Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Основні критерії економічного прогресу.

Результат економічного прогресу — реальні досягнення в процесі економічного зростання, які є критеріями соціально-економічного прогресу.

Критерії економічного прогресуознака, показник, на основі якихобгрунтовується оцінка сутності та якості поступального розвитку економічної системи і передусім головної продуктивної сили - людини.

Остільки суспільний спосіб виробництва складається ні структурних елементів, то економічний прогрес має piзні критерії виміру.

Дві основні сторони суспільного способу виробництва, як уже зазнача-лося, — продуктивні сили і виробничі відносини, або відносини економічної власності. Оскільки продуктивні сили є його змістом, відносини власності — формою, а визначальним у співвідношенні цієї пари ка­тегорій є зміст, то розвиток продуктивних силнайзагальніший критерій економічного прог-ресу. Це зумовлено тим, що змістом продуктивних сил є ставлення людини до природи в процесі праці; від рівня їх розвитку залежить обсяг створю-ваних матеріальних і духовних благ, а отже й життєвий рівень населення; до складу продуктивних сил входять людина, засоби виробництва, наука, інформація та інші елементи.

Важливим критерієм розвитку продуктивних сил є співвідношення між масою застосовуваних засобів виробництва і кількістю зайнятих у виробництві робіників, або технічна будова виробництва. Іншими словами, йдеться про кількість засобів виробництва, яку приводить у рух один працівник. Її зростання виявляється у збільшенні фондоозброєності, енергоозброєності, машиноозброєності, а в умовах НТР — в автоматизації, комп'ютеризації праці. З розвитком продуктивних сил зростають продуктивність праці, національне багатство, з'являються нові виробництва, джерела енергії, продукти тощо.

Залежно від структури всієї системи продуктивних сил відбувається конкретизація найвищого, узагальню­ючого критерію. Тому слід розрізняти такі критерії еко­номічного прогресу: рівень розвитку робочої сили, засо­бів праці, науки, форм і методів організації виробництва, використовуваних людьми сил природи, інформації. Так, рівень розвитку робочої сили визначається її загальноос­вітньою та професійною підготовкою, ступенем розвитку розумових здібностей тощо. Рівень розвитку засобів пра­ці характеризується продуктивністю, здатністю заміню­вати працю людини та іншими показниками.

Водночас розвиток продуктивних сил як найбільш загальний критерій економічного прогресу характеризує лише одну, хоч і провідну, сторону суспільного способу виробництва. Тому слід визначити основний, або вищий, критерій прогресу суспільного способу виробництва. Оскільки головна продуктивна сила — це робоча сила, працівник, а людина водночас є і продуктивною силою, і носієм виробничих відносин, суб'єктом відносин економічної власності, то головний критерій суспільного способу виробництварозвиток людини, її потреб, інтересів, цілей. З цього погляду відмінність між різними способами виробництва полягає в тому, що у деяких із них економічний прогрес підпорядковується переважно розвитку лише певного класу (навіть окремої верстви, прошарку), а в інших прогрес продуктивних сил може підпорядковуватися розвитку більшості населення. Ця мета реалізується в дії основного економічного закону.

Оскільки сутністю людини є вся сукупність суспільних відносин (економічні, юридичні та ін.), то розвиток людини — головний критерій усього суспільного прогресу. Особа повинна розвинути всі свої сутнісні сили, здібності не лише в економічній системі, а й у сфері соціальних, політичних, культурних відносин.

Фактори, що належать до продуктивних сил, групу­ються залежно від рівня технічної озброєності праці, роз­витку науково-технічного прогресу, глибини спеціалізації, кооперації праці, інтенсивності, ступеня розвитку сутнісних сил людини, її здібностей тощо. Тому зростан­ня продуктивності праці є лише іншим вираженням еко­номії часу, яку К. Маркс називав першим економічним законом, що відображає найбільш загальну основу й внутрішню логіку економічного прогресу, джерела і спо­сіб підвищення ефективності виробництва.

Оскільки закон економії часу — це загальний еконо­мічний закон (тобто діє в усіх суспільних способах виробництва), то його змістом є економія живої та уречевленої праці. Залежно від ступеня розвитку технологічного способу виробництва, і насамперед системи продуктивних сил, економію робочого часу зумовлюють зміни в кожному з елементів цієї системи (засобах праці, предметах праці, робочій силі, науці, формах і методах організації праці, інформації, використовуваних людьми силах природи), а також зміни в техніко-економічних відносинах — спеціалізації, кооперації, комбінуванні виробництва, його концентрації тощо. У свою чергу, в межах кожного елемента системи продуктивних сил і техніко-економічних відносин можна виділити фактори, які зумовлюють економію робочого часу. Щодо основної продуктивної сили така економія залежить від рівня освіти, кваліфікації, розвитку творчих здібностей людини, її психологічного, емоційного стану тощо.

