• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Договори і державні контракти — правові основи господарської діяльності аграрних товаровиробників

Економічні відносини між колективними, державними, приватними підприємствами (організаціями, установами) і підприємцями регулюються відповідними договорами. Зміст і форма цих договорів, порядок їх укладення та виконання, а також юридична відповідальність за їх неналежне виконання або невиконання визначається чинним законодавством.

Договори є основним правовим засобом регулювання відносин у сферах матеріально-технічного постачання, виробничо-технічного обслуговування, продажу продукції, агрохімічного обслуговування, будівництва об'єктів виробничого і спеціального призначення тощо.

Сільськогосподарські товаровиробники несуть самостійну майнову відповідальність перед державою і своїми контрагентами.

Особливим правовим інструментом господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і об'єднань є державний контракт. Правові питання, пов'язані з цим, регулює Закон України «Про поставки продукції для державних потреб».

Державний контракт укладається для задоволення державних потреб з метою розв'язання соціально-економічних проблем, створення і підтримання на належному рівні матеріальних резервів тощо. Цей документ являє собою договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, тобто суб'єктом господарської діяльності України усіх форм власності.

Фінансування поставки продукції для державних потреб проводиться за рахунок коштів державного бюджету України.

Тема4 Аграрні правовідносини (навчальна лекція)

1 Поняття та особливості аграрних правовідносин, їх елементи.

2 Підстави виникнення, зміни та припинення аграрних правовідносин.

3 Класифікація аграрних правовідносин.

Мета: Розкрити поняття, особливості та види аграрних правовідносин. Підстави їх виникнення, зміні та припинення.

1. Поняття та особливості аграрних правовідносин, їх елементи.

Аграрні правовідносини — це вид суспільних відносин, що врегульовані нормами аграрного права і суміжних з ним галузей права в комплексі, які складаються між суб'єктами в аграрному секторі, об'єднаними одним інтересом щодо виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції та сировини.

Суб’єктами аграрних правовідносин можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які наділені цивільною правоздатністю у сфері виробництво, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, сервісного, фінансового та соціального забезпечення товаровиробників.

Об’єктами аграрних правовідносин є:

Ø нерухоме майно;

Ø грошові кошти, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, природні ресурси, а саме – ліс, загальнопоширені корисні копалини, водойми;

Ø товарні продукти харчування рослинного і тваринного походження, в тому числі водного та мисливського;

Ø земельні й майнові права;

Ø інші майнові та немайнові права, юридичні дії, що підлягають грошовій оцінці і мають вартість.

Основне місце в системі аграрних правовідносин відведено правовідносинам з використання землі, яка є матеріальною основою і одним з основних засобів сільськогосподарського виробництва.

До суб’єктів правовідносин юридичних осіб відносять:

Ø колективні сільськогосподарські підприємства;

Ø виробничі сільськогосподарські кооперативи;

Ø спілка селян;

Ø сільськогосподарські товаровиробники;

Ø фермерські господарства;

Ø приватні підприємства;

Ø державні аграрні товаровиробники;

Ø спільні аграрні підприємства із залученням іноземного капіталу.

До суб’єктів аграрних правовідносин можна також віднести громадян, які ведуть особисте селянське господарство.

Змістом аграрних правовідносин є права та обов’язки учасників відносин.

Правовою формою, в якій урегульовано права та обов’язки аграрних суб’єктів є чинне законодавство та їх установчі документи.

Розглядаючи аграрні правовідносини як єдність матеріального змісту і правової форми, можна розрізнити такі зв'язки елементів правовідносин:

1) зв'язок прав і обов'язків як закріпленої нормою моделі, що повинна обумовлювати реальну поведінку;

2) реальний зв'язок учасників правовідносин, який повинен відповідати моделі поведінки, закріпленої у відповідній нормі;

3) зв'язок реальної поведінки і моделі, яка знаходить своє вираження в здійсненні прав і виконанні обов'язків.

2. Підстави виникнення, зміни та припинення аграрних правовідносин.

Аграрні правовідносини виникають, змінюються і припиняються не самі по собі, а лише з настанням певних життєвих обставин, які називаються юридичними фактами.

Юридичні факти – це певні життєві обставини, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення аграрних прав і обов’язків.

Залежно від характеру перебігу та вольових ознак усі юридичні факти поділяються на:

Ø дії – це життєві обставини, які є наслідками вольової, свідомої поведінки людей;

Ø події – це обставини, настання яких не залежить від волі людини.

У свою чергу дії поділяються на:

Ø правомірні;

Ø неправомірні.

Правомірними є всі дозволені, не заборонені законом дії. І навпаки, дії, які порушують установлені законом заборони, визнаються як неправомірні.

