• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види електротравм

Розрізняють три види електротравм: місцеві, загальні і змішані. До місцевих електротравм належать електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія і механічні ушкодження, пов'язані з дією електричного струму чи електричної дуги. На місцеві електротравми припадає біля 20% електротравм, загальні − 25% і змішані − 55%.

Електричні опіки − найбільш розповсюджені електротравми, біля 85% яких припадав на електромонтерів, що обслуговують електроустановки. Залежно від умов виникнення опіки поділяються па контактні, лугові і змішані. Контактні струмові опіки більш вірогідні в установках порівняно невеликої напруги – 1...2 кВ і спричиняються тепловою дією струму. Для місць контакту тіла зі струмовідними використаними елементами електроустановки характерним є велика щільність струму і підвищений опір − за рахунок опору шкіри. Тому в місцях контакту виділяється значна кількість тепла, що і призводить до опіку. Контактні опіки охоплюють прилеглі до місця контакту ділянки шкіри і тканин.

Тяжкість ураження при контактних опіках залежить віл величини струму та опору його проходженню, а також від часу проходження. Дугові опікиможуть відбуватися в електроустановках, різних за величиною напруги. При цьому в установках до (1... 10 кВ дугові опіки частіше є результатом випадкових коротких замикань при виконанні робіт в електроустановках. При більших значеннях напруг дуга може виникати як безпосередньо між струмовивідними елементами установки, так і між струмовивідними елементами електроустановки і тілом людини при небезпечному наближенні її до струмовивідних елементів.

Залежно від наслідків ураження розрізняють чотири групи електричних ударів:

І − судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;

II − судомні скорочення м’язів із втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;

III − втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання або серцевої діяльності і дихання разом;

IV − клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.

Клінічна смерть − це перехідний стан від життя до смерті. У стані клінічної смерті кровообіг і дихання відсутні, в організм людини не постачається кисень. Ознаки клінічної смерті: відсутність пульсу і дихання, шкіряний покрив синювато-блідий, зіниці очей різко розширені і не реагують на світло.

5 Чинники, що впливають па тяжкість ураження електричним струмом

Чинники, що виливають на тяжкість ураження людини електричним струмом, поділяються на три групи: електричного характеру, неелектричного характеру і чинники виробничого середовища. Основні чинники електричного характеру − це величина струму, що проходить крізь людину, напруга, під яку вона потрапляє, та опір її тіла, рід і частота струму. Величина струму, що проходить крізь тіло людини, безпосередньо і найбільше впливає на тяжкість ураження електричним струмом.

За характером дії на організм виділяють:

− відчутний струм − викликає при проходженні через організм відчутні

подразнення (для змінного струму частотою 50 Гц коливається в межах 0,6 − 1,5 мА і 5 − 7 мА − для постійного струму);

− невідпускаючий струм − викликає при проходженні через організм непереборні судомні скорочення м’язів руки, в якій затиснуто провідник (коливається в межах 10 − 15 мА для змінного струму і 50 − 80 мА − для постійного);

− фібриляційний струм − при проходженні через організм викликає фібриляцію серця (знаходиться в межах 100 мА для змінного струму і 300 мА для постійного).

Гранично допустимий струм, що проходить крізь тіло людини при нормальному (неаварійному) режимі роботи електроустановки, не повинен перевищувати 0,3 мА для змінного струму і 1 мА для постійного. Гранично допустима напруга на людині при нормальному (неаварійному) режимі роботи електроустановки не повинна перевищувати 2 − 3 В для змінного струму і 8 В для постійного.

Електричний опір тіла людини

Шкіра є основним фактором, що визначає опір тіла людини п цілому. Опір шкіри різко знижується при ушкодженні її рогового шару, наявності пологи на її поверхні, збільшенні потовиділення, забрудненні. Окрім перерахованих чинників, на опір шкіри впливають щільність і площа контактів, величина прикладеної напруги, величина струму і час його дії. Шлях струму через тіло людини суттєво впливає на тяжкість ураження. Особливо небезпечно, коли струм проходить через життєво важливі органи і безпосередньо на них впливає.

