• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 3. Організація і стратегічне управління

План

Тема 2. Зовнішнє середовище міжнародного бізнесу

2.1. Економічний, правовий та політичний аналіз зовнішнього середовищав контексті задач міжнародного менеджменту.

2.2. Маркетинговий аналіз країн.

2.3. Комплексний аналіз культурного середовища.

2.4. Врахування національних стереотипів поведінки в міжнародному менеджменті.

Для аналізу зовнішнього середовища міжнародного бізнесу використовують економічний, правовий, політичний, маркетинговий та комплексний аналіз культурного середовища.

Економічний аналіз у контексті задач міжнародного менеджменту повинен враховувати наступні основні дані:

1. Місце, що займає країна за показниками: ВНП (ВВП), темпи економічного росту, темпи росту інвестицій, зовнішньоторговельний обіг, імпорт товарів і послуг.

2. Населення країни в цілому й регіонів, динаміка, вікова структура населення.

3. Структура суспільства й питома вага окремих соціальних верств із характеристиками їх особистого й сімейного доходу, динаміка даних показників.

4. Ресурси основних видів діяльності:

- наявність ресурсів в країні й регіонах;

- вартісна оцінка;

- рівень дефіцитності.

5. Основні характеристики можливостей зв'язку (число телефонів на тисячу жителів; різновиди й ефективність роботи пошти; основні характеристики компьютерно-мережних послуг).

6. Транспортні системи.

7. Рівні оплати праці в сферах бізнесу (у розрізі основних категорій найманих робітників); прийняті в країні форми оплати праці.

8. Загальна оцінка економіки та економічних можливостей:

- конкурентів;

- постачальників;

- споживачів.

9. Основні елементи валютного регулювання в країні.

10. Основні елементи торговельних і експортно-імпортних обмежень у країні.

11. Розвиток науково-технічної й консультаційної діяльності в країні (напрямки, фірми, можливості залучення).

12. Рівень основних економічних проблем у країні (інфляція, безробіття, регіональні або галузеві депресивні явища, бідність тощо).

Що стосується правового аналізу зовнішнього середовища, то одним з найважливіших факторів, що постійно впливають на формування й розвиток міжнародного менеджменту, є міжнародне право. При цьому, якщо мова йде про відносини між державами, дана сфера правових знань відноситься до міжнародного публічного права (або до загального міжнародного права).

Питання правових відносин між окремими організаціями або громадянами, які виникають у міжнародному житті, відносяться до міжнародного приватного права. Класичне розмежування міжнародного публічного й приватного права було сформульовано ще в часи Стародавнього Рима.

Міжнародне публічне право розглядається як самостійна правова система, у той час як міжнародне приватне право, відповідно до пануючої концепції, є частиною внутрішньої правової системи кожної держави. Таким чином, норми міжнародного публічного й міжнародного приватного права служать загальній меті створення правових умов міжнародного співробітництва в різних областях. Предметом регулювання в міжнародному приватному праві є міжнародні цивільні відносини, які включають економічні, господарські, науково-технічні й культурні зв'язки. Завданням міжнародного приватного права є правове регулювання ділових зв'язків організацій і фірм різних країн.

Найважливішими джерелами міжнародного приватного права є міжнародні договори, внутрішнє законодавство держав, судова й арбітражна практика, а також звичаї. Природно, що питома вага тих або інших видів джерел міжнародного права в різних державах неоднаковий. Можливо також, що до окремих правовідносин застосовуються норми, що містяться в різних джерелах.

Розробка проектів різного роду угод (конвенцій) в області міжнародного приватного права є сферою діяльності Гаазької конференції з міжнародного приватного права, статут якої з 1955 р. поширюється на 38 держав. Постійну роботу в цій області проводять також різні міжнародні організації приватного права, Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), Міжнародний морський комітет (ММК) та інші організації.

Для формування національних норм міжнародного приватного права в окремих державах велике значення має внутрішнє законодавство.

Політичний аналіз зовнішнього середовища в контексті задач міжнародного менеджменту повинен враховувати наступні основні дані:

1. Політичний режим у країні і його відносини з Україною.

2. Міждержавні (міжрегіональні, міжміські) угоди між країною й українською владою, які можуть цікавити фірму.

3. Участь країни в політичних блоках і міжнародних економічних союзах (можливий вплив на майбутній бізнес: можливості, небезпеки).

4. Політичні партії й громадські організації в Україні, що мають більш тісні контакти із владою, політичними партіями й громадськими організаціями країни.

