• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сучасна політика оплати праці

Повна та ефективна реалізація головних функцій оплати праці можлива за умови формування й послідовного здійснення науково обґрунтованої її політи­ки як на макрорівні (держава, галузь, регіон), так і на мікрорівні (підприємство, організація, їхні підрозділи).

Державна політика оплати праці практично реалізується че­рез механізм її регулювання. Останній є складовою частиною за­гального механізму реалізації соціально-економічної політики дер­жави.

Політика оплати праці підприємств, організацій та інших пер­винних суб'єктів господарювання формується й реалізується в ме­жах чинного законодавства, передусім Закону України «Про опла­ту праці» (1995 р.).

К сфері державного регулювання оплати належить:.

1. Встановлення мінімальної заробітної плати

2. Встановлення державних норм та гарантій щодо оплати праці (за роботу в понадуроч­ний та нічний час, святкові та вихідні дні, за час виконання державних обов'язків тощо)

3. Встановлення умов визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці.

4. Встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці.

5. Встановлення умов та розмірів оплати в бюджетних установах та організаціях.

6. Регулювання величини витрат на оплату праці працівників підприємств-монополістів.

7. Встановлення рівня оподаткування доходів підприємств та працівників

Конкретна реалізація політики заробітної плати здійснюється на підставі договірного регулювання оплати праці найманих пра­цівників підприємств, тобто на підставі укладання системи тариф­них угод на трьох рівнях:

- міжгалузевому (генеральна тарифна угода);

- галузевому (галузева тарифна угода) або комунальному (регіо­нальна тарифна угода);

- виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору).

Тарифна угода – це договір між представниками сторін пере­говорів з питань оплати праці та соціальних гарантій.

Предметом тарифної угоди як складової частини колективного договору на виробничому рівні є:

- форми й системи оплати праці, що застосовуються для різних категорій та груп працівників;

- мінімальна тарифна ставка, диференційована за видами (ти­пами) виробництв у межах рівнів, передбачених генеральною та­рифною угодою для відповідних видів (типів) виробництв галузі (підгалузі);

- розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових окладів відповідних категорій працівників;

- види й розміри доплат, надбавок, премій та інших заохочу­вальних і компенсаційних виплат та умови їхнього надання;

- умови оплати праці за роботу в надурочний час, за простої, які мали місце не з вини працівника, за виготовлення продукції, що виявилася бракованою не з вини працівника, тощо.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
4. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
5. Аграрна політика
6. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
7. Адаптація працівників.
8. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
9. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
10. Акти з охорони праці в організації.
11. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
12. Активна і пасивна державна політика.

Переглядів: 727