Якщо струм не проходить через життєво важливі органи, то він може впливати на них тільки рефлекторно − через центральну нервову систему, а вірогідність ураження цих органів менша. Можливі шляхи струму через тіло людини називають петлями струму: «рука-рука», «голова-ноги», «рука-ноги» і т. д. Серед випадків із тяжкими і смертельними наслідками частіше спостерігаються петлі «рука-рука» (40%), «права рука-ноги» (20%), «ліва рука-ноги» (17%). Особливо небезпечними є петлі «голова-руки» і «голова-ноги», але трапляються вони досить рідко.

Забрудненняповітря хімічно активними речовинами, а також біологічне середовище, що у вигляді плісняви утворюється на електрообладнанні, негативно впливає на стан ізоляції електроустановок, зменшує опір на ділянці включення людини в електромережу за рахунок зниження перехідного опору між струмовідними частинами і тілом людини і, таким чином, підвищує небезпеку ураження електричним струмом. За чинниками виробничого середовища ПУЗ виділяють такі типи приміщень:

− гарячі, температура в яких впродовж доби перевищує 35 °С;

− сухі, відносна вологість в яких не перевищує 60%, тобто знаходиться в межах оптимальної за гігієнічними нормативами;

− вологі, відносна вологість в яких не перевищує 75%, тобто знаходиться в межах допустимої за гігієнічними нормативами;

− сирі, відносна вологість в яких більше 75%, але менше вологості насичення;

− особливо сирі, відносна вологість в яких близька до насичення, спостерігається конденсація пари на будівельних конструкціях, обладнанні;

− запилені, в яких пил проникає в електричні апарати та інші споживачі електроенергії і осідає на струмовивідні частини, при цьому такі приміщення діляться на приміщення зі струмопровідним і неструмопровідним пилом;

− приміщення з хімічно агресивним середовищем, яке призводить до порушення ізоляції, або біологічним середовищем, що у вигляді плісняви утворюється на електрообладнанні.

6 Класифікація приміщень за небезпекою електротравм

Відповідно до ПУЗ, приміщення за небезпекою електротравм поділяються на три категорії:

− без підвищеної небезпеки;

− з підвищеною небезпекою;

− особливо небезпечні.

Категорія приміщення визначається наявністю в приміщенні чинників

підвищеної або особливої небезпеки електротравм. До чинників підвищеної небезпеки належать:

− температура в приміщенні, що впродовж доби перевищує 35°С;

− відносна вологість більше 75%, але менше повного насичення (100%);

− струмопровідна підлога − металева, бетонна, цегляна, земляна тощо;

− струмопровідний пил;

− можливість одночасного доторкання людини до неструмовивідних частин електроустановки і до металоконструкції, що мають контакт із землею.

До чинників особливої небезпеки електротравм належать:

− відносна вологість близька до насичення (до 100%);

− агресивне середовище, що пошкоджує ізоляцію.

Якщо в приміщенні відсутні чинники підвищеної і особливої небезпеки, то воно належить до приміщень без підвищеної небезпеки електротравм.

За наявності одного з чинників підвищеної небезпеки, приміщення належить до приміщень підвищеної небезпеки електротравм. За наявності одночасно двох чинників підвищеної небезпеки або одного чинника особливої небезпеки, приміщення вважається особливо небезпечним. Категорія приміщень с одним з основних чинників, які визначають вимоги щодо виконання електроустановок, безпечної їх експлуатації, величини напруги, заземлення (занулення) електроустановок. Умови поза приміщеннями прирівнюються до особливо небезпечних.

7 Земля як елемент електричної мережі. Напруга кроку

У разі обриву проводів повітряних ліній електропередач і їх контакту з землею, пробою кабельних ліній на землю, замикання на неструмовивідні елементи електроустановок, що мають контакт з землею, доторкання людини, яка стоїть на землі, до струмовивідних частин, і до перебувають під напругою

тощо, земля стає елементом електричної мережі замикання на землю.

Структурні елементи можливої мережі замикання на землю та послідовність включення них елементів у мережу залежать від конструктивних особливостей мережі і будуть розглянуті нижче (див. рис. 8.1). Але в усіх перераховані у випадках у мережах замикання на землю обов'язковим с структурний елемент «земля». Земля є специфічним провідником електричного струму − неоднорідним і нелінійним − зі змінною площею поперечного перерізу. Тому, при проходженні струму в землі, на її поверхні ви­никає специфічне поле потенціалів, характер якого визначається конструкцією заземлювача, параметрами електричної мережі, властивостями ґрунту тощо. Більш детально зупинимось на явищі протікання струму в землі для напівсферичного заземлювача, який знаходиться на поверхні землі (див. рис. 8.1).