5. Політичні лідери.

6. Основні політичні партії й найбільш впливові громадські організації в країні.

7. Основні політичні суперники, що виборюють владу в країні та їхні принципові позиції в економічних, соціальних і правових питаннях.

8. Коротка характеристика зв'язку "бізнес-політика" (фірми, партії, лідери).

9. Найближчі вибори парламенту й президента (або їхніх аналогів у країні), перспективи їхнього результату і ймовірний вплив на бізнес і на відносини з Україною.

10. Роль і вплив регіональної влади.

11. Політична обстановка в регіонах.

12. Загальна оцінка політичної стабільності в країні.

Внаслідок виконання трьох зазначених вище видів аналізу у відділах фірм, і в першу чергу - у маркетинговому, з'являється свого роду "зовнішній" фон, на якому можна більш-менш обґрунтовано робити те, що ми називаємо маркетинговим аналізом. Маркетинговий аналіз дозволяє визначитися з основними маркетинговими характеристиками майбутнього бізнесу. Даний аналіз кваліфіковані маркетологи можуть виконати, найчастіше навіть не вдаючись до допомоги зовнішніх консультантів. Знаючи результати аналізу зовнішнього середовища, менеджер приймає обґрунтовані стратегічні рішення про доцільність виходу фірми на міжнародний ринок, а в ряді випадків може досить обґрунтовано спрогнозувати й майбутню стратегію його розвитку.

Більшість теорій і моделей міжнародного бізнесу ґрунтується на уявленні, згідно з яким усі наслідки ділових рішень може бути відбито кількісно у площині підходу "витрати-результати". Вплив і наслідки культурного чиннику на результативність міжнародного бізнесу не є таким простим і лінійним.

Обґрунтування зв'язків між культурними факторами й бізнесом в сучасній літературі здійснюється в межах трьох основних підходів.

Перший підхід представляють так звані універсалісти. Їх точка зору полягає в тому, що значення культурного фактора перебільшене і, оскільки всі люди більш-менш однакові, не слід робити якісь істотні виправлення на культуру і тим більш, чекати від неї істотного приросту ефективності управління міжнародним бізнесом.

Згідно з другим підходом країни і нації розрізняються аж ніяк не культурною традицією, а головним чином - рівнем економічного розвитку. Цей підхід відомий як економіко-кластерний. Відповідно до нього міжнародний менеджер має шукати відповіді на питання ефективного управління саме в контексті порівняльного економічного розвитку приймаючої країни та країни базування.

Нарешті, третя точка зору відстоює важливу роль саме культурного чинника, вважаючи, що його вивчення і практичне використання підвищує ефективність міжнародного менеджменту. Більш того, особливості абсолютно несхожих у відношенні саме культурно-історичного розвитку країн дають найчастіше однаково високі кінцеві економічні результати, побудовані на різних моделях менеджменту.

Практика міжнародного менеджменту дозволяє виділити і сформулювати низку культурологічних проблем, які виникають у процесі міжнародної економічної діяльності і мають стати об'єктом аналізу в межах первісного вивчення культурного зовнішнього середовища та контролю в управлінських процесах.

Стереотипізація може розглядатися як свого роду похідна від неадекватного сприйняття представниками іншої нації або іншої культури, людина, власне кажучи, відмовляється від об'єктивного сприйняття й аналізу інформації, заміняючи все це свого роду національними штампами.

Складовою аналізу культурного зовнішнього середовища є дослідження національних стереотипів поведінки. У сукупності варіацій, пов'язаних з національними стереотипами поведінки, міжнародний менеджер має враховувати відмінності американського, англійського, французького та японського стереотипів поведінки.

Американський національний стереотип, головними рисами якого є:

- твердий прагматизм, орієнтація на реальну справу, що приносить користь, повага і прагнення до матеріального добробуту і заробітку грошей;

- динамізм мети: американець завжди бачить життєву, ділову, особисту й інші цілі, яких він хоче досягти, і постійно знаходиться під напругою надії щодо їх досягнення. Прогрес і постійне прагнення до відновлення ("мета - дія - досягнення - нова мета") стали свого роду ідолом, якому вклоняється вся нація;

- поважне ставлення до часу як такого, і тим більше до часу як найважливішого ділового ресурсу. Вислів "час – гроші" у цьому розумінні дуже американський за своїм змістом, оскільки тверда орієнтація на реальну справу, що обіцяє розмірний прибуток, змушує саме через цю призму дивитися на час;

