Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Транспортер важких та/або негабаритних вантажів.

Піввагон.

Призначений для перевезення навалочних вантажів (руда, вугіль, флюси, лісоматеріали и т.п.), контейнерів та інших вантажів, що не потребують захисту від атмосферних опадів. Кузов піввагону не має даху, що забезпечує зручність навантаження і розвантаження вантажів. Піввагон може мати розвантажувальні люки у підлозі та торцові стінки, що розкриваються, або глухий кузів.

Призначений для перевезення крупногабаритних та великовагових вантажів (трансформатори великої потужності, частини гідравлічних турбін, статори та ротори генераторів, колони, станіни), які за своїми розмірами та (чи) вагою не можуть бути перевезені в інших вагонах.

Головні питання під час перевезення морським транспортом. "Що веземо?"Ставки морського фрахту визначаються залежно від приналежності товару до певної групи. Наприклад, ставки на транспортування кави з Південної Америки набагато нижчі за ставки на будь-які інші вантажі."Якого характеру вантаж?"Для перевезення варто знати, небезпечний Ваш вантаж чи ні, чи вимагає дотримання температурного режиму. Від характеру вантажу залежить вибір не лише тари (контейнера), а й маршруту: деякі порти не приймають певні види вантажів, і доводиться вибирати інші маршрути. "Скільки важить вантаж?" Вага вантажу є надзвичайно важливим чинником, що впливає на весь логістичний ланцюг: доставка вантажу в порт, перевантаження на склад, на морське судно; впливає на вибір виду контейнера й перевізника, на вибір портів, куди може заходити цей вантаж, і ще багато іншого. Запобігти несподіваним труднощам, пов’язаним із вагою вантажу, Вам допоможуть наші фахівці. "Яка вартість доставки?"На жаль, немає загальної бази цін на перевезення просто "з будь-якого порту Китаю" або "звідкись зі східного узбережжя США". На вартість перевезення впливає сила-силенна факторів: тариф на фрахт, коефіцієнт зміни цін на нафту, випуск коносамента, коефіцієнт зміни курсів валют, надбавка за безпеку, надбавка за високий сезон, термінальні роботи тощо. Переважно ставка розраховується індивідуально, коли є повна інформація про вантаж.

Коносамент. За коносаментом доставка товарів по воді здійснюється відповідно до Гаазьких правил із Міжнародної конвенції про уніфікацію умов коносаментів від 25 серпня 1924 р., якщо не застосовується інше державне право. Саме поняття коносамента, його реквізити й умови складання визначені в Кодексі торговельного мореплавання України (Закон України N 176/95-ВР від 23.05.1995).

Таблиця 3

Основні види контейнерів для перевезень морем

 

Вид Вантажо-підйомність, тонн Вага, тонн Найбільша вантажо-підйомність, тонн Розміри внутрішні, м (довжна ширинависота) Об’єм внутрішній, м³ Розміри люка, м (ширинависота) Основне призначення
20-футовий стандартний контейнер 2,08 21,92 5,93*2,33*2,38 33,9 2,33*2,29 Перевезення товарів загального призначення
40-футовий стандартний контейнер 30,48 3,9 26,58 12,02*2,35*2,39 67,7 2,34*2,28  
40-футовий High Cube контейнер збільшеної місткості 30,48 4,15 26,33 12,02*2,35*2,7 76,4 2,34*2,58 High cube забезпечує більшу місткість
20-футовий рефрижера-торний контейнер 3,05 23,95 5,45*2,26*2,27 2,23*2,26 Перевезення товарів, що вимагають спеціального температурного режиму під час транспортування
40-футовий рефрижера-торний контейнер 30,48 4,37 26,11 11,55*2,28*2,28 60,2 2,28*2,24  
20-футовий Flatracks контейнер 30,48 2,95 27,53 5,72*2,24*0,42 27,9 - Контейнерний майданчик без стін для перевезення нерозбірних вантажів
40-футовий Flatracks контейнер 5,53 39,47 12,03*2,24*0,57 54,8 -  

 

Коносамент (Bill of lading – B/L)– документ, який судновласник видає відправникові вантажу на посвідчення прийняття вантажу до перевезення морем.