Рис. 8.1 − Розподіл потенціалів на поверхні землі в зоні розтікання струму

Для такого заземлювача, за умови однорідності й електричної ізотропності ґрунту, можна вважати, що струм у всіх напрямках буде розтікатись рівномірно − як показано стрілками на рисунку, а його величина в будь-якому поперечному перетині провідника «земля» буде дорівнювати 1.

При цьому площа поперечногоперерізу провідника «земля» 5 за зроблених допущень (однорідність ґрунту) буде визначатися площею поверхні півкулі радіусом Г із збільшенням (зменшенням) площа поперечного перерізу провідника «земля» буде збільшуватись (зменшуватись) пропорційно квадрату т, (5_і=2яг_і²), а опір проходженню струму буде, відповідно, зменшуватись або збільшуватись.

Падіння напруги на будь-якій ділянці електричної мережі дії, в тому числі і при проходженні струму в землі, залежить від величини струму і від електричного опору К. Тому на поверхні землі іі зоні розтікання струму між рівновіддаленими в радіальному напрямку точками (за однакових 1). Дії буде тим більше, чим ближче ці точки будуть до місця замикання на землю.

8 Системи засобів і заходів щодо електробезпеки

Виділяють три системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки:

− система технічних засобів і заходів;

− система електрозахисних засобів;

− система організаційно-технічних заходів і засобів;

− система технічних засобів і заходів електробезпеки.

Технічні засоби і заходи щодо електробезпеки реалізуються у конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів. За своїми функціями технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки поділяються на дві групи:

− технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок;

− технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок.

Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при

нормальному режимі роботи електроустановок включають:

− ізоляцію струмовивідннх частин; недоступність струмовивідннх частин;

− блоківки безпеки;

− засоби орієнтації в електроустановках; виконання електроустановок, ізольованих під землі;

− захисне розділення електричних мереж;

− компенсацію ємнісних струмів замикання па землю; вирівнювання потенціалів.

Із метою підвищення рівня безпеки, залежно під призначення, умов експлуатації і конструкції, в електроустановках застосовується одночасно більшість з перерахованих технічних засобів і заходів. Ізоляція струмовивідних частин.Забезпечує технічну працездатність електроустановок, зменшує вірогідність потраплянь людини під напругу, замикань на землю і на корпус електроустановок, зменшує струм черезлюдину при доторканні до по ізольованихструмовивідних частин в електроустановках, що живляться від ізольованої від землі мережі за умови відсутності фаз із пошкодженою ізоляцією. ГОСТ 12.1.009-76 розрізняє ізоляцію:

− робочу забезпечує нормальну роботу електроустановок І захист від ураження електричним струмом;

− додаткову − забезпечує захист від ураження електричним струмом на випадок пошкодження робочої ізоляції;

− подвійну − складається з робочої і додаткової;

− підсилену поліпшена робоча ізоляція, яка забезпечує такий рівень захисту, як і подвійна.

При розробці електроустановок опір ізоляції приймається в межах 1 кОм/В. Якщо технічними умовами по передбачені більш жорсткі вимоги відповідно до чинних актів. З метою забезпечення працездатності електроустановок і безпечної їх експлуатаціїпроводиться контроль стану ізоляції, який характеризується електричною міцністю ізоляції, її електричним опором і діелектричними втратами. В установках, на­пругою більше 1000 В, проводять всі види випробування ізоляції, а при напрузі до 1000 В − контролюється тільки електричний опір і електрична міцність. Виділяють приймально-здавальні випробування, після ремонтні (реконструкція і капітальний ремонт) і міжремонтні в терміни, встановлені чинними нормативами залежно від тину електроустановки і умов її експлуатації.

