• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Причини виникнення небезпеки герметичних систем

Основними причинами порушення або розгерметизації систем підвищеного тиску являються:

1) зовнішні механічні дії;

2) зниження механічноїпружності;

3) порушення технологічного режиму;

4) конструкторські помилки;

5) зміна стану герметичної середи;

6) несправності в контрольно-вимірювальних і запобіжних спорудах;

7) помилки обслуговуючого персоналу;

Небезпеки, що виникають при порушені герметичності

1) Отримання опіків під цією високих або, навпаки, низьких температур (термічні опіки) і через агресивність середовища (хімічні опіки);

2) Травматизму, зв’язаного з високим тиском газу в системі;

3) Радіаційна, що виникає при використані в спорудах в якості теплоносія рідких радіоактивнихметалів;

4) Оправлення, пов’язані з застосуванням інертних і токсичних газів.

Електростатичні заряди виникають на поверхнях деяких матеріалів. як рідких. так і твердих, в результаті складного процесу контактної електризації. Електризація виникає при терті двох діелектричних або діелектричного і електропровідного матеріалу. якщо останній ізольовані. При розділені двох діелектричних матеріалів відбувається ділення електричних зарядів. до того ж матеріал. що має більшу діелектричну проникливість заряджається позитивно, а меншу − негативно.

Електростатичні заряди утворюються на кузові автомобіля, що рухається в суху погоду, якщо резина коліс має добрі ізоліруючі властивості. У результаті між кузовом і землею виникає електрична напруга, яка може досягнути 10 кВ і привести до виникнення іскри при виході людини з автомобіля розряд через людину на землю.

На виробництві в різних технологічних процесах також утворюються електричні заряди. Наприклад, заряди можуть виникнути при подрібненні, пересипанні та пневмотранспортировці твердих матеріалів, при переливанні, перекачуванні по трубопроводах, перевозі в цистернах діелектричних рідин (бензину, керосину), при обробці на токарних станках матеріалів (ебоніту,

оргскла), при змотуванні тканин, паперу, плавки.

6 Компресорні і холодильні установки та їх безпека

Деякі технологічні процеси відбуваються з використанням стисненого повітря й холоду. Наприклад, при фасуванні пива у бочки та пляшки на заводі продуктивністю 4 млн. декалітрів на рік витрата стисненого повітря перевищує 2000 м³/год., а до­бове витрачання холоду при охолодженні сусла, бродінні, доброджуванні пива та інших операціях становить 26 000 МДж. Для цього використовуються компресорні та холодильні установки.

Вибухи при роботі компресорів можуть відбуватися внас­лідок перевищення тиску стисненого повітря, підвищення його температури при стисненні та утворенні вибухонебезпечних сумішей кисню з легкими продуктами розкладу мастил, а також при порушенні вимог безпеки в процесі обслуговуван­ня, експлуатації та догляду за технічним станом компресорів. Вони призводять до руйнування як самого компресора, так і будови, у якій він розміщений, а також до травм обслуго­вуючого персоналу із важкими наслідками.

Холодильні установки небезпечні також тому, що холодо­агенти, які використовуються в них, можуть спричинити от­руєння, а суміш холодоагенту із повітрям вибухонебезпечна. Для безаварійної експлуатації компресорних і холодильних установок слід додержуватись вимог безпеки, що викладені в державних стандартах та інструкціях з техніки безпеки.

Кожна компресорна установка повинна бути оснащена, як мінімум, такими приладами та арматурою: манометра­ми і запобіжними клапанами на кожному ступені компре­сора, на холодильниках і ресиверах; термометрами і тер­мопарами на кожному ступені компресора, після проміжно­го та кінцевого холодильника; контактними пристроями, теп­ловими реле для сигналізації і автоматичного відмикання двигуна компресора при підвищенні тиску і температури стисненого повітря понад установлене значення, а також при припиненні подачі води на охолодження компресора; мано­метрами і термометрами для вимірювання тиску і темпера­тури мастила при автоматичному (централізованому) зма­щуванні; зворотним клапаном та запірним органом на лінії нагнітання за умови роботи декількох компресорів, підімкнених до одної загальної магістралі. Компресори продуктивн­істю більше 50 м³/хв. мають бути обладнані пристроями для автоматичного регулювання тиску нагнітання.