- індивідуалізм і впевненість у тому, що лише ти сам можеш усе зробити для себе і відповідно - виняткова самостійність у прийнятті і реалізації рішень, так само, як і повна готовність нести за них усю необхідну відповідальність;

- дружність, відвертість і щирість, готовність до співробітництва і пошуку розумних компромісів, прагнення до одержання всієї потрібної інформації і готовність обмінюватися нею з партнерами;

- твердий поділ ділового і особистого в американській діловій практиці й у поведінці взагалі;

- патріотизм і гордість за успіхи і становище США у світі переходять у певні прояви етноцентризму: тут і особлива роль країни у світі, і доброчинність американської духовної експансії, і "зразкова" демократія, що має копіюватися всіма.

Англійський національний стереотип, головними рисами якого є:

- прагматичність, орієнтація на справу і дію, здоровий життєвий глузд. Однак в англійцях не спостерігається американської пристрасті до грошей, збільшення прибутку як головного мірила життєвих досягнень. Скоріше англієць відноситься до бізнесу, як до гри і спорту: він, природно, усіляко піклується про прибутки і гарний стан справи, але настільки ж важливе для нього і те, що називається спортивним азартом, одержанням цікавого змагання і захоплюючої гри;

- нелюбов до умоглядних проектів, за якими не стоїть реальна справа. Одна з важливих рис їх характеру - не атакувати проблему в чоло, а що називається, "обтікати" її в спробі "нащупати" рішення;

- почуття власної гідності, яке природно підводить англійця до усвідомлення необхідності дотримання етичних норм і загальноприйнятих традиційних правил, навіть якщо ці норми і правила не записані ні в яких законах;

- повага до традицій - національних, державних, сімейних і інших. Цей традиціоналізм також може приймати різні форми і, зокрема, форму відомого консерватизму, що виявляється у різних сторонах способу життя і мислення;

- певний етноцентризм, але у порівнянні з американським він істотно більш прихований, винятково коректний і, як правило, не проявляється у формах, що зачіпають національні почуття інших людей.

Французький національний стереотип, головними рисами якого є:

- інтелектуалізм, любов до мистецтва, гармонії і краси – природні властивості національного характеру французів - дуже цікаво виявилися у сфері ділового життя. Практика показує, що жодна європейська нація не займається побудовою високодосконалих планів, проектів і програм так, як французи;

- боязкість і нерішучість французів у сфері реалізації і практичного виконання на папері всього задуманого. І є цікаве пояснення цього феномена: оскільки дійсність багато в чому алогічна і нерідко ірраціональна, погано укладається в гармонічні логічні схеми і вимагає миттєвих, критичних за часом рішень, а все це категорично випадає з французького національного характеру, то таке відношення до реалізації планів і проектів і є природною реакцією дійсного француза;

- нелюбов до компромісів і більша, ніж у інших націй, схильність до конфліктів і суперечок у вирішенні різних проблем;

- розкутість, жвавість характеру, гумор, що іскриться, і спритність у неофіційній обстановці.

Японський національний стереотип. Його базовими рисами є надзвичайно продуктивне поєднання нескінченної працьовитості і терпіння японців із настільки ж нескінченним внутрішнім прагненням до краси і досконалості.

Японці – безумовні, але, як і багато в чому іншому, оригінальні традиціоналісти. Дбайливо зберігаючи все краще у своїй культурі, вони жадібно сприймають і дуже вміло адаптують кращі досягнення інших країн і націй.

Широко відомий групізм японців, тобто дисциплінованість і відданість почуттю боргу перед колективом (групою), визнання безумовного авторитету колективу, готовність приносити в жертву йому особисті статки й інтереси.

Життєві риси нації - це, насамперед, ввічливість і делікатність, крайня акуратність і охайність, природна східна відданість самовладанню й абсолютному контролю над особистою поведінкою і емоціями.

Контрольні питання для самоконтролю:

1.Надайте характеристику економічному аналізу в контексті задач міжнародного менеджменту.

2. Охарактеризуйте американський національний стереотип.

3. Охарактеризуйте японський національний стереотип.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. II. Організація і проведення спортивних походів
4. II. Організація перевезень
5. II. Організація перевезень
6. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
7. Oracle Управління преміальними
8. А. Видання прав актів управління
9. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
12. Адаптивні організаційні структури управління.

Переглядів: 783