• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 2. Процес створення операційної системи та його етапи

1. Загальні поняття про систему та принципи її функціонування.

2. Сутність операційної системи.

3. Основні типи операційних систем.

4. Продуктивність операційної системи.

5. Етапи створення операційної системи. Проектування виробів і процесів у виробництві та у сфері послуг.

6. Виробничі потужності, їх розташування та процес проектування підприємства.

Література: [1, с29-49], [2, с.15-25], [4, с.50-138], [9, с.83-382], [13], [17].

Основні поняття: система, соціотехнічні системи, операційна система, переробна підсистема, підсистема забезпечення, підсистема планування та контролю, типи процесів переробки (проектний, дрібносерійний, масовий, безперервний), ефективність операцій, етапи проектування операційної системи, лінійне та фіксоване планування, нормування праці.

1.Система – це сукупність взаємопов’язаних елементів, що діють як єдине ціле і потрібні для досягнення певних цілей.

Існує велика кількість систем: відкриті й закриті, природні й штучні, прості й складні тощо. У науці й техніці застосовуються поняття: сонячна система, транспортна система, економічна та ін.

Основні принципи функціонування систем такі:

- цілісність – тобто віддача від усієї системи більша, ніж від кожної її частини окремо (закон синергії);

- структурованість – система може бути описана через встановлення її структури;

- ієрархічність – елементи системи розташовані від вищого до нижчого.

Організації - це особливий тип соціотехнічних систем, для яких характерні такі особливості, як: відкритість, унікальність та непередбачуваність поведінки, здатність опору до старіння та смерті (ентропії), гнучкість, результативність, тривалість та ін.

2. Повна система виробничої діяльності організації називається операційною системою (ОС).

У загальному виді операційну систему можна представити як модель «чорної шухляди» (рис.2.1).

Рис. 2.1. Операційна система у виді моделі «чорної шухляди»

"Вхід" може бути представлений сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, покупцями, інформацією й т.д.

"Вихід" операційної системи - товар або послуга.

Перетворення може мати різний характер:

А) фізичне перетворення (створення товару)

Б) зміна місця розташування товару (транспортування)

В) обмін (роздрібна торгівля)

Г) складське зберігання (складське обслуговування)

Д) фізіологічне перетворення (медичне обслуговування)

З) інформаційне перетворення (телекомунікаційні послуги).

Щоб перетворення відбулося, ОС повинна мати певний набір ресурсів (5Р) [9]:

1) People – люди

2) Plants – заводи

3) Parts – матеріали та комплектуючі вироби

4) Processes – процеси

5) Planning & Control Systems система планування та контролю.

З урахуванням усього вищевикладеного, можна дати таке визначення операційної системи: «Операційна система - це система, що використовує операційні ресурси компанії для перетворення факторів виробництва, що входять, ("входу") у товар або послугу ("вихід") [9].

Більш детально операційна система може бути представлена у виді підсистем, які входять до її складу (рис.2.2).

Дамо коротку характеристику кожної підсистеми:

- Переробна підсистема виконує виробничу роботу, безпосередньо зв'язану з перетворенням вхідних величин у вихідні результати. На виробничих підприємствах переробна система має назву «основне виробництво».

- Підсистема забезпечення не зв'язана прямо з виробництвом виходу, але виконує необхідні функції щодо забезпечення переробної підсистеми. До складу підсистеми забезпечення відносяться ремонтне господарство, енергетичне господарство, транспортний відділ, складське господарство та ін.

Рис.2.2. Операційна система як повна система виробничої діяльності

- Підсистема планування і контролю одержує від переробної підсистеми інформацію про стан системи і незавершене виробництво. Інформація надходить із внутрішнього середовища організації: про цілі, політику, основні напрямки й інші внутрішні параметри. Інформація про попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку технології, урядові нормативні акти та інші фактори надходить із зовнішнього середовища. Ця підсистема повинна обробити цей обсяг інформації і видати рішення, як саме повинна працювати переробна підсистема.

