• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ У БАГАТОСТОРОННЬОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ І РЕГУЛЮВАННІ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

ТЕМА 14

Поняття «міжнародні економічні організації» (MEO). Роль MEO в системі МЕВ. MEO як вияв тенденції багатостороннього економічного співробітництва. Головні функції, принципи і методи діяльності MEO, механізм управління, фінансові кошти. Участь країн у MEO як одна з форм реалізації їх суверенітету. Сучасна система MEO, їх класифікація.

Економічна діяльність ООН, її рівні. Система головних органів ООН. Генеральна Асамблея. Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР). Програми ООН. Регіональні комісії ООН з соціальних і економічних питань.

MEO поза системою ООН. Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). «Велика вісімка».

Група Світового банку, мета створення, функції, структура. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Міжнародна фінансова корпорація (МФК). Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Багатостороннє інвестиційно-гарантійне агентство (БАГІ).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) як одна з головних фінансових організацій: компетенція, фінансові кошти, організаційна структура, особливості кредитної діяльності. Фонди МВФ. Програми МВФ в Україні.

Банк міжнародних розрахунків (БМР) у системі регулювання валютно-кредитних відносин. Група десяти («Паризький клуб»). Лондонський клуб.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Головні напрями діяльності ЄБРР в Україні.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), особливості його діяльності.

Регіональні банки реконструкції та розвитку в Африці. Азії, Латинській Америці, їх роль у економічному розвитку країн, що розвиваються.

Міждержавні загальноекономічні та політичні організації країн, що розвиваються. Організація американських держав (ОАД). Організація африканської єдності (ОАЄ) та її правонаступник Африканський союз (АС). Організація «Ісламська конференція» (ОІК). Ліга арабських держав (ЛАД).

Міждержавні галузеві організації. Організація держав - експортерів нафти (ОПЕК) та її арабська група (ОАПЕК). Рада з нафти (АСКОПЕ). Асоціація судновласників (ФАСАЗ). Асоціація вантажовідправників. Міждержавні організації у галузі сільського господарства (кофе, какао, банани, цукор та ін.), у галузі промисловості та будівництва (залізо і сталь, боксити, олово, мідь та ін.).

Міжнародні об'єднання підприємців.

Україна і міжнародні економічні організації.

Міжнародна економічна інтеграція є вищою формою ін­тернаціоналізації господарського життя, вона становить про­цес економічної взаємодії країн – членів інтеграційного угру­повання, який призводить до зближення господарських ме­ханізмів та набуває форми міждержавних угод і узгоджено ре­гулюється міждержавними органами.

Одним з головних органів ООН є Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) – орган ООН, що координує економічну та со­ціальну діяльності ООН та її спеціальних установ. Вона від­повідає за виконання функцій Організації, викладених у гл. IX Статуту «Міжнародне економічне і соціальне співробітниц­тво».

Завдання ЕКОСОР:

- служити центральним форумом для обговорення міжна­родних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого ха­рактеру та вироблення рекомендацій щодо відповідної політи­ки для держав-членів і системи ООН загалом;

- контролювати і оцінювати здійснення загальної страте­гії та першочергових завдань, визначених Генеральною Асамб­леєю ООН в економічній, соціальній та суміжних сферах, і за­безпечувати послідовне практичне виконання на комплексній основі відповідних директивних рішень і рекомендацій, прий­нятих на конференціях ООН та інших форумах системи ООН після їх затвердження Генеральною Асамблеєю та/або Еконо­мічною і соціальною радою;

- здійснювати загальну координацію діяльності організа­цій системи ООН в економічній, соціальній і суміжних сферах і з цією метою забезпечувати виконання першочергових зав­дань, визначених Генеральною Асамблеєю для системи зага­лом;

- готувати всебічні огляди політики та сфери оперативної діяльності у всій системі ООН, враховуючи необхідність рівно­ваги, сумісності та відповідності першочерговим завданням, поставленим Генеральною Асамблеєю для системи загалом.