Забезпечення недоступності струмовивідних частин. Статистичні дані щодо елекгротравматизму свідчать, то більшість електротравм пов’язані з дотиком до струмовивідних частин електроустановок (близько 55%). Основними заходами забезпечення недоступності струмовивідних частин є застосування захисних огороджень, закритих комутацій них апаратів (пакетних вимикачів, комплектних пускових пристроїв, дистанційних електромагнітних приладів управління споживачами електроенергії тощо), розміщення неізольованих струмовивідних частин на недосяжній для ненавмисного доторкання до них інструментом висоті, різного роду пристосуваннями тощо, обмеження доступу сторонніх осіб в електротехнічні приміщення. Застосування блоківок безпеки. Блоківки безпеки застосовуються в електроустановках, експлуатація яких пов’язана з періодичним доступом до огороджених струмовивідних частин (випробувальні і дослідні стенди, установки для випробування ізоляції підвищеною напругою), в комутаційних апаратах, помилки в оперативних переключеннях яких можуть призвести до аварії і нещасних випадків, в рубильниках, пусковій апаратурі, автоматичних вимикачах, які працюють в умовах підвищеної небезпеки (електроустановки па плавзасобах. в гірничодобувній промисловості).

Призначення блоківок безпеки: унеможливити доступ до неізольованих струмовивідних частин без попереднього зняття з них напруги, попередити помилкові оперативні та керуючі дії персоналу при експлуатації електроустановок, не допустити порушення рівня електробезпеки та вибухозахисту електрообладнання без попереднього відключення його від джерела живлення. Основними видами блоківок безпеки с механічні,

електричні і електромагнітні.

Механічні блоківки безпеки виконуються, переважно, у вигляді механічних конструкцій (стопори, замки, пружинно-стержневі і гвинтові конструкції тощо), які не дозволяють знімати захисні огородження електроустановок, відкривати комутаційні апарати без попереднього зняття з них напруги.

Електричні блоківки забезпечують розрив мережі живлення спеціальними контактами, змонтованими на дверях огородження, розподільчих щитів і шаф, кришках і дверцятах кожухів електрообладнання. При дистанційному управлінні електроустановкою ці контакти доцільно включати в мережу управління пускового апарата послідовно з органами пуску. В такому разі подача напруги на установку органами пуску буде неможливою до замикання контактів електричних блоківок.

До одного з варіантів електричних блоківок можна віднести поблокове виконання електричних апаратів, щитів і пультів управління з застосуванням закритих штепсельних роз’ємів. При видаленні такого блоку з загального корпуса пульта (стійки) штепсельні розніми розмикаються, і напруга з блоку знімається автоматично.

Електромагнітні блоківки безпеки вимикачів, роз’єднувачів, заземлюючих ножів використовуються на відкритих і закритих розподільних пристроях з метою забезпечення необхідної послідовності вмикання і вимикання обладнання. Вони виконуються, переважно, у вигляді стержневих електромагнітів. Стержень електромагніта при знеструмленні його обмотки під дією пружини заходить у гніздо корпуса органа управління електроустановки, що не дозволяє маніпулювати цим органом. При подачі напруги на обмотку електромагніта осердя останнього втягується у котушку електромагніта, що забезпечує розблокування органа у правління електроустановкою і можливість необхідних маніпулювань ним органом.

Засоби орієнтації електроустановкахдають можливість персоналу чітко орієнтуватись при монтажі-виконанні ремонтних робіт і запобігають помилковим діям. До засобів орієнтації в електроустановках належать: маркування частин електрообладнання, проводів і струмопроводів (шин), бирки на проводах, кольорові рішення неізольованих струмовивідних частин, ізоляції, внутрішніх поверхонь електричних шаф і щитів керування, попереджувальні сигнали, написи, таблички, схеми, знаки високої електричної напруги, знаки постійно попереджу вальні тощо.

Попереджувальні сигнали використовують з метою забезпечення надійної інформації про перебування електрообладнання під напругою, про стан ізоляції та пристроїв захисту, про небезпечні відхилення режимів роботи від номінальних тощо. Світловою сигналізацією обладнуються в електроустановках напругою понад 1000 В комірки роз’єднувачів, масляних вимикачів, трансформаторів. У ввідних шафах комплектних трансформаторних підстанцій, незалежно від величини напруги, передбачається попереджувальна сигналізація станів «Увімкнено» і «Вимкнено».