Системний підхід до операційної діяльності дозволяє показати, що якість вироблених товарів/послуг, залежить від взаємодії всіх трьох підсистем. Як показує досвід, щоб виробництво було ефективним, недостатньо мати новітню технологію й розвинену виробничу структуру, потрібно вміти правильно управляти процесами.

Вважаючи на те, що об’єктом управління в операційному менеджменті є операційні системи, Р.Б.Чейз дає таке уточнене визначення сутності операційного менеджменту: «Операційний менеджмент - це діяльність, пов'язана з розробкою, використанням й удосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляється основна продукція або послуги компанії [9].

3. Операційні системи можна класифікувати за різними ознаками, основними серед них є характер виходу й тип переробної системи.

За характером виходу розрізняють операційні системи двох видів: 1) виробничі, 2) сервісні.

За типом процесу переробки розрізняють такі операційні системи [6], [1]:

- Сфокусована на процесі або проектна система. Відмітною характеристикою систем, орієнтованих на проекти, є те, що кожна одиниця кінцевої продукції унікальна за конструкцією, виконуваним задачам, місцю розташування або за будь-якими іншими важливими ознаками. Процес виробництва при цьому має одиничний, неповторюваний характер. Усі ресурси операційної системи в даний момент часу направляються на реалізацію одного або декількох проектів.

- Процеси, що повторюються або дрібносерійна система Окремі підрозділи, цехи або ділянки спеціалізовані на виконанні різних операцій. Об’єкти переробки проходять через систему одиницями або невеликими групами. Кожний об’єкт проходить свої етапи оброблення.

Процеси,сфокусовані на продукті:

- Масова система. Видає великі обсяги стандартизованих виходів. Час проходження одиниці продукції через систему відносно малий. Виробничі ресурси системи можуть бути упорядковані в деякій послідовності й створюють технологічну лінію - потік, що проходить через усю систему.

- Безперервний процес. Виготовляє значні обсяги стандартизованих виходів. Ресурси, що надходять на вхід системи, безперервним потоком проходять через неї, перетворюючись в продукт на виході.

Л. Геловей вирізняє окремі моделі операційних систем за характером руху матеріального потоку [4].

Матеріальний потік - це потік товарів або послуг від виробника до споживача.

Виділяють дві категорії операцій. Перша з них характерна для виробництва й поставок, друга - для транспортування й сервісу (рис.2.3).

Рис.2.3. Моделі операційних систем за характером руху матеріального потоку [4]

У виробництві й поставках ОС може видозмінюватися залежно від різного стану запасів на підприємстві. У зв'язку із цим розрізняють 4 моделі руху матеріального потоку.

Модель 1 - одержала в наш час найбільшого поширення. Вона характерна для виробничих підприємств, роздрібної торгівлі. Наявність запасів сировини й готової продукції дозволяє підприємствам працювати безперебійно, вчасно реагувати на зміни купівельного попиту. Але є й проблеми, які зв'язані в першу чергу з вартістю утримання запасів, а, отже, подорожчанням вироблених товарів.

Модель 2 - відрізняється від попередньої моделі тим, що на підприємствах не створюються запаси сировини й матеріалів. Для забезпечення виробництва організуються поставки точно в термін (тобто в таких розмірах, які відповідають попиту на ці матеріали в даний момент часу). У цьому випадку виробництво стає залежним від постачальника. Що стосується витрат, то вони практично не міняються, а просто перекладаються на постачальника, який підвищує вартість своєї продукції. Модель застосовується при переробці швидкопсувної продукції в харчовій промисловості.

Модель 3 - застосовується в тому випадку, коли зберігати запаси готової продукції не доцільно, бо продукція виготовляється під конкретне замовлення, але зі звичайної сировини (індивідуальне пошиття одягу, виготовлення меблів під замовлення).

