Основні функції господарського механізму і його сутність.

У межах однієї суспільно-економічної формації діють закони, властиві як всьому суспільному способу виробництва (тобто виробничим відносинам у їх взаємодії з продуктивними силами), так і чотирьом окремим підсистемам. Оскільки економічний закон виражає внутрішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки насамперед між протилежними сторонами явищ і процесів господарського життя, то він має і свої конкретні форми вияву. Система економічних законів знаходить своє вираження в системі економічних категорій. До неї, зокрема, належать товар, споживча вартість, вартість, ціна, собівартість, прибуток тощо. До господарського механізму безпосередньо входять усі конкретні форми економічних законів економічної системи. Тому з погляду співвідношення господарського механізму та економічних законів всієї економічної системи, або суспільного способу виробництва, логічно випливає, що господарський механізм є механізмом використання економічних законів.

F¹Використання економічних законів ( загальносистемних, підсистемних) є найважливішою функцією господарського механізму. Перша умова такого використання — пізнання економічних законів, умов, за яких діє певний закон. Так, змістом закону вартості є насамперед обмін еквівалентів, тобто обмін товару на товар, за якого суспільно необхідні витрати праці на виробництво одного товару обмінюються на рівнозначну кількість суспільно необхідної праці на виготовлення іншого товару. Такий механізм слід встановити насамперед щодо обміну товарів промисловості та сільського господарства.

Оскільки існують також закони розвитку продуктивних сил, техніко-економічних відносин, організаційно-економічних і виробничих відносин (або економічних відносин власності), то господарський механізм може бути більш локальним — як механізм використання законів кожної з цих підсистем.

F²Розв'язання соціально-економічних суперечностей — друга за значенням його функція, якщо виділяти її з погляду всього суспільного способу виробництва. Вона випливає з попередньої, бо кожний економічний закон містить у собі суперечність. Водночас, оскільки явище чи процес багатші за закон, ця функція спрямована на розв'язання ширшого кола суперечностей, ніж ті, що наявні у межах законів. До таких суперечностей, якщо виходити з принципу примату виробництва, належать суперечності самої системи продуктивних сил (наприклад, між рівнем техніки, з одного боку, рівнем освіти і кваліфікації робочої сили — з іншого), між системою продуктивних сил та її речовою формою (наприклад, між рівнем розвитку техніки й досягнутим ступенем концентрації виробництва, його спеціалізації тощо), між технологічним способом виробництва та його суспільною формою, а також суперечності в межах самої суспільної форми (наприклад, між прибутком та заробітною платою, між монополістичною і державною власністю тощо). Найважливіше значення для реалізації цієї функції має використання суперечності між продуктивними силами і виробничими відносинами, а також основної суперечності суспільного способу виробництва.

F³Реалізація відносин економічної власності — третя функція господарського механізму. В її межах вирішальна роль належить господарському механізму в економічній реалізації власності на засоби виробництва. Виконання цієї функції повинно спрямовуватися на те, щоб відносини власності сприяли розвитку всієї системи продуктивних сил, насамперед основної продуктивної сили — людини, безпосереднього працівника. Слід домогтися в межах економічної системи існування плюралізму форм власності, конкурування і співпраці різних її конкретних форм. Конкретними формами реалізації відносин власності є безпосереднє привласнення необхідного і додаткового прибутку в різних формах.

За умов плюралізму форм власності їх суб'єкти (трудові колективи, підприємці, держава та ін.) повинні привласнювати насамперед частку створеного прибутку, мати змогу використовувати його для розширення виробництва, створення кращих умов праці тощо.

