• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні підходи до розуміння суспільства.

Лекція 1. Суспільство та його економічна сфера.

Тема 11. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

Контрольні запитання і завдання.

Вихідні цінності людського буття.

В житті людини велике значення мають ціннісні орієнтири.

Поняття цінностей позначає не стани чи властивості речей самих по собі, а їх якісні прояви щодо людини. Цінність – це значущість чогось для людини.

Поняття цінностей у певному сенсі протистоїть поняттю знання.

Людина може знати, що певна річ нічого не варта в аспекті її предметних співвідношень, але для неї може бути надзвичайно цінною як спогад, родинна реліквія та ін. (Згадаймо, як Тарас Бульба загинув, не побажавши залишити ворогам своєї люльки).

Цінність постає як цілісний, інтегральний мотив діяльності та характеристика людських вчинків у тому сенсі, що вчинок вказує на те, що для певної людини постає її справжніми цінностями. З одного боку, це тому, що людина досить часто не може раціональними аргументами довести, чому певні речі (або стосунки) є для неї цінностями.

З іншого боку, реальні ситуації життя досить часто можуть виявити навіть несподівано для самої людини її справжні глибинні ціннісні орієнтації, які можуть не збігатися із свідомими уявленнями про них.

Хоча цінності мають індивідуалізований характер, до найголовніших людських цінностей можна впевнено віднести насамперед найвищу цінність – саме людське життя. Визнання життя людини найвищою цінністю постає вихідним принципом сучасного гуманізму.

Із такого визнання органічно випливає у значенні другої за важливістю цінності право людини на вибір життєвого призначення. Це означає, що перше право розпорядитися життям належить самій людині.

Наступною цінністю для людини є свобода. Під свободою загалом розуміють наявність у людини можливостей для максимального самовиявлення.

До людських цінностей відносять також моральні (добро, сумління, мужність), естетичні (краса, гармонія), соціокультурні та ін. цінності.

1. Чому філософська концепція людини – це поняття суспільної істоти?

2. Чому діяльність людини – це основа її буття?

3. Назвіть вихідні цінності людського буття.

1. Основні підходи до розуміння суспільства.

2. Економічна сфера суспільства. Спосіб виробництва.

3. Базис і надбудова.

4. Основний принцип історичного матеріалізму.

Осмислюючи зовнішній світ, люди здавна прагнули зрозуміти і пояснити суспільні явища, зміст суспільної організації.

Суспільство – компонент об’єктивної реальності.

Її специфіка визначається способом буття людини, взаємодією людей, їх свідомою трудовою діяльністю.

Діяльність виступає як специфічний спосіб існування соціальної матерії.

Вивчення суспільства як цілісної системи, що розвивається, є предметом соціальної філософії.

Завдання соціальної філософії – визначити поняття «суспільства», поняття «суспільних явищ», з’ясувати основи єдності їх у суспільстві.

Суспільство визначається в широкому і вузькому розумінні.

У широкому – поняття «суспільство» охоплює всі суспільні явища – соціальну діяльність, практику, суспільний та політичний лад, організацію сім’ї, інших соціальних спільностей, усі види культури, всі форми духовності.

Отже, суспільство означає цілісну систему життєдіяльності людей в усій її повноті та розвитку. Тут суспільство як людство відокремлюється із усіх спільностей тварин.

У вузькому розумінні поняття «суспільство» вживається для позначення історично конкретного типу соціальної системи, певного етапу людської історії (традиційного, індустріального, інформаційного тощо).

Тут суспільство розглядається не в усій сукупності елементів, а лише у важливіших, істотніших властивостях етапу.

Ці два основних визначення суспільства є вихідними в аналізі.

Існує безліч точок зору на суспільство і причини його виникнення.

Ідеалістичний підхід до розуміння суспільства ґрунтується на визнанні вирішальної ролі міфів, релігій, ідей, духовності у згуртуванні людей в єдине ціле – суспільство.

Видів ідеалістичного підходу багато.

Однією з перших концепцій розуміння суспільства і джерел розвитку є міфологічна модель, що виникла в епоху сивої давнини.

Суспільство, як окрема людина, через призму такої моделі розглядається в системі загального світового порядку – космосу, що виступав джерелом і першоосновою всього сущого.

Космічне першоджерело існування суспільства і діючих законів та моральних норм – основна тема древніх міфів.

Історики і філософи античності також розглядали суспільство не як особливе утворення, що розвивається за власними законами, а як компонент космічного буття. Звідси випливає міфологічність їхніх поглядів.

Релігійна модель суспільства – інший різновид ідеалістичної моделі.

