Грошові системи та їх еволюція.

Гроші виникли у IV—IIIтисячолітті до н.е., а грошові системи — лише із зародженням капіталістичного способу виробництва.

Грошова система — форма організації грошового обігу, що історично склалася у країні й закріплена в національному законодавстві.

Грошовий обіг, як уже зазначалося, здійснюється в готівковій та безготівковій формах. Сформувалася грошова система в XVI—XVII ст., хоч окремі її елементи (наприклад, види державних грошових знаків) існували й раніше. У розвитку грошової системи виділяють два етапи:

1) коли загальний еквівалент безпосередньо перебував в обігу й виконував функції грошей;

2) коли роль золота як загального еквівалента знижується, воно перестає виконувати цю роль, і в обігу функціонують кредитно-паперові гроші.

До грошової системи належать:

1) грошова одиниця країни (американський долар, англійський фунт стерлінгів та ін.). Нині у світі налічується понад 300 найменувань національних грошових одиниць;

2) масштаб цін — вагова кількість валютного металу, прийнятого в країні за грошову одиницю;

3) види державних грошових знаків (металевих або паперових), які мають законну силу, порядок їх випуску й обігу (випуск, вилучення та ін.);

4) регламентація безготівкового обігу;

5) порядок обміну національної валюти на іноземну (валютний паритет) і регульований державою валютний курс;

6) державне регулювання грошового обігу.

Існують грошові системи двох типів: металевого грошового обігу, за якого такий грошовий товар виконує всі функції грошей; паперово-кредитного грошового обігу, в основі якого лежать кредитні гроші.

У свою чергу, металеві системи поділяють на біметалеві й монометалеві.

Біметалева грошова система — система, за якої за золотом і сріблом законодавчо закріплена роль загального еквівалента.

У другій половині XIX ст., як уже зазначалося, утвердилася система золотого монометалізму, за якої лише золото є загальним еквівалентом. Виділяють чотири різновиди золотого монометалізму:

1) золотомонетний стандарт, якому були властиві: обіг золотих монет, виконання золотом усіх функцій грошей, вільне чеканення золотих монет із фіксованим вмістом, вільний обмін паперових грошей на золоті монети та ін.;

2) золотозлитковий стандарт, за якого банкноти розмінювалися на золо-то лише при поданні суми, встановленої законом (в Англії — 1700 фунтів стерлінгів за злиток золота вагою 12 кг, у Франції — 215 тис. франків);

3) золотодевізний стандарт — банкноти обмінювалися на іноземну ва-люту (девізи), яка, у свою чергу, обмінювалася на золото. Ця форма була запроваджена у 30 країнах світу. У другому й третьому різновидах золотого монометалізму в обігу відсутні золоті монети, монетарне золото зосереджу-ється в руках держави, а золото не виконує функцій засобу обігу й платежу;

4) золотодоларовий стандарт, за якого розмін банкнот на золото був скасований в усіх країнах, а обмін доларів на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн—членів МВФ. У 1971 р. було припинено обмін доларів на золото.

Існують такі основні види грошей: повноцінні (золоті або срібні монети); неповноцінні монети; паперові гроші (білети державної скарбниці); кредитні гроші (вексель, чек, банкнота).

У повноцінних грошей номінальна вартість переважно відповідає вартості металу, що в них міститься, а самі вони виконують всі функції грошей (роль загального еквівалента). Повноцінні гроші — це насамперед золоті монети. Щоб надати їм міцності, монети карбували з домішками інших металів. Незважаючи на це, вони стиралися і поступово перетворювалися на неповноцінні. Щоб запобігти значному відхиленню фактичної ваги золотої монети від законодавчо встановленої, держава визначала межу такого відхилення (вона переважно не перевищувала 1% ваги монети).

Для обслуговування роздрібного товарообігу в багатьох країнах практикувалося й практикується нині карбування неповноцінних (білонних) монет із міді, алюмінію, нікелю, цинку та різних сплавів, що належать державі. Номінальна вартість таких монет перевищує вартість металу, який у них міститься, і витрати на карбування. Виготовлення монет із державного металу забезпечує державі отримання монетного доходу — різниці між номінальною вартістю металу та витратами на чеканення і його ринковою ціною.

Наявні гроші — це банкноти, білети державної скарбниці й монети. Безготівкові гроші — кошти на рахунках у банках; різноманітні вклади (депозити) у банках; депозитні сертифікати; державні цінні папери, а також грошові кошти, вкладені в акції інвестиційних фондів.

Значного поширення у розвинутих країнах світу (певною мірою і в Україні) набули кредитні картки — платіжно-розрахункові документи, які видає банк своїм вкладникам для оплати необхідних для них товарів і послуг, придбаних у кредит. Банки у цьому випадку беруть на себе ризик термінової оплати, а вкладник, як правило, повертає позичку впродовж місяця. За недотримання цієї умови нараховуються відсотки з обігу. Сучасні кредитні картки вміщують інформацію до 8 тис. знаків (дані про стан рахунка вкладника у банку, сплату податків, стан здоров'я, групу крові та ін.). У 90-ті роки в розвинутих країнах світу впроваджено кредитні (платіжні) картки з мікропроцесором, які мають значно вищу систему захисту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функції грошей як загального еквівалента.	\|	Грошові агрегативідрізняються насамперед своєю ліквідністю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.