• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА : СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ РИНКУ. ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ

ПЛАН

1. Ринкові відносини, їх суб’єкти.
2. Ринок, його сутність.
3. Функції ринку.
4. Сутність попиту і пропозиції.

1. Складовою ринкової економіки є ринкова система. Ринкова система — це система ринків, цін і конкуренції. Саме система ринків, цін і конкуренції забезпечує координуючі й організаційні механізми, що виключають капіталістичний хаос у ринковій економіці, який породжують свобода підприємництва і вибору.

Ринкові відносини — це відносини і зв’язки, які складаються між продавцями і покупцями в процесі купівлі-продажу товарів.

Ринкове господарство є середовищем, в рамках якого відтворюються і панують відносини товарного виробництва. В економічній системі ринкове господарство є сферою обміну, сукупністю купівлі – продажу, які відображають баланс попиту та пропозиції, рівновагу для господарських суб’єктів.

В ринковому господарстві є 2 фактори, що спонукають всіх учасників виробництва працювати сумлінно і високо ефективно – це:

- реальна можливість значного економічного зиску, виграшу на основі підприємливих управлінських задумів;

- реальна можливість провалу, тобто неминучої економічної відповідальності за прийняті рішення.

Існують такі основні принципи ринкової економіки:

1. Принцип вільної економічної діяльності ( підприємництво)
2. Принцип державного регулювання ринку та ринкових відносин
3. Принцип примата споживача
4. Принцип ринкового вільного ціноутворення
5. Принцип договірних контрактних відносин
6. Принцип відкритості економіки
7. Принцип конкуренції

Суб’єктами ринкової економіки можуть бути:

- практично кожен індивідуум, як фізична особа, що не обмежена законом у дієздатності;

- групи громадян (партнерів);

- трудові колективи;

- юридичні особи всіх форм власності.

В останні десятиліття суттєво змінилася роль певних суб’єктів господарського життя. Технологічні зрушення у виробництві значно зменшили можливості й переваги великосерійного виробництва, гігантських підприємств та об’єднань. Водночас життєздатність малих форм господарювання суттєво зростає.

Першорядною умовою функціонування ринкової економіки та забезпечення її подальшого розвитку є наявність самостійних, економічно відповідальних товаровиробників, які повинні мати свободу для господарювання.

2. Ринок є складовою частиною, компонентом ринкового господарства.

Ринок – це економічні відносини між товаровиробниками і покупцями з приводу купівлі-продажу товарів. Ринок – це функціональна форма економічних зв’язків між господарюючими суб’єктами, які утворюють єдину економічну систему, конкретну форму господарської діяльності. Суть ринку полягає у відтворенні ринкових відносин.

В вузькому розумінні ринок – місце, де покупці та продавці взаємодіють, щоб визначити ціни та кількості певного товару або послуги.

Ринок вирішує 3 основні економічні завдання: що, як і для кого виробляти.

1. Які товари та послуги виробляти визначають продавці та покупці.
2. Як виробляти товари визначає конкуренція між виробниками. Конкуренція спонукає всіх товаровиробників зменшувати витрати виробництва через запровадження нової техніки, технології, організації виробництва, тощо.
3. Для кого саме виробляти товари визначає попит.

Отже, ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність, суспільне визначення створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому.

Поняття «вільний ринок» має трактування: надання права вільного вибору споживачеві того чи іншого блага у межах його доходів і рівня цін, що склалися.

Це має забезпечити:

- по-перше, незалежність економічного суб’єкта від владних структур;

- по-друге, вільний вибір товару;

- по-третє, диктат на ринку споживача, а не виробника.

Ринок, є складним утворенням, яке, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю процесів купівлі-продажу, баланс між якими досягається за рахунок цін, а з другого – забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням.

Для нормального функціонування реального ринку потрібні певні умови. До них належать:

1) наявність суб’єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу.

