• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Додаток. Виступ Петрика

З 1705 року Іван Мазепа розпочинає таємну переписку з шведським ставлеником Станіславом Лещинським, королем Польщі, який підтримував Карла ХІІ. В свою чергу Лещинський згодився на переписку, мріючи про повернення під польську корону українських земель. Про таємні зносини Мазепи знало лише вузьке коло однодумців, зокрема писар Пилип Орлик, генеральний суддя Василь Кочубей. Такі таємні зносини могли бути небезпечними для самого гетьмана і для України. Мазепа одразу ж зробив хитрий хід: один з листів Лещинського до нього, в якому король пробував схилити гетьмана на свій бік, він послав Петру І в Москву, щоб довести свою вірність сюзерену. Після такої демонстрації відданості Петро І вже не вірив ніяким доносам на Мазепу.

У 1706 році, Мазепа, через посередництво польського короля, розпочав таємні зносини з шведським королем Карлом ХІІ .

2. Перехід Івана Мазепи на бік Карла ХІІ

Кочубей і Іскра звертаються до Петра І

Про таємні переговори Івана Мазепи з Карлом ХІІ знало лише вузьке коло козацької старшини.

Одним з найближчих друзів Мазепи був генеральний суддя козацького війська Василь Леонтійович Кочубей. Колись, він, разом з Мазепою, брав участь у змові проти Самойловича, за що був нагороджений декількома селами, зокрема Диканькою(О.Пушкін писав у поемі «Полтава»: «Богат и славен Кочубей»).

Іван Мазепа Мотря Кочубей Василь Кочубей Т.Г.Шевченко Марія (Мотря)

Але пізніше відносини Кочубея з Мазепою стали більш складними, у Василя Леонтійовича з’явився мотив ненавидіти гетьмана. По - перше, він був головою антигетьманської опозиції, сам мріяв про гетьманську булаву. По – друге, він був рішуче проти шлюбу гетьмана з своєю дочкою Мотрею, яку покохав Мазепа.

Додаток. Кохання Івана Мазепи і Мотрі Кочубей

Василь Кочубей змовився з полтавським полковником Іваном Іскрою (онуком гетьмана Я.Остряниці), який був ще одним керівником антигетьманської опозиції, рішучим противником таємних переговорів гетьмана з поляками і шведами. Вони написали Петру І донос на Мазепу, в якому звинуватили гетьмана у таємних зносинах з ворогом, у підготовці бунту проти Москви, у самовільному розпорядженні казною тощо.

Але Петро І не повірив доносу. Він звик, що на Мазепу жаліються (наприклад, бунчужний Д.Забіла звинувачував гетьмана у таємних зносин з кримським ханом), не бажав дратувати гетьмана у скрутні воєнні часи.

Цар наказав схопити донощиків і передати їх в руки Мазепи з вказівкою стратити. Після жорстокого допиту, який проводив Пилип Орлик, Кочубей і Іскра, у 1708 році, були страчені через відрубання голови.

Пізніше їх було реабілітовано, родичів поновлено в правах, повернено майно і подаровано декілька нових сел.

Приєднання Мазепи до шведів

У 1708 році шведський король Карл ХІІ здійснював похід на Московщину через Литву і Білорусію.

Але, невдовзі, невдалі бої і розгром шведського обозу під Лісною військами Петра І, змусили короля відмовитися від його планів і надалі перейти на українську територію. На Гетьманщині, Карл ХІІ хотів запастисяпровіантом, кіньми і фуражем, дочекатися допомоги від свого польського ставленика Ліщинського і по можливості заключити союз з українською опозицією, а також - Кримом і Туреччиною.

Війна на території України лякала Мазепу. Він розумів, що його військових сил для оборони від шведів не вистачить. Розорення краю, втрата булави також не входили в його плани. Гетьман просив додаткової допомоги у Петра І, але той відповів, що не може дати жодного солдата. «Захищайся як можеш!» – такі слова написав цар. У жовтні 1708 року Мазепа отримав наказ Петра І рухатися з українськими полками до Стародубу.

Б.Ступка (Мазепа) у фільмі «Молитва за гетьмана Мазепу». Д.Золотухін (Петро І) і М.Єрьоменко (Меншиков) у фільмі «На початку славетних справ»

Гетьман вичікував, коливався, посилався на раптову хворобу. А потім наважився, хоча окремі історики вважають, що оцінка ним політичної ситуації була невірною.