Коносамент виконує три основні функції:засвідчує прийом вантажу до перевезення; є товаророзпорядчим документом; свідчить про укладання договору морського перевезення морем, за яким перевізник зобов'язується доставити вантаж. На коносаменті обов'язково має бути вказівка судноплавної компанії "вантаж на борті" або "вантаж занурений" або "вантаж прийнятий до навантаження".

Коносамент містить:відомості про назву судна та його власника, тоннаж судна, найменування портів завантаження й вивантаження, сума фрахту з указівкою, де оплачується фрахт (у порту завантаження чи в порту призначення), кількість виданих екземплярів коносамента.

Бувають такі види коносаментів: іменний– зазначається, що товар потрібно доставити певному одержувачеві з указівкою його найменування та адреси; ордерний– передбачає, що відправник вантажу може передати свої права третій особі, поставивши на звороті свій підпис і печатку (індосування); коносамент на пред'явника передбачає, що товар передається будь-якій особі – власникові коносамента.

Повітряний транспорт — найшвидший і в той же час найдорожчий вид транспорту. Основна сфера застосування повітряного транспорту — пасажирські перевезення на відстанях понад тисячу кілометрів. Також здійснюються і вантажні перевезення, але їх частка дуже низька. В основному авіатранспортом перевозять швидкопсувні продукти і особливо цінні вантажі, а також пошту. У багатьох важкодоступних районах (у горах, районах Крайньої Півночі) повітряному транспорту немає альтернатив. У таких випадках, коли в місці посадки відсутній аеродром (наприклад, доставка наукових груп у важкодоступні райони) використовують не літаки, а вертоліти, які не потребують посадочної смуги. Велика проблема сучасних літаків — шум, вироблюваний ними при зльоті, який значно псує якість життя мешканців розташованих поряд з аеропортами районів.

Основні терміни, пов’язані з авіаперевезеннями:

Прямий авіапереліт– авіапереліт із пункту відправлення в пункт призначення без проміжних посадок для перевантаження вантажу з одного літака в інший.

Транзитний авіапереліт– авіапереліт із посадкою в транзитному аеропорту й перевантаженням вантажу з одного літака в інший, який прямує до пункту призначення.

Наземна обробка вантажу в аеропорту (handling)– навантаження вантажу зі складу/на склад аеропорту в літак/з літака.

Транзит– перевантаження вантажу в проміжному аеропорту з одного літака в інший, без зміни авіакомпанії.

Трансфер– перевантаження вантажу в проміжному аеропорту від літака однієї авіакомпанії до літака іншої.

Консолідоване відправлення (consolidated shipment)– відправлення вантажів різних відправників в одному відправленні.

Авіанакладна (AWB, Airwaybill) - основний документ, який містить усю потрібну інформацію про вантаж, прямує разом з ним і підтверджує факт авіаперевезення.

Мастер-авіанакладна (MAWB, master airwavbill) – основна авіанакладна, що прямує авіатранспортом і випускається для кожного відправлення.

Хаус-авіанакладна (HAWB, house airwavbill)– додаткова авіанакладна, що випускається окремо для вантажу кожного відправника з консолідованого відправлення.

ICAO– Міжнародна організація цивільної авіації – установа ООН, яка запроваджує міжнародні норми цивільної авіації та координує її розвиток для підвищення безпеки й ефективності. Статутною метою ІCАО є гарантування безпечного, упорядкованого розвитку міжнародної цивільної авіації в усьому світі та інші аспекти організації й координації міжнародної співпраці з усіх питань цивільної авіації, разом з міжнародними перевезеннями.

IATA– Міжнародна асоціація повітряного транспорту – провідна міжнародна неурядова організація, згідно з вимогами якої вибудовується правова, інформаційна й технічна структура міжнародної авіації.

Вага і об’єм вантажу на автотранспорті.Однією з найважливіших характеристик вантажу в авіаперевезенні є його вага, що буває трьох видів:

Фізична (вага при зважуванні),

Об'ємна (визначається додатково, див. нижче),

Оплачувана (за якою оплачується авіафрахт).

Об'ємна вага(у кілограмах) визначається як об'єм вантажу (висота х ширина х довжина) у куб. сантиметрах, поділена на 6000, після чого отримане число заокруглюється до 0,5 кілограма. Далі отримана в розрахунках об'ємна вага порівнюється з фізичною вагою. Більша з них і є вагою, за якою оплачується авіаперевезення.

