Співвідношення господарського механізму та основних елементів економічної системи.

Сутність і структура господарського механізму

При вивченні господарського механізму першочергове значення має з'ясування його місця в економічній системі загалом і співвідношення з такими чотирма найважливішими елементами цієї системи:

1) виробничими відносинами (або відносинами економічної власності);

2) техніко-економічними відносинами;

3) організаційно-економічними відносинами;

4) продуктивними силами.

● У системі відносин економічної власності (перший елемент економічної системи) існує глибинна підсистема, пов'язана з відносинами власності на засоби виробництва в усіх сферах суспільного відтворення, і конкретніша підсистема, що є формою їх вияву і пов'язана з власністю (привласненням) на необхідний і додатковий продукт, або на результати праці. Іншими словами, в останньому випадку йдеться про конкретні форми виробничих відносин, або форми реалізації власності: заробітну плату, прибуток (торговельний, підприємницький, позичковий відсоток), податок тощо. Оскільки в системі виробничих відносин розрізняють процес привласнення і процес управління, то до господарського механізму безпосередньо належить управлінський аспект власності, конкретні форми її реалізації та організації.

Такі ж дві підсистеми (глибинні та конкретні, управлінські) існують і у відносинах власності на засоби виробництва в різних сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні). Глибинні підсистеми передусім характеризуються такою фундаментальною рисою, як характер власності, або, іншими словами, хто (окремий індивід, колектив, держава, безпосередні виробники чи капіталісти, зайняті або не зайняті управлінською працею тощо) є власником засобів виробництва. Звідси випливає інша істотна риса — наявність експлуатації або її відсутність.

До конкретних управлінських форм відносин власності на засоби виробництва належать такі категорії у сфері безпосереднього виробництва: тривалість робочого дня робітників, зайнятих на підприємстві, його інтенсивність; контроль за процесом праці тощо. У сфері обігу такими категоріями є ціни на засоби виробництва (якщо їх купував або продавав власник цих засобів чи предметів праці), ціна товару робоча сила, ціна управлінської праці (якщо капіталіст сам не управляє процесом виробництва) тощо. У сфері розподілу — акція, дивіденд, розміри заробітної плати тощо. У сфері споживання (у даному разі виробничого споживання) такими категоріями є коефіцієнт змінності техніки, ступінь зношування засобів праці та ін.

До господарського механізму безпосередньо належать конкретні управлінські форми виробничих відносин (або відносини економічної власності) і власності на засоби виробництва зокрема. Це означає, що на них свідомо можна впливати, регулювати на різному рівні (окремого підприємства, об'єднання, міністерства, державному і навіть з боку наднаціональних органів).

Хоча глибинна підсистема відносин власності на засоби виробництва безпосередньо не входить до господарського механізму, вона опосередковано впливає на нього. Водночас, змінюючи конкретні, управлінські форми відносин власності, можна впливати на розвиток глибинної підсистеми виробничих відносин. Так, за акціонерної форми підприємництва через встановлення низьких пільгових цін на акції для безпосередніх виробників засоби виробництва можуть частково (або різною мірою) переходити до людей найманої праці, внаслідок чого змінюється характер власності.

● Другим елементом економічної системи є техніко-економічні відносини, тобто відносини спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації тощо. Техніко-економічні відносини входять до господарського механізму повністю. До складу цієї підсистеми (господарського механізму) слід віднести й конкретні форми організації виробництва, господарські зв'язки між підприємствами однієї та різних галузей промисловості, за допомогою яких вони обмінюються виготовленими продуктами праці тощо. Звісно, такими зв'язками також можна управляти. Як уже зазначалося, в Україні майже 80% усієї продукції промисловості не має завершеного технологічного циклу, тобто комплектуючі деталі, вироби, значна частина сировини надходять із країн СНД. Далеко не всі зв'язки в кооперації виробництва були раціональними (мали місце нераціональні перевезення окремих видів сировини з віддалених районів Росії, хоч ця сировина була в Україні). Значну частину комплектуючих виробів можна виготовляти в межах України, але її завозять з країн СНД. Такі нераціональні зв'язки слід поступово замінювати на раціональніші з урахуванням транспортних витрат, наявності джерел сировини, кваліфікованих кадрів в Україні тощо.

● Третій елемент — організаційно-економічні відносини — (менеджмент, маркетинг) — також входять до складу господарського механізму, але на мікрорівні.

● Сучасні продуктивні сили (як четвертий елемент економічної системи) становлять робоча сила, засоби праці, предмети праці, наука, форми та методи організації виробництва, а також інформація. До складу господарського механізму з названих компонентів повністю входять лише форми та методи організації виробництва. Інші ланки до цього механізму безпосередньо не належать. Але продуктивні сили однією стороною обернені до природи, а другою — до економічних відносин (тобто до техніко-економічних, організаційно-економічних та до виробничих відносин у їх діалектичній єдності). Друга сторона вступає у взаємодію з економічними відносинами, є їх функціональною стороною. Так, якщо розглядати робочу силу безпосереднього працівника, то цей елемент системи продуктивних сил характеризується такими параметрами: кількість робітників, рівень їхньої освіти, кваліфікація, фізичний, моральний і психологічний стан та ін. В сучасних умовах розвитку науки й техніки у процесі праці не може брати участь робітник без належної освіти, кваліфікації тощо. Такі властивості робочої сили (освіта, кваліфікація, стан здоров'я та ін.) є її функціональними рисами, що властиві й іншим елементам продуктивних сил. До господарського механізму безпосередньо входять не самі по собі робітники, засоби і предмети праці, а ті їх аспекти, які формують функціональні риси продуктивних сил і дають їм можливість взаємодіяти між собою (певний рівень освіти та кваліфікації робітника і відповідний йому рівень техніки; певний рівень розвитку техніки і відповідний рівень розвитку сировинної бази; якість цієї бази, відповідна кількість) і двома сторонами суспільного способу виробництва, тобто продуктивними силами і виробничими відносинами.

У процесі постійної взаємодії цих елементів продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних і виробничих відносин, які безпосередньо належать до господарського механізму, він і формується як відносно відособлений елемент економічної системи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Межі ринкового механізму регулювання в сучасних умовах та головні функції держави.	\|	Основні функції господарського механізму і його сутність.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.

Співвідношення господарського механізму та основ­них елементів економічної системи.

Співвідношення господарського механізму та основних елементів економічної системи.