• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ СТРУКТУРНИХ ПАРАМЕТРІВ ПРОЕКТУВАННЯ ВЕРСТАТА

Залежно від загальноекономічного стану суб’єктів господарювання в теорії стратегічного маркетингу виділяють стратегії виживання, стабілізації і росту [2, 8, 20, 23, 35].

Стратегія виживання – це захисна стратегія, яка застосовується у разі повного розладу господарської діяльності підприємства, кризовому стані, близькому до банкрутства. Метою стратегії є перехід до стратегії стабілізації, а далі до стратегії росту. Стратегія виживання має короткострокову спрямованість. Реалізація стратегії потребує, з одного боку, швидких, скоординованих дій, з іншого – обачності і реалістичності в прийнятті рішень. Саме тому в умовах реалізації стратегії виживання відбувається чітка централізація управління, яка передбачає формування таких програм:

· реструктуризація управління;

· фінансова реструктуризація;

· реструктуризація маркетингу;

· кадрова реструктуризація.

Стратегія стабілізації є перехідною ланкою від стратегії виживання до стратегії росту та спрямована на досягнення певного підвищення обсягів продажу після занепаду. Сьогодні актуальними є антикризові заходи, і залежно від глибини кризи, підприємство може використовувати такі стратегічні альтернативи:

· короткострокова економія ресурсів з метою стрімкого зростання у найближчій перспективі;

· зростання після тривалого спаду без ймовірності швидкого пожвавлення;

· стабілізація, передбачає реалізацію довгострокових програм для досягнення збалансованого стану підприємства на ринку.

Ринкові стратегії росту та їх вибір традиційно здійснюються за допомогою застосування так званої матриці «товар-ринок». Матриця І. Ансоффа «товар-ринок» (оприлюднена з 1957р.) – широко відомий, багаторазово перевірений інструмент аналізу, який підтвердив свою ефективність при виборі маркетингових стратегій розвитку. Суть матриці полягає у виборі однієї з чотирьох базових стратегій росту для досягнення цілей стратегічного зростання підприємства на ринку залежно від ступеня новизни продукції, що випускається, та її ринку збуту (схематично наведено на рис. 5.1).

Рисунок 5.1 – Матриця І. Ансоффа «товар-ринок»

Комплекс просування продукції на ринку залежить від її специфіки та особливостей. Як актуальний приклад розглянемо просування на ринку екологічної продукції. Для підприємств, які виробляють екологічну продукцію, недоцільне застосування стратегій стабілізації та виживання. Найбільший інтерес для них становлять стратегії росту (табл. 5.1-5.3) [3,4, 8, 23, 35], оскільки саме зростання, тобто розширення масштабів діяльності фірми, дозволяє збільшувати прибуток, обсяги продажів.

Застосування стратегій інтенсивного росту передбачає зростання обсягу продажу, ринкової частки та прибутку шляхом інтенсифікації наявних ресурсів підприємства. Розглянемо їх (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 – Порівняльний аналіз та характеристика стратегій інтенсивного росту за видами

1. Стратегія глибокого проникнення на ринок – спрямована на розширення збуту існуючого товару існуючим покупцям на наявному ринку. Її особливість: товар не змінюється, і пошук принципово нових покупців не здійснюється.

Ефективними заходами в рамках цієї стратегії можуть бути: впровадження системи сервісного обслуговування для постійних покупців; застосування рекламних прийомів (рекомендація вживати «ЕКО-йогурт» протягом 14 днів щомісяця); застосування різноманітних засобів стимулювання збуту.

2. Стратегія розвитку ринку – передбачає збут існуючого товару новим покупцям на нових ринках. Її особливість: товар залишається незмінним, але змінюється цільова група, цільовий сегмент. Наприклад, експорт товарів в інші регіони або за межі країни.

3. Стратегія розвитку товару – означає впровадження нового або модифікованого товару існуючим споживачам на наявних сегментах ринку. Її характерна особливість: запропонувати кращий товар існуючим покупцям. Наприклад, моделі мобільних телефонів удосконалюються кожні кілька місяців.

