• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оцінка ступеня нестабільності зовнішнього середовища

Фактори нестабільності зовнішнього середовища:

- товарних ринків - це рівень конкуренції і привабливість галузі;

- географічного характеру - це далекість ринків, збільшення розриву між навантаженнями на систему управління і її можливостей.

- внутрішнього характеру підприємства - одним з найважливіших питань для фірми є виявлення сильних і слабких сторін діяльності, а також конкурентних можливостей;

- зовнішні політичні, соціальні і громадські фактори.

Сукупний вплив описаних груп факторів формує той або інший рівень нестабільності зовнішнього середовища. Оцінка такого рівня проводиться на підставі шкали І. Ансоффа (табл. 4.2).

Оцінка ступеня нестабільності зовнішнього середовища у відповідності зі шкалою І.Ансоффа

При аналізі дотримується наступний порядок подій:

1) визначають, які з умов діяльності фірми будуть найменш стабільними в найближчі 5-7 років;

2) користуючись шкалою (0-5), визначають для обраних умов рівень звичності подій, темп змін, а також передбачуваність майбутнього;

3) визначають середній рівень нестабільності, пов'язаний з розподілами шкали нестабільності.

Інший підхід до визначення рівня нестабіль­ності (Нємцов) (табл. 2.1).

Чим вищий рівень нестабільності, тим складніше управління та більше зусиль необхідно для переходу на новий вид управління. Ви­щий рівень нестабільності передбачає менше часу, який відводиться на реакцію фірми. Якщо при рівні нестабільності 3 використовується стратегічне планування, фірма має можливість адаптуватися до но­вих умов середовища до початку негативного впливу, який загрожує втратами. При рівні нестабільності 4 зазначений вплив настає набага­то раніше, ніж фірма відреагує на загрозу. Тому в цьому випадку ви­користовується швидший засіб реагування, що містить чітко проду­мані дії, які дозволять пристосуватися в максимально короткі строки. У випадку, коли рівень нестабільності дуже високий і наближається до 5, управління здійснюється на основі жорсткої координації дій і моментальної реакції на зміни. Такий вид управління називається стратегічним управлінням в умовах стратегічних несподіванок. У су­часних умовах рівень нестабільності дуже високий, тому використан­ня стратегічного управління повинно враховувати зміни для забезпе­чення ефективного управління та розвит ку підприємства.

Ризик – об’єктивно – суб’єктивна категорія, пов’язана з усуненням невизначеності і конфліктності в ситуації вибору.

В системі стратегічного менеджменту ризик зумовлений: альтернативністю стратегії, межами невизначеності формування стратегії, недостатністю інформації, схильністю керівника до ризику, чи її відсутністю.

Ризик характеризується наступними величинами: прямим збитком, додатковими непередбаченими витратами, доходами, меншими, за очікувані.

Для пониження ступеню ризику необхідно:

1. Ідентифікувати ризики;

2. Оцінити економічний стан підприємства з врахуванням ризику (табл. 4.1).

3. Здійснити аналіз ризику: 1) визначення внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на ризик; 2) аналіз цих факторів; 3) оцінка явного ризику з врахуванням оцінки економічного стану підприємства та визначення економічної ефективності вкладених засобів; 4) встановлення допустимого ступеню ризику; 5) аналіз операцій пониження ступеню ризику; 6) розробка заходів пониження ступеню ризику.

Критерії оцінки економічного стану підприємства

Методи кількісної оцінки ризику:

1) в абсолютному вираженні:

а) коефіцієнт ризику (): , (4.1)

де р – міра достовірності прогнозу, %.

б) величина ризику (): , (4.2)

де рн – ймовірність небажаних наслідків; Х – величина цих наслідків.

в) математичне сподівання (): , (4.3)

де Хі – значення випадкової величини; рі – значення відповідної ймовірності.

г) дисперсія ():

(4.4)

д) середньоквадратичне відхилення ():

(4.5)

2) у відносному вираженні:

а) коефіцієнт варіації (): (4.6)

б) коефіцієнт відносного ризику (): , (4.7)

де Y – обсяг збитків; S – обсяг власних фінансових коштів.

Також використовуються методи попарних кореляцій, теорія нечітких множин, теорія корисності та ін.

У залежності від ступеня нестабільності зовнішнього середовища визначають вид управління.

Читайте також:

1. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
2. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
3. Адаптація до абіотичних факторів середовища.
4. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
5. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
6. Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка
7. Аналіз внутрішнього середовища підприємства
8. Аналіз зовнішнього середовища
9. Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу
10. Аналіз і оцінка стану охорони праці
11. Аналіз конкурентного середовища
12. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної

Переглядів: 3970