F⁴ Всебічний розвиток людини, її потреб (матеріальних і духовних), інтересів, стимулів — четверта важлива функція господарського механізму. Оскільки людина є біосоціальною істотою, то роль господарського механізму полягає в розвитку як біологічного, так і соціального аспектів її сутності. У першому випадку необхідно домогтися оптимального гармонійного співвідношення взаємодії людини з природою, не допустити екологічної кризи, створити таку еколого-економічну систему, в якій органічно поєднувалися б економічні умови життєдіяльності людини (умови її праці, освіти, набуття кваліфікації тощо) зі збереженням довкілля, нормальним розширеним відтворенням в Україні та інших країнах, де ця потреба диктується особливостями національного розвитку людської популяції, гармонійною взаємодією цивілізації та природи. У другому випадку завдання господарського механізму полягає в тому, щоб людина стала активним суб'єктом виробничих відносин, або відносин економічної власності, а також соціальних, політичних, правових, культурних відносин, щоб у кожній із цих сфер могла реалізуватися її соціальна природа. Іншими словами, йдеться про те, щоб людина могла брати участь у політичному житті, вдосконаленні законів, у розвитку культури, мистецтва тощо. В останньому випадку господарський механізм набуває ознак соціального. Оскільки людина вступає у відносини з іншими людьми, завдання господарського механізму полягає й у тому, щоб узгоджувати насамперед економічні інтереси людей.

Крім цих найважливіших функцій, господарський механізм виконує й другорядні, наприклад стимулювання науково-технічного прогресу, раціональне використання ресурсів тощо.

Якщо узагальнити основні функції господарського механізму, то він повинен забезпечити ефективну взаємодію всіх елементів економічної системи (продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних і виробничих відносин) в усіх сферах суспільного відтворення, а також усіх компонентів кожного з названих елементів.

Щоб реалізувати цю мету в умовах існуючої економічної системи в Україні, слід насамперед створити науково обґрунтовану економічну програму і на цій основі виробити довготермінову соціально-економічну політику уряду. Наступний крок — створення відповідної законодавчої правової бази політики реформ.

Характеризуючи господарський механізм, слід зауважити, що процес взаємодії всіх елементів економічної системи два століття тому здійснювався переважно через ринок, через механізм попиту та пропозиції, періодичні економічні кризи, конкурентну боротьбу тощо. Отже, такий ринковий механізм був ядром господарського механізму того часу: зв'язки між сотнями тисяч дрібних капіталістичних та дрібнотоварних підприємств відбувалися переважно за допомогою ринку і виявлялися як відносини конкуренції. Так регулювалися обсяги виробництва, ціни, пропорції між галузями тощо. Протилежні цьому механізму свідоме, планомірне регулювання, відносини організованості існували лише у межах окремих підприємств.

За минулі два століття внаслідок значного прогресу продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці, еволюції відносин власності від індивідуальної до переважно колективних форм, зростаючої ролі держави в економіці та інших факторів замість ринку ядром господарського механізму стає державне регулювання економіки. В його основі — дія законів планомірного і пропорційного розвитку економіки. Уперше така зміна яскраво виявилися у США під час кризи 1929—1933 pp. Саме рішучі дії уряду, який очолював президент Ф. Рузвельт, вивели країну з найглибшої економічної кризи. З того часу почалося широкомасштабне втручання держави в економіку. Вона з переважно «нічного сторожа» (тобто захисника приватної власності), верховного арбітра (стежила за дотриманням правил вільної конкуренції) перетворилася на крупного підприємця, фінансиста, споживача, інвестора, роботодавця і головне — на регулювальника макроекономічних процесів. Теоретично ці процеси вперше обґрунтував всесвітньо відомий англійський економіст Дж. Кейнс. Він вважав закони вільної конкуренції, вільне ціноутворення тощо атрибутами економіки XIX ст., а розширення функцій уряду називав єдино практично можливим засобом запобігання цілковитому руйнуванню існуючих економічних форм та умовою успішного функціонування особистої ініціативи.

Господарський механізм — система управління народним господар-ством за допомогою основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв'язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування ії потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.

Основними методами і важелями державного регулювання с податкове, фінансово-кредитне, грошове та інше регулювання, проведення активної амортизаційної політики тощо. Основні форми, в яких реалізуються закони планомірного і пропорційного розвитку, — державне регулювання, планування, прогнозування й програмування економіки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Співвідношення господарського механізму та основних елементів економічної системи.	\|	Причини виникнення й існування монополій.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.