Таблиця 4

Габарити вантажних відсіків деяких літаків

 

Модель літака Об’єм вантажних відсіків Максимальна вага Розміри вантажних люків
ТУ-134 14,5м3 4 тонни 120х115см; 110х60см
ТУ-154 38м3 5 тонн 135х120см
ІЛ-62 48м3 5 тонн 131х121см; 100х126см; 107х115см; 70х78см
Боїнг-737 35м3 6 тонн 88х121см
А-310 46м3 7 тонн 244х171см; 181х171см
ІЛ-86 100м3 15 тонн 123х230см; 184х240см
ІЛ-96-300 100м3 15 тонн 178х182см; 87х100см
Боїнг-767 110м3 17 тонн 340х170см; 178х170см

 

Трубопровідний транспорт, найекономічніший вид транспортування нафти, нафтопродуктів і газу з мість видобутку та виробництва до районів їх використання і переробки. Маґістральні нафтопроводи і газопроводи транспортують ці продукти на великі відстані по найкоротшій лінії з найменшими втратами.

По всій довжині газопроводу більш менш рівномірно (в середньому через 100-150 км) розподілені компресорні станції, функція яких полягає в підтримці необхідного тиску і швидкості руху газу в трубі (оскільки через тертя газу об стінки труби два останні показники мають тенденцію до зниження). Компресори підтримують тиск (а відповідно і пропускну спроможність газопроводу), додаючи необхідний об'єм газу (додавання, наприклад, повітря привело б до виникнення вибухонебезпечної суміші).

Компресорні станції оснащуються газоперекачуючими агрегатами і устаткуванням для осушення, очищення, одоризації газу (одорант — речовина, що додається в газ і додає йому характерний різкий запах). Крім цього на компресорних станціях обладналися хімічні лабораторії, що періодично проводять аналізи води, масла і інших робочих речовин, а також перевіряють загазованість об'єктів.

Оскільки газопровід не є абсолютно герметичною місткістю через оснащеність його додатковими механізмами (засувками, сальниками тощо), то при транспортуванні неминучі заплановані втрати деякої кількості газу (від 2,5 до 4,0%).

Різке зниження тиску в трубі (особливо в умовах від'ємних температур) здатне привести до утворення газогідратної пробки. Утворення гідратів газу відбувається у разі, коли молекули води утворюють навколо молекул газу свого роду скупчення і таким чином формують структуру, що зовні нагадує лід. Тобто трубу закупорює тверда маса, через що рух газу зупиняється. Найбільш поширені методи боротьби з такими явищами зводяться до використання метанолу або моноетіленгліколя — для розтепління гідратів.

В цілому ж довжина магістрального газопроводу може складати від декількох десятків до декількох тисяч кілометрів, а діаметр — від 150 до 1420 мм. Велика частина газопроводів має діаметр від 720 до 1420 мм. Труби і арматура магістральних газопроводів розраховані на робочий тиск до 7,5 Мпа.

5.Маркування та упакування товарів.Тара — особливий вид промислових виробів, призначений для укладання і упаковки різних матеріальних ресурсів. У тарі матеріали пред’являються до перевезень транспортним організаціям та зберігаються у ній при транспортуванні і збереженні на складах.

Основне призначення тари:

1) гарантування проти пошкоджень від механічних дій (ударів, трясіння, бою), забруднення та псування матеріалів від впливів атмосферних опадів, температури, тобто збереження фізико-хімічних якостей матеріалів та їх кількості при переміщенні і складуванні;

2) створення відповідних умов для виконання вантажно-розвантажувальних та транспортних операцій на усіх видах транспорту;

3) збереження зручностей при укладанні та збереженні матеріалів на складах;

4) краще використання складських об’ємів приміщень, вантажопідйомності транспортних засобів та збільшення їх продуктивності;

5) полегшення умов праці.

Упаковка — засіб або комплекс засобів, забезпечуваних захист продукції від пошкоджень, втрат, а зовнішнє середовище від забруднень. Упаковка сприяє раціональній організації процесу зберігання, реалізації та транспортування продукції. Крім функціонального призначення упаковки, є й інший бік, котрий значно ближче покупцю, і який він приймає як знак марки. Упаковка має підтримувати ринкові позиції ринкової марки. Тому мають значення форма, розміри, кольорова гамма, конструкція, шрифт, що використовується, екологічність та ін.