Виконання електричних мереж, ізольованих під землі. Як зазначалось вище, в мережах, ізольованих від землі, при однофазному включенні людини під напругу і відсутності пошкодження ізоляції інших фаз, величина струму через людину визначається опором ізоляції фаз відносно землі, який, щонайменше, становить 10 Ом. Таким чином, виконання мереж, ізольованих від землі, обмежує величину струму через людину за рахунок опору ізоляції фаз відносно землі при умові забезпечення необхідного стану ізоляції. За наявності (раз з пошкодженою ізоляцією і до­торканні людини до фазного проводу з непошкодженою ізоляцією сила струму через людину значно зростає. Тому застосування мереж, ізольованих від землі, вимагає обов’язкового контро­лю опору ізоляції. В особливо небезпечних умовах такий контроль щодо електротравм повинен бути постійним, з автоматичним відключенням електроустановок з пошкодженою ізоляцією. Відповідно до чинних нормативів, наприклад у гірничодобувній промисловості і на торфорозробках, виконання електромереж, ізольованих від землі з постійним на відключення контролем опору ізоляції, є обов’язковим. На промислових підприємствах, підприємствах невиробничої сфери, у сільськогосподарському виробництві, побуті застосовуються, зазвичай, мережі з глухозаземленою нейтраллю.

Захисне розділення електричних мереж. Загальний опір ізоляції проводів

електричної мережі відносно землі і ємкісна складова струму замикання на землю залежать від протяжності мережі і її розгалуженості. Зі збільшенням протяжності і розгалуженості мережізменшується паралельна робота ізоляторів (накопичення дефектів) і збільшується ємкість. Розділення такої протяжної мережі на окремі, електрично не зв’язані між собою частини за допомогою трансформаторів з коефіцієнтом трансформації, рівним одиниці, сприяє підвищенню опору ізоляції та зменшенню ємкості, і, як результат, призводить до підвищення рівня безпеки. Захисне розділення електричних мереж може реалізовуватись як у межах електричних систем, так і в межах окремих підприємств. Зокрема, воно може реалізовуватись при використанні розділювальних трансформаторів як засобу підвищення електробезпеки.

При реалізації схеми розділювального трансформатора як засобу захисту необхідно дотримуватись таких вимог безпеки:

− підвищена міцність самої конструкції іі підвищений опір ізоляції;

− від трансформатора дозволяється живлення тільки одного споживача електроенергії з номінальним струмом плавкої вставки побільше 15 А;

− заземлення вторинної обмотки трансформатора не допускається;

− корпус трансформатора заземлюється чи занулюється залежно від режиму нейтралі мережі живлення трансформатора;

− напруга на низький стороні трансформаторів обмежується величиною 380 В.

Технічні заходи попередження електротравм при переході напруги па неструмовивідні маститі електроустановок і поява напруги на неструмовивідних частинах електроустановок пов’язана з пошкодженням ізоляції і замиканням па корпус. Основними технічними заходами щодо попередження електротравм при замиканнях на корпус с захисне заземлення, занулення, захисне відключення.

Захисне заземлення відповідно до ГОСТ 12.1.009-76. захисне заземлення −

це навмисне електричне з’єднання з землею чи її еквівалентом металевих неструмовивідних частин електроустановок, які можуть опинитись під напругою.

При пошкодженні п установці ізоляції фазного проводу корпус установки

може опинитися під напругою. Якщо людина доторкнеться у цьому випадку до корпуса установки, то це буде майже рівноцінно доторканню до проводу. За наявності заземлення паралельно людині буде мати місце додатковий струмопровід, і струм замикання на землю буде розподілятися між цим струмопроводом і людиною обернено пропорційно їх опорам, що забезпечує захист людини від ураження електричним струмом. Захисному заземленню піддягають:

− електроустановки напругою 380 В і більше змінного струму і 440 В і більше постійного струму незалежно від категорії приміщень (умов) щодо небезпеки електротравм;

− електроустановки напругою більше 42 В змінного струму і більше 110 В постійного струму в приміщеннях з підвищеною і особливою небезпекою електротравм, а також електроустановки поза приміщеннями;

− усі електроустановки, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах (з метою попередження вибухів).