Компресорні станції із трьома і більше компресорами обладнуються системою дистанційного контролю, сигналі­зацією роботи установок і блокуючи ми пристроями, які ав­томатично відмикають привід компресора при перевищенні температури і тиску стисненого повітря та температури води, що надходить з компресора після охолодження.

Вибухи та аварії холодильних установок інколи трапля­ються внаслідок гідравлічного удару, відмови запобіжних пристроїв і розриву нагнітального трубопроводу чи балонів з холодильним агентом та витоку аміаку або фреону крізь нещільність з’єднань. Аміак утворює з повітрям вибухонебез­печну суміш, що особливо небезпечно при ремонтних робо­тах із застосуванням відкритого полум’я. Газоподібний аміак токсичний, його гранично допустима концентрація у повітрі робочої зони дорівнює 20 мг/м³. Рідкий аміак викликає тяжкі опіки шкіри, а опіки очей призводять до сліпоти.

Початкове зарядження холодильних установок рідким аміаком необхідно робити згідно з існуючими умовними нор­мами заповнення внутрішнього об’єму їх елементів у про­центах. При цьому ресивери (лінійні, дренажні, циркуляційні і захисні − горизонтальні) заповнюються не більше як на 80%, а ресивери циркуляційні і захисні (вертикальні), проміжні посудини − не більше як на 70%. Комплектні компресорні установки заряджаються рідким аміаком у відповідності з інструкцією заводу-виготовлювача. Для зарядження використовують рідкий аміак без домішок. Технічні умови на його постачання, тара і маркування повинні відповідати вимогам діючого стандарту (ГОСТ 6221-82 Е).

При експлуатації та зарядженні аміачних холодильних ус­тановок

обслуговуючий персонал і інженерно-технічні робіт­ники забезпечуються засобами індивідуального захисту: спе­цодягом, гумовими рукавичками, гумовими чоботами, філь­трувальними протигазами типу КЕД та ізолюючими дихаль­ними апаратами стисненого повітря типу АСІВ або ізолюю­чими протигазами ІП. У випадку аварійних робіт у загазованому приміщенні передбачено захисних костюм Л-1 або КИЯХ-4.

Компресори, як правило, слід розміщати в окремих од­ноповерхових будинках. Допускається розміщення компресорів продуктивністю до 20 м³/хв. у прилеглих приміщеннях за умови відокремлення від суміжних приміщень перегородкою висо­тою не менше 3,0 м і товщиною не менше 0,125 м. Окремі компресори продуктивністю до 10 м³/хв. можуть, за умови їх відокремлення від виробничих ділянок глухими вогнестійки­ми стінами, встановлюватися на нижніх поверхах багатопо­верхових виробничих будівель.

Аміачні холодильні установки розміщують із додержанням протипожежних норм як в окремих приміщеннях, так і у підва­лах та інших місцях, що знаходяться у безпосередній близь­кості до технологічних ділянок, пов’язаних з процесом об­робки продуктів холодом. Машинне і апаратне відділення хо­лодильних установок не слід з’єднувати проходом з вироб­ничими приміщеннями. Вони мають бути обладнані приплив­ною вентиляцією з підігрівом повітря у холодний період року, яка забезпечує дворазовий обмін повітря у приміщенні що­години. Машинне відділення повинно також мати аварійну вентиляцію, аварійне освітлення та два виходи.