Суть її – в ідеї божественної обумовленості устрою суспільства, що має забезпечувати людині умови для гідної зустрічі з Богом у майбутньому житті. В залежності від приналежності до тієї або іншої світової або національної релігії ця модель має свої особливості, своє розуміння суспільства і сенсу життя.

Буддизм у Стародавній Індії та інших східних країнах вважав кінцевою метою людського життя вічне блаженство.

Конфуціанство у Стародавньому Китаї ставило основою існування суспільного життя моральність з її золотим правилом: не роби людині того, чого не бажаєш собі, і тоді зникне ненависть у державі, зникне ненависть у сім’ях.

Вчення Конфуція про людинолюбство як основу суспільства дозволяє вважати його родоначальником філософії соціальної злагоди.

Християнство розробило теологічну модель суспільства, що найповніше сформульована у Середньовіччі Августином Блаженним у трактаті «Про град Божий», Ансельмом Кентерберійським у творі «Чому Бог людина» та Фомою Аквінським у книзі «Про могутність Бога».

В ісламському суспільстві головне – положення шаріату, кодексу норм мусульманського права і моралі на основі волі Аллаха.

Багато віків релігійна концепція домінувала у духовному житті суспільства.

Вершиною ідеалістичного підходу до розуміння суспільства слід вважати німецьку класичну філософію, в основі якої – ідея освіченого розуму (І.Кант, Г.Гегель та ін.).

Натуралістичний підхід до розуміння суспільства розглядає людське суспільство як природне продовження розвитку Космосу.

Його джерела – у соціальній філософії Арістотеля, який висунув ідею про природне походження соціального розшарування людей.

Ідеї Арістотеля про суспільство увійшли в соціальну концепцію Томаса Гоббса про природне право кожного на все.

Ідеї Т.Гоббса розвивають у «Суспільному договорі» Жан-Жак Руссо, Йоган Гердер у творі «Ідеї до філософії історії людства» та інші.

Йоган Гердер стверджує, що держава пішла від природи, в якій закладена гуманність (мета суспільства).

Натуралізм (від лат. natura – природа) як філософський принцип розглядає соціальні явища винятково як дію природних сил: фізичних, географічних, біологічних та ін.

Натуралізм вищі форми буття зводить до нижчих, а людину – до рівня тільки природної істоти.

Натуралізм занадто матеріалістично трактує суть людини, виділяючи в ній тільки природну субстанцію.

Внаслідок цього людські зв’язки в трактовці натуралізму набувають винятково природності, ігнорується їх соціальність і духовність.

Матеріалістичний підхід до розуміння суспільства запропонував К.Маркс.

З погляду марксизму, що ґрунтується на творах Чарльза Дарвина, Льюіса Моргана, процес формування суспільства вихідним пунктом має виділення людини з тваринного світу при формуванні у предків людини соціально-спонукальних мотивів у поведінці.

Крім природного договору, в силу вступає і соціальний.

Процес соціалізації людини здійснювався, насамперед, в процесі праці, навички до якої постійно вдосконалювалися, передавалися від покоління до покоління, утворюючи речовинно-фіксовану культурну традицію.

Праця, стимулюючи людей до спільної діяльності, обумовила виникнення і розвиток різноманітних видів спілкування, виникнення членороздільної мови, утворення виробничих відносин.

Праця і виробничі відносини, що виникли на її основі, є головними матеріальними силами, які привели до появи й вдосконалення власне людської форми існування – суспільства.

Застосований принцип визначальної ролі суспільного буття стосовно суспільної свідомості та інших форм людської життєдіяльності дозволив Карлу Марксу показати суспільство, основу якого складає матеріальне виробництво засобів до життя, у розвитку і в історичній спадковості.

Спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціальний, політичний та духовний процеси життя взагалі.

В центрі є людина – суб’єкт діяльності.

Якщо людина одночасно і творець і продукт суспільства, то її суть – сукупність всіх суспільних відносин.

Висновки К.Маркса про природу соціального знаходили підтвердження у практиці розвитку капіталізму.

Тоді ж однодумці К.Маркса, його послідовники звертали увагу на ряд серйозних недоліків вчення:

- перебільшення ролі класової боротьби у суспільному розвитку;

- постулат про диктатуру пролетаріату;

- абсолютизацію економічного фактора.

У ХХ ст. тривав пошук нових підходів до розуміння суспільства, в якому взяли участь Вільгельм Віндельбанд, Генріх Ріккерт, Єміль Дюркгейм, Макс Вебер.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. III. Аудіювання тексту з метою розуміння
3. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
4. АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
5. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
6. Артеріальний пульс, основні параметри
7. Банківська система та її основні функції
8. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
9. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
10. Будова й основні елементи машини
11. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
12. Бюджетування (основні поняття, механізм).

Переглядів: 3837