Підстави та порядок припинення трудового договору

Законодавством про працю України (ст. 36 КЗпП) встановлюються такі підстави припинення трудового договору:

· угода сторін;

· закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відно- сини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення;

· призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альте- рнативну (невійськову) службу;

· розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи влас-

ника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на підприємстві трудовим колективом органу;

· переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство,

в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

· відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці;

· набранням законної сили вироком суду, яким працівника

засуджено(крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання

вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

· підстави, передбачені контрактом.

Припинення (розірвання) трудового договору може бути як з ініціативи працівника, так і з ініціативи власника або уповноваженого ним органу чи фі- зичної особи-роботодавця.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника (керівника) (ст. 40

КЗпП України). Власник може розірвати трудовий договір лише у випадках:

- змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

- виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи;

- систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'яз- ків, покладених на нього трудовим договором або правила

ми внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

- прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом

робочого дня) без поважних причин;

- нез'явлення на роботу протягом більше чотирьох місяців внаслідок тим- часової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працезда- тність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посади) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

- вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постано- вою органу, до компетенції якого входить накладення адміністра-тивного стя-

гненняабозастосуваннязаходівгромадського стягнення.

Крім того, законодавством про працю (ст. 41 КЗпП України) передбача- ються додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника- роботодавця з окремими категоріями працівників у випадках:

- одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підпри- ємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого ві- докремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером, його за- ступниками, а також службовими особами митних органів, державних податко- вих інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами дер- жавної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за ціна-

ми;

- винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або това-

рні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку влас- ника або уповноваженого ним органу – керівника;

- вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального про-

ступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Законодавством про працю встановлений певний порядок звільнення працівників з ініціативи власника- роботодавця. Так, не допускається звільнення працівника в період його тимча- сової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. У більшості випадків для звільнення працівника з ініціативи власника- роботодавця останній попередньо повинен отримати згоду профспілкового ор- гану підприємства, установи, організації. Власник-роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України). Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на неви- значений строк, попередивши про це керівника письмово за два тижні. Керів- ник повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник у разі, коли звільнення працівника зумовлене неможливістю продовжувати робо-

ту з поважних причин. Якщо працівник після закінчення двотижневого строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання дого- вору, керівник не має права звільнити його за поданою раніше заявою, крім ви- падків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Пра-

цівниктакожмаєправоувизначенийнимстрокрозірватитрудовийдоговірза

власним бажанням, якщо керівник не виконує законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Трудовий договір: поняття та порядок укладення	\|	Загальні засади цивільного права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.