Західні наукові психологічні школи

В кінці XIX століття психологія зазнала кризи, що призвела до краху усієї її системи із дуалістичною філософією та інтроспективним методом досліджень. Як спроба подолати кризу виникло декілька психологічних шкіл і течій, в яких з’являється намагання підійти до вирішення проблеми сутності психіки на основі експериментальних наукових досліджень. Серед психологічних напрямків найбільш вагомими є психоаналіз (фрейдизм), біхевіоризм і гештальтпсихологія. Фрейдизм розглядає людину як соціалізовану біологічну істоту, якою керують інстинкти, що забезпечують виживання. В першу чергу, це сексуальний інстинкт та інстинкт агресії. Психічна енергія, що живить ці інстинкти міститься у несвідомих сферах психіки. Оскільки людина живе в суспільстві, утворюються сфери психіки, що містять соціальну складову особистості, яка відображає норми, правила, принципи людського суспільства і попадає у протиріччя із тенденціями несвідомої сфери психіки. В результаті життя людини, її психічна діяльність пов’язана з узгодженням протиріч між цими двома сферами всередині психіки та між впливами зовнішнього середовища і прагненням внутрішньої системи психіки до збереження її цілісності і автономності. Для реалізації цього завдання психікою людини напрацьовуються механізми психологічного захисту, дослідження та опис яких є значним внеском психоаналізу у розвиток психологічної науки.. Підсумовуючи, слід зазначити, що психоаналітична теорія: 1)описує структурні та динамічні моделі психіки, в яких несвідома сфера психіки посідає значне місце; 2)приділяє увагу сексуальній сфері особистості та її ролі у житті людини; 3)надає належного значення періоду дитинства як визначальному етапу у розвитку особистості; 4)описує механізми психологічного захисту особистості.

Біхевіоризм виник на основі досягнень біологічної науки і розглядав психіку як "чорний ящик", який не можна дослідити науково достовірно і об’єктивно. Тільки поведінка, яка є результатом зовнішніх впливів і яка формується методом проб і помилок може бути предметом наукових психологічних досліджень. Тому внеском біхевіоризму у світову психологічну науку є: 1) об’єктивний підхід до вивчення психічних явищ, на відміну від суб’єктивного інтроспективного методу асоціативної психології; 2) розробка методики і техніки експерименту в психології; 3) можливість використання результатів експериментів біхевіористів у педагогіці, практичній психології, психотерапії, в управлінні.

Гештальтпсихологія виникла на основі досягнень фізики і підходила до розгляду психічних явищ як природних. Особливо значні дослідження і наукові розробки пов’язані з психологією сприймання. Найважливішим внеском гештальтпсихологів у психологічну науку є наступне: 1) системний підхід до розгляду складних психічних явищ, що полягає в розумінні психічної діяльності як єдиного цілого, а не суми простих складових елементів (гештальт – цілісний образ, структура); 2) опис закономірності сприймання, що полягає у виділенні певної фігури з неструктурованого фону, іншими словами, закону "фігури і фону" як основного закону сприймання; 3)на основі цього ж закону, нове розуміння творчого мислення як здатності психіки до переструктурування інформації, та вбачання нових зв’язків між властивостями предметів і явищ, що досліджуються; 4) створення "теорії поля" особистості, в якій розглядається поведінка особистості як в предметному полі, так і в суб’єктивному психологічному полі її міжособистісних зв’язків, і яка також відображає системний підхід до розгляду інтерперсональних психічних явищ.

Гуманістичний напрямок у психології сформувався у 50-ті роки ХХ-го сторіччя. Його апологетом був А. Маслоу (1908-1970). В гуманістичному напрямку стверджувались наступні постулати. 1) Людина за своєю суттю є особливим феноменом, сутністю людської психіки є творчість(креативність), і тому кожна здорова людина має потребу у самореалізації, самоактуалізації своїх творчих потенціалів;.2) від народження людина є доброю або, принаймні, нейтральною, а не агресивною, як це стверджує фрейдизм, а агресія у людини виникає від зустрічі з агресивним суспільством; 3) вивчати треба здорових людей, а не хворих, як це робив Фрейд, і робити висновки щодо структури психіки здорових людей; 4) не можна переносити на людей висновки із експериментів з тваринами, як це робили біхевіористи.

