Пароніми

Ще одна із семантичних груп української лексики, слова якої подібні за звучанням, - пароніми. Це деякі іменники, прикметники, дієслова, прислівники (олива // олія // оліфа, комунікативний // комунікаційний, баламутити // каламутити, ефектно // ефективно, руський // російський // русинський) та ін.

Пароніми (гр. para – біля, коло; onyma – ім’я) – споріднені та неспоріднені слова, досить близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням. Наприклад:

ступінь – величина, що характеризує розмір, інтенсивність чогось; посада, ранг, звання;

степінь – добуток кількох однакових слів-множників.

Паронімія (звукова подібність слів) відома в мові давно, однак і досі існують розбіжності у поглядах на саме явище паронімії, групи паронімів. У вузькому розумінні в паронімічні групи включають тільки спільнокореневі слова, що мають певний змістовий зв’язок. Як правило, це слова однієї частини мови, які подібно до синонімів об’єднуються в ряди з різною кількістю слів. Основну групу складають пари слів, інколи буває більше: віршований // віршовий, писемність // письменність // письменство, визначати // відзначати // зазначати // призначати та ін. Такі пароніми називають ще кореневими, словниковими. Маючи структурну подібність, вони відрізняються префіксами (обшукати // ошукати, витрати // втрати // затрати), суфіксами (звичаєвий // звичайний // звичний, корінний // кореневий), закінченнями (дружний // дружній, адрес // адреса). Звукова відмінність між паронімами створюється за рахунок зміни, відсутності чи наявності голосних, приголосних у будь-якій частині слова: група // трупа, мимохідь // мимохіть, веліти // воліти // волати, вовна // бавовна, талан // талант, камінь // кремінь, гарнітур // гарнітура.

У широкому розумінні в паронімічні групи можуть входити слова далекі за походженням, будовою, значенням, але близькі за звуковим складом, типу дріботіти // тріпотіти, досвідчений // освічений, верба // вербена, голосувати // галасувати, вода // біда. Такі співзвучні слова майстри слова можуть свідомо зближувати, чим досягається художня виразність, дієвість текстів художньої літератури, публіцистики, усного публічного мовлення. Такі пароніми називають контекстуальними, поетичними.

Ні долі, ні волі у мене нема,

Осталася тільки надія одна (Л.У.).

Шкода, Марино, перебулих літ!

Приснилися, проснулися і зникли (М.Р.).

Маріє, мріє, мрієчко моя,

Моя Марієчко тривожна.

Твоїм гірким як світ ім’ям

Мені звучить хвилина кожна (М.Вінгр.).

Семантичні зв’язки між паронімами можуть бути синонімічні (капля // крапля, блукати // блудити, лицар // рицар, повінь // повідь, привабливий // принадливий), антонімічні (радіти // ридати, густо // пусто, прогрес // регрес, ефектний // дефектний, адресат // адресант), тематичні (м’язи // в’язи, калій // кальцій, суниця // полуниця, апендикс // апендицит, нігті // кігті, нітрати // нітрити), паронімія з певною семантичною близькістю (проносити // приносити, керівний // керуючий // керований, крикливо // кричуще).

Саме такі пароніми вміщують у спеціальні словники. В українській мові – це Словник паронімів української мови Д.Г.Гринчишина та О.А.Сербенської (К., 1986).

Співзвучні слова, різні за предметною віднесеністю, можуть спеціально використовуватися в текстах. Так, стилістична фігура, побудована на комічному чи образному зближенні паронімів та взагалі співзвучних слів, словосполучень, називається парономазією. Вона відома в художній літературі, у народній творчості (примовки, приказки, скоромовки):

Він цей вокал підносив як бокал (Л.К.).

… працює солістом – солить овочі на овочевій базі (З журн.).

Пригоди Робінзона Кукурузо (З газ.).

Не тепер, то в четвер.

Як за поріг, так і за пиріг.

Ти йому про Тараса, а він тобі півтораста.

Не всяка прикраса – окраса.

Прийшов Прокіп – кипів окріп, пішов Прокіп – кипить окріп. Як при Прокопі кипів окріп, так і без Прокопа кипить окріп (Н.тв.).

Елементами парономазії вважаються також однослівні утворення типу гавторитет, першокляксник, плагіавтор, а також свідомі зближення слів з різними граматичними характеристиками: жерти – жертви, степ – серп – стерп, звідки – свідки.

Пароніми використовуються у сучасній українській мові як засіб забезпечення музичності фрази, для гри слів. А це увиразнює думку, робить її більш дохідливою, впливовою:

Плинь, моя пісне, як хвиля хибкая,

Линь, моя пісне, як чайка прудкая (Л.У.).

Ми виростали не в палатах,

Не у чертогах і кремлях.

Ми виростали у палатках,

В котрих фундаментом земля (Б.Мельничук).

Звукова близькість паронімів призводить до помилкового вживання їх один замість одного, наприклад, замість факт – фактор, пригода – нагода, годувальниця – годівниця, установа – установка. (Таку годувальницю може виготовити й повісити біля вікна кожен школяр (З газ.); Пальне – горюча тверда, рідка або газоподібна речовина, яку можливо й доцільно спалювати в спеціальних установах, щоб здобувати тепло (Із словника).

Уміння розрізняти паронімічні слова і правильно вживати їх у мовленні – неодмінний складник культури мови.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
З ЛЕКСИКОЛОГІЇ СУЧАСНОЇ	\|	Синоніми в українській мові

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.