• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема: Органи виконавчої влади, як суб’єкти АП.

Лекція 6

План.

1. Ознаки та правове становище ОВВ України.

2. Види органів виконавчої влади в АС

3. Система органів виконавчої влади та принципи її побудови.

4. Повноваження Президента України в сфері ВВ.

5. Правове становище КМУ.

6. Центральні органи ВВ.

7. Органи ВВ в АРК.

1.

Згідно ст.6 КУ державна влада в Україні здійснюється на засадах поділу на законодавчу, судову та виконавчу.

Чинне місце серед органів державної влади посідають ОВВ, що здійснюють функції державного управління економічним, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом. ОВВ - це основні суб’єкти АП. В науці АП ОВВ це частина державного апарату яка має власну структуру та штат службовців, і в межах установленої компетенції здійснює від імені народу та за дорученням держави державні функції управління.

Загальні ознаки ОВВ:

1. ОВВ мають свій власний апарат – це апарат державного управління, що становить собою цілісне утворення яке складається з великої кількості різноманітних частин ( окремих органів та структурних підрозділів );

2. ОВВ реалізують державні функції – дотримання законів України та всіх актів, тобто фактичне дотримання режиму законності і порядку;

3. ОВВ здійснюють свої функції на загальних засадах компетенції, що надає їм певний правовий статус та структурне положення в системі органів управління державою;

Компетенція ( в державному управлінні ) – це певний обсяг державної діяльності, що покладений на окремий орган, або коло питань передбачених законодавством, іншими актами, які він має право вирішувати в процесі практичної діяльності

Специфічні ознаки ОВВ:

1. Систему ОВВ передбачено законодавством ( форми та методи діяльності визначені КУ та адміністративним законодавством);

2. ОВВ має власне найменування, печатку, штамп, як практичне наділення його повноваженнями від імені держави.

3. Діяльність цих органів має вторинний, підзаконний виконавчий характер, оскільки його задачею є забезпечення дотримання законодавства.

ОВВ (державне управління) організація, яка є частиною державного апарату має певну компетенцію і структуру, територія масштабної діяльності, утворюється порядок, що встановлений законодавством, володіє певним методом роботи, наділена повноваженнями виступати за державу і покликана в порядку виконавчої діяльності здійснювати керівництво економічною, соціально-культурною та в галузях АП будівництва.

2.

Види ОВВ – це категоріальний поділ цих органів за певними структурними, владними або розпорядчими ознаками, що має науковий, теоретичний та прикладний характер, а також практично систематизує ОВВ в системі державного управління.

І. Залежно від територіальної ознаки ОВВ поділяються на 4 основних групи:

1. Центральні ОВВ – їх діяльність поширюється на всю Україну, завданням цих органів є реалізація державної політики, здійснення загального або галузевого управління, специфіка або функціонування впливу на об’єкти які знаходяться, на всій території держави ( КМУ, міністерства, державні служби, ЦОВВ зі спеціальним статусом );

2. ОВВ АРК – здійснюють державне управління об’єктами, що знаходяться в межах АРК.

3.Міжтериторіальні органи охоплюють своєю діяльністю певну частину держави, територію декількох адміністративно-територіальних одиниць, межі якої не залежать від адміністративно-територіального поділу України, їх основне завдання – галузеве управління ( міністерства відомості, митниці).

4. Місцеві ОВВ –їхня діяльність охоплює певну територію в межах адміністративно-територіальної одиниці ( державні адміністрації, органи місцевого самоврядування ), основне завдання загальне управління і координація, функції державного управління на певній території.

ІІ. За обсягом компетенції:

1. Органи загальної компетенції – це органи які в межах території здійснюють державне управління та координацію всіх або більшості підпорядкованих органів галузевої чи функціональної компетенції ( КМУ чи РМ АРК ).

2. Органи галузевої компетенції – реалізують державну політику в галузі народного господарства.

Галузь народного господарства – це поєднання об’єктів управління під керівництвом ОВВ за ознаками виробничої єдності незалежно від їх географічного розташування ( міністерство оборони, МЗС ).

3. Органи спеціальної або функціональної компетенції – забезпечують реалізацію державної політики в певній сфері, здійснюють керівництво з питань які мають загальний характер для всіх чи багатьох галузей господарства та соціально-культурного будівництва.

4. Органи предметної компетенції – державні установи, які керують діяльністю підприємств, установ, організацій.

ІІІ. Залежно від порядку розв’язання питань :

5. Єдиноначальний орган – за вирішення питань відповідає одна особа, яка несе відповідальність за реалізацію рішень у межах діючого законодавства.

6. Колегіальний ОВВ, за рішення питань у відповідній сфері відповідає група осіб які входять до складу цього органу і є юридично оформленими, але колегіальність доповнюється єдино начальством.

IV. Залежно від предметоспрямованості компетенції ОВВ поділяються на:

7. Органи управління господарським виробництвом.

8. Органи управління розвитком і культурою.

9. Органи управління політичною сферою.

10. Органи міжгалузевого управління.

3.

ОВВ не просто спільність однорідних одиниць, а цілісна система тобто сукупність у якій всі складові частини є взаємопов’язаними і складають галузеві підсистеми своїми особливостями структури.

Основні принципи побудови систем ОВВ – це головні напрями функціонування ОВВ в межах системи державного управління. Такими принципами є :

1. Принцип роз порядності – це підпорядкованість одного органу управління іншому,що забезпечує оперативність та законність в вирішенні завдань в державному управлінні.