Модель 4 - характерна для позамовного виробництва, наприклад, при будівництві за індивідуальними проектами, при виконанні опоряджувальних робіт у квартирі, у посилковій торгівлі. Тут створення запасів не доцільно через великі витрати на їх створення. В останні десятиліття така схема роботи застосовується на деяких промислових підприємствах (японська система "точно в строк").

У транспортуванні й сервісі інший підхід. Це викликано тим, що, по-перше, покупець часто сам бере участь у процесі надання послуги (освіта, медичне обслуговування); по-друге, запаси готових послуг неможливо нагромадити. На таких підприємствах існує 3 моделі руху матеріального потоку (рис.2.3):

Модель 1 показує процес надання послуги, коли покупець (клієнт, пасажир) обслуговується негайно. Це досягається завдяки тому, що на підприємстві є резервні потужності, а тому такі послуги коштують дорожче.

Модель 2 - підприємства, які працюють за цією схемою, використовують ресурси більш ефективно, але при цьому покупцеві потрібно чекати (черга). Наприклад, послуги суспільного транспорту або державної медицини.

Модель 3 - це приклад неефективної роботи, коли підприємство має резервні потужності, але покупці однаково простоюють у чергах. Це пов'язано з різкими коливаннями попиту в певні періоди часу (наприклад, зростання попиту на напої в літній період часу, транспортних послуг під час свят або в ранкові й вечірні години). Під час таких пікових навантажень формуються черги, а іншим часом - надлишок ресурсів. Одним зі способів вирівнювання попиту є введення пільг або зниження цін у моменти найменших навантажень.

4. Основним критерієм для оцінки ефективності операцій є рівень продуктивності.

Продуктивність - це найбільш загальний критерій ефективності використання країною, галуззю промисловості або підприємством своїх ресурсів (або факторів виробництва) [9].

Значення цього показника полягає в тому, що при зростанні продуктивності більша кількість товарів або послуг виробляється з тими ж ресурсами, а тому тільки ріст продуктивності може забезпечити ріст рівня життя.

У загальному виді продуктивність виміряється як співвідношення:

З формули видно, що для того щоб підвищити продуктивність підприємства, потрібно прагнути до збільшення цього співвідношення, тобто або підвищити віддачу, або знизити витрати.

Вимір продуктивності може здійснюватися різними методами. Розрізняють: однофакторні, багатофакторні та загальні показники продуктивності.

1) співвідношення між виходом і витратами одного ресурсу - це однофакторна або часткова модель продуктивності:

Продуктивність = Вихід / Витрати праці,

або

=Вихід / Витрати капіталу,

або

= Вихід / Витрати енергії,

або

= Вихід / Витрати матеріалів

2) співвідношення між виходом і витратами двох і більше ресурсів на вході називається багатофакторною моделлю продуктивності:

Продуктивність = Вихід / (Витрати праці + Витрати капіталу),

або

= Вихід / (Витрати праці + Витрати енергії)

3) загальний показник продуктивності знаходиться як результат від ділення виходу на всю сукупність використовуваних ресурсів,

Продуктивність = Вихід / Всі використані ресурси (Вхід)

Приклад:

У таблиці представлені звітні дані по підприємству за кілька років. Визначити й зрівняти показники ефективності використання ресурсів, а також загальну продуктивність фірми.

(тис. грн.)

Рішення:

Висновок:Зміна загального показника продуктивності операцій значно відстає від інших показників.

Щоб підвищити ефективність операцій необхідно знати, що впливає на вартість виходу та входу.

Ринкова вартість виходів визначається як кількістю одиниць виходів, так і низкою інших факторів:

1) Відповідність асортименту продукції, що випускається, або наданих послуг існуючому на них попиту.

2) Якість виходів системи.

3) Своєчасність виробництва виходу, врахування характеру попиту і зобов'язань з доставки споживачам.

4) Гнучкість виробничої системи при задоволенні різних вимог індивідуальних споживачів.

Загальні витрати спожитих організацією входів аналогічним образом визначаються їхньою кількістю та низкою інших факторів:

1) За якими цінами здобувалися матеріали?