На практиці використовують різні види тари та упаковки. Їх можна поділити на три основні групи: а) зовнішня тара; б) внутрішня (споживча) або первісна; в) цехова (обігова) тара.

Зовнішня тара призначена для транспортування або зберігання у процесі переміщення вантажів від виробника до споживача. До неї відноситься більшість видів дерев’яних, металевих, пластмасових та картонних ящиків, бочок, барабанів, пляшок та ін.

Внутрішня, так звана споживча тара або упаковка переходить з розміщеним в неї товаром в повну власність споживача. До цього виду тари відносяться різні паперові обгортки, картонні коробки, ящики, банки, пляшки та ін. В основі ділення тари на зовнішню та внутрішню лежить і така економічна ознака, як перенесення вартості тари на виготовлений продукт. Вартість внутрішньої тари разом з розміщеним в ній продуктом переходить на вартість виготовленого продукту.

Цехова тара використовується для транспортування товарів до робочих місць, доставки і збереження сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Як цехову тару застосовують дерев’яні суцільні і гратчасті ящики, металеві і пластмасові ящики, піддони, а також коробки з гофрованого картону.

Виходячи з кількості обігів, котрі може здійснювати тара, вона поділяється на разову та багатообігову. Під разовою тарою розуміють таку тару, котра може обслуговувати тільки один оберт товару від постачальника або виробника до споживача.

Багатообігова тара здійснює декілька обігів, обслуговуючи процес просування товарів від виробника до споживача, та належить поверненню постачальнику товару або тарозберігаючим організаціям відповідно до діючих домовленостей. До неї відносять більшість видів дерев’яної тари (ящики, бочки, барабани), текстильної тари (мішки), тари з полімерних матеріалів (ящики, бочки).

Нині широко використовують розбірну тару, що складається та розбірно-складальну. Така тара займає мало місця в складеному або розбірному вигляді і тому економічна при перевезеннях. Розрізняють товаробезликову та спеціалізовану тару. Товаробезликова тара не має специфічних якостей та особливостей і може бути використана після її звільнення від одних матеріалів для інших. Спеціалізована використовується тільки для пакування та транспортування певних матеріалів.

Важливою ознакою тари є її твердість. Розрізняють тверду, напівтверду та м’яку.

Найбільш ефективним видом тари є контейнери та пакети. Контейнер — це різновид багатообігової тари, наземна транспортна ємність, котра перевантажується за допомогою підйомно-транспортних засобів. Він призначений для перевезення різних видів вантажів. Види контейнерів різноманітні, найбільш поширені — металеві та дерев’яні вантажопідйомністю 3—5 т. Зважаючи на вантажопідйомність контейнери поділяються на малотоннажні, середньотоннажні і багатотоннажні. Для більш ефективного використання контейнерів бажано в транспортних організаціях та у посередників створювати обмінні пункти та контейнерні площадки, котрі дозволяють здійснювати швидку зміну контейнерів. На піддонах, як правило, формують пакет. Піддон має вигляд вантажної площадки з двома або одним настилом на ніжках. Експлуатуються зараз різні види піддонів (пласкі, стоєчні, ящичні). Всі вони являють собою допоміжне обладнання для укладання на них штучних вантажів. Найбільш поширені пласкі піддони у вигляді рівної прямокутної площадки. Вони можуть бути двох- та чотирьохстінні, виконані з дерева, металу та синтетичних матеріалів.

Стоєчні піддони на відміну від пласких мають невелику надбудову у вигляді чотирьох вертикальних стойок, розміщених по кутах піддону та поєднаних між собою твердими зв’язками.

Ящичні піддони на відміну від стоєчних мають наземні або неназемні невисокі стінки, встановлені між вертикальними стойками.

Вибір типу піддону для пакетування і перевезення вантажу визначається умовами перевезень, видом матеріалу, партійністю, обладнанням складського господарства та наявністю відповідних вантажно-розвантажувальних механізмів.

