Державна підтримка аграрної сфери

1. Реальне реформування КСП на засадах приватної власності.

2. Перехід на земельно-орендні відносини між власниками землі та суб’єктами господарювання.

3. Розвиток особистих підсобних господарств і перетворення найбільших з них у товарні господарства селян.

4. Усебічний розвиток інфраструктури ринку с/г продукції.

5. Удосконалення економічних і фінансово-кредитних відносин на селі.

6. Удосконалення АПК та регулювання економічних відносин на ринкових засадах.

7. Суттєве вдосконалення правового забезпечення проведення аграрної реформи.

ІV. Ціна на сільськогосподарську продукцію. Ціновий паритет.

Цінова політика в аграрному секторі на сучасному етапі його розвитку має ґрунтуватися на вільному ціноутворенні в поєднанні з державним регулюванням і посиленням антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси, енергоносії та послуги для аграрних товаровиробників.

Цінова політикаповинна сприяти беззбитковому виробництву сільськогосподарської продукції з відповідним рівнем продуктивності і має спрямовуватися:

• на першому етапі (в умовах обмежених фінансових можливостей

держави) — на забезпечення, як мінімум, простого відтворення виробництва продукції в основних галузях сільського господарства за допомогою запровадження цін підтримки (заставних цін) на квотовану в межах продовольчої безпеки країни сільськогосподарську продукцію;

• на другому етапі — на стабілізацію і створення економічних передумов розширеного відтворення продукції в обсягах внутрішніх та експортних потреб на основі дотримання цінового паритету за допомогою вільного ціноутворення та, за необхідності, застосування еквівалентних цін (цін розширеного відтворення);

• на третьому етапі — на здійснення поступового переходу від прямого регулювання через механізм еквівалентних цін до розширення попиту на продовольчі товари за допомогою підтримки малозабезпечених верств населення.

У державних програмах щороку мають визначатися види й обсяги квот продукції, рівні цін підтримки та еквівалентних цін. Квоти на ті види продукції, які необхідно підтримувати через ціни, слід розподіляти між товаровиробниками на конкурсних засадах. З цією метою доцільно створювати фонди державної підтримки цін і доходів товаровиробників у агропромисловому комплексі та передбачати відповідні кошти в державному і місцевих бюджетах. Для усунення цінового диктату з боку підприємств-монополістів, які постачають сільському господарству матеріально-технічні ресурси, переробляють сільськогосподарську продукцію, необхідно посилити антимонопольний контроль за формуванням цін. Крім того, за значних тем-

пів інфляції слід здійснювати щомісячну індексацію цін підтримки та

еквівалентних цін з урахуванням інфляційного зростання сукупних витрат виробництва. Водночас мають бути скасовані будь-які адміністративні обмеження рівнів цін на сільськогосподарську продукцію та усунуті бар’єри на шляху вільної реалізації цієї продукції.

У сировинних зонах переробних підприємств або відповідних інтегрованих агропромислових формуваннях (цукрозаводи, молочні комбінати тощо) для підтримання еквівалентності обміну між сільськогосподарськими і переробними підприємствами доцільно створювати узгоджувальні комісії з питань цін і доходів. До складу таких комісій слід включати представників від виробників сировини, переробних підприємств і торговельних організацій, незалежних експертів, а також представників від професійних спілок, організацій із захисту прав споживачів тощо.

Безумовно, на підвищення ефективності сільського господарства позитивно впливатимуть перебудова аграрних відносин на селі, перехід до різноманітності форм власності на землю та інші засоби. У разі створення всіх необхідних умов для пріоритетного розвитку аграрного сектору Україна вже найближчими роками зможе розв’язати продовольчу проблему і посісти гідне місце на світовому ринку продуктів харчування і сільськогосподарської сировини.

Ціновий паритет – відношення цін на сільськогосподарську продукцію і засобів виробництва виробничо-технічного призначення для сільського господарства, при яких купівельна спроможність сільхозвиробників і купівельна спроможність виробників засобів виробництва виробничо-технічного призначення для сільського господарства зберігаються на рівні їх купівельної спроможності базового періоду.

Порушення цінового паритету – зміна більш ніж на 15% співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію і засоби виробництва виробничо-технічного призначення для сільського господарства порівняно зі співвідношенням відповідних цін базового року.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Монопольна рента	\|	Тема: економічна система сучасного капіталізму

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.