Отже, інструменти реалізації стратегій інтенсивного росту можна використовувати для досягнення екологічних цілей підприємства одночасно з економічними при просуванні екологічно орієнтованої продукції на ринок (наприклад, за допомогою маркетингових комунікацій).

Застосування стратегій інтегративного росту передбачає зростання обсягу продажу, ринкової частки та прибутку шляхом об’єднання з іншими суб’єктами ринкової інфраструктури підприємства (посередниками, постачальниками, конкурентами). Розглянемо більш докладно стратегії інтегративного росту (табл. 5.2).

Таблиця 5.2 – Порівняльний аналіз та характеристика стратегій інтегративного росту за видами

1. Стратегія прямої інтеграції – означає об’єднання зусиль виробника і торгового посередника. Прикладом прямої інтеграції є наявність у складі підприємства власної збутової мережі, фірмових магазинів або власних оптових баз.

2. Стратегія зворотної інтеграції – означає об’єднання зусиль виробника з постачальником ресурсів. Наприклад, укладання довгострокових угод з постачальниками.

3. Стратегія вертикальної інтеграції – означає об’єднання зусиль виробника з постачальником ресурсів та посередником, наприклад, франчайзингові системи.

4. Стратегія горизонтальної інтеграції – означає об’єднання зусиль виробника з конкурентом. Прикладом горизонтальної інтеграції є об’єднання підприємств або придбання у власність частини іншого підприємства.

Отже, стратегії інтегративного росту можуть сприяти досягненню сталого розвитку за рахунок об’єднання підприємств та організацій у спільному вирішенні екологічних проблем у рамках господарської діяльності.

Застосування стратегій диверсифікації передбачає переорієнтацію діяльності підприємства на нові перспективні ринки і виробництво принципово нових товарів для нових споживачів. Розглянемо стратегії диверсифікації (табл. 5.3).

1. Стратегія концентричної диверсифікації – передбачає виробництво нових товарів, які за технологічними особливостями пов’язані з існуючими товарами. Наприклад, підприємство, що виробляє меблі починає виготовляти різноманітну фурнітуру до них.

2. Стратегія горизонтальної диверсифікації передбачає виробництво нових товарів, які технологічно не пов’язані з існуючими товарами, але орієнтовані на задоволення потреб існуючих споживачів. Наприклад, підприємство, що виробляє меблі, починає займатися і дизайном приміщень.

3. Стратегія конгломеративної диверсифікації передбачає виробництво нових товарів, що не пов’язані технологічно з існуючими товарами та орієнтовані на нові ринки збуту та нових споживачів. Наприклад, підприємство, що виробляє меблі, починає виробляти будівельні матеріали.

Вибір стратегії росту залежить від багатьох чинників, насамперед від виробничих ресурсів підприємства, фінансових можливостей, конкурентоспроможності товару та умов зовнішнього середовища.

Таблиця 5.3 – Порівняльний аналіз та характеристика стратегій диверсифікації за видами

Ресурси підприємства, які необхідні для реалізації стратегій росту, можна поділити на 4 групи: виробничі ресурси (виробничі резерви, кадри і т.ін.), фінансові ресурси (наявність обігових коштів, фінансова стабільність і т.ін.), маркетингові (наявність професійних маркетологів, обсяги бюджету маркетингу і т.ін.) та ринкові (зовнішні можливості). Аналіз необхідних ресурсів за запропонованими групами може бути покладений в основу чотирикомпонентного показника, на основі якого можна здійснити вибір стратегії росту, що відповідає наявним ресурсам підприємства (рис. 5.2) [28,29,37].

Рисунок 5.2 – Складові чотирикомпонентного показника

Пропонуємо методику вибору стратегії росту для просування екологічної продукції на основі визначення чотирикомпонентного показника, який є результатом функціональної залежності:

(5.1)

де S₁ , S₂ , S₃ , S₄ – функції формалізованих оцінок виробничих ресурсів, фінансових можливостей, конкурентоспроможності товару та умов зовнішнього підприємства.

