метод має свої обмеження в застосуванні. При розрахунку цього індексу на практиці виникають труднощі, пов'язані з необхідністю визначення фактичних витрат праці в базисному періоді на одиницю кожного виду продукції. Такий облік буває важко організувати в багатономенклатурних виробництвах. Крім того, в індексі використовуються дані про проведену продукцію в натуральних вимірниках, тому іноді важко врахувати зміни в її якості.

У цих умовах широке застосування знаходить вартісною метод вимірювання продуктивності праці, як найбільш універсальний, такий, що охоплює загальний результат виробництва на рівні міністерств, галузі, територій, промисловості в цілому і кожного підприємства окремо.

У плануванні і обліку продукції обчислюють показник вироблення товарної і нормативної чистої продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу. Показник, розрахований по товарній продукції, не може характеризувати рівень продуктивності живої праці, оскільки продукція за своєю вартістю складається з витрат живої упредметненої праці. Порівнювати різні галузі між собою по показнику середнього вироблення товарної продукції не можна. На початку 90-х років середнє річне вироблення товарної продукції в оптових цінах підприємств на одного працівника промислово-виробничого персоналу в харчовій промисловості в 5 разів перевершує рівень вироблення в лісовій, деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості, то з цього зовсім не виходить, що найвищий рівень продуктивності праці спостерігається в харчовій промисловості. Але це далеко не так. Пошук найбільш точного вимірника продуктивності праці на основі вартісного методу привів до показників "очищеним" в повній або частковій мірі від цих витрат.

В зв'язку з цим в останнє десятиліття широкого поширення набула концепція вартісного вимірювання продуктивності праці на основі чистої і нормативної чистої продукції. Формула індексу продуктивності праці по вартісному методу має наступний вигляд:

де q0і q1- фактичний об'єм продукції або об'єм виробництва базисного і звітного періоду в незмінних цінах або по незмінних нормативах; Т0і Т1- середня облікова чисельність працівників промислово-виробничого персоналу або робочих в базисному і звітному періодах; w0і w1- середнє вироблення на одного облікового працівника або робочого в базисному і звітному періодах.

Динаміку зростання продуктивності праці на виробництві можна виявити на основі стану нормування праці, ступені виконання і перевиконання норм вироблення, а так само і на основі тих, що існують в цехах підприємства таких називаючих науково обгрунтованих норм вироблення. Статистичне вивчення стану норм вироблення і їх виконання складає важливу сторону господарської і організаторської роботи на будь-якому підприємстві. На промислових підприємствах вивчення виконання норм вироблення організоване у формі оцінки робочих нарядів, рапортів про вироблення, платіжних відомостей, табелів і тому подібне, а в цілому по промисловості або іншій галузі матеріального виробництва у вигляді всестороннього аналізу статистичної звітності.

Сама норма вироблення - це об'єм роботи в натуральному численні, який може бути виконаний в одиницю часу (годину, зміну, місяць), виходячи зі встановленої на її випуск або виробництво норми часу. Отже, норма часу і норма вироблення знаходяться між собою в зворотній залежності.

Читайте також:

1. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
4. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
5. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
9. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
10. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
11. Адаптація працівників.
12. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ

Переглядів: 715