• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА: ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА ТА ПРИБУТОК

ПЛАН

1. Витрати виробництва і дохід

2. Дохід підприємства та його основні форми

3. Економічний та бухгалтерський прибуток

4. Рентабельність підприємства

1. Витрати суспільства — це сукупність матеріальних витрат уречевленої та живої праці, що відображує вартість виробництва того чи іншого продукту для суспільства

Витрати підприємства — це сукупність матеріальних витрат і витрат живої праці, що характеризує вартість виробництва для підприємства

Мета кожного підприємства – одержання прибутку. Головним фактором або головним чинником, який обмежує прибуток виробництва є витрати.

Економічні витрати — це ті витрати, які повинна виплатити фірма власникам ресурсів за вироблення даного продукту.

Вони бувають:

- Зовнішні – це витрати підприємства зовнішнім постачальникам ресурсів зарплати, витрати на сировину і матеріали, транспортні послуги, банківські внески.

- Внутрішні – ціна ресурсів, які належать підприємству і використовуються для випуску товару. Вони не набувають грошової форми і дорівнюють виплатам які можна одержати за власний ресурс при найкращому його застосуванні.

Постійними витратами (TFC) називаються ті витрати, які не залежать від обсягу виробництва(витрати на утримання будівель, машин, обладнання, страхові внески, рентні платежі, плата управлінцям і мінімальній кількості працюючих)

Змінні витрати (TVC) – витрати, величина яких знаходиться в залежності від зміни обсягу виробництва (це витрати на сировину, електроенергію, паливо, комплектуючі вироби, транспортні послуги і зарплата більшості працюючих).

Сума постійних і змінних витрат складає повні витрати (ТС).

Важливо знати і середні витрати. AFC = TFC/кількість виробленої продукції

Середні постійні витрати – це відношення постійних витрат до одиниці виробничої продукції.

Середні змінні витрати – це відношення змінних витрат на кількість виробничої продукції. AVC = TVC/ кількість виробленої продукції

Середні витрати бувають:

Повними – це сума середніх постійних витрат і середніх змінних витрат.

ATC = AFC + AVC

Суспільні витрати – це необхідні витрати на випуск даного продукту при середніх умовах технічної оснащеності, продуктивності і інтенсивності праці.

Суспільно-нормативними являються умови, при яких виробляється більша кількість продукції.

Індивідуальні витрати – це витрати виробництва кожного підприємства.

Щоб порівняти суспільні і індивідуальні витрати існує показник собівартості продукції: T = c + v + m

С – постійний капітал (матеріальні затрати)

V – змінний капітал (заробітна плата)

M – чистий доход (додаткова вартість)

Граничні витрати — це приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції ГВ=ДЗВ/ДОВ

ДЗВ- зростання змінних витрат виробництва; ДОВ - випуск додаткової продукції.

Собівартість — це частина вартості продукту праці, сукупність витрат, виражена у грошовій формі, яка використовується на відновлення спожитих засобів виробництва й оплату праці.

Існує багато видів собівартості, їх можна класифікувати за місцем здійснення витрат, економічним характером (виробнича і збутова), на момент визначення витрат (планова, фактична, нормативна, кошторисна).

Аналіз собівартості одиниці продукції дає можливість виявити її зміни і напрями.

Визначення витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією одиниці продукції, називається калькулюванням.

В калькуляції всі витрати групуються за статтями:

1. сировина і матеріали;

2. паливо і енергія на технологічні цілі;

3. зар. плата виробничих робітників;

4. відрахування на соціальні заходи;

5. підготовка і освоєння виробництва;

6. зношування інструмента;

7. утримання і експлуатація машин, устаткування;

8. загальновиробничі;

9. адміністративні;

10. інші виробничі витрати;

11. позавиробничі витрати.

2. Дохід– це сума, що отримується від реалізації товару, виробленого підприємством. Доходи підприємства утворюються передусім від реалізації виробленого продукту, тобто це грошова виручка від реалізації товарних фондів. Водночас, розрізняють такі види доходів фірми:

· Звичайний дохід (формується за рахунок реалізації продукції);

· Капітальний дохід (дохід від перепродажу виробничих фондів, майна, землі чи фінансових активів, тобто акцій і облігацій);

· Дивідендний дохід (дохід від акцій інших фірм).

Основним видом доходу фірми є звичайний дохід, конкретними формами якого є валовий і чистий дохід.

Валовий дохід – це грошова виручка від реалізації товару, виконання робіт чи послуг, майна підприємства зменшеного на суму постійних витрат. Сукупний (валовий) дохід, який одержує, фірма, дорівнює ціні (Р), помноженій на кількість реалізованого товару: R = P * Q

Для характеристики доходу фірми важливими є показники середнього і граничного доходу, пов'язані з сукупним (валовим) доходом.