Правомірні дії поділяються на три великі групи:

Ø адміністративні акти;

Ø правочини;

Ø юридичні вчинки.

Адміністративні акти становлять владні розпорядження державних органів і органів самоврядування, адресовані конкретним суб'єктам аграрних правовідносин, або управлінських органів того чи іншого сільськогосподарського підприємства своїм підрозділам, які спрямовані на виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин.

Правочинами є дії, спеціально спрямовані на встановлення, зміну або припинення аграрних правовідносин.

3. Класифікація аграрних правовідносин.

Залежно від сфери, в якій виникають ті чи інші аграрні правовідносини, вони можуть бути поділені на дві великі групи:

- внутрішні (внутрішньогосподарські);

- зовнішні (зовнішньогосподарські).

Внутрішні (внутрішньогосподарські) правовідносини виникають всередині аграрного підприємства між її структурними підрозділами.

У загальному комплексі внутрішніх правовідносин у сфері сільськогосподарського виробництва чільне місце належить земельним і трудовим правовідносинам.

Головну і найвагомішу частину майнових відносин становлять правовідносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном, яке належить їх учасникам на правах власності, повного господарського відання чи оперативного управління.

Зовнішні (зовнішньогосподарські) правовідносини виникають між юридично-самостійними суб’єктами аграрного господарювання.

Зокрема, внутрішньогосподарські відносини на відміну від зовнішньогосподарських відносин регулюються локальними актами господарювання, тим часом, як зовнішні переважно нормативно-правовими актами органів державної влади.

Внутрішні аграрні правовідносини поділяються на:

Ø відносини між підприємством і його працівниками;

Ø трудові і земельні правовідносини;

Ø майнові;

Ø організаційно-управлінські тощо.

Зовнішні аграрні правовідносини охоплюють відносини суб’єктів аграрного виробництва між собою, а також із суб’єктами господарювання, які здійснюють господарсько-виробничу діяльність у різних галузях суспільного виробництва.

Зовнішні аграрні правовідносини поділяються на:

Ø майнові;

Ø податкові;

Ø договірні;

Ø відносини, які виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Тема5 Суб’єкти аграрного права (навчальна лекція)

1 Поняття суб’єктів аграрного права.

2 Правосуб’єктність аграрних підприємців кооперативного та корпоративного типів.

3 Правовий статус державних сільськогосподарських підприємств.

4 Порядок утворення, реорганізації і ліквідації підприємств кооперативного та корпоративного типу та державних і комунальних сільськогосподарських підприємств.

5 Правовий статус фермерських та приватно-орендних підприємств.

6 Агробіржа як суб’єкт аграрного права.

Мета: Розкрити поняття суб’єктів аграрного права їх класифікацію за правовим статусом, формою власності, організаційно-правовою формою.

1. Поняття суб'єктів аграрного права та їх класифікація

Суб'єкти аграрного права — це виробники сільськогосподарської продукції, що володіють відособленим майном, наділені спеціальною правоздатністю і дієздатністю (правосуб'єктністю), господарська діяльність яких здійснюється при використанні землі як основного засобу виробництва для забезпечення населення міста і села необхідними продуктами харчування, сировиною і продовольством рослинного і тваринного походження.
Виробників сільськогосподарської продукції, як правило, законодавство називає «підприємствами» і «підприємцями». В умовах ринкової економіки вони можуть бути засновані на будь-якій формі власності і самостійно вибирати організаційно-правову форму.

При цьому аграрному підприємству (підприємцю) притаманні такі основі риси і принципи діяльності:

- основним предметом їх діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції; усі інші види сільськогосподарської діяльності (в тому числі переробки і реалізації продукції) мають допоміжний характер;

- основним засобом виробництва є, передусім, земля, а також інші природні ресурси.

Аграрне підприємство — це суб'єкт аграрних правовідносин, що самостійно володіє і розпоряджається відособленим майном, у комплексі якого основним засобом виробництва є природне тіло — земля, що використовується ним для виробництва сільськогосподарської продукції (предмета його діяльності), а також переробки сировини рослинного і тваринного походження, виконання інших робіт і надання послуг для задоволення потреб побутового і соціально-культурного характеру як безпосередньо своїх працівників, так і працівників сфери обслуговування.
Основна ознака суб'єктів аграрного права— наявність відособленого майна.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
4. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
5. V. Питання туристично-спортивної діяльності
6. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
7. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
8. Автоматизація банківської діяльності в Україні
9. Автоматизація метрологічної діяльності
10. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
11. Адміністративні правовідносини
12. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації

Переглядів: 1009