Відповідно до зазначеного заземлюються:

− неструмовивідні частини електричних машин, апаратів, трансформаторів (каркаси розподільчих війтів, шаф, щитів управління, а також їх знімні частини і частини, що відкриваються, якщо на них встановлено електрообладнання напругою більше 42 В змінного і більше 110 В постійного струму);

− металеві конструкції розподільчих пристроїв, металеві кабельні коробки й інші кабельні конструкції, металеві кабельні муфти, металеві гнучкі рукави і труби електропроводки, електричні світильники;

− металоконструкції виробничого обладнання, на якому є споживачі електроенергії;

− опори повітряних ліній електропередач тощо.

Не заземлюються неструмовивідні частини електроустановок, розміщених па заземлених металоконструкціях, за умови надійного контакту між ними, за винятком електроустановок, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах. Ефективність захисного заземлення залежить від опору заземлюючого пристрою проходженню струму замикання на землю. Відповідно до чинних нормативів величина опору заземлюючого пристрою в установках напругою до 1000 В не повинна перевищувати: 10 Ом за сумарної потужності генераторів (трансформаторів) 100 кВт і менше:

− 4 Ом за сумарної потужності генераторів (трансформаторів) більше 100 кВт.

Опір заземлюючого пристрою електроустановок, що живляться від мережі напругою більше 1000 В, повинен бути:

− не більше 0,5 Ом в мережах з ефективно заземленою нейтраллю; в мережах, ізольованих від землі та приймається розрахунковим, але не більше 10 Ом.

Конструктивно захисне заземлення включаєзаземлюючий пристрій і провідник, що з’єднує заземлюючий пристрій з обладнанням, яке заземлюється − заземлюючий провідник.

Внутрішня магістралі, заземлення і заземлюючий пристрій з’єднуються між собою за допомогою зварювання не менше ніж у двох місцях. На кожний діючий заземлюючий пристрій повинен бути паспорт, в якому наводиться його схема, дані про результати перевірок стану заземлюючого пристрою, проведені ремонтні роботи і конструктивні зміни. Опір захисного заземлення струму розтікання контролюється в терміни, встановлені чинними нормативами, з веденням відповідної документації: на вугледобувних шахтах кожні 6 місяців; цехові заземлюючі пристрої − кожні 12 місяців; заземлюючі пристрої підстанцій − раз у 3 роки.

Занулення відповідно до ГОСТ 12.1.009-76, занулення у загальному розумінні − це навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмовивідних частин, які можуть опинитись під напругою в результаті пошкодження ізоляції. Занулення в електроустановках − це навмисне з’єднання елементів електроустановки, які познаходяться під напругою, з глухо-заземленою централлю генератора чи трансформатора у мережах трифазного струму,з глухозаземленим вводом джерела однофазного струму.

Для забезпечення ефективності захисту при застосуванні занулення необхідно, щоб струм короткого замикання відповідав струму спрацювання захисту від короткого замикання. Останнє досягається обґрунтованим визначенням можливого струму короткого замикання, відповідним вибором каліброваних вставок плавких запобіжників, регулюванням автоматичних електромагнітних засобів захисту від короткого замикання, забезпеченням цілісності нульового проводу. Щоб створити умови для спрацювання замулення при обриві нульового проводи останній періодично.

Вимоги щодо застосування занулення залежно від величини напруги і категорії приміщень за небезпекою електротравм аналогічні вимогам до застосування захисного заземлення. За величиною напруги мережі живлення застосування занулення обмежується напругою до 1 кВ. Згідно з чинними нормативами можливі два варіанти реалізації занулення:

− заземлена через певні відстані (100...200 м) нейтралі мережі виконує функції нульового робочого і нульового захисного про­відника одночасно;

− для занулення обладнання прокладається окремий провідник, який виконує функції тільки нульового захисного.

Другий варіант є обов’язковим для житлових і адміністративних приміщень, приміщень масового перебування людей, що будуються. Незалежно від розглянутих варіантів при застосуванні в приміщенні окремого нульового захисного провідника останній відгалужується від нейтралі мережі на щитку в воду в приміщення до роз’єднувальних контактів, а для забезпечення його цілісності і надійності захисту в мережі цього провідника не повинно бути будь-яких роз’єднувачів, запобіжників тощо.

Захисне відключення

Призначення захисного відключення − відключення електроустановки при пошкодженні ізоляції і переході напруги на неструмовідні її елементи. Застосовується в доповнення до захисного заземлення (занулення) для забезпечення надійного захисту, перш за все, в умовах особливої небезпеки електротравм. Ефективність захисного заземлення залежить від опору заземлюючого пристрою розтіканню струму замикання на землю.