Використання контейнерів та піддонів при перевезеннях сприяє кращому збереженню вантажів, підвищенню обігу транспортних засобів, скороченню термінів перевезення вантажів, зниженню витрат при перевезенні за рахунок механізації вантажно-розвантажувальних операцій. Краще використання складських площ широкого спектру характеристик, котрі необхідно враховувати при використанні тари та упаковки, дає змогу зробити висновок, що вони є достатньо важливим елементом логістичної системи, котрий визначає ефективність, як самої системи, так і результативність сприймання товару споживачем. Це значною мірою визначає методи, характер, об’єм та інтенсивність продажу товару.

Основні вимоги до упаковки залежать від врахування потреб ринку, можливості уніфікації екологічної безпеки, врахування кліматичних особливостей та ін. Крім цього, важливими вимогами є пристосування до використання засобів механізації при транспортуванні, порівнянність витрат, дизайн та форма упаковки, порівнянність з транспортними засобами, збереження при транспортуванні, можливість повторного використання.

Структура виробництва і споживання тари та упаковки у нашій країні свідчать як про важливе місце у даній сфері логістики, так і про необхідність перегляду ставлення до тари та упаковки.

Розрахунок потреби у тарі та таропакувальних матеріалах здійснюється відділом збуту підприємства. Цей розрахунок виконується на основі виробничої програми підприємства, кількості та номенклатури продукції, котра буде вироблена, і норм витрат тарних та пакувальних матеріалів на одиницю тари.

 

Рис.2. Класифікація тари

Потреба в тарі визначається окремо від тари, котру отримують зі сторони у готовому вигляді, та тари, виробленої на місці (підприємстві, посередником). Коли тару отримують зі сторони у готовому вигляді, потреба її визначається за формулою:

,

де Qпр — кількість продукції, котру потрібно затарити, кг;

n — кількість продукції, що укладається в одиницю тари, кг.

Коли тара виробляється на місці, потреба в тарних та пакувальних матеріалах розраховується таким чином:

де k — коефіцієнт, враховуючий багаторазовий обіг тари;

qн — норма витрат тарних та пакувальних матеріалів на одиницю тари.

Норма витрат матеріалів на виробництво одиниці тари залежить від технології виробництва, виду та сорту сировини, розмірів, конструкції виготовленої тари.

Товарна інформація в цілому — це відомості про товар, які значені для користувачів. Вона допомагає їм розібратися у нескінченній кількості товарів і зробити правильний вибір. Первинним джерелом товарної інформації і водночас виконавцем послуг з інформування продавців або споживачів про товар, що продається, є сам виробник. Від того, наскільки якісними є такі послуги, залежить швидкість просування товарів каналами розподілу інтенсивність продажу, стимулювання продажу, створення споживчих переваг і кола постійних покупців. Додаткову товарну інформацію надає покупцеві посередник, тобто продавець товару (учасник каналів розподілу).

Основоположна інформація — це основні відомості про товар, які мають вирішальне значення для ідентифікації товарів на ринках і призначені для всіх суб'єктів ринкових відносин: вид і найменування товару, його ґатунок (асортимент, сортамент), маса нетто, найменування виробника, дата виготовлення товару, строк придатності або зберігання. Комерційну товарну інформацію призначено для виробників, посередників, постачальників і безпосе­редніх продавців, але не для споживачів, хоч нині за відкритості ринкових відносин вона все частіше стає відомою широкій громадськості. Комерційна товарна інформація містить дані про посередників, нормативні документи щодо якості товарів, штрих-коди продукції тощо. До споживацької товарної інформації належать спеціальні відомості, призначені для створення споживацьких переваг. Вона розповідає про вигоди, які отримає спожи­вач, якщо придбає даний товар, про найбільш суттєві споживчі властивості товару (склад, функціональне призначення, способи користування або експлуатації, безпека, надійність, ціна, стимулюючі заходи). Друковані проспекти чи буклети з такою інформацією найчастіше намагаються дуже привабливо оформити, що додатково підсилює її емоційний вплив.

Розроблено багато форм доведення товарної інформації до споживача: словесна, цифрова, образотворча, символічна, штрихова.