Функція S(x) визначається в такий спосіб:

за визначених в алгоритмах (рис. 5.3-5.6) умов.

Залежно від значень S₁, S₂, S₃, S₄ вибираємо відповідні за ознаками та характеристиками стратегії росту. Розглянемо складові чотирикомпонентного показника.

1. Виробнича складова підприємства S₁(x)=(К_вп; К_інт; R_e)

Виробнича складова підприємства в першу чергу представлена основними засобами, які характеризують виробничі потужності підприємства. Виробнича потужність підприємства відбиває спроможність підприємства забезпечити максимально можливий обсяг виробництва за певний проміжок часу. Пропонуємо розглянути коефіцієнт використання виробничої потужності (К_вп), що розраховується за формулою 5.2 [14].

, (5.2)

де В_пф – фактичний випуск продукції за певний період часу, грош. од.;

М – виробнича потужність підприємства, грош. од.

Метою стратегій росту є розширення виробництва та збільшення прибутку, що потребує додаткових виробничих потужностей. Отже, якщо основні засоби повністю завантажені, то не існує можливості для збільшення обсягів виробництва без залучення додаткового обладнання. Необхідне значення даного коефіцієнта менше 1, що свідчить про наявність невикористаного резерву та дозволяє планувати збільшення обсягів виробництва в перспективі.

Наступний показник, який необхідно враховувати (формула 5.3) – це інтегральний коефіцієнт завантаження основних засобів (К_інт), [14]:

, (5.3)

де К_е – коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання;

К_і - коефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання.

Оскільки нами розглядається екологічно орієнтована продукція, то необхідно враховувати також (формула 5.4) рентабельність екологічної продукції (R_eк) [14]:

, (5.4)

де П – сума чистого прибутку, грн.;

ОР_ек–обсяг реалізації екологічної продукції, грн.

Нормативне значення рентабельності екологічно орієнтованої продукції визначаємо за середньогалузевим значенням відповідно до специфіки виробництва та споживання певного виду продукції. Проблемним залишається питання стосовно визначення, яку продукцію відносити до групи екологічної та відповідної статистичної інформації.

Алгоритм розрахунку S₁(x) наведений на рис. 5.3.

Рисунок 5.3 – Блок-схема алгоритму визначення одного зі складових чотирикомпонентного показника: формалізованої оцінки виробничих ресурсів підприємства S₁(x)

Якщо значення всіх підконтрольних показників відповідають поставленим вимогам, то розрахункова оцінка набуває значення одиниці (S₁(x)=1). Якщо хоч один із підконтрольних показників не задовольняє встановлені нормативи, то оцінка дорівнює нулю (S₁(x)=0).

2. Фінансова складова підприємства: S₂(x)=(K_м; К_л; В)

Важливе значення при виборі стратегії росту для просування екологічної продукції має фінансова стабільність підприємства. При стимулюванні обсягів продажу необхідною умовою є наявність вільних коштів для комплексу просування. Для цього найбільш характерними є такі показники як [14]: коефіцієнт маневрування (K_м), що показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, і його значення має бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства (формула 5.5), коефіцієнт ліквідності (К_л), який розраховується за формулою 5.6 та коефіцієнт автономії (К_авт), що визначається за формулою 5.7.

, (5.5)

де ВК_об –власний оборотний капітал підприємства, грн;

∑ВК – сума власного капіталу на підприємстві, грн.

Для коефіцієнта маневрування існували досить високі нормативні значення: 0,5-0,6, але в сучасних економічних умовах цей норматив дещо знижено – до рівня 0,3.

(5.6)

де ОК – сума оборотних коштів, грн;

КЗ – сума короткострокових зобов’язань, грн.

Нормативне значення для коефіцієнта ліквідності від 2 до 3.

