• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Предмет економічної теорії.

Методи економічної теорії та його складові елементи.

Економічні закони і категорії.

Економічна система.

Власність і виробничі відносини.

Продуктивні сили і виробничі відносини.

Матеріальне виробництво – основа життя людського суспільства.

Предмет економічної теорії.

Лекція № 1

ЗМІСТ

Надвірна

Опорний конспект лекцій з курсу

"Основи економічної теорії"

Тема 1. Предмет і метод економічної теорії………………………………………………………...5

Тема 2. Основні етапи становлення і розвитку економічної теорії…………………………........19

Тема 3.Економічний прогрес та його рушійні сили……………………………………………....35

Тема 4.Основні форми економічного розвитку. Товарна організація

та її роль в еволюції суспільства………………………………………..……………….57

Тема 5. Теорія грошей і грошового обігу………………………………………………………..…70

Тема 6. Сутність, структура, механізм ринку і проблеми його розвитку……………………..… 83

Ринкова рівновага та механізм його її досягнення…………………………….…..….109

Тема 7. Монополії і конкуренція………………………………………………………….………..129

Тема 8.Підприємництво та акціонерна власність........………………………………….………..141

Тема 9. Витрати і доходи підприємства…………………………....................................………...153

Тема 10.Ринок праці і заробітна плата………………………………………………………….…163

Тема 11.Система управління підприємством……………………………………………..….......169

Тема 12. Фінанси в системі економічних відносин…………………………………………..….178

Тема 13.Капітал, кредитний ринок і процент………………………………………………..…..185

Тема 14.Народонаселення, зайнятість і соціальний захист населення………………………...193

Тема 15. Держава в ринковій економіці…………………………………………………….…….204

Тема 16. Економічний суверенітет України і шляхи його досягнення………………………....212

Тема 17. Розвиток світової економіки, або куди йде світ?...........................................................228

Тема:Предмет і метод економічної теорії

Навчальна мета:Розкрити поняття та суть предмету, його складові і методи дослідження економічної теорії].

Час:80 хв.

Навчальні питання:

1. 20хв.

2. 10хв

3., 4., 7., 8., 5хв (самостійно)

5. 20хв

6. 20хв

9. Заключна частина – 5 хв.(підсумок лекції, відповіді на запитання).

Матеріально-технічне забезпечення:першоджерела, таблиці, схеми, малюнки.

Джерела і література:

1. Башнянин Г.І., Шевчик Є.С. Політична економія: Навч. посіб. 3-те вид., перероб. і випр. – Львів: "Новий світ– 2000". – 2004. – 480с.

2. Гальчинський А.С. Палкін Ю.І. Основи економічних знань. Київ. "Вища

школа", 1999.

3. Економіка. Навчальний посібник / за ред. доц.. С.Д.Степаненка. – К.: КНЕУ, 2006. – 246с.

4. Крупка М.І, Островерх П.І., Реверчук С.К.. Основи економічної теорії: Підручник. – К.:Анка. – 2001. – 344с.

5. Кулішов В.В.. Основи економічної теорії: Підручник для студентів ВНЗ 3-те вид. випр. і доп.. – Львів: "Магнолія 2006" 2007. – 516с.

6. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. – Київ, "Видавництво центр", "Академія", 2003. – 656с.

7. Основи економічної теорії, (політичний аспект). Київ, "Вища школа", 1999.

План

8. Обґрунтування системного визначення предмета економічної теорії.

Предмет цієї науки тісно пов'язаний із поняттям «економіка», яке похо-дить від грецького слова «oikonomia» («оікос» — дім, господарство, «номос» — вчення, закон), а тому економічна наука у первісному значенні — це наука про домашнє господарство або про управління домашнім господарством. Приблизно так предмет її вперше визначав давньогрецький філософ Ксенофонт (прибл. 430—355 pp. до н. е.). Через кілька десятиліть видатний давньогрецький філософ Аристотель (364—322 pp. до н. є.) поділив науку про багатство на економіку (під якою розумів виробництво благ для задоволення потреб людей) і хремастику («хрема» — майно, володіння: мистецтво наживати статок або діяльність, спрямована на накопичення багатства). Поняттям «економіка» він позначав організацію господарства в маєтку рабовласника.

У той час рабовласницькі господарства були здебільшого замкненими економічними одиницями: вироблені продукти переважно споживалися всередині господарства, а не продавалися за його межами. Свідченням цього є те, що кожне місто (поліс) Греції мало свою грошову одиницю. Рабовласницьке суспільство існувало до V ст. н. е. На зміну йому прийшов феодальний спосіб виробництва. Феодальні господарства також були переважно замкненими.

