Загальні засади цивільного права

План

Тема 5. Основи цивільного права України

Опіка і піклування

Над дітьми, які залишились без батьківського піклування, органом опіки

та піклування або судом може бути встановлена опіка чи піклування. Поряд із Сімейним кодексом порядок встановлення цих форм передачі дітей на вихо- вання регламентований Цивільним кодексом і Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім’ї та моло-

ді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки Украї- ни, Міністерства праці та соціальної політики України.

Правовідносини, що виникають між опікуном (піклувальником) і підопі- чним, частково прирівнюються до батьківських, насамперед, щодо виховання дитини і представництва її інтересів. Над дитиною, яка не досягла чотирнадця-

ти років, встановлюється опіка, а над дитиною у віці від чотирнадцяти до ві-

сімнадцятироків–піклування..

Опікуном чи піклувальником може бути повнолітня дієздатна особа, яка має здібності та бажання до виховання дітей, не зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, не позбавлена батьківських прав, інтереси якої не су- перечать інтересам дитини.

Функції опікуна чи піклувальника виконує дитячий заклад чи заклад охо- рони здоров'я, в якому дитина постійно проживає. Опікун (піклувальник) по- винен дбати про належний рівень виховання дитини, її психічний, фізичний, духовний розвиток, її здоров'я. Дитина, як правило, проживає у сім'ї опікуна (піклувальника), якщо не має власного житла. Якщо спілкування дитини з її ро- дичами не суперечить її інтересам, опікун (піклувальник) не повинен цьому пе- решкоджати. Свої обов'язки він виконує безоплатно.

Опікун не має права без дозволу органів опіки та піклування, які здійс- нюють контроль за його діяльністю, закладати угоди, а піклувальник – давати згоду на їх укладення, якщо вони виходять за межі дрібних побутових. Такими

є угоди, що вимагають нотаріальною посвідчення, про відмову від майнових прав підопічного, поділ, обмін та продаж житла, видача письмових зобов'язань. Опікун не має права дарувати від імені підопічного.

1. Загальні засади цивільного права.

2. Суб'єкти та об'єкти цивільно-правових відносин.

3. Спадкове право.

Цивільне право, одна із самостійних галузей права України, що регулює найбільш поширені, бажані та соціально необхідні суспільні відносини.

Норми цивільного права стосуються тих сторін людського буття, які за- безпечують основи їх життєдіяльності шляхом задоволення потреб та інтересів. Норми цивільного права регулюють не тільки відносини, основою яких є май-

новіінтереси, вони також регулюють особисті немайнові відносини..

Майновими називаються відносини, пов'язані з набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Особисті немайнові права поділяють на дві групи:

1. Особисті права, які зв'язані з майновими відносинами, наприклад, особи-

сті права авторів творів в галузі науки, літератури і мистецтва, винаходів, раціоналізаторських пропозицій.

2. Особисті права, які виникають та існують незалежно від майнових, тобто,

не зв'язаних з ними, наприклад, право на ім'я, честь, гідність і т. ін.

Цивільне законодавство регулює майнові, особисті немайнові відносини:

· юридичних осіб між собою;

· громадян між юридичними особами;

· громадян між собою.

Без цивільного права неможливе нормальне функціонування економічно-

го, соціального та політичного життя будь-якого, а тим більше, цивілізованого суспільства.

Отже, цивільне право– це сукупність норм, які розміщені в певному по- рядку і які регулюють на засадах юридичної рівності майнові та особисті не- майнові відносини суб'єктів цивільного права.

Джерелами цивільного права є нормативні акти. Залежно від юридичної сили, вони поділяються на закони та підзаконні нормативні акти. В свою чергу, закони також мають різну юридичну силу.

Найвищу юридичну силу має Конституція України, всі інші закони та пі- дзаконні нормативні акти, які приймаються на основі Конституції повинні їй відповідати. У разі, якщо якийсь нормативно-правовий акт не відповідає їй, то

він не може застосовуватися. Одним із найважливіших законів, що регулює ци- вільно-правові відносини є Цивільний кодекс України (ЦК України), прийнятий

16 січня 2003 р. Даний ЦК України, як і цивільне право, складається з двох час- тин –загальної та особливої.

Загальна частина присвячена об'єктам та суб'єктам цивільного права, під- ставам виникнення зміни і припинення цивільних правовідносин, питанням представництва захисту та здійснення цивільних прав, відповідальності у циві-

льномуправі,правувласностітощо.

Особлива частина цивільного права включає інститут зобов'язального права та окремі види зобов'язань, зокрема, договори купівлі-продажу, обміну, дарування, поставки, майнового найму, оренди, найму житлового приміщення, зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди; авторське право; спа- дкове право; право на об'єкти промислової власності тощо.

Суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими відносинами. Отже, цивільне правовідношення – це

та частина суспільних відносин, які врегульовані нормами цивільного права. Якщо нормами цивільного права врегульовані майнові відносини, відповідно виникають майнові правовідносини, якщо ж врегульовані особисті відносини,

то вони стають особистими правовідносинами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підстави та порядок припинення трудового договору	\|	Спадкове право

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.