7 Заходи безпеки при експлуатації стаціонарних посудин, що працюють під тиском

На цукрових, кондитерських, пивобезалкогольних та інших харчових підприємствах для технологічних, енергетичних та інших потреб широко використовуються стаціонарні посудини різного призначення, що працюють під тиском (автоклави, випарні апарати й агрегати, сепаратори, бродильні апара­ти, карбонізатори, ресивери тощо). Небезпека при їх експ­луатації полягає у зриві болтів і кришок люків, випинанні і розриві днищ та інших видах руйнування.

Основними причинами аварій цих посудин є дефекти ви­готовлення, корозійне руйнування та інші види пошкоджень, порушення технологічного режиму й правил експлуатації, не­справності арматури, приладів та пристроїв безпеки. Безаварійна експлуатація стаціонарних посудин, що працю­ють під тиском, досягається такими заходами та засобами. Конструкція посудин має бути надійною, забезпечувати безпеку при експлуатації, можливість внутрішнього ог­ляду, очищення та ремонту. Зварні шви повинні бути тільки стиковими і доступними для контролю при виготовленні, монтажу і експлуатації посудини. Матеріали, призначені для їх виготовлення і ремонту, повинні мати сертифікати якості.

Стаціонарні посудини, залежно від їх конструкції і при­значення, оснащуються відповідними контрольно-вимірюваль­ними приладами, запобіжними пристроями, засобами авто­матизації, покажчиками рівня рідини, запірною або запірно-регулювальною арматурою. Посудини із швидкознімними затворами повинні мати запобіжні пристрої, що виключають можливість роботи при негерметично закритій кришці. Такі посудини також мають бути оснащені замками з ключ-маркою.

8 Заходи безпеки при експлуатації балонів

Будь-який виробничий процес неможливий без застосу­вання різноманітних балонів, призначених для зберігання, перевезення та використання стиснених (азот, повітря, ки­сень, сірководень), зріджених (аміак, сірчистий ангідрид, діоксид вуглецю, фреон) чи розчинних (ацетилен) газів під тиском 0,6...15 МПа.

Причини вибухів можна поділити на загальні для всіх балонів і на специфічні – для окремих із них. До загальних відносяться: удари або падіння балонів, особливо при ви­соких чи низьких температурах, оскільки у першому випад­ку різко зростає тиск у балоні за рахунок нагрівання газу, що міститься у ньому, а у другому – матеріал, з якого ви­готовлений балон, набуває крихкості; переповнення бало­на зрідженим газом без залишення вільного нормованого об’єму (близько 10% усього об’єму балона); нагрівання ба­лона сонячними променями чи від інших джерел, що спри­чиняє збільшення тиску у ньому вище допустимого, помил­кове використання балона, наприклад, наповнення киснево­го балона метаном, занадто швидке наповнення балона, яке також супроводжується різким нагріванням газу і, як наслідок, збільшенням тиску.

Вибуху балонів внаслідок ударів, падінь запобігають підви­щенням їх механічної міцності за рахунок застосування спец­іальних матеріалів і способів виготовлення, контролю якості виготовлення та обладнанням запобіжними ковпаками й опор­ними башмаками.

Для запобігання неправильному використанню балонів, при­значених для різних газів, бокові штуцери вентилів повинні мати різну різьбу (для кисню та інертних газів – праву, для горючих – ліву). Окрім того, балони фарбують у відповідний колір, нано­сять на них кольорові смуги та написи (табл. 7.1). Балони також маркують − вибивають на верхній сферичній частині металевого корпусу такі дані: товарний знак та клеймо ВТК підприємства-виготовлювача, номер балона, фактичну масу порожнього балона (кг) та його місткість (л), робочий та проб­ний гідравлічний тиск (МПа), дату (місяць, рік) виготовлення і наступного освідчення. На балонах місткістю до 5 л або тов­щиною стінки менше 5 мм паспортні дані можуть бути вибиті на пластині, припаяній до балона, або нанесені фарбою.

