• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Співвідношення господарського механізму та основ­них елементів економічної системи.

Сутність і структура господарського механізму

При вивченні госпо­дарського механізму першочергове значення має з'ясу­вання його місця в економічній системі загалом і співвід­ношення з такими чотирма найважливішими елементами цієї системи:

1) виробничими відносинами (або відно­синами економічної власності);

2) техніко-економічними відносинами;

3) організаційно-економічними відносина­ми;

4) продуктивними силами.

● У системі відносин економічної власності (перший елемент економічної системи) існує глибинна підсистема, пов'язана з відносинами власності на засоби виробництва в усіх сферах суспільного відтворення, і конкретніша підсистема, що є формою їх вияву і пов'язана з власніс­тю (привласненням) на необхідний і додатковий продукт, або на результати праці. Іншими словами, в останньому випадку йдеться про конкретні форми виробничих відно­син, або форми реалізації власності: заробітну плату, прибуток (торговельний, підприємницький, позичковий відсоток), податок тощо. Оскільки в системі виробничих відносин розрізняють процес привласнення і процес управління, то до господарського механізму безпосеред­ньо належить управлінський аспект власності, конкретні форми її реалізації та організації.

Такі ж дві підсистеми (глибинні та конкретні, управ­лінські) існують і у відносинах власності на засоби вироб­ництва в різних сферах суспільного відтворення (безпосе­редньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні). Глибинні підсистеми передусім характеризуються такою фундаментальною рисою, як характер власності, або, іншими словами, хто (окремий індивід, колектив, держа­ва, безпосередні виробники чи капіталісти, зайняті або не зайняті управлінською працею тощо) є власником за­собів виробництва. Звідси випливає інша істотна риса — наявність експлуатації або її відсутність.

До конкретних управлінських форм відносин власнос­ті на засоби виробництва належать такі категорії у сфері безпосереднього виробництва: тривалість робочого дня робітників, зайнятих на підприємстві, його інтенсив­ність; контроль за процесом праці тощо. У сфері обігу та­кими категоріями є ціни на засоби виробництва (якщо їх купував або продавав власник цих засобів чи предметів праці), ціна товару робоча сила, ціна управлінської пра­ці (якщо капіталіст сам не управляє процесом виробниц­тва) тощо. У сфері розподілу — акція, дивіденд, розміри заробітної плати тощо. У сфері споживання (у даному ра­зі виробничого споживання) такими категоріями є коефі­цієнт змінності техніки, ступінь зношування засобів пра­ці та ін.

До господарського механізму безпосередньо належать конкретні управлінські форми виробничих відносин (або відносини економічної власності) і власності на засоби виробництва зокрема. Це означає, що на них свідомо можна впливати, регулювати на різному рівні (окремого підприємства, об'єднання, міністерства, державному і на­віть з боку наднаціональних органів).

Хоча глибинна підсистема відносин власності на засо­би виробництва безпосередньо не входить до господарсь­кого механізму, вона опосередковано впливає на нього. Водночас, змінюючи конкретні, управлінські форми від­носин власності, можна впливати на розвиток глибинної підсистеми виробничих відносин. Так, за акціонерної форми підприємництва через встановлення низьких піль­гових цін на акції для безпосередніх виробників засоби виробництва можуть частково (або різною мірою) перехо­дити до людей найманої праці, внаслідок чого змінюєть­ся характер власності.

● Другим елементом економічної системи є техніко-економічні відносини, тобто відносини спеціалізації, коо­перування, комбінування виробництва, його концентра­ції тощо. Техніко-економічні відносини входять до госпо­дарського механізму повністю. До складу цієї підсистеми (господарського механізму) слід віднести й конкретні форми організації виробництва, господарські зв'язки між підприємствами однієї та різних галузей промисловості, за допомогою яких вони обмінюються виготовленими продуктами праці тощо. Звісно, такими зв'язками також можна управляти. Як уже зазначалося, в Україні майже 80% усієї продукції промисловості не має завершеного технологічного циклу, тобто комплектуючі деталі, виро­би, значна частина сировини надходять із країн СНД. Далеко не всі зв'язки в кооперації виробництва були раціо­нальними (мали місце нераціональні перевезення окре­мих видів сировини з віддалених районів Росії, хоч ця сировина була в Україні). Значну частину комплектую­чих виробів можна виготовляти в межах України, але її завозять з країн СНД. Такі нераціональні зв'язки слід поступово замінювати на раціональніші з урахуванням транспортних витрат, наявності джерел сировини, квалі­фікованих кадрів в Україні тощо.

● Третій елемент — організаційно-економічні відносини — (менеджмент, маркетинг) — також входять до складу гос­подарського механізму, але на мікрорівні.

● Сучасні продуктивні сили (як четвертий елемент еко­номічної системи) становлять робоча сила, засоби праці, предмети праці, наука, форми та методи організації ви­робництва, а також інформація. До складу господарсько­го механізму з названих компонентів повністю входять лише форми та методи організації виробництва. Інші ланки до цього механізму безпосередньо не належать. Але продуктивні сили однією стороною обернені до при­роди, а другою — до економічних відносин (тобто до тех­ніко-економічних, організаційно-економічних та до ви­робничих відносин у їх діалектичній єдності). Друга сто­рона вступає у взаємодію з економічними відносинами, є їх функціональною стороною. Так, якщо розглядати ро­бочу силу безпосереднього працівника, то цей елемент системи продуктивних сил характеризується такими па­раметрами: кількість робітників, рівень їхньої освіти, кваліфікація, фізичний, моральний і психологічний стан та ін. В сучасних умовах розвитку науки й техніки у про­цесі праці не може брати участь робітник без належної освіти, кваліфікації тощо. Такі властивості робочої сили (освіта, кваліфікація, стан здоров'я та ін.) є її функціо­нальними рисами, що властиві й іншим елементам про­дуктивних сил. До господарського механізму безпосеред­ньо входять не самі по собі робітники, засоби і предмети праці, а ті їх аспекти, які формують функціональні риси продуктивних сил і дають їм можливість взаємодіяти між собою (певний рівень освіти та кваліфікації робітни­ка і відповідний йому рівень техніки; певний рівень роз­витку техніки і відповідний рівень розвитку сировинної бази; якість цієї бази, відповідна кількість) і двома сто­ронами суспільного способу виробництва, тобто продук­тивними силами і виробничими відносинами.

У процесі постійної взаємодії цих елементів продук­тивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних і виробничих відносин, які безпосередньо нале­жать до господарського механізму, він і формується як відносно відособлений елемент економічної системи.

Читайте також:

1. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
2. АГД як галузь економічної науки
3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
4. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
5. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
6. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
7. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
8. Аналіз економічної ефективності капітальних вкладень
9. Аналіз економічної та неекономічної результативності маркетингової діяльності
10. Аналіз економічноїї політики за допомогою моделі Мандела-Флемінга. Випадки вільного та фіксованого валютного курсів.
11. Аналіз рівня економічної безпеки підприємства
12. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні

Переглядів: 585