Словесна інформація є найбільш доступною. На жаль, у друкованому вигляді вона є досить громіздкою і потребує достатнього часу для осмислювання. Цифрова інформація найчастіше за­стосовується для доповнення словесних описів кількісними характеристиками товару (маса, розміри, строки, дати, коди тощо). Образотворча товарна інформація забезпечує зорове й емоційне прийняття відомостей про товари за допомогою художніх і графічних зображень безпосередньо товару, комбінованих зображень Товару з іншими естетичними об'єктами (квітами, красивими тваринами, метеликами тощо), репродукцій з картин, фотографій, листівок чи інших зображень (схем, графіків тощо). Символічна інформація — це відомості про товар, які передаються за допомогою інформаційних знаків (символ є короткою характери­стикою сутності товару, його відмінностей від інших товарів). Штриховий код — це знак, призначений для автоматизованої ідентифікації товару та обліку інформації про нього. Зрозуміло, що для цього треба мати відповідну техніку та обладнання. Хоч це потребує значних додаткових витрат, зате наступний економічний ефект є вражаючим.

До товарної інформації фахівці ставлять такі вимоги: вірогідність, доступність і достатність. Вірогідність передбачає правдивість і об'єктивність відомостей про товар. Доступність пов'язують з принципом відкритості відомостей про товар для всіх користувачів, чим характеризується сучасне цивілізоване суспільство. Це може бути мовна доступність, зрозумілість тексту або інших форм доведення інформації, можливість надання інформації на першу вимогу покупця тощо. Достатність трактується як раціональна інформаційна насиченість, що виключає надання як неповної, так і зайвої інформації. Неповна інформація — це брак певних, що мають визначальний характер, відомостей про товар, а зайва — це надання відомостей, які дублюють основну без особливої для цього потреби, або такої інформації, котра не цікавить; споживача. Не варто забувати, що переважну більшість послуг; так чи так завжди оплачує споживач.

Засобами товарної інформації, що використовуються в процесії пакування товарів, є маркування й технічна документація.

Маркування— це текст, умовні позначення або рисунки, а також інші допоміжні засоби, нанесені на тару або на товар, і призначені для ідентифікації товару або окремих його властивостей, доведення до споживача інформації про виробників та про кількісні та якісні характеристики товару.

Основними функціями маркування є інформативна, ідентифікативна, мотиваційна та емоційна.

Інформативна функція маркування є основною. Найбільша пи­тома вага припадає на основоположну й споживчу інформацію, найменша — на комерційну. Така сама інформація дублюється і в товаросупровідних документах. Необхідність дублювання пов'язують з ідентифікаційною функцією маркування і товаросупровідних доку ментів: вони забезпечують наочність пересування товарних партій на всіх етапах товарообороту. Емоційна та мотиваційна функції маркування взаємозв'язані, що зрозуміло без зайвих пояснень.

Залежно від розміщення маркування поділяють на виробниче - торгове маркування — це текст, літерні чи цифрові "означення або умовні рисунки, нанесені виробником на товар, упаковку та інші носії інформації. Виробниче маркування має відповідати вимогам вітчизняних і міжнародних стандартів, бути чітким, наочним, однозначним і достовірним. Торгове маркування — це текст, умовні позначення або рисунки, нанесені продав­цем на товарні й касові чеки, упаковку, різноманітні цінники або експлуатаційні документи (паспорт тощо).

Носіями виробничого маркування можуть бути етикетки, кольєретки, вкладиші, ярлики, бірки, контрольні стрічки, клейма, штампи тощо.

Етикетки виготовляють друкарським способом і наклеюють на товар або упаковку чи додають до них. Вони можуть бути самостійними носіями інформації та містити різні пояснювальні тексти.

Кольєретки, — це різновид етикеток, які мають особливу форму і наклеюються на шийку пляшки з різними напоями, їхнє основне призначення — це прикрашати пляшку, але на них мож­на розмістити інформацію про назву напою, виробника, рік виго­товлення або ідентифікаційні знаки.

Вкладиші— це різновид етикеток з ширшою інформацією про виробника, короткі відомості про споживчі властивості товару, його функціональне призначення, особливості використання, строк придатності тощо. Вони можуть відігравати роль реклами.

Бірки та ярлики — це носії маркування, які причіплюються або додаються до товару. У них міститься мінімальна інформація та немає рисунків. Бірки мають меншу інформативність, ніж яр­лики. Вони інформують про товарну марку, назву виробника і ці­ну товару. Ярлики додатково вміщують адресу виробника, ін­формацію про ґатунок виробу, дату випуску, а також деякі іден­тифікаційні дані.