2) Які витрати на збереження матеріалів у складі запасів до моменту їхнього використання?

3) У що обійшлися замовлення і приймання матеріалів?

4) Який розмір витрат, що виникли в результаті недоліку матеріалів?

5) Які витрати з'явилися в результаті проблем з якістю матеріалів?

Стосовно до такого входу, як людська праця, повинні задати собі наступні питання:

1) Яка частина роботи виконувалася в понаднормові, а не нормальний робочий час? Яка вартість понаднормових робіт?

2) Чи використовувався персонал відповідно до рівня кваліфікації або працівникам довелося платити за тарифами більш високої кваліфікації, чим та, що їм була потрібна для роботи?

3) Якими виявилися витрати, зв'язані з плинністю кадрів, викликаною зміною навантаження в системі?

4) Якими виявилися витрати, зв'язані з помилками персоналу через недостатній рівень підготовки або погане керівництво з боку майстрів?

5. Проектування операційної системи включає ряд послідовних етапів (рис.2.4).

Рис. 2.4. Етапи проектування операційних систем

Створення нової продукції відбувається в процесі проектування. Вважалося, що проектування закінчується розробкою проекту. Але в цьому випадку часто не враховувалися реалії виробництва (наприклад, відсутнє необхідне устаткування, немає фахівців потрібної кваліфікації), а тому на більш пізніх етапах, коли виріб уже був запущений у виробництво, його доводилося допрацьовувати.

Зараз у проектуванні нової продукції задіяні три основні функції: маркетинг, розробка продукції й виробництво. Маркетинг пропонує нові ідеї, збирає інформацію про технічні характеристики, наявних на ринку товарів. Розроблювачі продукції втілюють маркетингові ідеї в креслення й проекти, а виробництво відповідає за вибір процесів для створення продукції. Тому процес проектування, по суті, не припиняється до початку продажу продукції.

Процес проектування може бути представлений як послідовність наступних етапів (рис.2.5).

На стадії вивчення потреб ринку розроблювачі повинні впевнитися, що попит на даний вид продукту дійсно існує, а також точно визначити перелік характеристик виробу, які потрібні ринку. До них можна віднести такі критерії як вартість, якість, розмір, потужність, термін служби, надійність, простота в обслуговуванні, безпека та ін.

Щоб погодити потреби ринку з можливостями підприємства розроблюють специфікацію (проектне завдання). У ній указуються: назва продукції, її призначення, сфера застосування, розмір випуску, технічні (термін служби) і економічні (передбачувана ціна) показники.

Рис.2.5. Процес проектування товару

На підставі проектного завдання розробляється ескізний проект. Він містить креслення загального виду виробу, схеми його найважливіших вузлів, пояснювальну записку в якій дане попереднє економічне обґрунтування.

Наступний етап - розробка робочого проекту, що складається з декількох частин: графічної частини, вибору матеріалів і напівфабрикатів, визначення основних процесів виготовлення, економічне обґрунтування проекту. Це деталізований проект із докладними кресленнями, у ньому вирішуються питання, чи будуть деталі виготовлятися силами самого підприємства або закуповуватися, уточнюються техніко-економічні показники, у т. ч. собівартість.

Якщо продукція проектується для масового або серійного виробництва, коли обсяги випуску істотні, то перш, ніж запустити її в широкомасштабне виготовлення виконують досвідні зразки. На них коректуються неточності конструкції, оцінюється правильність вибору матеріалів, експлуатаційні показники.

Наприклад, на текстильних підприємствах, на досвідних зразках тканин перевіряється міцність, гігроскопічність, стійкість фарбування. У хімічній промисловості - якість продукції, рецептура, правильність технологічних режимів. В автомобільній промисловості - безпека, екологічність.

Одночасно із проектуванням продукції вирішуються питання, зв'язані зі стандартизацією.

Використання у виробництві стандартних деталей або технологій дозволяє істотно скоротити витрати на виробництво й зробити його більше рентабельним.