Інвестиційну привабливість підприємства та незалежність від зовнішніх джерел фінансування – коефіцієнт автономії або фінансової незалежності (К_авт):

, (5.7)

де ВК – власні кошти підприємства, грн;

ПБ – пасив балансу, грн.

Нормативне значення К_авт більше 0,5.

Значення S₂(х) визначається аналогічно S₁(х).

Алгоритм розрахунку S₂(x) наведений на рис. 5.4.

Рисунок 5.4 – Блок-схема алгоритму формалізованої оцінки фінансових можливостей підприємства S₂(x)

3. Маркетингова складова S₃(x)=( К_ксп; Е_е; dВМ)

Екологічно орієнтовані товари мають свою специфіку, яку необхідно враховувати на всіх етапах просування продукції від виробника до споживача. Як правило, на один екологічний товар вже існує хоча б один неекологічний аналог, який значно дешевший та звичний для споживача. Тому стратегії росту є прийнятними для екологічної продукції, конкурентоспроможність (К_ксп) яких вища, ніж у товарів-аналогів, за умови ефективного використання бюджету маркетингу (dВМ) (формула 5.8).

, (5.8)

де ВМ – витрати на маркетинг (у т.ч. на просування продукції на ринку), грн;

ЗВ – загальні витрати підприємства, грн.

Ступінь екологічності – показник, який характеризує міру впливу товару на об’єкти навколишнього середовища в процесі «виробництво-споживання-утилізація» [32, 41]. Залежно від специфіки товару та сфери його застосування можна обчислювати рівень технологічності, функціональності, ергономічності, економічності товару тощо.

Алгоритм розрахунку S₃(x) наведений на рис.5.5.

Значення S₃(x) визначається аналогічно S₁(x) та S₂(x) на основі відповідності зазначеним в алгоритмі вимогам.

4. Ринкова складова (вплив зовнішнього середовища): S₄(x)=(МС; K_р; І_к)

У процесі вибору стратегії, крім внутрішніх факторів, необхідно також враховувати умови зовнішнього середовища. Виведення на ринок екологічної продукції, освоєння сегменту ринку (МС) [35, 37] (формула 5.9) супроводжується певним рівнем ризику (K_р) (формула 5.10) [18].

Рисунок 5.5 – Блок-схема алгоритму формалізованої оцінки конкурентоспроможності товару S₃(x)

Також потрібно враховувати інтенсивність конкуренції в галузі (І_к – індекс Херфіндаля-Хіршмана) (формула 5.11).

МС = П× К × Д_вид × Д_куп, (5.9)

де П – кількість потенційних споживачів, чол.;

К – коефіцієнт повторних закупок;

Д_вид – частка споживачів, які віддають перевагу конкретній видозміні продукту;

Д_куп – частка споживачів, які фінансово і психологічно готові придбати продукт.

(5.10)

де К_р – коефіцієнт ризику,

У_т – втрати, грн;

ВК – власні кошти підприємства, грн.

, і=1, 2…n, (5.11)

де D_i – ринкова частка і-го підприємства в загальному обсязі реалізації продукції заданого асортименту.

За результатами розрахунків пропонуємо визначати рівень та область ризику за школою, наведеною у табл. 5.4.

Таблиця 5.4 – Шкала відповідності області ризику фактичним значенням К_р

При розрахунку індексу Херфіндаля-Хіршмана суми квадратів ринкових часток обчислюють тільки для 50 найбільш великих підприємств, представлених на аналізованому ринку. Якщо значення індексу перевищує 0,18, то мають місце низька інтенсивність конкуренції і висока концентрація ринку, що вимагає втручання держави [34].

Алгоритм розрахунку S₄(x) наведений на рис.5.6. Значення S₄(x) визначається аналогічно S₁(x).

Рисунок 5.6 – Алгоритм формалізованої оцінки умов зовнішнього середовища підприємства S₄(x)

Узагальнений вигляд алгоритму розрахунку чотирикомпонентного показника наведений у блок-схемі (рис. 5.7).