У XIV—XV ст. починається занепад феодального способу виробництва. Феодали замість панщини (оброку) запроваджують грошову ренту. Це змушує селян продавати частину виробленої продукції на ринку. Так поступово долається замкненість феодальних господарств і формується єдиний національний ринок, початковою формою якого було проведення ярмарків. Виникає потреба у широкому тлумаченні поняття «економіка».

У 1615 р. французький учений А. Монкретьєн запроваджує термін «політична економія» (від гріцьк. «politicos» — державний, суспільний та вже відомого «оісоnоmіа», який означає «мистецтво державного управління господарством»). В умовах подолання замкненості феодальних господарств, формування єдиного загальнонаціонального ринку термін «господарство» охоплює економіку всієї країни, національне господарство. Майже такого ж змісту набуло й поняття «економіка». Крім того, поява цього терміна зумовлена зростаючою роллю держави в процесі первісного нагромадження капіталу і розвитку торгівлі. Запровадження цього терміна А. Монкретьєном у той період означало його намагання зосередити увагу на державній економічній політиці, мистецтві державного управління економікою. В цьому полягає одна з відмінностей політичної економії від економічної теорії, яка не пов'язує (або недостатньо пов'язує розвиток народного господарства з основною діяльністю держави.

Термін "політична економія" був найуживанішим до початку XIX ст. У 1890 році після виходу в світ праці англійського економіста А. Маршала "Економікс" став витісняти термін "економіка". Предметом економікс А. Маршалл вважав дослідження нормальної життєдіяльності людського сус-пільства, зокрема, багатства і частково людини, точніше її стимулів до дії та мотивів протидії. Термін "економікс" він запровадив, щоб показати неефек-тивність державного регулювання економіки наприкінці XIX ст. і доцільність його обмеження в ринковій економіці. Українською мовою названа праця перекладається двояко: "Принципи економікс" і "Принципи політичної економіки". Тому ці два поняття науки часто ототожнюють.

Всесвітньо відомий американський економіст П. Самуельсон, якому за підручник "Економіка", що за ним навчається більшість студентів у західних країнах, присуджено Нобелівську премію, наголошує, що економіка, або по-літична економія, як її найбільш традиційно називають, пройшла багато ета-пів розвитку. Але це не означає цілковитого збігу предмета цих наук. Політична економія і економічна теорія є нині двома відносно самостійними ланками в системі економічних знань, яку виробило людство продовж століть.

З часу виникнення кожної з цих наук, які мало чим відрізняються одна від одної, ведеться полеміка, до речі і по сьогодні, що повинна вивчати і якими методами пізнання при цьому користуватися кожна з них.

Визначаючи предмет свого дослідження, П. Самуельсон стверджував, що економіка, або політекономія це:

- наука, що вивчає, як люди здійснюють організацію виробництва і споживання;

- наука про дії, які охоплюють обмінні операції між людьми;

- наука, що вивчає, як люди роблять вибір, щоб використати рідкісні ресурси для виробництва різних товарів та їх розподілу;

- наука, яка вивчає людей у їх діловому житті;

- наука, що вивчає, як можна вдосконалювати суспільство;

- наука про економічні системи.

Він запропонував також визначення предмета економіки, або політекономії: "Це наука, що вивчає, як люди і суспільство здійснюють кінцевий вибір рідкісних ресурсів, щоб виробляти їх для споживання".

У підручнику П. Макконнелла і С. Брю дається таке визначення предмета економіки: "Економікс має справу з ефективним використанням обмежених виробничих ресурсів чи керуванням ними для макси-мального задоволення людських матеріальних потреб".

Наведені визначення предмета економічної науки можна синтезувати в наступне: "Економічна теорія вивчає, як суспільство, використовуючи обмежені ресурси, забезпечує найповніше задоволення потреб людей. Вона досліджує, як потрібно організувати виробництво, розподіл та споживання в умовах обмежених виробничих ресурсів".

Важливо зазначити, що хоч економічна наука вивчає проблеми вироб-ництва і розподілу життєвих благ, вона не є наукою про ці блага і ресурси. Економічна теорія повернута головним чином до людей, які беруть участь у виробництві і йдуть шляхом прогресу та змін незалежно від того, що останні з собою несуть. Іншими словами, економічна теорія вивчає не ресурси і багатство як такі, а економічну поведінку людей.