Спеціалізація дозволяє підвищувати завантаження устаткування, удосконалювати навички працівників, сприяє росту продуктивності праці.

За кордоном для розробки товару застосовується командний підхід (метод спільного проектування). Команди (проектні групи) поєднують від 3-7 чоловік. Вони користуються підтримкою керівництва, мають свого кваліфікованого керівника, формальну організацію, члени команди вчаться способам розробки товарів, команди підтримуються й фінансуються з боку продавців.

Ефект такої роботи виражається в значному прискоренні розробки й початку продажу товару.

Метод застосовується на великих підприємствах Америки (Боїнг, Х'юлет Паккард). Особливих успіхів досягла Японія. Наприклад, в автомобілебудуванні тривалість розробки машини в середньому становить (міс.): Японія - 46,2, Європа - 57,3, Америка - 60,4 [4].

Відомі команди розробки товару, команди розробки технологічності, команди цінового інжинірингу.

Команди розробки товару включають фахівців з маркетингу, виробництва, закупівлям, контролю якості, сервісних підрозділів, зайнятий обслуговуванням клієнтів. Часто в них входять представники продавця. Їх ціль - забезпечити успіх товару або послуги.

Команди розробки технологічності покликані поліпшити конструкцію товару на етапі розробки й на стадії виробництва. Це може бути:

- Зменшення складності товару

- Використання стандартних деталей або вузлів

- Поліпшення дизайну й безпеки виробництва

- Створення якісної конструкції

- Спрощення використання й обслуговування товару

Команди цінового інжинірингу займаються розробкою найбільш економічного способу виробництва товару.

Багато уваги до дизайну продукції приділяється на японських підприємствах. Японські компанії тривалий час виготовляли надто складні товари. В результаті системи мали функції та аксесуари, якими споживачі майже не користувалися. Тепер на багатьох компаніях пішли по шляху спрощення продукції, що знижує собівартість, ціну, а продукція стає більш привабливою для споживачів («важливо не те, що буде вбудовано у продукт, а те, що можна у ньому використовувати»).

Так, у 1995 р. компанія «Йокогава», що займалася збиранням телевізорів фірми «Соні», удосконалила дизайн корпусу телевізора, який тепер складається не з 31 окремої деталі, а з одного монолітного блоку, скоротивши, таким чином, кількість матеріалів, що використовуються та тривалість збирання. Виробничі витрати при цьому знизилися на 45%.

Відома модель автомобіля «Тойота Камрі» мала передню підвіску, що складалася із 22 різних деталей, а після удосконалення їх кількість була скорочена до 13, що означає скорочення запасів на складах, та деталей, що виробляються [20].

Коли виріб спроектований, починають проектування процесу виробництва.При цьому обирають:

- яка технологія буде застосовуватися;

- тип виробничого потоку;

- яке устаткування буде використатися;

- послідовність технологічного процесу.

Технологія - спосіб виробництва. Всі технологічні процеси можна розділити на такі категорії [9]:

1) процес переробки - сировина міняє свої фізико-механічні властивості. Наприклад, переробка винограду у вино, залізної руди в прокат, помідор - у томатну пасту, волокна - у пряжу;

2) процес виготовлення - сировина одержує специфічну форму - штампування, розкрій тканини;

3) складальні процеси - міняється місце розташування компонентів продукту. Збирання автомобілів, меблів, одягу.

У рамках одного підприємства можуть протікати різні процеси - наприклад, на окремих ділянках автомобільних заводів можуть робити заготівлі (штампування кузовів, крил) а в складальному цеху - збирання деталей.

Тип виробничого потоку - визначається типом операційної системи.

Взаємозв'язок між типом операційної системи й обсягом можна показати у виді продуктово-процесної матриці (рис.2.4).

У міру проходження виробів по циклу свого життя, процес, за допомогою якого зроблений даний виріб, теж розвивається.

