Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Функції держави в ринковій економіці.

Рис. 1. Роль державиу ринковій економіці

Відтворення умов конкуренціїзводиться до того, що сотні тисяч підприємств, які виробляють величезну номенклатуру товарів і послуг, мають доповнюватися рухом грошей, цінних паперів, інформацією, знаннями, що можливо лише за умов дії відповідних юридичних законів, нормативних документів, інструментів. Ще Адам Сміт зазначав, що «невидима рука ринку» функціонує лише тоді, коли добре видна «грізна рука закону».

Виходячи з цього держава створює юридично-інституціональні засади ринкової економіки:

• захист прав власника (cm. 41 Конституції України);

• антимонопольне законодавство (cm. 42 Конституції України);

• соціальний захист населення (cm. 46 Конституції України);

захист покупців (cm. 42 Конституції України). Відповідно до цих юридично-інституціональних засад держава

видає закони, порушення яких може призвести до спотворення рин­кового ціноутворення та дії законів ринку.

Як покупець продукціївід імені держави виступає уряд, який закуповує зброю, поштові, транспортні послуги тощо.

Як суб'єкт, що несе грошові витрати,держава виступає як агент для перерозподілу доходів. Такі витрати називаються трансферними, або передаточними, і є соціальним забезпеченням (велфером). Трансферні платежі нічого не додають до ВВП. Вони свідчать про роль, яку відіграє уряд як агент для перерозподілу доходів у суспільстві на користь тих, хто потребує допомоги.

Усунення причин відмови ринкового механізмудосягається втручанням уряду в економічну діяльність через її регулювання, обходячи дію законів ринкової конкуренції. Таке втручання називають регулюванням.

Головні причини збоїв у ринковому механізмі можна об'єднати в такі чотири групи: зовнішні економічні ефекти; суспільні блага; факти неподільності; монополізм.

Зовнішні економічні ефекти— це витрати, що є зовнішніми для учасників процесу виробництва, які платять за товар. Пояснимо це на такому прикладі. Підприємство виробляє метал і скидає у річку виробничі відходи, викидає в атмосферу отруйні речовини. В результаті забруднюється екологічне середовище, що спричиняє захворюваність населення. При визначенні ціни металу враховують витрати на сировину, оплату праці, амортизаційні відрахування, на електро­енергію, воду, які є внутрішніми для виробництва. Водночас за ринкових умов не враховуватимуться витрати на захист навколишнього середовища. Отже, якщо не вживати ніяких заходів щодо цього підприємства, воно продовжуватиме забруднювати річку і атмосфе­ру. Для того щоб запобігти цьому, держава вводить спеціальний за­кон, що обмежує припустимі межі забруднення. Закон може передбачати кілька варіантів: повністю заборонити викид у воду і атмос­феру отруйних речовин, встановити штраф за забруднення навколиш­нього середовища. Це створить умови для відтворення і оздоровлен­ня навколишнього середовища.

Суспільні благаспоживаються всіма членами суспільства, по­рівну і часто колективно. До них належать оборона, охорона суспіль­ного порядку, державне управління, енергетична система тощо. З мо­менту їх вироблення вони автоматично споживаються кожним чле­ном суспільства незалежно від того, заплатила за нього людина чи не заплатила. Суспільство виробляє такі суспільні блага, незважаю­чи на те, є їх виробництво прибутковим чи збитковим. Адже важко уявити, щоб охорона громадського порядку здійснювалася на суто ринкових засадах. Отже, для забезпечення суспільних потреб уряд має оподатковувати все населення.

Факти неподільності.В умовах ринку економічно і соціально не завжди доцільно, щоб у певних галузях, сферах діяльності існу­вала конкуренція. Це зумовлено тим, що остання дає свободу вибору обсягів підприємств. Якщо ж потужності у суспільстві доцільно з економічної точки зору довести до мінімуму, виникають факти непо­дільності. Наприклад, електростанція і мережі електропередач мо­жуть у мінімальних розмірах задовольняти попит на ці товари на ринку. Інакше кажучи, якщо економічно доцільно, щоб попит на пев­ний товар чи в певній потребі задовольняв один виробник, виникає «природна монополія».

Є випадки, коли деякі люди зберігають власність на ідеї, техноло­гію, що породжує асиметрію у розподілі інформації або природну монополію. В результаті, з одного боку, можливе зменшення обсягів виробництва, погіршення якості та підвищення цін, а з іншого — вихід на ринок цієї продукції конкурентів із загальноекономічної точ­ки зору є небажаним. Це може бути за умов, якщо таким підприєм­ствам надаються субсидії у вигляді компенсацій збиткових послуг або через необхідність задоволення якихось інших національних інте­ресів.

За таких умов, щоб запобігти зловживанням з боку «природних» монополістів, потрібне державне втручання, а саме:

а) державний контроль на відповідному ринку приватних підприємств (він стосується ціни, прибутку, якості та умов постачання);

б) одержавлення, тобто перетворення таких підприємств на державні.

Монополізмспотворює ринок, призводить до того, що ціни зро­стають при штучному зменшенні обсягів виробництва. У зв'язку з цим потрібне втручання уряду з метою зменшення впливу монополії, що здійснюється ліквідацією монополії або регулюванням її.

Як бачимо, причини, що протидіють розвитку вільного ціноутво­рення, конкуренції та ринку, є невід'ємною складовою сучасної роз­виненої економіки і можуть бути усунені втручанням держави у про­цес відтворення. Через ці обставини сучасний ринок є ринком, що регулюється державою. Це здійснюється за допомогою правових актів, що закріплюють ринкові відносини, широкого використання договірних відносин, через фінансування розвитку державного сек­тора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення, через податкову, кредитну, банківську системи, ціноутворення та інші ре­гулятори з метою досягнення цілей, визначених державною соціаль­но-економічною політикою.

