Зведення будов із крупних легкобетонних блоків

Крупні стінові легкобетонні блоки встановлюються у будові у відповідності до монтажних робочих креслень і схем технологічних карт, на яких цифрами вказані черговість встановлення кожного елемента і його марка (рис. 4.33).

Рис. 4.33. Напрямок монтажу й послідовність встановлення стінових блоків і перегородок на захватці: а – напрямок монтажу; б – послідовність встановлення; А – місце знаходження крана.

Монтування блоків на захватці починають з встановлення на розчині і вивірення маячних блоків (кутових та в місцях перехрещення стін). На цих маячних блоках закріплюють скоби, потім натягують причальний шнур довжиною 15…20м, завдяки якому встановлюють інші блоки ряду. Спочатку зводять зовнішні стіни, потім – внутрішні. Слідом за декількома простінковими блоками стіни встановлюють підвіконні. Підряд встановлюють блоки зовнішніх глухих стін, внутрішніх стін, перемичкові й поясні. Монтаж ведеться від віддаленої стіни у напрямі на кран.

Встановлення верхніх блоків починають після того, як розчин у швах нижніх блоків набрав достатню міцність.

Існує декілька способів утворення горизонтальних монтажних швів і вивірення крупних блоків по вертикалі: осаджування клинів “по рамці” та “по пилковидній поверхні”.

Найбільш уживаним є спосіб осаджування клинів (головний спосіб). Він заключається в садовленні блока на постіль із розчина при інших утоплених підкладках і двох клинах з навмисним нахилом блока на зовнішній бік (рис. 4.34). Клини витягують при одночаснім пристукуванні молотком по їх боках.

Відповідна товщина дерев”яних підкладок забезпечує нормальну товщину горизонтального шва. При повільному витягуванні (осаджуванні) клинів блок займає вертикальне становище, а нижня площина блока стискує пластичний розчин. Остаточно клини витягують через одну-дві доби, після тужавіння розчину.

Рис. 4.34. Способи утворення горизонтального шва: а, б – посадженням блока на підкладки і клини; в – “по рамці”; г – за допомогою гребінки; 1 – клини; 2 – блок нижнього ряда; 3 – постіль із розчину; 4 – підкладка (маяк); 5 – рейка.

Клини можуть бути сталевими (звареними), деревометалевими або ж дерев”яними.

Вивірення блоків забиванням клинів не дозволяється, тому що під блоком виникне порожнина (щілина), яку забити потім практично неможливо.

Спосіб “по рамці” (рис. 4.34 в) полягає в попередньому вирівнюванні розчинної постелі за допомогою інвентарної рамки, яка встановлюється на блок за рівнем. Після загладжування розчину рейкою рамку знімають, а на її місце встановлюють стіновий блок.

Спосіб “по пилковидній поверхні” (рис. 4.34 г) полягає в тому, що розчину на блоці придається рифлена поверхня за допомогою пилки-гребінки, що має висоту зубців 30…35мм. Завдяки хвилястій поверхні горизонтальні шви добре заповнюються розчином.

Процес монтажу стінових блоків основним способом (осаджуванням за допомогою клинів) включає такі основні робочі процеси (рис. 4.35):

улаштування постілі з розчину, вкладання клинів і маячних підкладок;

подавання й приймання блока;

наведення й посадження блока в проектне положення;

вертикальне вивірення блока за допомогою клинів і індикатора вертикалі.

Блоки, що встановлюються в проектне становище, вирівнюють в зовнішніх стінах – по зовнішній поверхні, у внутрішніх – по одній з площин стіни. Не допускається перепад площин сусідніх блоків більше за 2мм, якщо шов не закривається перегородкою або поперечною стіною. Суміщення площин перевіряють за допомогою відфугованої рейки (правила) довжиною 2…3м. Вертикальність блоків вивіряють індикатором вертикалі.

Для правильного встановлення блока в плані робітники за допомогою лома переміщують його в проектне місце на гаку крана при натягнутих стропах. При неправильному встановленні блока його знімають, відновлюють постіль з розчину, підкладають клини; після цього блок встановлюють вдруге.

Рис. 4.35. Монтування крупного блока: а – подавання й приймання блока; б – наведення блока на місце встановлення; в – вертикальне вивірення блока за допомогою індикатора вертикалі й клинів; 1 – блок, що встановлюється; 2 – постіль з розчину; 3 – ящик з розчином; 4 – відро з клинами й підкладками; 5 – лом; 6 – кулачок; 7 – індикатор вертикалі; 8 – розбивові риски; 9 – клини.

Після встановлення й вивірення виконують забиття вертикальних стиків і швів стінових блоків керамзитобетоном, шлакобетоном і іншими легкими бетонними сумішами.

Для герметизації вертикальних швів застосовують різноманітні мастики: тіоколову, поліізобутиленову, ЦПЛ-2, ЦПЛ-3 тощо.

Герметики захищають від руйнування сонцем шаром цементного розчину, фарбуванням кремнійорганічними пастами і таке інше.

Монтаж плит перекрить починають після монтажу стін і встановлення перегородок. Для закріплення плит перекриття з балконними плитами й зі стіновими блоками використовують дротяні скрутки чи стержневі анкери із арматурної сталі.

Зварені вузли з’єднань сходинових майданчиків і маршів, блоків шахт ліфтів, вентиляційних блоків і ін. зварюють ручним електродуговим зварюванням.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Метод піднімання поверхів або перекрить	\|	Загальні положення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.