Безпосередньо впливають на економію живої та уречевленої праці заходи, спрямовані на перехід від відсталих, відживаючих форм власності до нових, прогресив­них форм. Так, перехід багатьох підприємств до трудових колективів у США зумовив автоматичне зростання продуктивності праці на 15—20%. З цього погляду прогресивною формою власності є та, яка сприяє скороченню живої та уречевленої праці на одиницю створюваного товару або послуги.

Внаслідок дії закону економії часу, підвищення про­дуктивності праці зростає додатковий продукт. Це ство­рює умови для розширеного відтворення речових і особистісних факторів виробництва, всієї системи продуктивних сил, для збільшення вільного часу, розвитку культури, мистецтва, а отже, для здійснення не лише економічного, а й соціального прогресу, для вдосконалення всієї системи суспільних відносин. Тому зростання додаткового продукту є важливим критерієм економічного прогресу, збільшення багатства суспільства, конкретизує його попередні критерії. Ще точнішим критерієм такого прогресу є відношення додаткового продукту до необхідного. Одним із критеріїв ефективності економічних систем, а отже й економічного прогресу, американський учений Р. Кроуз вважає рівень трансакційних витрат.

Критерії техніко-економічного прогресу завжди пере­бувають у суперечності з критеріями соціально-економіч­ного й суспільного прогресу. До критеріїв соціально-еко­номічного прогресу, які відображають розвиток виробни­чих відносин, належать: розширене відтворення відносин економічної власності; ступінь економічної свободи без­посередніх виробників; їх власність на свою робочу силу; самостійність (відносна) підприємств; участь в управлін­ні тих, хто створює матеріальні й нематеріальні блага; частка безпосередніх виробників у національному доході, національному багатстві країни; розвиток розумових, творчих здібностей людини, її потреб, інтересів та ін. До критеріїв соціального прогресу, які відображають розви­ток всієї системи суспільних відносин, належать: ступінь соціальної, політичної, юридичної свободи безпосередніх виробників; їх можливість впливати на ідеологію, націо­нальні відносини; користування багатствами культури, надбаннями мистецтва тощо.

Упродовж розвитку людського суспільства супереч­ність між критеріями техніко-економічного прогресу не­одноразово набувала антагоністичних форм. Так, відсут­ність у рабів власності на свою робочу силу, економічної свободи, жорстока експлуатація рабської праці супровод­жувалися розквітом культури і мистецтва у Давній Гре­ції та Давньому Римі. Проте примусове поєднання безпо­середніх виробників із засобами виробництва, відсутність у них матеріальної заінтересованості в результатах своєї праці, зумовлена відсутністю власності на робочу силу, на засоби виробництва, призвели до загибелі рабовлас­ницького ладу в Римській імперії, до занепаду її культу­ри та мистецтва.

Техніко-економічний прогрес, зростання продуктив­ності праці, досягнуті на стадії домонополістичного капі­талізму за рахунок вузької, однобічної спеціалізації най­маних робітників (мануфактурний період і машинне виробництво), увійшли в антагонізм з такими критерія­ми соціально-економічного прогресу, як необхідність все­бічного розвитку людини, її творчих здібностей, надзви­чайно низька частка найманої праці у створеному нею національному доході тощо.

На сучасному етапі НТР особливо актуальною є проб­лема гуманізації техніко-економічного прогресу, органіч­ного поєднання економічної та соціальної ефективності, відновлення, збереження і примноження загальнолюдських цінностей. Для досягнення органічної єдності технікоекономічного, соціально-економічного і соціального прогресу необхідно, щоб головною метою їх розвитку бу­ла людина, її потреби, інтереси, добробут, розквіт її сутнісних сил. Тому не випадково ООН запровадила такий узагальнюючий показник людського прогресу, як індекс людського розвитку, який містить обсяг ВВП на душу населення, грамотність і тривалість життя.

 


Читайте також:

  1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
  2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  3. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
  4. Алгебраїчні критерії стійкості
  5. Алгоритм розробки техніко-економічного обґрунтування будівництва нового та реконструкції діючих підприємств харчування.
  6. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання
  7. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теорії раціональних сподівань та економіка пропозиції. Крива Лафера.
  8. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
  9. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
  10. Артеріальний пульс, основні параметри
  11. Банківська система та її основні функції
  12. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.




Переглядів: 1311

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Сутність економічного прогресу. | Розвиток суперечностей — джерело прогресу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.018 сек.