Обирати стратегію росту на основі чотирикомпонентного показника можна за допомогою таблиці відповідності цих стратегій значенню чотирикомпонентного показника (табл. 5.5) [28,29,37].

Коефіцієнт використання виробничої потужності

Оцінка ризиків

(S1,S2,S3,S4)

Інтегральний коефіцієнт використання основних засобів

Рентабельність екопродукції

Коефіцієнт маневрування

Коефіцієнт ліквідності

Частка бюджету маркетингу в загальних витратах підприємства

Інтенсивність конкуренції

Коефіцієнт автономії

Таблиця 5.5 – Відповідність стратегій значенню чотирикомпонентного показника

Види стратегій росту	Назва	Значення інтегрального чотирикомпонентного показника (S1;S2;S3;S4)
Стратегії виживання	Стратегія виживання	(0;0;0;0)
Стратегії стабілізації	Стратегія стабілізації	(1;0;0;0), (0;1;0;0), (0;0;1;0), (0;0;0;1)
Стратегії інтенсивного росту	Стратегія глибокого проникнення на ринок	(1;0;1;1)
Стратегія розвитку ринку	(0;1;1;1)
Стратегія розвитку товару	(1;1;0;1)
Стратегії інтегративного росту	Стратегія прямої інтеграції	(0;1;1;0)
Стратегія зворотної інтеграції	(0;1;0;1)
Стратегія вертикальної інтеграції	(1;1;1;0)
Стратегія горизонтальної інтеграції	(0;0;1;1)
Стратегії диверсифікації	Стратегія концентричної диверсифікації	(1;0;1;0)
Стратегія горизонтальної диверсифікації	(1;0;0;1)
Стратегія конгломеративної диверсифікації	(1;1;0;0)
Стійкий стан	Будь-яка стратегія росту	(1;1;1;1)

Отже, на основі запропонованої методики кожним суб’єктом господарювання при просуванні на ринок продукції може бути визначений вид стратегії росту, який відповідає умовам внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. В основу запропонованої методики покладено аналіз типових показників господарської діяльності підприємства та його зовнішнього середовища, що створює можливості для її широкого використання різними суб’єктами господарювання, спрощує процедуру вибору ними адекватної функціональної стратегії.

Список літератури

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. – СПб.: Издательство «Питер», 1999. – 416 с.

2. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф; [пер с англ.]. – М.: Экономика, 1989. – 285 с.

3. Ассэль Г. Маркетинг: принципы и стратегия / Г. Ассэль. – М.: ИНФРА, 1999. – 804 с.

4. Багиев Г.Л. Маркетинг / Г.Л. Багиев, В.М. Тарасевич, Х. Анн. – М.: Экономика, 1999. – 702 с.

5. Балабанова Л.В. Цінова політика торговельного підприємства в умовах маркетингової орієнтації : монографія / Л.В. Балабанова, О.В. Сардак. – Донецьк: ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 2003. – 149 с.

6. Бронникова Т.С. Маркетинг: учебное пособие / Т.С. Бронникова, А.Г. Чернявский – Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1999. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до підручника – http://www.aup.ru/books/m49/14.htm

7. Василенко В.А. Стратегічне управління: навч. посібник / В.А. Василенко, Т.І. Ткаченко. – К.: Знання, 2003. – 110 с.

8. Гаркавенко С.С. Маркетинг: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / С.С. Гаркавенко – К.: Лібра, 1998. – 384 с.

9. Голубков Е.П. Основы маркетинга: учебник. – М.: Издательство «Финпресс», 1999. - 656 с.

10. Гужвинская Л. Эффективная маркетинговая стратегия. Стратегия как дирижер маркетингового процесса / Л. Гужвинская // Маркетинг и реклама. – 2008. – № 2. – С. 13-15.

11. Дейян А., Троадек А., Троадек Л. Стимулирование продаж и реклама на месте продажи: пер. с франц. / общ. ред. В.С. Загашвили. – М.: А/О Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1994. – 190с.

