Організація процесів зведення надземних інженерних споруд

Рис.6.7. Підрощування баштових споруджень з використанням підтягування.

Рис. 6.6. Схема підрощування веж і щогл. Цифрами показана черговість монтажу блоків вежі.

При підтягуванні загальну висоту блоку конструкцій установлюють з умови вантажопідйомності і висоти підйому монтажних засобів. Як тягові пристрої частіше використовують поліспасти й електричні лебідки. Навантаження на поліспасти на останньому етапі підйому не повинні перевищувати їхню вантажопідйомність. Висота підйому гака має значення при підтягуванні конструкції до блоку монтажних засобів, розташованих вище встановленої конструкції (мал. 6.7). При розташуванні цього блоку нижче вершини конструкції ця вимога може не грати істотної ролі, якщо передбачається система забезпечення стійкості конструкції, що підрощується, на всіх етапах її підйому.

При монтажі веж цим методом спочатку зводять нижню частину вежі, що надалі служить утримуючою опорою (можливий варіант попереднього монтажу частини конструкції, що підрощується, на висоту, що дозволяє використовувати монтажні характеристики стрілових кранів, а потім оббудовування її нижньою частиною вежі).

На нижній опорній частині вежі закріплюють підйомно-тягові поліспасти, що збігають нитки яких через відвідні блоки направляють до электролебідки . За допомогою підйомно-тягової системи роблять висування частини вежі, що підрощується, (блоку) на висоту ярусу, і блок тимчасово закріплюють у цьому положенні. Потім під нього підставляють іншої, з'єднують з раніше піднятим блоком і знову піднімають на висоту ярусу. Так цикл повторюється до повного висування усієї внутрішньої (призматичної) частини вежі до проектної оцінки.

При виштовхуванні використовують спеціальне піднімальне устаткування, що дозволяє штовхальникам гідравлічних домкратів знизу виштовхувати послідовно блоки на висоту ярусу й утримувати їх на тимчасових опорах підйомника доти, поки не буде встановлений під них останній, нижче лежачий блок. Після його установки спорудження в залежності від конструкції підйомника опускають на фундамент. Вартість провадження робіт цим методом на 30—40% нижче, ніж при монтажі баштовими кранами, а вартість монтажу і демонтажу устаткування приблизно однакова.

Такий спосіб монтажу веж рекомендується застосовувати при підйомі конструкцій великої маси. Він відрізняється високою надійністю, можливістю підняти практично будь-яку масу, плавністю ходу роботи, можливістю легкого рихтування конструкцій. Поряд з позитивними сторонами спосіб підрощування веж висуванням агрегатами з гідродомкратними установками відрізняється високою вартістю монтажного устаткування й оснащення, його унікальністю і неможливістю використання гнітючого більшості його частин для інших цілей. Раціональне використання такого устаткування й оснащення варто планувати на тривалий період для декількох об'єктів, що послідовно споруджуються. Тільки при такому підході економічно доцільно його застосування. При проектуванні високих веж необхідно враховувати можливості монтажних організацій, у тому числі наявність спеціального устаткування й оснащення.

Метод підрощування попередньо укрупненими блоками, застосовуваний при зведенні висотних споруджень, має ряд переваг у порівнянні з традиційними методами монтажу. Це підвищення продуктивності праці на 30…35 %; скорочення термінів монтажу на 35…40 %; зниження собівартості монтажних робіт на 25 %; підвищення рівня безпеки монтажних робіт і значне поліпшення умов праці робітників у результаті виконання операцій на невеликій висоті зі стаціонарного риштовання; поліпшення надійності контролю якості монтажних з'єднань і виключення у відставанні проектного закріплення монтажних з'єднань конструкцій; створення потокового конвеєра при укрупнювальному складанні і монтажі стовбура вежі; зменшення обсягів верхолазних робіт у 1,8…2,5 рази в залежності від висоти вежі; зниження залежності монтажних робіт від кліматичних умов району будівництва; виключення дорогого і дефіцитного монтажного устаткування й оснащення.