24 жовтня 1708 року, Мазепа, з 2-тисячним загоном, переправився через річку Десну, відкрито приєднавшись до армії Карла ХІІ. З ним перейшли деякі представники козацької старшини, зокрема генеральний писар Пилип Орлик. Зустріч короля і гетьмана була не надто теплою, бо Карл не мав довіри до Мазепи, а той намагався досягти своєї мети, уникнувши пролиття крові росіян і українців. Незабаром, з табору почали тікати прихильники Мазепи, тому шведський король наказав доставити до табору дружин мазепинців, які фактично перетворилися в заручниць. З табору Мазепа розсилав «улесливі листи» до прибічників.

Підписання договору з Карлом ХІІ ( шведсько - український договір)

29-30 жовтня 1708 року, між Мазепою і Карлом ХІІ було укладено договір.

Вірогідних данихпро умови договоруне існує. За більш пізніми джерелами відомо, що (див. нижче):

Інші автори історичних праць висловлюють думку, що за договором 1709 року значна територія України повинна була стати самостійною, але під протекторатом Швеції. Кордон з Польщею повинен проходити вздовж річки Случ (тобто Західна Україна залишалася під владою Польщі). Дані умови для України були більш вигідні. Іван Мазепа в одному з універсалів «До українського народу» пояснював свій вчинок тяжкістю царського гніту і порушенням прав і вольностей українського козацтва.

Фортеця Батурин (сучасна реконструкція) А.Івахненко «Взяття Батурина» Князь Олександр Меншиков

3. Реакція уряду Петра І на вчинок Мазепи і воєнні дії

Дії царського уряду

Дізнавшись про перехід Мазепи на бік шведського короля, розлючений цар Петро І в «Маніфесті» від 28 жовтня 1708 року назвав гетьмана «зрадником», «Іудою», який бажає разом з шведами і поляками взяти український народ в рабство, а церкви віддати уніатам. Одночасно, Петро І заборонив чинити кривди українському народу, закликав здійснити розправу лише над «мазепинцями». Ім’я Мазепи в церквах було піддано «анафемі» («прокляттю»), гетьмана було відлучено від церкви, проведено символічну страту - спалено солом’яне опудало, яке зображало Мазепу.

Військо князя Олександра Меншикова зруйнувало фортецю Батурин – гетьманську столицю. У 1709 році війська полковника П.Яковлева і компанійці Г.Галагана штурмом захопили і зруйнували Чортомлицьку Січ.

Зруйнування Батурина і Січі (детальніше)

За наказом Петра І були посмертно реабілітовані В. Кочубей та І. Іскра, їх сім’ям дали нові привілеї і повернули майно. Повернули з заслання Семена Палія. Його відновили в усіх правах.

Розкол серед козацької старшини

Несподіваний вчинок Мазепи і «Маніфести» Петра І внесли розгубленість в середовище козацької старшини. Незабаром від Мазепи відійшли на російський бік ті, хто раніше підтримував гетьмана (наприклад, полковники Д.Апостол, Г.Галаган, І.Скоропадський).

Так відбувся розкол козацької старшини на вірних попереднім угодам з Москвою і «мазепинців». Розчарувало Мазепу й те, що замість обіцяного гарного прийому на Україні та 50-тисячного козацького війська, шведів на Україні чекали опір населення та лише восьмитисячний загін запорожців, на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Зі старшини, з гетьманом залишилися Орлик, Ломиковський, Горленко, Чуйкевич, Войнаровський, Кожухівський, Андріяш, які будуть супроводжувати його й надалі.

цар Петро І (портрет) Олексій Келін (барельєф) К. Устиянович Мазепа під час переправи на Дніпрі

4. Шведська окупація України і Полтавська битва

Шведи на Україні

Прихід шведського війська Карла ХІІ (якому Мазепа обіцяв підтримку, зимові квартири і харчі), викликав хвилю ненависті у населення.

В кінці 1708 року шведи зайняли Прилуки, Гадяч, Ромни. Вони безжально грабували місцевих жителів, забираючи їхнє майно, харчі, коней. Вбивали прихильників Московщини, з церков робили стайні для коней, запроваджували власну форму богослужіння. Чинили насильства жінок.

Розпочалася партизанська війна українського народу проти загарбників.

Шведський історик А.Сілле зазначав, що «на кожному кроці доводилося мати справу з бунтівливими селянськими бандами». Харчів не давали. Коней ховали в лісах. Створювали партизанські загони.