Згідно з чинними нормативами захисне відключення є обов’язковим в гірничодобувній промисловості і на торфорозробках. Ефективність занулення залежить від опору мережі короткого замикання при переході напруги на неструмовідні частини. При значній протяжності мережі живлення її опір струму короткого замикання збільшується, а абсолютне значення струму короткого замикання може бути недостатнім для спрацювання захисту від КЗ.

У подібних випадках ефективний захист може бути забезпечений застосуванням пристроїв захисного відключення, спрацювання яких може бути спричинене струмами витоку на землю з корпуса електроустановки, зниженням опору ізоляції фази відносно землі, перерозподілом навантаження на фази тощо. Промисловістю серійно випускаються пристрої захисного відключення.

Система електрозахисних засобів

Електрозахисні засоби − це технічні вироби, що не є конструктивними елементами електроустановок і використовуються при виконанні робіт в електроустановках з метою запобігання електротравм.

ДНАОП 1.1.10-1.07-01 «Правила експлуатації електрозахисних засобів» (в подальшому Правила) − чинний нормативний документ, в якому наведено перелік засобів захисту, вимоги до їх конструкції, обсягів і норм випробувань, порядку застосування і зберігання, комплектування засобами захисту електроустановок та виробничих бригад. Засоби захисту, що використовуються в електроустановках, повинні відповідати вимогам чинних державних стандартів, технічних умов щодо їх конструкції. Електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні (ізолюючі штанги, кліщі, накладки, діелектричні рукавиці тощо), огороджувальні (огородження, щитки, ширми, плакати) та запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, рукавиці для захисту рук). Ізолюючі електрозахисні засоби поділяються на основні і додаткові.

Основні ізолюючі електрозахисні засоби розраховані на напругу установки і при дотриманні вимог безпеки щодо користування ними забезпечують захист працівників. Додаткові електрозахисні засоби навіть у раді дотримання функціонального їх призначення не забезпечують надійного захисту працюючих і застосовуються одночасно з основними для підвищення рівня безпеки. У разі застосування основних електрозахисних засобів достатньо використовувати один додатковий засіб. Для захисту працівників від напруги кроку достатньо використовувати діелектричне взуття без застосування основних засобів.

Система організаційно-технічних заходів засобів

Основні організаційно-технічні заходи і засоби щодо попередження електротравм регламентуються ДНАОП 0.00-1.21-98 ІІравила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, за якими відповідальність за організацію безпечної експлуатації електроустановок покладається на власника. Згідно з чинними вимогами власник повинен:

− призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електроустановок (далі відповідальний за електрогосподарство);

− створити і укомплектувати відповідно до потреб електротехнічну службу;

− розробити і затвердити посадові інструкції працівників електротехнічної служби, інструкції з безпечного виконання робіт її електроустановках з урахуванням їх особливостей;

− створиш па підприємстві такі умови, щоб працівники, на яких покладено обов’язки з обслуговування електроустановок, відповідно до чинних вимог, своєчасно здійснювали їх огляд, профілактичні, протиаварійні та

приймально-здавальні випробування;

− забезпечити своєчасне навчання і перевірку знань працівників ;і питань електробезпеки.

На малих підприємствах, за неможливості чи недоцільності створення електротехнічної служби, власник на договірних засадах доручає електротехнічним службам споріднених підприємств або фізичним особам, які мають відповідну підготовку, забезпечення справного стану і безпечної експлуатації електроустановок.

Читайте також:

1. Види електротравм
2. ЕЛЕКТРОТРАВМАТИЗМ ТА ДІЯ ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ
3. Електротравматизм.
4. Електротравматизм. Основні причини та шляхи зниження його рівня. Фактори які його викликають.
5. Електротравми.
6. Особливості електротравматизму. Електричний струм як чинник небезпеки
7. Перша допомога при електротравмах.
8. Попередження електротравматизму
9. Система організаційно-технічних заходів i засобів щодо попередження електротравм. Нагляд та контроль.
10. ТЕРМІЧНІ УШКОДЖЕННЯ. ЕЛЕКТРОТРАВМА

Переглядів: 4429