Метод підрощування має наступні недоліки: наявність могутнього монтажного устаткування, розрахованого для того, щоб утримувати у висячому положенні спорудження і робити його підйом у міру підрощування . Особливо складно забезпечити сприйняття опорних реакцій спорудження, що виникають при ураганному вітрі, що можливо під час монтажу. У цьому випадку виникають значні реакції, сприймані піднімальним пристроєм. У силу істотних недоліків спосіб підрощування дотепер застосовувався в рідких випадках. Цим способом була змонтована телевізійна вежа в Києві висотою 380м.

Велике значення для успішного виконання робіт має правильний вибір методу монтажу, що залежить від багатьох факторів: типу, висоти і кількості чи щогл веж, що підлягають монтажу, розташування їхній по відношенню одна до іншої, місцевих умов, характеру площадки монтажу, наявності того чи іншого устаткування.

Переважна більшість типових і індивідуальних щогл по своїй конструкції пристосовано для монтажу в проектному положенні способом нарощування. Фланцеві стики секцій ґратчастих щогл зручні для зборки у вертикальному, але легко збираються також і в горизонтальному положенні. Зварені ж стики секцій трубчастих щогл зовсім не пристосовані для зборки і зварювання в горизонтальному положенні. При зварюванні стикового шва секцій приходиться робити зварювання те у верхньому, то в нижнім чи положенні кантувати всю щоглу, що практично неможливо. Тому для трубчастих зварених щогл метод зборки на землі не застосовується.

Метод зборки на землі можна застосовувати для зведення ґратчастих і трубчастих прокатних щогл зі стиками на болтах висотою до 100…120 м і масою до 60…80 р. Щогли середніх і великих висот (більш 150…200 м) можна монтувати тільки в проектному положенні способом нарощування самопіднімальними кранами.

Щогли малих висот (до 70…100 м) доцільно монтувати методом зборки на землі і наступному підйомі цілком. У цих випадках варто завчасно передбачити пристрій фундаментів під щогли, здатних витримати горизонтальні сили, що виникають при монтажі.

Монтаж щогл способом підрощування ведеться рідко, тому що вимагає складного і мало застосовуваного в інших випадках устаткування.

Вежі висотою більш 80 м і масою більш 60 т , як правило, монтують у проектному положенні способом нарощування. Вежі висотою менш 60 м і масою менш 40—60 т доцільно монтувати методом зборки на землі з наступним підйомом спорудження цілком, якщо конструкції їх не вимагають посилення, а фундаменти сприймають горизонтальні складові опорних реакцій, що виникають при підйомі. Однак часто вежі таких характеристик, можливо монтувати в проектному положенні за допомогою простого монтажного устаткування типу монтажної щогли на розчалюваннях. Виходячи з економічної доцільності верхня межа висоти і маси веж, для яких доцільним є монтаж методом підйому цілком, може бути піднятий до 80—100 м висоти і 80 т маси. При виборі методу монтажу баштових споруджень необхідно враховувати їхні конструктивні особливості: вежі при підйомі поворотом випробують зусилля, що різко відрізняються від зусиль, що мають місце в період експлуатації. У поясах вежі при підйомі виникають значні розтяжні зусилля, що у деяких випадках не можуть бути сприйняті фланцевими з'єднаннями, розрахованими на менші експлуатаційні розтяжні зусилля.

Розкоси веж, виконані з круглої сталі з попереднім натягом, у період монтажу погано пристосовані до сприйняття великих поперечних сил, що виникають при підйомі вежі цілком. При монтажі вежі способом повороту необхідно зробити перевірку конструкцій вежі, визначивши елементи і вузли, що вимагають посилення. Якщо потрібно значне посилення конструкцій, спосіб підйому цілком прийняти не можна навіть при порівняно невеликій масі вежі, що вимагає не дуже могутнього піднімального устаткування. Тоді варто прийняти спосіб монтажу в проектному положенні нарощуванням.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні принципи і вибір схем	\|	Вибір методів виконання робіт і пов’язаних з ними методів механізації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.