У 1708-1709 роках добре захищалися від шведів Чернігів, Пирятин. Особливу мужність проявили козаки і міщани невеличкого міста Веприк на Полтавщині. Під час облоги міста військами Карла ХІІ і Мазепи, втрати загарбників сягнули 2 тисячі вояків! Лише у січні 1709 року, після двотижневої оборони, шведи зламали її, спалили місто, знищивши жителів. Іван Мазепа був розгубленим, він не сподівався подібних наслідків своєї політики.

Полтавська оборона

Засмучений невдачами, Карл ХІІ розпочав 1 травня 1709 року штурм українського міста Полтави – важливого стратегічного центру і потужної фортеці.

Комендант фортеці Олексій Келін укріпив фортифікаційні споруди, вдало відбивав багаточисельні атаки шведів і козаків Мазепи. Протягом 87 днів шведи 30 разів йшли на штурм, були вже на кріпосних стінах. Але мужні солдати у шаленому рукопашному бою врятували місто. Так ворог і не захопив фортецю!

Наприкінці червня, на допомогу обложеним підійшло російське військо з боєприпасами і кращим озброєнням. Сюди ж прибули козаки І.Скоропадського і С.Палія. Розпочалося будівництво редутів – дерев’яно- земляних укріплень. Під час проведення розвідки, перед боєм, було поранено Карла ХІІ.

М.В.Ломоносов Полтавська битва (мозаїка) Карл ХІІ і Мазепа під час Полтавської битви

Полтавська битва 1709 року

Під Полтавою зустрілися два найкрупніших війська Європи: російське – 45(50) тисяч (включаючи українських козаків Скоропадського і Палія) і шведське – 25(35) тисяч(включаючи козаків Мазепи і Гордієнка). На цей раз чисельна перевага була у росіян, але Карл ХІІ сподівався на свій військовий геній та удачу.

27 червня 1709 року відбулася знаменита Полтавська битва.

Під час битви шведи здійснили відчайдушну атаку на російські редути, але потрапили під сильний рушничний та артилерійський вогонь. З часом їм вдалося, з великими втратами, захопити два редути, але росіяни примусили ворога відступити.

Переломним моментом битви стала атака російської кінноти, яку повів у бій сам Петро І. Шведи не витримали натиску і почали панічно тікати, кидаючи поранених і обоз. Мало не кинули носилки, на яких лежав поранений король Карл. «Шведи, зупиніться, горе вам!» – кричав король, але марно…

Мазепа безпосередньо в бою участі не брав, похмуро спостерігаючи за катастрофою шведів. Битва закінчилась цілковитою перемогою російського війська.

Полтавська битва мала далекосяжні наслідки для Європи. З дня Полтавської битви, як зазначає шведський історик Петер Енглунд, «закінчився період шведського панування, Росія почала звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва зламала у Європі колишній баланс влади, — могутність, після Полтави, переходить від Швеції до Росії, яка міцніє і перетворюється у велику державу». Гетьманщина зазнає деякого удару по своєму автономному статусу. Але все ж зберігає його до царювання Катерини II.

Додаток. Полтавська битва (детальніше)

Втеча і смерть Мазепи

Частина шведів у районі Переволочної була оточена кіннотою під командуванням О. Меншикова і майже повністю здалася у полон.

Король Карл XII а також І. Мазепа, К. Гордієнко та ще близько 50 старшин, разом із загонами шведів та козаків (всього близько 3000 чол.), з певними труднощами переправилися через Дніпро і Буг і втекли у турецькі володіння. Під час переправи частина людей кинулися вплав, але не змогли подолати сильної течії і потонули, частина поховалися по лісам, пізніше були виявлені і переведені в кріпацький стан. Мазепа встиг забрати з собою також і дещо з своїх багаточисельних скарбів.

21 серпня 1709 року ( за старим стилем), в місті Бендери (Молдавія), в страшну грозову ніч (з блискавками, громом і зливою), зломлений невдачами Іван Мазепа помер. На той світ його супроводжували купка старшин і король. Поховали в місті Галаці за православним обрядом.