Отже предмет економічної теорії - дослідження виробничих відносин між людьми у процесі праці, виробництва товарів та послуг, а також у сфері їх обміну, розподілу та споживання.

За П. Самуельсоном економічна теорія повинна дати відповідь на три основні питання:

– що виробляти (які саме товари та послуги)?

– як виробляти (яким способом)?

– для кого виробляти (хто являється споживачем)?

Роль економічної теорії полягає у формуванні екомічного мислення; розкритті закономірностей розвитку суспільного виробництва; надання практичних рекомендацій в суспільному житті.

Функції економічної теорії. В загальній системі наук загальна еконо-мічна теорія здійснює певні функції.

Перш за все, вона виконує теоретико-пізнавальну функцію, так як повинна вивчати і пояснювати процеси і явища економічного життя суспільства. Будь-яке знання є цінним не само по собі, а тим, що служить практичним цілям суспільства. Економічна теорія не може обмежуватись простою констатацією фактів чи описувати певні економічні закономірності. Необхідно проникнути в їх суть, виявити закони руху, накреслити шляхи використання цих законів в практичній діяльності.

Тому друга функція економічної теорії - практична. Вона здійснює розробку принципів і методів раціонального господарювання, наукове обґрунтування економічної стратегії здійснення реформ економічного життя

тощо.

З теоретико-пізнавальною функцією пов'язана не тільки практична, а й виховна функція економічної теорії. Її реалізація в широкому розумінні ґрунтується на необхідності переходу від адміністративно організованого суспільства до цивілізованого, економічно організованого, що ґрунтується на консенсусі та гармонізації інтересів різних соціальних, національних, територіально-економічних утворень.

Змістом виховної функції є формування психології кожної людини, соціальної або професійної групи. Цю функцію ще називають прогнозно-прагматичною, яка припускає розробку і виявлення наукових прогнозів і перспектив суспільного розвитку.

Методи економічної теорії. Метод - це шлях, спосіб, знаряддя теоретичного дослідження предмета. За допомогою методу можна проникнути в природу економіки. Інакше кажучи, метод - це шлях до істини.

Науковий метод передбачає необхідність доказів, тому основою наукового методу є вчення про докази. Не володіючи доказами, людина не може розрізняти істину і неправду. Науковий метод - це метод висування гіпотез, які можна перевірити на практиці. Економічна теорія ґрунтується на фактах. Звідки ж беруться факти?

Першим джерелом економічного знання є спостереження і вивчення даних економічної історії. В такий спосіб виявляються і нагромаджуються факти про явища та процеси економічного життя суспільства. Основну суму фактів на сьогоднішній день дає статистика. Але безпосереднє спостережен-ня є мертве, фотографічне відтворення дійсності, воно тільки реєструє зовнішні форми прояву і тому може створити помилкові уявлення про явища.

Отже, спостереження і описування - це тільки підготовча робота. В ре-зультаті підбору фактів економічна діяльність стає відомою, але не пізнаною. Збирання фактів називають описовою або емпіричною наукою. А для пізнан-ня взаємозалежності економічних явищ, виведення теорії необхідний економічний аналіз.

Економічний аналіз передбачає систематизацію, тлумачення і узагаль-нення фактів. Він можливий двома шляхами: від фактів до теорії і від теорії до фактів. Звідси розрізняють і два методи економічного аналізу:

– індуктивний - розпочинається із збирання, систематизації і узагальнення фактів з конкретної проблеми. Результатом є виведення певних принципів, законів. Індукція іде від часткового до загального;

– дедуктивний - спираючись на випадкове спостереження, логіку дослідник може сформулювати попередню, неперевірену гіпотезу. І для її перевірки потрібно багаторазово дослідити окремі факти.

Досить поширеними в економічній науці є методи математичного моделювання, порівняння та інші.

Читайте також:

1. А .Маршалл - основоположник неокласичної теорії.
2. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
3. Абетково-предметний покажчик
4. АГД як галузь економічної науки
5. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
6. Аксіоматичний метод у математиці та суть аксіоматичної побудови теорії.
7. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
8. Аналіз економічної ефективності капітальних вкладень
9. Аналіз економічної та неекономічної результативності маркетингової діяльності
10. Аналіз економічноїї політики за допомогою моделі Мандела-Флемінга. Випадки вільного та фіксованого валютного курсів.
11. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
12. Аналіз предметної сфери соціальної роботи

Переглядів: 1095