За популярною класифікацією А.Маслоу, потреби поділяють на 5 рівнів: 1. Біологічні потреби. 2. Потреба у безпеці. 3. Потреба у приналежності до соціальної групи і любові. 4. Потреба у повазі, визнанні, авторитеті.

5. Потреба у самореалізації, самоактуалізації.

Когнітивна психологія (від дієслова «знати») розглядає людину як розуміючу, аналізуючу, оскільки людина живе у світі інформації. Психіка розглядається як інформаційна система, і для здійснення дії чи вчинку, необхідно на основі інформації прийняти рішення про спосіб реакції, поведінки або вчинок. Біхевіористи, власне, і закінчують аналіз на реакції, однак після реакції (вчинку) залишаються ще когнітивна і емоційна їх частини, і сам вчинок є джерелом інформації, що дозволяє сформулювати або поміняти думку про себе або інших. Виходить, що вчинок містить три компоненти: 1) дію, 2) думки, 3) почуття, що виникають при виконанні певних дій і вчинку в цілому.

Іншими словами, після реакції людина, у тій чи іншій мірі, здійснює суб’єктивний аналіз власної поведінки, міри її успішності, на основі чого здійснює необхідну корекцію або робить висновки на майбутнє.

Розвиток когнітивних здібностей згідно з концепцією Брунера (1966) здійснюється наступним чином: 1) пізнання у дитячі роки носить почуттєвий і руховий характер, що називається сенсомоторним навчанням, тобто ніщо не може перейти у думку, не пройшовши спочатку через почуття і рухову активність; 2) іконічне відображення, коли у пам’яті відкладаються образи сприйнятих реальних об’єктів, з допомогою мисленнєвих образів, 3)символічне відображення предметів у формі понять, що розгортається у підлітковому віці, тобто світ образів поступово поступається місцем перед поняттями, завдяки застосуванню мови..

Елліс вважає, що модифікація думок призводить до зміни поведінки.

Американський психолог А.Бек вказував: «те, як люди думають визначає - що вони відчувають і як вони діють.». Патологічні емоційні стани і неадекватна поведінка є результатом «неадаптивних» когнітивних процесів, тому метою когнітивної терапії є модифікація дисфункційних переконань і помилкових способів обробки інформації.

Бек описав феномен «автоматичних думок», що є мимовільними, швидкими, неусвідомленими і безпосередньо призводять до емоційних і поведінкових реакцій. Він відзначав, що при емоційних розладах, автоматичні думки мають низку специфічних особливостей: так, наприклад, емоційному стану смутку відповідають думки про втрату, емоціям гніву – думки про невідповідність певному стандарту, тузі відповідають думки негативного змісту про себе, про світ, про людей, про майбутнє (депресивна тріада); страхові відповідають думки про зовнішню небезпеку і неможливість її подолати через власну неспроможність. Неадаптивність автоматичних думок, спотворення в оцінках зовнішньої ситуації пояснюються дисфункційністю базисних посилань, що лежать в основі автоматичних думок. Базисні посилання являють собою систему глибинних уявлень людини про себе, про оточуючий світ, своєрідну життєву філософію людини, в якій зафіксований увесь її життєвий досвід. У цьому особливу роль відіграють дитячі враження і вплив сім’ї.

