• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність і параметри організаційної структури управління підприємством.

Організаційна структура управління підприємством адекватна виробничій структурі самого підприємства і відповідає масштабам і функціональному призначенню управляємих об'єктів. В залежності від обсягів виробництва, його спеціалізації створюється і відповідна організаційна структура управління виробництвом.

Сутність організаційної структури управління полягає в зборі, переробці, зберіганні і видачі відповідної інформації в виді: програм, планів, розпоряджень, нормативів, завдань, в яких є детальна інформація про права і обов'язки виконавців, їх задачі, необхідність технічних, економічних і соціальних параметрів і допусків.

Структура підприємства - це внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів та систему зв'язків, що взаємопов'язані між собою. Між ними існує загальна, виробнича та організаційна структура управління.

У відповідності із структурою підприємства формуються органи управління його. Складна система управління підприємством часто обумовлена диверсифікацією виробництва. Випуск продукції широкого асортименту, який технологічно не пов'язаний між собою, часто вимагає наявності органів управління виробництвом і реалізації кожного виду продукції.

Організаційна структура управління на підприємстві будується за принципом підпорядкованості по ієрархії (вертикалі). Керівники цехів, цехових лабораторій, цехового обліку і т.д. підпорядковуються відповідним відділам і управлінням центральних органів підприємства.

Великі підприємства, які спеціалізуються на виробництві складних і трудомістких видів продукції, як правило, складаються із десятків цехів, лабораторій і інших виробничих підрозділів. Для координації їх діяльності і створюється складна ієрархічна структура управління.

Основні типи управління. Внутрішня структура органів управління є ступенева, особливо на великих і середніх підприємствах. В організаційній

структурі управління кожний її елемент, чи це виробничий чи управлінський,

має своє відповідне місце і зв'язки з іншими підрозділами, які утворюють

гармонію виробництва і забезпечують нормальне його функціонування.

В виробничій практиці відомі наступні типи організаційної структури управління підприємствами в залежності від їх розмірів, обсягу випуску продукції і об'єктів управління: лінійна, лінійно-штабна, функціональна, дивізійна, матрична і змішана.

1. Лінійна організаційна структура управління- це найбільш проста система, коли кожний підлеглий має лише одного лінійного керівника, який виконує всі адміністративні та інші функції у відповідному підрозділі. Керівник особисто дає розпорядження, керує і контролює роботу виконавців (Рис.3.1.).

Рис. 3.1. Лінійна структура управління.

Переваги такої структури: оперативність і несуперечливість управління; підвищення особистої відповідальності керівника; скорочуються витрати на утримання управлінського апарату.

Недоліком цієї структури є те, що керівник не в змозі бути універсальним спеціалістом і охоплювати всі аспекти багатогранної діяльності складних об'єктів. Тому лінійна структура в більшості використовується на малих підприємствах та в кінцевих ланках великих підприємств на рівні бригади виробничої дільниці, малих цехах.

2. Лінійно-штабна структура управління.Організація такого управління здійснюється на середньої величини а також на великих підприємствах в управлінні цехами і відділами. При такій системі організаційного управління зберігається єдиноначальність, але керівник вже має можливість готувати рішення, накази, завдання для виконавців як самостійно, так і при допомозі штабних спеціалістів, які здійснюють збирання інформації, її аналіз і за дорученням керівника розробляють проекти відповідних розпорядчих документів (Рис. З.2.).

Виконавці

Рис. 3.2. Лінійно-штабна структура управління.

Розпорядження виконавцям дає тільки керівник. Перевага такої структури в тому, що лінійні керівники мають можливість сконцентрувати увагу на поточному лінійному керівництві. Спеціалісти відповідальні тільки перед керівником, який несе особисту відповідальність за обґрунтованість прийнятих рішень.

Як недолік цього типу управління - зростання управлінських витрат, знижується оперативність в управлінні.

3. Функціональна структура управління.

Ця структура передбачає наявність функціональних штабів, персонал яких має не лише дорадчі права, а й право керівництва і прийняття рішень. Тому кожний виробничий підрозділ може отримати розпорядження одночасно від декількох керівників функціональних підрозділів підприємства.

Наприклад, головний інженер, як перший заступник директора по інженерно-технічних питаннях, від свого імені видає розпорядження по всій тематиці, пов'язаній з проектуванням і освоєнням нової продукції, технічному переоснащенню виробництва і т.п., не питаючи дозволу директора.

Такі повноваження можуть бути в багатьох підрозділах виробничої діяльності. Вони дають можливість розсередити адміністративно-управлінську роботу доручивши виконання її найбільш кваліфікованим кадрам. В свою чергу це забезпечує компетентне керівництво по кожній функції управління. В цьому її головна перевага (Рис.3.3.).

Рис. 3.3. Функціональна структура управління.

Як недолік цієї форми управління є можливість суперечностей і неузгодженості рішень, що знижує оперативність і відповідальність за прийняті до виконання рішення. Проте на великих підприємствах така структура існує і без неї функціональне управління неможливе.

4. Дивізійна організаційна структура управліннябудується не за функціональними ознаками, а за принципами групування виробничих підрозділів: за продуктами, групами споживачів, за місцем розташування.

Виникнення цієї структури пов'язане із поглибленням поділу управлінської праці. Тут вищі органи управління займаються лише загальними питаннями (фінансовими, юридичними, кадровими), а решту своїх функцій делегують виробничим підрозділам (відділенням), які мають свою власну структуру управління і можуть автономно функціонувати. Розповсюдження цієї структури пов'язано з процесом диверсифікації виробництва і виникненням корпорацій, конгломератів.

5. Матрична структура- передбачає створення, поряд з лінійними керівниками та функціональним апаратом управління, тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів функціональних підрозділів і займаються вони створенням і освоєнням нових видів продукції. Розпорядженням директора назначається керівник групи, і його розпорядження обов'язкові для всіх членів тимчасової групи. Після завершення робіт, що передбачені завданням, спеціалісти повертаються до своїх попередніх функціональних підрозділів.

Розглядаючи в сукупності всі форми організації управління виробництвом, слід відмітити, що на практиці управління в чистому виді приміняються лише лінійні, і то тільки на малих підприємствах.

В більшості випадків використовується змішаний вид управління, або його ще називають множинною структурою управління. Вона використовується сучасними компаніями, які включають групу підприємств. В її основі лежить поєднання різних організаційних структур управління. Таке багатоструктурне управління буде все більше використовуватись в розвитку ринкової економіки і в майбутньому.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
5. Oracle Управління преміальними
6. А. Видання прав актів управління
7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
9. Адаптивні організаційні структури управління.
10. Адміністративне право і державне управління.
11. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.
12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Переглядів: 2429