ПАРОНІМИ

П а р о н і м и (від гр. para – біля, поруч, onyma – ім’я) – слова, близькі за звучанням, але відмінні за семантикою.

У мовознавчій літературі пароніми трактуються неоднаково. При вужчому розумінні до паронімів відносять тільки однокореневі слова, які належать до однієї частини мови, подібні за морфемним складом, що зумовлює і їх семантичну подібність, наприклад: паливо – пальне, ожеледь – ожеледиця, познайомити – ознайомити, капелюх – капелюха, хід – хода. Як видно з прикладів, ці слова відрізняються суфіксами, рідше префіксами та закінченнями. Розуміння паронімів як однокореневих слів зумовлює дослідження їх як джерела мовних труднощів, і вони розглядаються у плані культури мовлення – застереження від помилкового вживання одного слова замість іншого. Наприклад: гармонійний – гармонічний (перше означає “злагоджений, милозвучний, стрункий”, друге – “заснований на принципах гармонії, тонально злагоджений” (муз.) і “розташований у строго пропорційній послідовності”). Будучи різними за лексичним значеням, пароніми характеризуються здебільшого різними сполучувальними можливостями і поєднуються з визначеним колом слів: гармонійний розвиток, гармонійна людина, гармонійне поєднання, гармонійний витвір, гармонійні відносини; гармонічний лад, гармонічна побудова, гармонічне утворення, гармонічний мажор і гармонічний ряд, гармонічна пропорція, гармонічне розміщення, гармонічні функції тощо. Взаємозаміна паронімів у таких сполученнях неможлива, оскільки викликає спотворення змісту. Якщо ж пароніми і вступають у зв’язки з одним і тим же словом, то відмінності у їх значенні зберігаються, наприклад: гірська (яка знаходиться в горах) і гориста (пересічена горами, підвищена) місцевість (край, країна, район). Але: гірський – масив, хребет, ланцюг, схил, урвище, шпиль, водоспад, озеро, річка, потік, дорога, стежка, простори, переходи, пасовище, дуб, птах, орел, вітер; гористий – ландшафт, берег. До витлумаченого розуміння паронімії як явища наближається й таке, коли до паронімів відносять і різнокореневі слова, які мають випадкову співзвучність і також помилково можуть сприйматися одне замість іншого, наприклад: впереміж – впереміш, мимохідь – мимохіть, Австрія – Австралія та ін.

Пароніми у широкому розумінні – це взагалі співзвучні слова, форми слів: дерен – терен; вокал – бокал; місяця – міситься. Такі пароніми розглядаються в стилістиці, поетиці як один із виражальних засобів мови – засіб словесної гри, засіб створення музичної фрази, римування. Співзвуччя паронімів посилює змістову організацію тексту, наприклад: Хоч гірше, аби інше (Н. тв.). Привертається увага до семантичної вмотивованості такого зіставлення, наприклад: “І крешем, і кришим, і крушим, як стій” (П.Тичина); У пеклі наших доль не знаєш сам – ти бранець чи обранець (Л.Костенко).

Навмисне зближення в контексті співзвучних слів або форм із певною стилістичною настановою називається парономазією.

До словників паронімів включають близькозвучні слова, відмінні за своїм значенням, які викликають труднощі у плані культури мовлення, оскільки у мовній практиці буває їх змішування.[7]

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Омоніми	\|	АНТОНІМИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.