Під керівництвом Економічної і соціальної ради працюють 5 регіональних комісій, метою яких є сприяння соціальному та економічному розвитку регіонів, зміцнення економічних від­носин країн кожного регіону між собою та з іншими країнами світу. Ці комісії вивчають соціально-економічні проблеми своїх регіонів і дають необхідні рекомендації урядам країн-членів і спеціалізованим організаціям, а також беруть участь у виконанні проектів розвитку. Серед них:

- Європейська економічна комісія (ЄЕК);

- Економічна і соціальна комісія ООН для Азії та Тихого океану (ЕСКАТО);

- Економічна комісія ООН для Африки (ЕКА);

- Економічна комісія для Латинської Америки та Кариб­ського регіону (ЕКЛАК);

- Економічна комісія ООН для Західної Азії (ЕКЗА).

Європейська економічна комісія створена у 1947 р. як тимчасовий орган ООН з питань економічного відродження Європи. Сьогодні вона працює на постійній основі. Об'єднує європейські країни, США і Канаду. Пріоритетними напря­мами її діяльності є: сприяння торгівлі; довгострокове еконо­мічне планування та прогнозування; науково-технічна спів­праця країн-учасниць; захист довкілля.

В роботі Комісії досягнуті конкретні результати у роз­в'язанні проблем розширення співпраці в галузі торгівлі, до­слідження та регламентів у зовнішній торгівлі, ліквідації роз­біжностей у правових режимах країн-членів.

Економічна і соціальна комісія ООН для Азії та Тихого оке­ану створена у 1947 р. для сприяння соціально-економічному розвитку азіатських та тихоокеанських країн. Об'єднує 37 кра­їн – країни регіону, а також США, Великобританію, Францію, Нідерланди.

У роботі ЕСКАТО як спостерігачі чи консультанти мають право брати участь представники будь-якої країни – члена ООН чи органів системи ООН. Найвищим її органом є пленарна сесія. Дев'ять її постійних комітетів займаються специфічни­ми проблемами регіону. Так, діють комітети: з координації до­сліджень у басейні ріки Меконг; з координації спільної розвід­ки мінеральних ресурсів на азіатському шельфі; комітет з тай­фунів; комітет з координації спільного розроблення мінераль­них ресурсів на шельфі південної частини Тихого океану та інші. Пріоритетними напрямками діяльності Комісії є підготов­ка конкретних рекомендацій, спрямованих на зміцнення на­ціональної економіки країн регіону, укріплення приватного та кооперативного секторів, проведення аграрних реформ, індус­тріалізації через розвиток базових галузей і посилення зв'язків промисловості з сільським господарством.

Економічну комісію ООН для Африки було створено в 1958 р. Вона нараховує 51 африканську державу. Крім того, у роботі Комісії мають право брати участь як спостерігачі чи консультанти представники будь-якої країни – члена ООН.

Комісія покликана сприяти економічному та соціальному розвитку країн-членів, співпраці між ними та іншими країна­ми світу. Для цього ЕКА досліджує економічний стан країни, виробляє рекомендації і консультує уряди країн-членів, вдається до практичних заходів для економічного розвитку африканських держав. Комісія працює над створенням багатосторонніх регіональних та субрегіональних проектів. До них належать: проект освоєння басейну ріки Сенегал, створенню Африканського фонду промислового розвитку тощо. Найви­щим органом ЕКА є пленарна сесія, яку проводять раз на два роки.

Економічна комісія ООН для Латинської Америки та Карибського регіону була створена у 1948 р. для сприяння еконо­мічному та соціальному розвитку країн регіону. У склад Ко­місії входить 40 держав. За участю Комісії в регіоні створені інтеграційні об'єднання – Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі, Централь­ноамериканський спільний ринок. Вона підготувала угоди про валютну та клірингову співпрацю, програму експорту готових виробів, проекти міжнаціональних підприємств та інші.

Економічна комісія ООН для Західної Азії створена у 1973 р. Вона об'єднує 14 держав Арабського Сходу і Організа­цію визволення Палестини. Ізраїль не був допущений у Ко­місію. У діяльності ЕКЗА переважають дослідницькі функції з питань тенденцій та перспектив розвитку в окремих країнах регіону; проблеми передачі технологій тощо.

Разом з економічними комісіями важлива роль у світовому господарстві належить Конференції ООН з торгівлі та роз­витку (ЮНКТАД). Вона створена у 1964 р. і займається про­блемами міжнародного економічного співробітництва, усунен­ня перешкод на шляху міжнародної торгівлі, боротьби проти протекціонізму. ЮНКТАД – це свого роду форум для обгово­рення питань, які стосуються взаємовідносин між Північчю (розвиненими країнами) та Півднем (країнами, що розвива­ються).