Контрольні стрічки — це носії короткої дублюючої товарної інформації, виконані на невеликій стрічці та призначені для кон­тролю або відновлення відомостей про товар у разі втрати етикетки бірки або ярлика. Вони використовуються на додаток до інших носіїв товарної інформації або й замість них. На них пере-цифрові або символічні форми інформації про артикул вибору номер моделі, ґатунок, експлуатаційні вимоги тощо. Контрольні стрічки в основному використовуються за виготовлення взуття.

Клейма та штампи призначено для нанесення ідентифікаційної на товари, упаковку, етикетки за допомогою спеціального пристрою. Існує кілька методів нанесення клейм і штампів на товари та упаковку: незмивною фарбою, випалюванням, видавлюванням чи вдавлюванням і т.п. При цьому мають дотримані такі вимоги: чіткість відбитків, стійкість до кліматичних умов, безпечність застосування, збереження нормального зовнішнього вигляду товарів і упаковки, відповідність встановленим правилам клеймування та штампування товарів і пакувальних виробів.

Торгове маркування відрізняється тим, що його ідентифікацій­ну функцію пов'язано більше з торговцем, ніж з виробником. Така функція торгового маркування полегшує покупцю можливість ви­сунути якісь претензії чи скарги на продаж дефектних товарів. Касові чеки й цінники є головними носіями торгового марку­вання і є обов'язковими за реалізації товарів у сфері торгівлі. Товарні чеки застосовуються за продажу непродовольчих то варів. Вони містять інформацію про номер або назву магазину, дату придбання, ціну тощо.

Маркування може бути нанесене на паперові, картонні, фанерні, металеві поверхні тощо. Ярлики з паперу, картону і з дерева новолокнистих плит не дозволяється використовувати за перевезення вантажів у відкритих транспортних засобах, змішаним залізнично-водним або тільки водним транспортом. У таких випадках маркування може бути нанесене міцною незмивною фарбою безпосередньо на тару.

Транспортне маркування розміщують на ящиках (на одній з бічних стінок), на бочках і барабанах — на днищі (допускається маркування на корпусі), на мішках — у верхній частині біля шва, на тюках — на одній з бічних поверхонь, на паках — на торцевій поверхні (дозволяється маркування на бічній поверхні), на інших видах тари (балонах тощо), на вантажах, які перевозять без тари, — у найбільш помітних місцях.

Надписи мають бути темними на світлих поверхнях і світлими — На темних. Знак «Вантаж, що швидко псується», виконують блакитним кольором на світлому фоні, знак «Тропічне виконання» — червоним, а знак «Відкривати тут» наносять у тім місці, звідки треба починати відкривання.

Розрізняють наступні види маркування:

Товарне (фабричне) маркування - складається з найменування товару та назви виробника, його адреси, заводської марки, з зазначенням готунку, ДСТУ та інше.

Відправне маркування - має номер міста та число міст, найменування відправника та отримувача, пункти відправлення та призначення.

Спеціальне (попереджальне) маркування - зазначає спосіб зберігання вантажу та поводження з ним, під час шляху та вантажних операцій.

Транспортне маркування - наноситься відправником у вигляді дробу (у чисельнику - номер за порядком, за яким дана відправка прийнята до перевезення, у знаменнику - число міст даної відправки), поряд з дробом ставлять номер вантажної накладної.

 


Читайте також:

  1. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
  2. Визначення важких металів
  3. Випромінювання солі важких Ме фаги
  4. Вторинне подрібнення негабаритних кусків
  5. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми
  6. Дія на людину важких металів, отрутохімікатів та СДОР
  7. Загальна норма вивантаження підрозділяється по родах вагонів, з неї виділяють вивантаження найважливіших вантажів.
  8. Залежно від порядку відшкодування транспортних і інших витрат по перевезенню вантажів.
  9. Інакше кажучи, суб’єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність
  10. Класифікація вантажів.
  11. Мета і задачі транспортно-експедиторського обслуговування міжнародних перевезень вантажів.
  12. НУКЛЕОСИНТЕЗ ВАЖКИХ І НАДВАЖКИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПРИ ВИБУХУ СУПЕРНОВОЇ




Переглядів: 929

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Фітінгова платформа. | Лекція 8. Логістика формування запасів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.