Граничний дохід (МR) - це приріст доходу як результат приросту виробництва на одну одиницю товару: MR = ∆R/∆Q

Середній дохід (АR) - дохід в середньому на одиницю товару: AR = R/Q

Середній дохід дорівнює ринковій ціні одиниці товару.

За умов досконалої конкуренції стан ринкової рівноваги фірми і рівень максимального прибутку досягається за рівності граничного доходу і граничних витрат: М R = МС. Якщо граничний дохід (М R) перевищує граничні витрати (МС), виробництво варто розширювати, а якщо навпаки, його необхідно скорочувати. Тому, коли М R = МС, фірма не змінює обсягу виробництва, він залишається сталим, звідси й назва - ринкова рівновага фірми.

Якщо від валового доходу відняти змінні витрати то одержимо чистий дохід, або прибуток підприємства.

3. Чистий доход, або прибуток – це різниця між вартістю і собівартістю. Або між ціною і повними витратами на виробництво продукту.

Прибуток, як економічна категорія проявляється в його функціях. Існує три функції :

· Оцінка підсумків діяльності підприємства.

· Розподіл чистого доходу в суспільстві.

· Економічне стимулювання підприємства.

Прибуток буває економічним та бухгалтерським.

Економічний – це різниця між валовим доходом, зовнішніми і внутрішніми витратами.

Бухгалтерський – різниця між валовим доходом і грошовими витратами.

Із загального прибутку підприємство виплачує податки, рентні платежі, проценти по кредитах, та частина що залишається утворює чистий прибуток. Чистий прибуток іде на розширення і розвиток виробництва, поновлення страхового і резервного фонду, виплати дивідендів по акціям і процентів по облігаціям, задоволення соціальних потреб і стимулювання працівників.

Основна мета кожного підприємства – максимізація прибутку. Вона досягається шляхом зменшення середніх повних і граничних витрат підприємства при зростанні обсягу виробництва, тобто при підвищенні його ефективності.

У найбільш загальному вигляді економічну ефективність діяльності підприємства можна визначити через норму прибутку.

Норма прибутку = Прибуток фірми / повні витрати виробництва * 100%

Чим вища норма прибутку, тим вища ефективність виробництва.

Значення норми прибутку полягає в тому, що вона є мірою корисності вкладення капіталу, ефективності його використання. Мета підприємця - максимізація прибутку і мінімізація витрат, тому капітал спрямовується туди, де вища норма прибутку. Остання виступає регулятором потоку інвестицій у виробництво.

У господарській практиці норма прибутку є виразником рентабельності виробництва: фірма, що має прибуток, є рентабельною, а та, що його не має (грошова виручка покриває лише витрати) є нерентабельною.

4. Рентабельність- це оцінюючий показник ефективності виробництва. Визначається він шляхом співставлення прибутку із затратами на виробництво продукції.

Розрізняють такі основні показники рентабельності:

1. Рентабельність продукції:

Р_п= Пр/С_р*100°/о

Пр - прибуток від реалізації;

С - собівартість реалізованої продукції.

Цей показник характеризує ефективність поточних витрат. Чим більше прибуток і менші затрати, тим вища буде Р_п. В умовах стабільного економічного розвитку підприємства домагаються підвищення цього показника за рахунок зниження собівартості шляхом вдосконалення технології виробництва та підвищення продуктивності праці. У кризовій ситуації підприємства підвищують свій прибуток за рахунок підвищення цін. Таким чином показник Р_п спотворюється.

2. Рентабельність виробництва (загальна і розрахункова):

Рв. заг = П_б/(Во.ф. + Воз)* 1 00%, Рв.розр. = П_чист/(В₀.ф + В₀.з)* 100%

П_б - балансовий прибуток;

В_о.ф - середньорічна вартість о. Ф;

В_о з - середньорічний залишок оборотних засобів.

Цей показник характеризує ефективність використання виробничих фондів, їх окупність. Це особливо важливо у зв'язку з НТП, зростаючою насиченістю підприємств технікою, нововведеннями.

3. Рентабельність окремих видів продукції:

Р_і = (Ц_і-С_і)/С_і*100%

Економія витрат виробництва і скорочення різних непродуктивних витрат на виробництві, підвищення рівня організації виробництва та виконавської дисципліни працівників - це реальні шляхи підвищення рентабельності виробництва.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. V. Підриємницький дохід і прибуток
3. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
4. Автоматизація виробництва
5. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
6. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
7. Альтернативна вартість і незворотні витрати
8. Альтернативні можливості виробництва масла і тракторів
9. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
10. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
11. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ
12. Аналіз відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток

Переглядів: 2626