Отже, усі реально існуючі розвинені економічні системи є систе­мами, які поєднують у собі ринкові засади, ґрунтуються на об'єктивних законах ринку (попиту і пропозиції, конкуренції, вільного ціноутворення тощо) і механізму державного регулювання. Кількісно визначити співвідношення цих начал надзвичайно важко, але такі спроби є. Наприклад, американські економісти К. Макконнелл і С. Брю вважають, що 4/5 національного продукту їхньої країни забезпечується ринковою системою, а решта виробляється під егідою уряду. Окрім фінансування виробництва уряд здійснює також ряд програм соціального страхування та соціального забезпечення, ставлячи перед собою мету перерозподілу доходу в приватному секторі економіки. Статистика свідчить, що податки і загальний обсяг урядових витрат (на придбання товарів, послуг, на соціальні програми) становить V3 національного продукту. До цього треба додати регулюючі заходи, спрямовані на захист навколишнього середовища, охорони здоров'я і праці робітників, захисту споживачів від небезпечних продуктів, забезпечення однакового доступу до вакантних робочих місць, контроль за практикою ціноутворення, які здійснює держава практично у всіх сферах економічної діяльності.

 

Регулюючі функції держави в ринковій економіці зводяться до трьох основних — законодавчої, стабілізуючої, розподільчої.

Законодавча функція передбачає, що держава розробляє систему економічних, соціальних та організаційно-господарських законів і постанов, які створюють певні «правила гри», тобто правові засади ринкової економіки, що є гарантом однакових прав і можливостей для усіх форм власності та господарювання.

З метою захисту конкуренції як основної умови і регулятора рин­кової економіки держава розробляє і реалізує антимонопольне зако­нодавство. Це дає можливість суб'єктам ринкової економіки реалі­зувати свої інтереси, примушує їх діяти узгоджено і водночас не порушувати об'єктивних законів ринку. І відбувається це природ­ним шляхом, без команд і наказів, характерних для директивної еко­номіки.

Стабілізуюча функція полягає у підтриманні високого рівня зай­нятості та цінової рівноваги, а також стимулюванні економічного зростання. З цією метою держава: а) визначає цілі, напрями і пріори­тети економічного розвитку, виділяє відповідні ресурси для їхньої реалізації, використовує грошово-кредитні та бюджетно-податкові підойми; б) бере на себе організацію пропозиції центральних гро­шей; в) забезпечує зайнятість і стабільний рівень цін, проводячи відповідну фіскальну і кредитно-грошову політику, спрямовану на запобігання інфляції та безробіттю.

Розподільча функція пов'язана, з одного боку, з досягненням більш справедливого розподілу доходів у суспільстві, а з іншого — з більш ефективним розміщенням ресурсів у ринковій економіці. Для здійснення цієї функції, яка сприяє виправленню певних не­доліків ринкової системи, держава:

а) здійснює перерозподіл коштів груп населення, що мають високі доходи, на користь непрацездат­них і малозабезпечених, проводячи відповідну фінансову і податко­ву політику, політику регулювання цін;

б) встановлює і контролює реалізацію законодавства про встановлення мінімального розміру заробітної плати;

г) бере на себе функцію забезпечення суспільними благами, у виробництві яких приватні та колективні суб'єкти не за­цікавлені, водночас без цих благ суспільство не може досягти благо­получчя.

Важлива роль належить державі у регулюванні зовнішньоеконо­мічних відносин і валютного ринку, міграції капіталів і робочої сили, здійсненні контролю над платіжними балансами. Це важливі чинни­ки стабілізації національної економіки і розвитку світового госпо­дарства.

Регулюючі функції держави в ринковій економіці є умовою до­сягнення балансу економіки на макрорівні, здійснення ефективної грошово-кредитної політики, соціального захисту малозабезпечених верств населення. Без регулюючого впливу держави не можна здійснити структурні перетворення, модернізацію матеріально-тех­нічної бази ряду галузей.

Отже, сучасна реальна ринкова система органічно поєднує вільну конкуренцію і важелі державного регулювання, які й утворюють регульовану соціально орієнтовану економіку (рис.2).

Ігнорування будь-якої з цих засад призводить до негативних наслідків: монополізму, інфляції, спаду ділової активності. Тому надзвичайно важливо, щоб держава виконувала лише ті функції, які б усували негативні явища ринкових відносин і не більше. Вона в жод­ному разі не повинна порушувати внутрішньо-ринкові зв'язки, протидіяти їм. Саме через це не можна допускати директивного розподілу виробничих ресурсів і споживчих товарів, всеохоплюючого адміністративного контролю над цінами, тотального директивного планування, що характерно для авторитарно-бюрократичної системи. У противному разі руйнується ринкове середовище, що призво­дить до державного монополізму, директивної економіки.

 

  РИНОК   ДЕРЖАВА
    •Що, скільки і на основі якої техніки і технології виробляти.   •За якою ціною продавати.   •Які галузі, виробництва згортати, виробництво яких товарів збільшувати.     •Прогнозування та індикативне планування. •Здійснення грошової та фінансової політики. •Забезпечення зайнятості. •Розвиток фундаментальної науки. •Розвиток виробничої та соціальної інфраструктури.

Читайте також:

  1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
  2. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
  3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  5. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  6. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  7. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
  8. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
  9. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
  10. Антиінфляційна політика держави
  11. Антимонопольна діяльність держави
  12. Антимонопольна діяльність держави.




Переглядів: 1982

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Причини втручання держави в ринковий механізм. | Адміністративні (прямі) методи регулювання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.