Поняття юрисдикції, імунітету і міжнародно-правового визнання

Характеристика основних прав і обов'язків держави

Правосуб'єктність фізичних осіб

Визнання за індивідами міжнародної правосуб'єктності на практиці, важаючи на досить спірний характер даної проблеми в теорії, визначається безпосередньо наміром договірних держав.

у ряді випадків міжнародні правовідносини неможливі без участі фізичних осіб. Так, наприклад, правовідносини із захисту прав людини (індивід є позивачем у міжнародних органах із захисту прав людини, учасником процесу в таких органах, як Комітет із захисту прав людини, Міжнародний суд із прав людини і т.д.).

Міжнародні злочини (особової категорії) неможливі без участі індивіда, обвинувачуваного чи підсудного (наприклад Нюрнберзький і Токійський військові трибунали, а також процеси в Руанді та Югославії).

Основні права й обов'язки держави- політико-правова категорія, що відображає умови, необхідні для життя держави в рамках міжнародного співтовариства.

Вони обумовлені соціально-юридичною природою держави та характером міжнародного співтовариства, тобто яке співтовариство такі права й обов'язки, і навпаки.

Основні права й обов'язки нерозривно пов'язані із суверенітетом і називаються суверенними. Однак, держави, реалізуючи свої суверенні права, обмежені дотриманням відповідних прав інших держав. Використання прав на шкоду правам і законним інтересам інших держав є зловживанням правами.

Основні права й обов'язки держав тісно пов'язані (визначені) із принципами міжнародного права.

Основними правами й обов'язками є:

1) право вимагати вирішення спорів мирними засобами й обов'язок поважативідповідне право інших держав;

2) право самостійно вирішувати свої внутрішні справи й обов'язок не втручатися в справи інших держав;

3) право на співробітництво з іншими державами на основі демократичних принципів (закріплених Статутом ООН) й обов'язок співробітничати;

4) право вільно обирати свою соціально-політичну систему й обов'язок поважати відповідне право інших держав, як і рівноправність і самовизначення народів.

5) інші права й відповідні обов'язки (право суверенної рівності, право на участь у конференціях і договорах, що мають загальний інтерес, право участі в міжнародній торгівлі й інших формах економічного співробітництва тощо).

Для реалізації суверенних прав держави істотне значення має поняття юрисдикції.

Юрисдикція- політико-юридична властивість державної влади, що підтверджує фактичну можливість прояву суверенітету й означає вишу державну владу, а також визначає її обсяг і сферу поширення. Класифікація юрисдикції держави:

За обсягом:

Повна - влада держави визначати поведінку підлеглих суб'єктів і забезпечувати реалізацію своїх приписів усіма наявними в її розпорядженні законними засобами;

Обмежена - можливість держави визначати поведінку підлеглих суб'єктів при певній обмеженості у використанні засобів, що забезпечують виконання її волі.

За сферою дії: територіальна, екстратериторіальна.

За характером влади: законодавча, виконавча, судова.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародне право з 1815 року до закінчення Першої світової війни	\|	Принципи здійснення юрисдикції держав

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.