На початковій стадії життєвого циклу обсяги продажів низькі. Конструкція виробу може бути ще не цілком стабільною, а конкурентноздатність ґрунтуватися на його відмітних ознаках, а не на ціні. На цій стадії процес виробництва повинний бути досить гнучким, щоб його можна було швидко змінити відповідно до змін у конструкції виробу. Процес у цей час може бути трудомістким, дрібносерійним і неавтоматизованим.

Рис.2.4. Продуктово-процесна матриця

У процесі удосконалення продукту його конструкція буде стандартизуватися, обсяги збуту зростуть. Основним фактором конкурентноздатності при цьому стане ціна. Процес виробництва стане капіталомістким, автоматизованим, націленим на випуск масової продукції.

Так, ще недавно на заводі Вольво (Швеція) автомобілі збиралися не на конвеєрі, а на вантажних візках (на матриці це відповідає позиції між 2 й 3). У результаті фірма уступала своїм конкурентам за швидкістю та ефективністю, але вигравала по гнучкості, оскільки на заводі працювали багатопрофільні робітники. Однак, через низьку конкурентноздатність підприємство довелося в 1996 р. закрити.

Зараз підприємства намагаються поєднати гнучкість і низькі витрати. Поки це вдається тільки в умовах повністю автоматизованого виробництва.

Після вибору типу операційної системи компанія підбирає устаткування для оснащення. У ході прийняття такого рішення враховуються такі основні фактори:

· необхідні капіталовкладення (ціна, виробник, площа, доступність т.д.);

· продуктивність машин;

· вимоги до експлуатації;

· якість продукції;

· технічне обслуговування;

· сумісність із існуючим устаткуванням, стратегією підприємства та ін.

Остаточний вибір може бути зроблений за допомогою аналізу беззбитковості виробництва. Для цього треба знати постійні та змінні витрати виробництва, а також ціну за продукцію.

Розглянемо на прикладі. Допустимо, підприємству N потрібні деталі для збирання. При цьому в нього є дві альтернативи:

1) купити деталі (Цд=200 грн.)

2) придбати напівавтоматичне устаткування (витрати на виготовлення з матеріалами З1=75 грн. і вартість верстата зі ЧПУ Ц1=80 тис. грн.)

Для проведення аналізу зробимо допоміжні розрахунки.

Витрати виробництва для кожного варіанта процесу

Розрахуємо точку беззбитковості:

а) закупка або ЧПУ:

Попит *Цд = Ц1*0,15+З1*Попит звідси

Попит * Цд - З1*Попит = Ц1*0,15 тоді

Попит В = 80000 * 0,15/ (200 – 75) = 96 виробів

Покажемо рішення графічно, для чого нанесемо на графік значення витрат виробництва для різної величини попиту (рис.2.5).

Висновок:

1) При виборі виробничого процесу варто враховувати: якщо попит буде становити менш 96 деталей, те їх можна закуповувати за ціною 200 грн.

2) якщо попит від 96 до 300 деталей, то доцільно купувати верстати зі ЧПУ

Рис.2.5. Графічне розв’язання задачі з вибору устаткування

Проектування технологічного процесу включає планування окремих процесів, через які проходять матеріали.

Найчастіше при цьому застосовуються: складальні креслення, складальні схеми, маршрутні карти, схеми технологічного процесу.

Складальні креслення - це докладне зображення всіх компонентів продукції.

Складальні схеми - містять послідовність зборки окремих елементів продукції.

Маршрутні карти - указують схему руху заготівель по операціях технологічного процесу.

Схема технологічного процесу - містить перелік застосовуваного устаткування, а також його основні характеристики.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. ACCESS. СТВОРЕННЯ ЗВІТІВ
3. ACCESS. СТВОРЕННЯ ФОРМ
4. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
5. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
6. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
7. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
8. II. Поняття соціального процесу.
9. III. Етапи розробки програмного забезпечення
10. IV. План навчального процесу.
11. IV. Розподіл нервової системи
12. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи

Переглядів: 5334