12. Длігач А. Тенденції розвитку маркетингу в Україні / А. Длігач // Маркетинг в Україні. – 2005. – № 2. – С. 46-48.

13. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика / П. Дойль. – СПб.: Изд-во «Питер», 1999. – 560 с.

14. Економіка підприємства: підручник / за заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 648 с.

Вступ

Одну з головних ролей у розвитку машинобудування займає верстатобудування. Темпи його розвитку у багатьох випадках визначають промисловий потенціал тієї чи іншої країни та характеризують рівень її машинобудування.

На верстатах можна оброблювати навіть деталі які складають дуже складні поверхні й при цьому досягається висока точність обробки.

Усе частіше у верстатобудуванні використовується автоматизація, яка позволяє точніше забезпечити здійснення вимог, що пред’являються до металорізальних верстатів. Підвищення рівня комплексної механізації та автоматизації веде до підвищення: безпеки та легкості обслуговування, точності роботи, експлуатаційної надійності та технологічності.

Основні вимоги, які пред’являються до сучасного металорізального верстата:

- безпека та легкість обслуговування;

- висока точність роботи;

- висока експлуатаційна надійність;

- можливо мала матеріалоємність та габарити;

- можливо низька початкова вартість;

- технологічні конструкції, тобто простота виготовлення усіх окремих частин верстата та простота збору.

ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ СТРУКТУРНИХ ПАРАМЕТРІВ ПРОЕКТУВАННЯ ВЕРСТАТА

Будь-яка реальна поверхня деталі, що оброблюється, може бути розгляненою як деяка поверхня, тому технологічний процес утворення реальної поверхні представляє собою процес утворення відповідної геометричної поверхні.

Будь-яка геометрична поверхня може бути отримана як слід залишаємий однією довільною лінією, яку називають виробляючою, її рух по іншій довільній лінії – направляюча. Таким чином для отримання геометричної поверхні необхідна наявність двох довільних ліній: виробляючої та направляючої.

1.1 Короткий опис основних структур проектування верстата

Верстат моделі 5Д32 зубофрезерний верстат на якому можна вести обробку усіх циліндричних прямозубих та черв’ячних зубчастих колес методом тангенціальної та радіальної подачі. На цих верстатах також можна обробляти багатогранних та коротких шліцевих валів.

Принцип роботи зубофрезерного верстата який має звичайні черв’ячні пари. При цьому роль черв’яка виконує фреза із К – заходами. Необхідно обробити пряме зубчате колесо методом тангенціальної подачі. В якості ріжучого інструменту виконуємо черв’ячну фрезу, необхідно розробити структурну схему верстата для нарізання даного колеса.

Для нарізання прямозубих зубчатих коліс методом тангенціальної подачі, для нарізання під деяким кутом ( ), так щоб напрям зуб’їв фрези співпадало з напрямом нарізання колеса, це дотягнеться тоді, коли кут ( ) дорівнює куту( ), а кут ( ) - це кут під’єму вінтової лінії зуб’їв фрези.

Аналізуємо ряд оброблювальної поверхні та ріжучого інструменту, визначаємо виробляючи лінії.

Перша виробляюча лінія це виробляюча лінія євольвентно зуба (1), друга довільна лінія це ширина зубчатого колеса (2).

Рис1.1.

Рис 1.2 Оброблювана поверхня

Визначаємо виробляючи лінії:

В1 – обертальний рух фрези;

В2 – обертальний рух заготівки;

П3- поступовий рух.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I визначення впливу окремих факторів
3. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
4. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
5. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
6. Ocнoвнi визначення здоров'я
7. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
8. V. Робоче проектування та авторський нагляд.
9. VII. Етап проектування
10. VII. Етап проектування
11. Автоматизація проектування напівзамовлених ВІС.
12. Аксіоматика структурних і складних типів даних. Структурні типи даних.

Переглядів: 994