Іван Степанович Мазепа – складна, суперечлива і водночас яскрава особистість.Суперечки про нього не вщухають й по сьогоднішній день. Хто він є – хитрий політик, пристосуванець, зрадник, чи борець за незалежність? Гетьман Іван Мазепа досить відомий в світі. Він став героєм творів відомих письменників, як Д.Г.Байрон, О.С.Пушкін, В.Гюго, К.Ф.Рилєєв, Т.Г.Шевченко, Ю.Словацький, Д.Мордовцев, М.Старицький, В.Сосюра, Б.Лепкий, Ю.Мушкетик, В.Шевчук. Результати діяльності Мазепи, в основному, трагічні. Але Мазепа відображав інтереси тої частини козацької старшини, яка мріяла бачити Україну (Гетьманщину) більш самостійною і сильною.

5. Пилип Орлик і його Конституція

О.Сластіон Смерть І.Мазепи Пилип Орлик Сучасне видання Конституції Григір Орлик

Хто такий Пилип Орлик?

Обрання гетьманом і боротьба проти Росії

Після поразки в Полтавській битві 1709 року і краху політики Мазепи, Орлик емігрував. 5 квітня 1710 року, на вузькій старшинській Раді у Бендерах (Молдавія) невеличка купка «мазепинців» обрала його гетьманом України але «без землі, війська і народу». Визнав його в у такому статусі лише король Карл ХІІ.

Деякий час П.Орлик жив у Туреччині.

У 1711 році Пилип Орлик брав участь у невдалому поході татарської орди, турків, поляків, шведів і частини українських козаків проти російського війська в Україні. П.Орлик розсилав універсали – заклики, з метою організації повстання на Гетьманщині. Але великого резонансу це не мало. Спустошеннятурками і татарами українських населених пунктів Правобережжя і Слобожанщини підірвало авторитет П.Орлика серед населення. Різнонаціональне, погано організоване, військо Орлика було розгромлене російською армією.

У 1714 році Орлик жив у Швеції. Потім почалися його блукання по Європі.

Але марно – створити військову коаліцію проти Росії не вдалося.

Помер Орлик у Яссах 26 травня 1742 року.

Григір Орлик

Син Пилипа Орлика – Григір Орлик, жив у Франції, займався військовою справою. Г.Орлик ретельно вів «Щоденник», листувався з монархами Європи, написав «Історію України», але до нас дійшли лише перші її розділи.

У 1757-1759 роках граф Григір Орлик брав участь у Семилітній війні, в складі французького війська. Дослужився до генерал-поручика. Під час одного бою був поранений і перенесений до будинку Йоахіма Гете. Поки лікувався, познайомився з 10-річним хлопчиком Іоганном Вольфангом Гете, майбутнім письменником і мислителем.

Перемога під Бергеном 1759 року була здобута завдяки підрозділу Орлика. 14 листопада 1759 року генерал-поручик Г.Орлик помер в діючій армії від ран. На його честь назвали аеропорт Орлі біля Парижу.

Конституція Пилипа Орлика

Протягом 1710-1711 років Пилип Орлик підготував «Пакти і конституції прав і вольностей Війська Запорізького», яку ще називають «Бендерською Конституцією» (написана латиною та староруською мовою).

Ця Конституція написана у формі договоругетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко). Вона визначає права і обов'язки усіх членів Війська. Складається з преамбули та 16 статей. У тексті документа її автори називають територію держави Малою Руссю, Військом Запорозьким, Україною.

Конституція передбачала в майбутньому, після визволення України з під влади інших держав, більшу самостійність Гетьманщини під протекторатом Швеції. Значно звужувалися права гетьмана.

Конституція передбачала поділ гілок влади на законодавчу, виконавчу і судову. Наприклад, законодавчою владою на Україні повинна стати Генеральна Рада. Окремі дослідники вважають, що Конституція передбачала виборну монархію, як і у Речі Посполитій. Конституція також передбачала встановлення православної віри. Значнозбільшувалися громадянські права і свободи населенняУкраїни. Козацтво ставало провідною верствою в суспільстві.

Конституція Пилипа Орлика була затверджена шведським королем Карлом XII. Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.

За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу(подробиці дивіться у Додатку).

За думкою деяких істориків вона, хоч і не була позбавлена окремих вад, але усе ж, у якійсь мірі, випередила свій час і стала визначною пам'яткою української політико-філософської та правової думки.