У міждержавному регулюванні валютних та кредитних відносин основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінансовим організаціям, серед яких провідне місце займають Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Банк міжнародних розрахунків, регіональні банки та валютно-кре­дитні організації ЄС – Європейський інвестиційний банк, Єв­ропейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції та розвитку.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – це міжурядова валютно-кредитна організація зі сприяння розвитку міжна­родної торгівлі та співробітництву у валютній сфері. Ство­рений на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р., а розпочав працювати з 1947 р. Має статус спеціалі­зованого закладу ООН. Станом на 1997 р. нараховує понад 180 країн-членів. Україна стала членом МВФ у вересні 1992 р. (на той час – 167 членом).

МВФ – це організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Розмір квоти залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі у світовій економіці й міжнародній торгівлі. Квота переглядається кож­ні 5 років. Залежно від роз­мірів квот розподіляються голоси між країнами під час прий­няття рішень в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СПЗ її квоти. В результаті більшість голосів належить США і країнам – чле­нам ЄС.

Основними завданнями МВФ є:

- сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва встановленням норм регулювання валютних курсів та контролю за їх дотриманням;

- сприяння багатосторонній системі платежів та ліквіда­ція валютних обмежень;

- надання валютних кредитів державам-членам для ви­рівнювання платіжних балансів;

- організація консультативної допомоги з фінансових і валютних питань.

Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними орга­нами країн-членів – казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну.

МВФ надає кредити декількох видів:

1. Звичайний кредит – для стабілізації платіжного балан­су в межах року з можливим його продовженням до 4-5 років.

2. Компенсаційний кредит – для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років).

3. Стабілізаційний («буферний») кредит – для фінансуван­ня запасів сировини у зв'язку з несприятливою кон'юнктурою на світових ринках (на 3-5 років).

4. Розширене фінансування – для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років).

Кредити МВФ надає лише з дотриманням певних економіч­них і політичних вимог у формі програми стабілізації економі­ки. Країни-члени зобов'язані надавати МВФ інформацію про офіційні запаси золота і валютні резерви, стан економіки, платіжний баланс, іноземні інвестиції та грошовий обіг тощо.

Світовий банк було створено 25 червня 1946 р. Його струк­тура включає:

1. Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР).

2. Міжнародну асоціацію розвитку (МАР).

3. Міжнародну фінансову корпорацію (МФК).

4. Багатостороннє агентство гарантії інвестиції (БАГІ),

5. Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС).

Головною складовою Світового банку є Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який був заснований у липні 1944 р. на Бреттон-Вудській валютно-фінансовій конференції, що відбулася у м. Бреттон-Вудсі (США) під егідою ООН. Мета МБРР – сприяння економічному прогресові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються, і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню. Інвестиції спрямовуються як на будівництво доріг, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, так і на сприяння розвитку сільськогосподарських структур, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок. Деякі позики цього банку фінансують ви­датки, пов'язані з реструктуризацією економіки, що сприяє її стабільності, ефективності та ринковій орієнтації. Банк забез­печує також «технічну допомогу» або експертну підтримку, до­помагає урядам країн підвищити ефективність специфічних секторів їх економік відповідно до потреб національного роз­витку.

До регіональних європейських валютно-кредитних органі­зацій належать: Європейський інвестиційний банк, Європей­ський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції та розвитку.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), створений у 1958р., – це фінансова організація ЄС, яка забезпечує довго­строкові позики для капітальних інвестицій з метою зміцнен­ня збалансованого економічного розвитку Союзу та інтеграції. ЄІБ також сприяє виконанню фінансових аспектів політики співробітництва з країнами, які не є членами ЄС. Пріоритетне завдання банку – підтримання регіонального розвитку. Біль­ше ніж половина загальної суми позик виділяється для інвес­тицій у виробництво в регіонах, які відстають у індустріально­му розвитку чи переживають занепад промисловості, для по­кращання систем зв'язку та охорони довкілля. Проекти, під­тримані позикою ЄІБ, мають найнижчу з можливих відсот­кових ставок. Кредити надаються на 20-25 років. Правління банку розташоване у Люксембурзі.

Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) створений у 1973 р. в межах європейської валютної системи. Він надає кредити країнам – членам ЄС для покриття дефіци­ту платіжного балансу за умови виконання ними програми ста­білізації економіки, а також виконує функції кредитно-розрахункового обслуговування.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) – це міжнародний банк, створений у квітні 1991 р. для сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та колиш­нього СРСР. У кредитуванні віддає перевагу недержавним структурам господарювання. 60 % його ресурсів спрямовано на розвиток у цих країнах приватного сектору, а 40 % – на розвиток інфраструктури.

Завданням ЄБРР є створення в постсоціалістичних країнах конкурентоспроможної промисловості, розвиток взаємовигід­них зв'язків між західноєвропейськими країнами і надання кредитів під великі проекти в галузях енергетики, транспорту, зв'язку, охорони довкілля тощо. Надаючи кредити, ЄБРР сприяє швидкому переходу східноєвропейських країн до економічної стабільності. Пріоритетними проектами фінансування в Україні є кон­версія, сільське господарство, приватизація, транспорт, теле­комунікації, охорона довкілля, сприяння розвитку банківсь­кого сектору. Банк фінансує проекти вартістю не менше ніж 15-17 млн дол. США. Максимальний річний відсоток, який має сплачуватися банку за кредити, – 16-18 %. Штаб-квар­тира банку розташована у Лондоні.

Банк міжнародних розрахунків (БМР) – це розрахункова палата, що діє на акціонерній основі. Створено БМР у 1930 р. у Базелі згідно з Гаазькою угодою про німецькі репатріації за ре­зультатами Першої світової війни. Його членами є 41 країна. Розрахунковою одиницею, в якій ведеться баланс БМР, був і залишається золотий швейцарський франк (один золотий франк містить 0,29 г чистого золота; американський долар конвертується у золотий франк за курсом 1 золотий франк = = 1,94 долара). Нині БМР здійснює банківські операції з метою сприяння центральним банкам країн в управлінні їх банківсь­кими резервами; займається регулюванням міжнародних розрахунків та розробкою погоджених банківських стандар­тів; здійснює дослідження в галузі валютної і грошової політи­ки. Функції регулювання міжнародних розрахунків та розроб­ка нормативних документів з банківського нагляду здійсню­ються через три комітети: Базельський комітет з банківського нагляду; Базельський комітет з систем платежів і розрахунків; Постійний комітет з євровалют. Мінімальні стандарти з бан­ківського регулювання і нагляду, погоджені з БМР, викорис­товує більшість країн світу як основу побудови національного банківського законодавства.

Паризький клуб – неформальна організація урядів голов­них держав-кредиторів світу. Основними його членами є роз­винуті країни. В його роботі також беруть участь МВФ та Світовий банк. Клуб не має жорсткої організаційної структури і може понови свої ряди будь-якими країнами-кредиторами, що визнають умови його роботи. Здійснює нагляд за державною заборго­ваністю країн-боржників. У разі виникнення проблем у країни-боржника зі збалансованістю платіжного балансу, органі­зовує багатосторонні переговори та бере участь у виробленні угоди про перенесення строків сплати чи реструктуризацію зовнішнього боргу. Обов'язковою умовою звернення за допомо­гою до Паризького клубу про відстрочення сплати боргу є попе­реднє погодження з МВФ програми урядових заходів, спрямо­ваних на виправлення становища. Часто бере участь у вироб­ленні умов реструктуризації зовнішніх боргів країн, що роз­виваються.

«Клієнтом» Паризького клубу є і Україна, яка у 2001 р. провела переговори з клубом і домовилася про реструктуриза­цію зовнішнього боргу на суму 580 млн. дол. США за 2000-2002 рр. на 12 років з пільговим періодом 3 роки.

Лондонський клуб – консультаційний комітет великих приватних банків-кредиторів, що займається проблемами реструктуризації при­ватної зовнішньої заборгованості. Переговори про умови рест­руктуризації веде один з банків за дорученням усіх банків, що беруть участь у консультативній раді. Умовою підписання уго­ди про реструктуризацію боргів є прийняття країною програ­ми МВФ зі структурної перебудови економіки та здійснення економічних реформ.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
3. PR-відділ організації: переваги і недоліки
4. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
5. V. Економічні цикли.
6. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
7. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
8. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
9. Адміністративні правовідносини
10. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
11. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
12. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах

Переглядів: 2192