Ринок праці

Ринок праці є одним з найважливіших ринків, функціонування якого забезпечує доходами найчисленнішу соціальну групу населення – найманих робітників. На ринку праці визначається і найважливіша величина в економіці будь-якої країни – ставка заробітної плати

Під заробітною платою розуміють ціну, що виплачується за використання праці найманого робітника. Залежно від методу оцінки витрат використають погодинні (погодинну, денну, тижневу, місячну), відрядні акордні й інші види оплати.

Розрізняють номінальну й реальну заробітну плату. Номінальною заробітною платою називають суму грошей, отриману найманим робітником, реальною – сукупність товарів і послуг, які можна придбати на ці гроші.

Загальний рівень заробітної плати залежить від співвідношення попиту на працю й пропозиції праці. Попит на працю, як і попит на будь-який інший ресурс визначається його продуктивністю. Продуктивність праці залежить від кількості і якості інших ресурсів, використовуваних із працею (кількості капіталу, ефективності технологій, наявності природних ресурсів), від якості праці й таких факторів як ефективність системи керування, ділового й політичного клімату в суспільстві, розміру внутрішнього ринку й т.п. Якість праці, у свою чергу, залежить від фізичного здоров'я, загальної й фахової освіти, організаторських здібностей, виробничого досвіду, відношення до праці й т. ін.. У довгостроковому періоді простежується тісний взаємозв'язок між реальною заробітною платою й продуктивністю праці.

Пропозиція праці на конкурентному ринку є сумою рішень окремих індивідів, які самостійно визначають для себе, скільки часу вони будуть працювати. З цих індивідуальних рішень складається зрештою обсяг пропозиції праці в економіці. Як визначається тривалість робочого часу кожного індивіда?

Найманий робітник володіє специфічним товаром – здатністю до праці, яку він може використовувати протягом певного часу. Час належить до найбільш обмежених ресурсів. Кожна людина має обмежений термін життя і тому вона прагне використати відведений їй час з максимальною корисністю для себе. Сукупна корисність часу для робітника складається з корисності робочого часу і корисності дозвілля – часу, вільного від роботи. Час дозвілля приносить людині безпосереднє задоволення, так би мовити, корисність в натуральній формі, а робочий час приносить грошовий доход, який використовується для купівлі споживчих благ. Саме по собі задоволення від дозвілля не можна виразити в грошовій формі. Але кожна година дозвілля означає втрату частини грошового доходу в розмірі годинної ставки заробітної плати. Отже альтернативною вартість години дозвілля є ставка заробітної плати. Одночасно ставка заробітної плати виступає і мірою корисності робочого часу. Годинна ставка заробітної плати є головним чинником, що впливає на вибір робітника. Саме її рівень визначає тривалість робочого часу кожного індивіда.

Якщо початковий рівень зарплати є низьким, підвищення ставки заробітної плати спонукає робітника працювати більше за рахунок скорочення часу дозвілля. Виникає ефект заміни дозвілля працею. Але при високому рівні зарплати,її подальше підвищення дає можливість споживати більше за тих же, або навіть за менших затрат робочого часу. Це – прояв ефекту доходу. Він діє у протилежному напрямку і може спричинити скорочення пропозиції праці. Одночасна дія обох ефектів пояснює форму кривої індивідуальної пропозиції праці, яка зображена на рис. 7.3.

Рис.7.3. Крива індивідуальної пропозиції праці.

Ми розглянули від чого залежить загальний рівень заробітної плати Щоб перейти до конкретних ставок заробітної плати, нам необхідно розглянути різні моделі ринку праці.

Конкурентний ринок праці

Чисто конкурентний ринок праці характеризується наступними рисами:

а) велика кількість фірм конкурує одина з одною при купівлі конкретного виду праці;

б) численні робітники, що мають однакову кваліфікацію, незалежно друг від друга пропонують свої послуги;

в) ні фірми, ні робітники не здійснюють контроль над ринковою ставкою заробітної плати.

На конкурентному ринку рівноважна ставка заробітної плати й рівень зайнятості визначаються співвідношенням попиту та пропозиції (Рис. 7.3). Галузева крива попиту на даний вид праці представляє суму кривих попиту на працю з боку окремих фірм. Крива пропозиції на галузевому ринку є висхідною. Це відображає той факт, що при відсутності безробіття фірми змушені платити більш високі ставки заробітної плати, щоб одержати більше працівників (щоб відволікти їх від альтернативних місць роботи, або стимулювати пошук роботи тими, хто її не має, або щоб зайняті збільшили час роботи). Інакше кажучи, крива пропозиції праці є висхідною тому, що це крива витрат втрачених можливостей.

Ставка заробітної плати, що встановилася на галузевому ринку праці виступає для окремої конкурентної фірми як задана величина, з якою вона змушена погоджуватися. Це пояснюється тим, що кожна окрема фірма наймає незначну кількість із загальної чисельності робітників, отже вона не впливає на ставку заробітної плати. Тому для окремої фірми крива пропозиції праці є абсолютно еластичною й граничні витрати фірми на працю дорівнюють зарплаті (MRP_L= W).

Рис. 7.4 – Зарплата як рівноважна ціна праці в умовах досконалої конкуренції.

В умовах, коли рівень зарплати не визначається фірмою, від підприємця залежить тільки кількість найманих робітників. Для фірми вигідно наймати додаткових працівників доти, поки збільшення виторгу перевершує ріст витрат, тобто поки гранична доходність праці не зрівняється із граничними витратами, тобто зарплатою.

MRP = MRC = W_C

Оскільки зарплата дорівнює W_C, то сукупні витрати підприємця на зарплату відповідають площі W_CEL₀O. Якщо зарплата змінюється, то змінюється й обсяг попиту на працю. Чим вище зарплата, тим менше кількість найманих робітників. Таким чином, кількість найманих робітників обернено пропорційна рівню середньої зарплати.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правило найменших витрат	\|	Монопсонія на ринку праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.