Тема 6. ПАРОНІМИ

Неточності, що можуть виникати при використанні омонімів

Шкодять тексту омоніми тоді, коди виникає двозначність, непередбачена автором. Трапляється це, як правило, у коротких, нерозгорнутих реченнях – найчастіше в заголовках, бо в звичайному, розгорненому реченні омонімія майже не буває шкідливою й узагалі відчутною: “Винний брак”.

Каламбури іноді з’являються поза бажанням автора, якщо контекст не дає можливості визначити, у якому із значень вжито слово: “Він на село націлив погляд сонний Старенького, похилого вікна. І слуха пісню дужу і невтомну Колгоспного моторного млина” (С. Даниленко).

Або ще: “Над ріллею – пахом Лебедіє птахом, Лебедіє ніжним Хмарка золота” (В. Зубенко). Слово пах в українській мові – це або анатомічний термін, або рідковживаний синонім до запах. Обидва ці значення тут недоречні. Мабуть, це неологізм, утворений від російського пахота, пахать. Чи слід було вживати це слово?

Неуважне ставлення до слова нерідко помічається в розмовному мовленні. Біля каси магазину можна почути: “Вибийте мені печінку”; у поліклініці: “Зніміть череп і запишіться до хірурга” тощо.

Отож, не слід забувати про можливість двопланового розуміння слів, здатних до омонімії.

Питання для самоконтролю

Дайте визначення омонімів.

Назвіть відомі Вам види однорівневої та міжрівневої омонімії.

Чим відрізняються омоніми від багатозначних слів?

Розкажіть про повні та неповні омоніми.

Назвіть види неповних омонімів. Дайте їм коротку характеристику.

Унаслідок чого в мові з’являються омоніми?

Що Ви знаєте про міжмовні омоніми?

Розкажіть про використання омонімії в науковому та офіційно-діловому стилях.

З якою метою використовуються омоніми в художньому. розмовному та публіцистичному стилях?

Що Ви чули про індивідуально-авторську омонімію? Наведіть приклади.

Якої шкоди можуть завдавати тексту омоніми? За яких умов це відбувається?

План

1. Поняття паронімії. Види паронімів.

2. Види семантичних зв’язків між паронімами. Максимальна та мінімальна паронімія.

3. Міжмовні пароніми. Неточності при використання паронімів.

4. Стилістична роль паронімів.

Література

1. Гладіна Г. І., Сеніна В. К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – К, 1997. С. 14-15.

2. Гринчишин Д. Г., Сербенська О. А. Словник паронімів української мови. – К., 1986.

3. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1987. – С. 31-37.

4. Жовтобрюх В. Ф., Муромцева О. Г. Культура мови вчителя: Курс лекцій / За ред. О. Г. Муромцевої. – Х., 1998. – С. 64.

5. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. пос. – К., 1999. – С. 80-109.

6. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К., 1992. – С. 52-56.

7. Словник труднощів української мови. – К., 1986.

8. Сучасна українська літературна мова / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін. – К., 1991. – С. 61-62.

9. Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За ред. І. К. Білодіда – К.,1972. – С. 110-115.

10. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 425.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Омонімія та полісемія	\|	Неточності при використанні паронімів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.