Лекція № 18. Гетьманщина після Полтавської битви. Посилення колонізаційної політики Росії

1. Подальший наступ російського царизму на автономію України

Особливості правління гетьмана Івана Скоропадського(1708-1722)

Політика гетьмана Івана Мазепи викликала гнів царської адміністрації. Відбулися арешти його прихильників – «мазепинців»: А.Войнаровського (заслали до Якутську), Г.Герцика, А.Кандиби, І.Куценка (посаджено у тюрми), інших. Людей забирали на важкі будівельні роботи: на розбудову таких міст, як Петербург, Астрахань, Царицин, на риття Волго-Донського і Ладозького каналів. Козаки брали участь у Перському поході російської армії. Гетьмани України втрачали функції військових диктаторів, поступово перетворюючись у військових адміністраторів. Столиця Гетьманщини була перенесена з Батурина до Глухова.

Гетьман Іван Ілліч Скоропадський взагалі був позбавлений права приймати самостійні рішення. Він прагнув врятувати рештки української автономії, тому діяв обережно, проявляв вміння лавірувати між представниками влади. Старшина мала лише формальну владу, хоча й зберегла і навіть примножила свої багатства. І сам гетьман І.Скоропадський був великим власником– в його містечках мешкало 120 тисяч підданих, він мав величезні земельні масиви. Крім того, гетьман користувався підтримкою царя(коли воєвода російського міста Калуги образив посланців гетьмана, цар Петро І розжалував воєводу, а майно його конфіскував).

Іван Скоропадський Анастасія Скоропадська Петро І Павло Полуботок

Додаток. Політика гетьмана Івана Скоропадського

Решетилівські статті І.Скоропадського 1709 року

17 червня 1709 року у військовому таборі біля містечка Решетилівка, Іван Скоропадський звернувся до царя Петра І з петицією з 14 пунктів.

У Решетилівських статтях вимагалося повернення Гетьманщині прав і вольностей і не втручання царських чиновників у справи країни. Вимагалося повернути Гетьманщині козацьку артилерію, захоплену Меншиковим під час штурму Батурина, не обтяжувати українське населення постоєм російських військ, визначити кошти на утримання козацької старшини, тощо.

«Рішучий указ» Петра І

Відповідь на Решетилівські статті Петро І дав в «Рішучому указі» від 31 липня 1709 року( у Києві).

Повторюючи попередні запевнення про збереження автономного устрою Гетьманщини, Петро І все ж дозволив воєводам з військами розміщатися в українських містах (на випадок «зради»), призначив резидента А.Ізмайлова (царського стольника) для контролю за діяльністю гетьмана.

Також було визначено кошторис для Гетьманщини з суворим наглядом за витратами і прибутками, та збиранням податків. Вибирати козацьку старшину, приймати іноземних послів гетьману дозволялося, але лише в присутності резидента Ізмайлова. Українське військо повинно було бути готовим до будь якого походу.

Таким чином цар Петро І і в подальшому продовжував обмежувати автономію Гетьманщини, яка тепер стала іменуватися «Малоросією».

2.Обмеження автономії Гетьманщини

Факти обмеження автономії

Занадто воєнізований устрій Гетьманщини гальмував розвиток державних и соціальних структур Російської імперії. Цар Петро І намагався консолідувати соціальні відносини в Росії, створивши чітку станову ієрархію, й пішов по шляху жорстокої централізації влади, не допускаючи автономій, які б розхитували державний корабель імперії. Тому відбувалася певна еволюція і в Гетьманщині. Вона поступово позбавлялася військової влади, залишаючи лише адміністративну.

Наприклад, уряд Петра І :

1) вводить офіційну посаду царського резидента при гетьмані України; 2) призначає на посади полковників і сотників росіян за походженням (або найбільш відданих монархії малоросіян); наприклад, полковником Ніжинського полку стає Петро Толстой, Київського – Антін Танський; 3) Київська митрополія перетворилася у єпархію Російської православної церкви; 4) українські товари дозволялося вивозити, лише через російські порти; 6) було заборонено завозити до України окремі іноземні товари(тканини, одяг), з метою, щоб народ купляв лише усе вітчизняне; 7) взяв під контроль освіту і книгодрукування; у 1720 році було заборонено друк книг староукраїнською мовою і розпочалася своєрідна русифікація; 8) найбільш талановитих людей з України Петро І запрошував до Петербургу, надавав їм гарну перспективну роботу за високу плату. Так Гетьманщину залишили Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Гаврило Бужинський та деякі інші.

Утворення Малоросійської колегії

У квітні 1722 року для контролю за діяльністю гетьманської адміністрації, для боротьби зі зловживаннями в українському суспільстві, Петро І створив Малоросійську колегію. Вона складалася з 6 армійських офіцерів, прокурора і бригадир-президента. Цим президентом став Степан Лукич Вельямінов. Подібні заходи також були зроблені для контролю за донськими і уральськими козаками.

