Суспільний вибір в умовах представницької демократії

В умовах представницької демократії процес голосування ускладнюється. Виборець повинен обрати одного депутата, позиція якого, як правило, не повністю збігається з його уподобаннями. Для ухвалення рішення необхідно володіти інформацією про майбутні вибори, для одержання якої необхідний час і гроші. Більшість виборців прагнуть мінімізувати витрати, пов'язані з одержанням інформації, вони формують свою думку під впливом засобів масової інформації, родичів, знайомих. Деякі виборці відмовляються від участі у виборчому процесі. Це свідчить про те, що вони не бачать користі від участі у виборах. Таке явище одержало назву «раціональне невідання». Представницька демократія має як позитивні риси (можливість спеціалізації прийняття рішень по певних питаннях, контроль виконання ухвалених рішень та ін.), так і негативні риси (прийняття рішень, що не відповідають інтересам більшості населення).

Лобізм. В умовах представницької демократії якість рішень залежить від необхідної інформації та стимулів, що сприяють її перетворенню в політичні рішення. Вплив на депутата зв'язаний зі значними витратами (листи, дзвінки по телефону, поїздки). Граничні витрати перевищують граничні вигоди, тому бажання виборця постійно впливати на свого депутата мінімально. Інші мотиви у виборців, інтереси яких сконцентровані. Це можуть бути працівники окремих галузей, зацікавлені у встановленні певних цін, зміні мит та ін. Як правило, вони організовані і їм не доставляє труднощів показати, що вони можуть виграти у випадку задоволення їх вимог. Так профспілка працівників автобудівних підприємств може надати дані про кількість робочих місць, які прийдеться скоротити, якщо будуть знижені мита на ввіз імпортних автомобілів. Такі групи з особливими інтересами прагнуть постійно підтримувати зв'язок з урядом. Способи впливу на представників влади з метою прийняття вигідного для обмеженої групи виборців політичного рішення називають лобізмом.

Групи із взаємними та значними інтересами можуть із надлишком компенсувати свої витрати, якщо законопроект, що вони відстоюють, буде прийнятий. Тому що вигоди будуть розподілені усередині групи, а витрати - на все суспільство в цілому. Концентровані інтереси деяких перемагають розпорошені інтереси більшості.

Депутати також зацікавлені в активній підтримці з боку впливових виборців, тому що це збільшує їх шанси бути переобраними на новий строк. Лобізм дозволяє знаходити джерела фінансування передвиборної кампанії й політичної діяльності.

Парадокс голосування. Припустимо, що група із трьох депутатів вибирає між трьома проектами: А, В, С. Переваги кожного голосуючого щодо пропонованих проектів представлені в табл. 9.3, пріоритетним для голосуючого є проект із рангом 1. Тому що переваги голосуючих розходяться, пряме голосування не виявить переможця. Тому на голосування виносяться два проекти. Якщо дана група буде вибирати між проектами А и В за принципом більшості, то буде прийняті проект А, два голоси проти одного (проти проголосує другий депутат). Якщо вибирати між проектами В и С, то результат – два проти одного на користь В. При голосуванні за принципом простої більшості група у цілому віддає перевагу А в порівнянні з В и В у порівнянні із С. Однак при виборі між А и С, вибір буде зроблений на користь С. Таким чином, не можна опиратися на принцип простої більшості для прийняття несуперечливих, узгоджених рішень.

Парадокс голосування – це протиріччя, що виникає внаслідок того, що голосування за принципом простої більшості не забезпечує виявлення дійсних переваг суспільства щодо економічних благ.

Таблиця 9.3

Голосуючі	Ранги можливих альтернатив
А	В	C

У цьому випадку результат голосування буде залежати від процедури голосування: пряме голосування між А и С, при якому більшість вибере С, або поетапне голосування, спочатку між А и В, а потім між В и С, у результаті якого переможе А. Парадокс голосування дає можливість пояснити, чому нерідко приймаються рішення, що не відповідають інтересам суспільства, і показує, чому результат голосування піддається маніпулюванню.

Логролінг – практика взаємної підтримки шляхом торгівлі голосами. Кожний депутат обирає найважливіші для його виборців питання й прагне одержати необхідну підтримку з боку інших депутатів. Підтримку своїм питанням депутат купує, віддаючи замість свій голос у підтримку проектів своїх колег.

Класичною формою логролінга є «барило із салом» – закон, що включає набір невеликих локальних проектів. Щоб забезпечити проходження закону до нього додають все нові й нові пропозиції («сало»), поки не буде досягнута впевненість у тім, що закон набере більшість голосів депутатів. Подібна практика таїть у собі небезпеку для демократії, тому що важливі рішення можуть бути «куплені» наданням приватних пільг або задоволенням місцевих інтересів. Можливість втрат для суспільства при пакетному голосуванні розглянемо на прикладі. У табл. 9.4 наведені вартісні еквіваленти виграшів і втрат для кожного голосуючого. Припустимо, що депутат голосує за захід, якщо він від цього виграє.

Таблиця 9.4

Голосуючі	Пункти
А	В
	– 6	– 1
	– 3
		– 1

Обидва пункти, винесені на голосування, виявилися б відкинутими при прямому голосуванні. Припустимо, другий і третій депутат домовляться голосувати «за» по обох пунктах відразу. Другий депутат виграє при цьому 1 грош. од., третій – 4 грош. од. Таким чином, при коаліції пройдуть обидва пункти, хоча їх сумарна користь для суспільства негативна.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суспільний вибір в умовах прямої демократії	\|	Бюрократія й проблеми формування конституційної економіки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.024 сек.