При експлуатації у приміщеннях балони необхідно роз­міщувати на відстані не менше 1,0 м від радіаторів опален­ня та інших опалювальних приладів і печей та на відстані не менше 5,0 м від джерел відкритого полум’я. Переміщення балонів має здійснюватися на спеціально пристосованих для цього візках або за допомогою інших пристроїв. Балони з газом належить транспортувати і зберігати із накрученими ковпаками, а для горючих газів − із ковпака­ми та заглушками.

Таблиця 7.1−Фарбування і нанесення написів на балони

Газові балони зберігаються як у спеціальних приміщен­нях (складах), так і на відкритому повітрі за умови їх захис­ту від сонячних променів і дії атмосферних опадів. Наповнені балони зберігаються у вертикальному поло­женні в спеціальних гніздах, клітках або огороджуються бар’єром для запобігання їх падінню. Балони без башмаків можуть зберігатися у горизонтальному положенні на дере­в’яних рамах або стелажах.

Склади для зберігання балонів з газами будують одно­поверховими із негорючих матеріалів (не нижче II ступеня вогнестійкості). У вікнах і світловому прорізі над дверима встановлюється матове або пофарбоване у білий колір скло для розсіювання сонячного світла. Для запобігання іскроут­воренню при ударі будь-яких предметів підлога покриваєть­ся пластиком чи бітумним асфальтом, а електрообладнання виконується вибухозахищеним. Окрім того, має бути перед­бачена природна або штучна вентиляція.

Для запобігання утворенню вибухонебезпечних сумішей не допускається зберігати разом балони з киснем і горю­чими газами. Балони з отруйними газами зберігають в спеціальних закритих приміщеннях. Враховуючи значну масу балонів, особливо заповнених газом, обслуговуючий персонал має дотримуватись засте­режних заходів при зберіганні, транспортуванні та експлу­атації балонів для попередження травматизму.

9 Вимоги безпеки при експлуатації резервуарів для зберігання зріджених газів

Для створення незалежного та рівномірного режиму ро­боти апаратів між джерелами отримання газу і його спо­живанням встановлюють резервуари (газгольдери), в яких зберігається зріджений газ та вирівнюється його тиск. Це газгольдери високого тиску із сталим об’ємом (надлишко­вий тиск газу 0,5...1,0 МПа, а в окремих випадках і до 10,0 МПа). Серед інших типів газгольдерів (мокрі, сухі), вони найбільш безпечні в експлуатації, особливо для газів, що утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші.

Газгольдери високого тиску виготовляють циліндричної або сферичної форми на об’єм 3,0...4,0 тис.м³ газу. їх роз­раховують, виготовляють і експлуатують як посудини, що працюють під тиском. Газгольдери обладнують системами автоматичної сигналізації та від’єднання їх від мережі при досягненні газом нижнього або верхнього допустимого рівня заповнення, вимірювальними приладами для контролю тиску і температури газу, запобіжними клапанами, зворотним клапаном на лінії нагнітання газу, редукційним вентилем, який підтримує незмінний тиск на лінії відбирання газу.

Для безпечної експлуатації газгольдери покривають фар­бою, яка добре відбиває сонячні промені і зменшує їх на­грівання. При штучному освітленні газгольдерів з горючи­ми газами застосовують світильники та проводку у вибухозахищеному виконанні. Не допускається повністю спорож­нювати газгольдери, тому що внаслідок просмоктування по­вітря всередині газгольдера можливо утворення вибухоне­безпечних концентрацій.

Газгольдери встановлюють на відкритому повітрі віддалік ліній електропередачі, забезпечують блискавкозахистом та огороджують від доступу сторонніх осіб. У окремих випад­ках газгольдери розташовують у спеціальних приміщеннях. При розміщенні кількох газгольдерів між ними, а також між газгольдерами та іншими спорудами дотримуються без­печних розривів.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
5. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
6. III етап. Системний підхід
7. IV. Розподіл нервової системи
8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
9. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
10. IV. Філогенез кровоносної системи
11. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем
12. POS-системи

Переглядів: 743