Малоросійська колегія розглядала скарги на несправедливий суд, невиправдано великі податки, зловживання з боку старшини, незаконне захоплення земель і угідь селян і козаків, контролювала фінанси, при потребі, заохочувала населення до будівельних справ, походів тощо. Фактично вона підміняла діяльність гетьманської адміністрації і дуже звузила автономію Гетьманщини.

Царський указ про Малоросійську колегію тяжко вразив Скоропадського. На урочистостях з приводу перемоги у Північній війні, він був сумним, жалівся на погане самопочуття. Перед смертю, у липні 1722 року, він передав гетьманські клейноди полковнику Павлу Полуботку.

Додаток. Діяльність Малоросійської колегії

3.Боротьба П.Полуботка за повернення колишніх вольностей

Наказний гетьман(1722-1724 роки)

Після смерті гетьмана Івана Скоропадського у 1722 році, цар Петро I наказав виконувати обов'язки гетьмана полковнику Павлу Полуботку, радячись у всіх справах з генеральною старшиною та президентом Малоросійської колегії Степаном Вельяміновим.

Хто такий Павло Полуботок?

Старшина порушила клопотання про обрання нового легітимного гетьмана. Але Петро І відкладав цю справу, пояснюючи, що підшукує «особливо вірну й надійну людину».

Наказний гетьман Павло Полуботок не міг чекати остаточного вирішення справи і взявся за деякі реформи. Полуботок розіслав універсали, які забороняли старшині під страхом суворих покарань використовувати козаків для своїх потреб. Він зайнявся реформою судових установ, прагнучи попередити хабарництво та зловживаннясуддів, неправий суд і утиски народу. Але, одночасно, й сам Полуботок був типовим кріпосником – управлінцем. Він домагався від Малоросійської колегії нещадно карати селян і козаків, котрі проявляють непослух, закріпачив жителів Чернігівського полку, збільшував податки, траплялось, що й карав ослушників і донощиків на нього на смерть. На нього посипалися скарги. Цар викликав Полуботка з найголовнішою старшиною в Петербург.

Павло Полуботок Петро І і П.Полуботок Петропавлівська фортеця

Коломацькі чолобитні (статті) 1723 року і смерть П.Полуботка

У столицю прибув також миргородський полковник Данило Апостол, який привіз чолобитні – статті, прийняті козацьким військом на Раді на річці Коломак, що на Полтавщині.

У Коломацьких чолобитних (статтях) 1723 року була жалоба на бідність, зубожіння козаків та селян, на незаконні побори, на тяжкі постої московських військ, на втручання царських чиновників у судові справи, а також прохання про повернення Україні старих прав, та дозволити обрати гетьмана за давніми традиціями.

10 листопада 1723 року Петро І розглянув Коломацькі чолобитні, а також скаргу від президента С.Вельямінова на зловживання владою самого П.Полуботка і старшини. Гніву царя не було меж! Він наказав заарештувати П.Полуботка і всю старшину, яка була з ним у Петербурзі, і посадити у Петропавловську фортецю.

В камерах опинились, окрім Полуботка, ще й полковник Д. Апостол, бунчужний Я.Лизогуб, осавула В.Жураківський. Почалося слідство. В камері Полуботок тяжко захворів і помер 18 грудня 1724 року, не дочекавшись закінчення слідства. Інших арештованих представників козацької старшини через декілька місяців звільнили.

Читайте також:

1. А ви слідуєте цім правилам, коли виступаєте публічно?
2. Антиколоніальні виступи в 30-х роках.
3. Антиколоніальні виступи в Індії 1945-1946 років і поділ колонії на два домініони.
4. Ви маєте готуватись до виступу згідно плану
5. Ви маєте готуватись до виступу згідно плану
6. Види публічних виступів.
7. Високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.
8. Виступи опозиції проти політики президента Л. Кучми
9. Виступи українських спортсменів у Олімпійських іграх.
10. Відповідно до цивільного процесуального законодавства не можуть виступати як представники в суді судді, слідчі та прокурори (ст. 41 ЦПК).
11. Відступи й виступи
12. Головним принципом управління діяльністю банків виступає принцип: «купити дешевше — про­дати дорожче».

Переглядів: 1401