Перша допомога при електротравмах.

Перша допомога при нещасних випадках.

Перша медична допомога - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження життя і здоров'я потерпілого, які здійснюються не медичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога). Одним з найважливіших положень надання першої допомоги являється її терміновість: чим швидше вона надана, тим більше надії на успішний результат.

Послідовність надання першої допомоги:

усунути вплив на організм ушкоджувальних факторів, що загрожують здоров'ю і життю потерпілого (вивільнити від впливу електричного струму, винести із забрудненого середовища, погасити одяг, що горить тощо);

оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого і послідовність заходів щодо його врятування;

здійснити необхідні заходи з врятування потерпілого, спрямовані на поліпшен-ня чи відновлення роботи серця і дихання, зупинку кровотечі, усунення болю тощо;

підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

створити необхідні умови для транспортування до лікувального закладу.

При ураженні електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від впливу струму. Якщо потерпілий знаходиться на висоті і може при цьому впасти, необхідно вжити заходів до запобігання його падіння. Спочатку необхідно негайно вимкнути електричну напругу за допомогою вимикачів, рубильників, інших вимикальних пристроїв. Якщо це неможливо виконати, то приступають до звільнення потерпілого від струмовідних частин. Для відокремлення потерпілого від струмовідних частин напругою до 1000 В можна скористуватися канатами, палкою, дошкою чи іншим неструмопровідним сухим предметом. Відтягування потерпілого за одяг слід проводити, уникаючи при цьому дотику до навколишніх металевих предметів і частин тіла потерпілого, які не прикриті одягом. Для ізоляції слід скористуватися діелектричними рукавицями, калошами чи килимком. При необхідності можна перерубити чи перерізати проводи (кожний окремо) сокирою з сухою дерев'яною ручкою або інструментом з ізольованими ручками. При відокремленні потерпілого від струмовідних частин напругою понад 1000 В слід використовувати діелектричні рукавиці, боти, а також ізолювальну штангу чи кліщі, які розраховані на цю напругу. Якщо неможливо швидко вимкнути живлення лінії електропередачі, то здійснюють коротке замкнення проводів, накинувши на них гнучкий неізольований дріт достатнього перерізу (щоб не перегорів).

Після звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно:

якщо потерпілий притомний - забезпечити йому повний спокій до прибуття лікаря. Потерпілого слід обережно покласти в зручне положення, створити приплив свіжого повітря, тепло прикрити (якщо холодно) чи забезпечити прохолоду (якщо жарко);

якщо потерпілий знаходиться у непритомному стані, але збереглися стійке дихання і пульс, його треба укласти, розстібнути комір, пояс і одяг, забезпечити приплив свіжого повітря і повний спокій, давати потерпілому нюхати нашатирний спирт;

якщо потерпілий пагано дихає (рідко, судорожно) або відсутні дихання і пульс, розширені зіниці, шкірний покров синюшний - необхідно робити штучне дихання і непрямий масаж серця.

При штучному диханні ("рот у рот", "рот в ніс") голова потерпілого має бути максимально відкинута назад, рот розкритий. Для кращого вдування повітря в легені через рот слід потерпілому затиснути ніс пальця-ми, а при вдуванні через ніс - закрити рот. Під час видиху рот і ніс повинні бути відкриті. Частота штучного дихання не повинна перевищувати 10-12 вдихів за хвилину. Штучне дихання продовжується до появлення у потерпілого свого глибокого і ритмичного дихання.

У разі припинення серцевої діяльності одночасно зі штучним диханням необхідно підтримувати у потер-пілого штучний кровообіг. Для цього той, хто надає допомогу, кладе верхню частину долоні на нижню частину грудної клітки потерпілого, другу руку накладає на першу. При цьому руки його мають бути випрямлені, а плечовий пояс повинен знаходитися над грудною кліткою потерпілого. Надавлювання прова-дяться швидкими поштовхами так, щоб зміщувати грудину на 4-5 см. Поштовхи повторюються кожну секунду, тобто 50-60 поштовхів за хвилину. Після декілька поштовхів робиться перерва. Неможна надавлювати на м'які тканини нижче грудної клітки, щоб не пошкодити внутрішні органи потерпілого.

Якщо оживлення проводить одна людина, то на кожні два вдування вона проводить 15 надавлювань на грудину. За 1 хвилину необхідно зробити не менше 60 надавлювань і 12 вдувань, тому темп реанімаційних заходів має бути швидким. Якщо в реанімації беруть участь 2 особи, то відношення "дихання - масаж" складає 1:5.

Ознаками ефективності реанімаційних заходів являються звужування зіниць, поява самостійного дихання, зменшення синюшності шкіри і вуст.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Безпека під час обслуговування і ремонту автомобілей.	\|	Перша допомога при переломах, вивихах і ударах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.