2. Принцип підконтрольності – означає, що вся діяльність або якийсь її обсяг перевіряють вищі органи, спеціально створені для здійснення контролю чи нагляду.

3. Принцип підзвітності – виражається в обов’язковій інформованості, громадськості та інших органів державного управління в межах підзвітності.

4. Принцип координації – виявляється в об’єднанні координованих органів підпорядкованих йому для виконання завдання.

5. Систему ВВ передбачає наявність зв’язку за встановленими принципами між ланками системи управління державою.

Ієрархія ОВВ:

1. КМУ – вищий орган в системі ВВ;

2. Міністерства, державні комітети;

3. ОВВ АРК;

4. Обласні державні адміністрації управління та відділи міністерств.

5. Київська та Севастопольська МДА;

6. Районні державні адміністрації;

4.

За визначенням КУ Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання КУ, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України є:

1. Верховним головнокомандувачем ЗСУ.

2. Головою РНБО України..

3. Має право законодавчої ініціативи;

4. Право вето;

5. Право підписання законів.

6. Кадрові повноваження в ОВВ.

7. Утворення судів, здійснення помилування, призначення та звільнення третини складу КСУ.

Переважна більшість повноважень Президента України щодо ОВВ перейшла до ВРУ ( призначення прем’єр-міністра, міністрів), або до КМУ ( створення та ліквідація ЦОВВ, призначення керівників ЦОВВ, які не входять до складу КМУ.

5.

СТ. 113 КУ визначає місце КМУ в системі органів державного управління, по-перше через визнання його вищим органом в системі ОВВ, тобто таким що спрямовує, координує і контролює діяльність міністерств,інших центральних ОВВ; по-друге через встановлення відповідальності перед президентом України і ВРУ.

Чинне законодавство України наділяє КМУ 3-ма основними функціями управління – спрямування координації та контролю. Зокрема КМУ :

- Забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання КУ і ЗУ, актів президента України.

- Забезпечує проведення фінансової , бюджетної, цінової, інвестиційної, податкової політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти науки, екологічної безпеки.

- Забезпечує рівні вимоги, умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до ЗУ.

- Розробляє проект закону про державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого ВРУ Державного Бюджету України, подає ВРУ звіт про його виконання.

- Спрямовує і координує роботу міністерств, інших ОВВ, здійснює контроль за їх діяльністю.

- Призначає на посади та звільняє з посад за поданням прем’єр-міністра України керівників ЦОВВ, які не входять до складу КМУ.

КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження які підлягають реєстрації в порядку встановленому законом, і є обов’язковими до виконання.

6.

До системи органів ЦОВВ України входять міністерства, державні комітети, та ЦОВВ зі спеціальним статусом.

Міністерства – є головним органом в системі ЦОВВ в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністерство входить до складу КМУ.

Міністерство:

- Бере участь у формуванні та реалізації державної політики, як в цілому так і за відповідними напрямами, розробляє механізм її реалізації.

- Прогнозує розвиток економіки у виробничій, науково-технічній, трудовій, фінансовій та інших сферах.

- Вносить в установленому порядку пропозиції про зміну умов оподаткування, одержання пільгових кредитів, демонополізації підприємств в окремих галузях.

- Вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захисту інтересів українських товаро-виробників на зовнішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку.

- Бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами

- Здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Державний комітет ( державна служба ):

є центральним органом ВВ, діяльність якого спрямовує і координує прем'єр-міністр або один з міністрів. Державний комітет вносить пропозиції, щодо формування державної політики, відповідним чином КМУ та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань віднесених до його відання. Державний комітет очолює його голова.

ЦОВВ зі спеціальним статусом має визначені КУ та ЗУ, особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації.

Перелік ЦОВВ:

l Адміністрація Державної прикордонної служби України;

l Антимонопольний комітет України;

l Головне управління СБУ;

l Державна митна служба України;

l Державна податкова адміністрація України;

l Державна служба експортного контролю України;

l Державна судова адміністрація України;

l ДК статистики України;

l ДКУ з питань регуляторної політики та підприємств;

l ДКУ ядерного регулювання;

l ДКУ фінансового моніторингу;

l НК регулювання енергетики України;

l Національне космічне агентство України;

l СБУ;

l Фонд держ. майна Укр.

l ДКУ у справах ветеранів;

7.

Особливості АП статусу Ради міністрів АРК:

Питання приналежності РМ АРК до ОВВ є досить дискусійним.

РМ АРК виконує функції місцевого ОВВ в автономії, враховуючи встановлений порядок призначення та звільнення Голови РМ АРК і повноваження ПУ скасовувати акти РМ АРК. РМ АРК у встановленій КУ трирівневій системі ВВ займає місце між КМУ та місцевими державними адміністраціями. Цей орган належить одночасно до державної влади і до влади автономії, як адміністративно-територіального утворення. К АРК закріплює, що РМ АРК здійснює виконавчі функції та повноваження з питань віднесених до самостійного відання АРК, а також здійснює державні виконавчі функції делеговані відповідно до КУ.

Тема для самостійного опрацювання Лекція № 7

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
3. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
4. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
5. Антиконкурентні дії органів влади, управління і контролю
6. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.
7. Б/. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права.
8. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.
9. Банки як суб’єкти підприємницької діяльності.
10. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
11. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
12. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.

Переглядів: 955