Дж. Келлі (1905-1967) – один із засновників когнітивного напрямку у психології вважав, що кожна людина є свого роду дослідником, що прагне зрозуміти, проінтерпретувати, передбачити і контролювати світ своїх особистих переживань, і що робить висновки із свого минулого досвіду та будує припущення щодо свого майбутнього. Келлі вважав, що люди сприймають свій світ з допомогою чітких систем або моделей, які він називав конструктами. Особистісний конструкт – це ідея або думка, яку людина використовує щоби усвідомити або проінтерпретувати, пояснити або передбачити свій досвід. Конструкт являє собою стійкий спосіб, з допомогою якого людина осмислює певні аспекти дійсності у термінах подібності і контрасту(відмінності). Для формування конструкту потрібні три елементи (явища або предмети): два з них повинні бути подібними один на одного, а третій елемент - повинен відрізнятися від цих двох. Тому усі особистісні конструкти є біполярними і дихотомічними і мислення людини відображає життєвий досвід у термінах чорного і білого, а не у відтінках сірого. Приклади конструктів: «хороший-поганий», «дружній – ворожий» тощо. Валідність конструкту перевіряється з точки зору його прогностичності. Подібно магніту конструкти мають полюси. Полюс подібності називається емерджентним, полюс відмінності (контрасту) третьому елементу називається полюсом імпліцитності.

Властивості конструктів:1) діапазон застосування. 2) фокус застосування є суб’єктивним для кожної людини, 3)проникність – непроникність.

Типи конструктів: 1)упереджуючий конструкт, 2) констеляторний конструкт, 3) припускаючий конструкт.

Особистісні конструкти можна класифікувати декількома способами.1.Всебічні конструкти і приватні (окремі ) конструкти. 2. Основні конструкти і периферичні конструкти. 3.Жорсткі і вільні конструкти. 4.Є ще розподіл на підпорядковуючий і підпорядкований конструкти.

Трансперсональна психологія. Дослідження Станіслава Грофа. Він довів, що у сфері свідомості людини немає чітких меж і обмежень. С. Гроф стверджує, що транс персоналі явища виявляють зв’язок людини з космосом, що у наш час є незбагненним, коли свідомість людини виступає за звичні межі і долає обмеження часом і простором. У траснперсональному досвіді люди здогадуються, що свідомість не є продуктом центральної нервової системи, і що вона, як така, притаманна не тільки людям, а є первинною характеристикою існування. Людська психіка, по суті, співрозмірна усьому Всесвіту і усьому існуючому. У такому розумінні, людина постає у своїй подвійній сутності: 1) як біологічна, тілесна, матеріальна 2)як безмежне поле свідомості. Люди можуть усвідомлювати самих себе з допомогою двох різних модусів досвіду. Перший – можна назвати хілотропічною свідомістю,коли людина усвідомлює себе як речовинну фізичну істоту з чіткими межами і обмеженим сенсорним діапазоном часу у світі матеріальних об’єктів. Другий емпіричний модус можна назвати холотропічною свідомістю,що розглядає поле свідомості без певних меж, що має необмежений доступ до різних аспектів реальності без участі органів чуття.

С. Гроф виявив, що коли людина від рівня свідомості починає проникати у область своєї несвідомої психіки, то вона зустрічається із 4-ма рівнями (областями) психіки, що лежать за межами нашого звичного досвіду свідомості. Спочатку треба подолати сенсорний бар’єр, тому рівні С.Гроф назвав наступним чином:

1.Сенсорний бар’єр.2.Індивідуальне несвідоме (біографічний рівень).

3.Рівень народження і смерті (перинатальні матриці). 4.Трансперсональна область.

Такого роду переживання людей можна спостерігати під час сеансів з психоделічними препаратами або при застосуванні інших методів сучасної психотерапії та експериментальної психології, де застосовуються холотропне дихання, ребьофінг, музика, робота з тілом, східні духовні практики і обряди тощо. Доцільним є розглянути кожен рівень психіки, що проходить людина у трансперсональнитх експериментах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методологічні принципи психології.	\|	Вітчизняні наукові психологічні школи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.