Основні положення концепції А. Адлера

Вступ

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Проведення заняття

ПЛАН

№ п/п	Зміст	Час (хв.)

І	Вступна частина: перевірка наявності курсантів (студентів), їх готовності до заняття; оголошення теми лекційного заняття і питань; надання основної та додаткової літератури за темою; визначення навчальної та виховної мети заняття; визначення актуальності теми, її логічного зв’язку з іншими темами і практичною діяльністю;	до 10
ІІ	Основна частина: 1. Основні засади концепції А.Адлера. Висновки до 1-го питання 2. Техніки індивідуальної психокорекції Висновки до 2-го питання.
ІІІ	Підсумкова частина заняття 1) висновки до лекції; 2) відповіді на запитання; 3) оцінювання ефективності навчального заняття, активності курсантів (студентів) і виставлення оцінок; 4) постановка завдань на самостійну роботу та наступне заняття.	до 10

Ми вже частково пригадали, частково засвоїли основні теоретичні постулати З.Фройда, на котрих ґрунтується психоаналітична техніка, прослідкували процес становлення технічної процедури психоаналізу, засвоїли в якій послідовності та за допомогою яких компонентів відбувається психоаналітичний сеанс, в класичному психоаналізі. Проте, класична психоаналітична процедура, як ми уже зазначали рідко використовується в психокорекції. Сьогодні ми починаємо нову тему: «Постфрейдиські методи психокорекції», і першим із цих методів можна вважати індивідуальну аналітичну психокорекцію А.Адлера.

І питання: Основні засади концепції А.Адлера.

А. Адлеру багатьох відношеннях займав позиції, що не співпадали, а іноді були протилежними поглядам 3. Фрейда. Він ввів багато новинок в теорію і практику психокорекційної роботи. Людина, по А.Адлеру, перш за все свідома істота, яка сама визначає своє життя за допомогою свободи вибору, значення змісту життя і прагнення до самореалізації. Головна перешкода на шляху самореалізації людини — базове відчуття меншовартості, в подоланні якого полягає особистий розвиток. Концепція Адлера побудована на принципах цілісності, соціальності, цільової орієнтованості і гуманізму і багато в чому стала предтечею гуманістичного напряму в коректувальній практиці.

Суб'єктивне сприйняття дійсності.Згідно концепції А. Адлера, світ сприймається з позицій «системи відліку», тобто, по суті, виявляється феноменологічна орієнтація. Адлер не заперечував зовнішньооб'єктивну обумовленість поведінки людини, але вважав її менш значущою, ніж вплив на свідомість і підсвідомість цінностей, цілей, уявлень, системи самооцінок і висновків, якими керується людина в своїй реальній поведінці. А звідси її центральне для психокорекції Адлера поняття «приватна логіка», тобто система уявлень і способів міркувань, властивих даному клієнту. Улюблений афоризм Адлера: «Треба дивитися не в рот людині, а на його кулаки» (Мартін Лютер).

Цілісність і доцільність.Основною передумовою концепції Адлера виступає розгляд особистості як неподільної цілісності, що є інтегральною частиною соціуму. Тому основний наголос в корекційній роботі робиться на внутрішньоособисті проблеми клієнта, а не на міжособові. Звідси випливає положення про те, що вся людська поведінка носить цілеспрямований характер. У корекційній роботі важливе врахування відразу трьох моментів: 1) минулого досвіду клієнта; 2) справжньої ситуації і 3) напрямку руху чи інакше «індивідуального стилю».

Комплекс меншовартості і компенсація.Ідея, що з'явилася в 1907р., про неповносправність того або іншого органу людини як істотної обставини, що робить вплив на поведінку, в сукупності з поняттям компенсації стали фундаментальними положеннями в концепції Адлера. Неповноцінність (меншовартість), її компенсація і соціальне оточення – це три змінні, результуюча сила дії яких призводить до формування прагнення до значущості і переваги.

За А. Адлером давати собі раду з відчуттям меншовартості можна наступним чином:

o шляхом свідомого напрацювання слабкої якості чи функції до рівня, який перевершує ці характеристтики у інших;

o шляхом демостративного підкреслення наявності у людини якості протилежної до тієї, яка викликає почуття меншовартості (гіперкомпенсація);

o шляхом уникання ситуацій, які вимагають застосування недорозвинених якостей та навичок (часто це «втеча» в хворобу; мотив «уникання невдач» замість мотиву «досягнення успіху» при здоровому подоланні комплексу меншовартості).

Тільки перший шлях є здоровим та не призводить до невротичних проявів.

За Адлером індивідуальність — це неповторний шлях вироблення способу самоствердження, індивідуального стилю життя. Стверджуючи, що поведінка особи цілеспрямована, Адлер в своїх ранніх роботах говорив про індивідуальний стиль як про первинну форму адаптації індивіда до життя. Цей індивідуальний стиль, чи насправді план адаптації до комплексу меншовартості, формується в період від 3-го до 5-го років життя. Більшість індивідуальних стилів неусвідомлювані. Важливе інше — як тільки індивідуальний план адаптації виник, він стає кістяком, який обростає значеннями, що черпаються з життєвого досвіду, і мають спрямовуючу силу у житті людини.

Адлер вважав, що мета поведінки людини не змінюється протягом життя, змінюється тільки система стосунків, а звідси одна з основних задач — корекція цих стосунків. Ідея Адлера лежить в основі подальшої теорії когнітивного дисонансу Фестінгера.

Телеологія вигадки — ще один базисний термін. Адлер припускав, що люди живуть вигадкою і уявленнями про належне, і на поведінку людини набагато більше впливають очікування, пов'язані з майбутнім, ніж події минулого. Адлер виходив з того, що люди, визначаючи за допомогою вигадки свої особисті цілі, тим самим (за допомогою цих цілей) визначають свою поведінку і стиль життя.

Задоволення життям виходить від соціального інтересу як основи людського існування. За Адлером, здорова особа — це особа, здатна до продуктивної соціальної активності. Соціцальна ж активність, у свою чергу, прередбачає наявність соціального особистісного відчуття, соціально-орієнтовану поведінку і когнітивне припущення.

Соціальне особистісне відчуття — це відчуття приналежності до свого дому, спільності, віра в інших, мужність бути недосконалим, людяність, оптимізм.

Соціально-орієнтована поведінка — це допомога, співчуття, кооперація, емпатія, підбадьорення, покращення, реформація, шанобливість.

Когнітивні соціально-орієнтовані припущення:«Мої права і обов'язки рівні правам і обов'язкам інших»; «Мої особисті цілі можуть бути досягнуті без шкоди спільноті»; «Виживання суспільства залежить від бажання і здатності громадян вчитися жити разом в гармонії»; «Я вважаю, що до інших варто відноситися так само, як я б хотів, щоб інші відносилися до мене»; «Вирішальною мірою мого характеру те, якою мірою, я почуваюся щасливим завдяки благополуччя мого співтовариства».

Ідея соціального інтересу Адлера заснована на припущенні, що людина не самодостатня істота, і тому вона повинна вчитися жити у взаємозалежності.

Цілі корекціївитікають з основних положень концепції. Їх можна подати таким чином:

> зниження відчуття меншовартості;

> розвиток соціального інтересу (просоціальної спрямованості);

> корекція цілей і мотивів з перспективою зміни стилю життя.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть самонавіяння	\|	Практичної психології І.М. Савка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.