2) еквівалентний обмін товарі. Ринок не передбачає економічної допомоги, пільг.

3) конкуренція, яка надає усім господарюючим суб’єктам можливість вільної підприємницької діяльності, свободи вибору покупців, примушує підприємців, використовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки.

4) вільне ціноутворення, яке, будучи елементом конкуренції та головним механізмом регулюючої функції ринку, сприяє поєднанню інтересів господарюючих суб’єктів, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва.

5) реальна інформація про ринок і його суб’єктів.

3. Ринок, який ґрунтується на правових засадах, є економічною «технологією», за допомогою якої створюються умови для ефективного господарювання. Такі конкретні прояви ефективності, як продуктивність праці, якість роботи, економічність виробництва, НТП, значною мірою зумовлюються ринково-конкурентним середовищем.

Конкурентна ринкова система виконує важливі організаційні та економічні функції. До них належать:

1. Саморегулювання економіки – забезпечення зв’язку і пропорційності між виробництвом і споживачами.

2. Ціноутворення – формування ринкової ціни на основі вартості під впливом попиту та пропозиції, які відображають корисність товару і витрати на його виробництво.

3. Стимулювання виробників до створення товару з найменшими витратами та найбільшими доходами, продовження досягнень НТП.

4. Сприяє формуванню єдиного економічного простору.

5. Сануюча – ринковий механізм постійно очищує економіку від неефективно функціонуючих підприємств. В результаті санації підвищується ефективність, рівень життя, змінюється структура економіки, зростає стійкість народного господарства.

6. Посередницька – ринок встановлює зв'язок між виробниками та споживачами, дозволяє їм знайти найбільш оптимальний варіант вибору.

7. Інформаційна – ціни, що складаються на ринку, дають об’єктивну інформацію всім учасникам господарської діяльності щодо стану ринкової кон’юнктури.

Таким чином, через свої функції конкурентна ринкова система намагається дати відповіді на три ключові питання економіки.

Закони та принципи, за якими діє ринкова економіка, виконують інтеграційну роль, сприяють формуванню єдиного економічного простору.

До умов функціонування ринку відносять:

- розвинене товарне виробництво;

- незалежність економічних суб’єктів;

- існування економічної конкуренції;

- існування ринкової інфраструктури;

- наявність правової бази.

4. Ринкове регулювання здійснюється на основі законів попиту, пропозиції, співвідношення попиту і пропозиції.

Реалізація економічних законів попиту і пропозиції здійснюється через ринкову ціну. В умовах конкуренції ціна впливає на встановлення пропорцій у господарстві. .

Попит— це форма вираження потреби в життєвих засобах, що визначається певною кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю коштів.

Рух попиту об'єктивно регулюється законом попиту. Він відображує причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту, який має зворотний характер: підвищення ціни зумовлює зменшення попиту, зниження ціни — його зростання.

У законі попиту виявляється суперечність між ціною і платоспроможністю, точніше — між ціною та існуючою на цей час величиною платоспроможного попиту населення

Якщо ціна зросла, то за незмінного платоспроможного попиту населення зменшуються можливості здійснення покупок, причому не в номінальному грошовому, а в натуральному вираженні

Існують різні форми вияву закону попиту. Серед них відзначимо таку форму вияву, як ефект заміщення. Він полягає у переміщенні попиту на дешевший товар — замінювач.

Інша форма вияву закону попиту — ефект доходу — спостерігається тоді, коли відбулося зниження ціни. Це зумовлює появу у споживача вільної суми грошей, яка може бути спрямована на придбання додаткових життєвих засобів.

Залежність між ціною і попитом відображує крива попиту D.

Пропозиція — це кількість товарів і послуг, яка є у продажу за певною ціною. Вона відображує результати господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути у певному обсязі і в певний час доставлені на ринок.

Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним економічним законом — законом пропозиції. Пропозиція зумовлюється насамперед економічною діяльністю виробників, тобто основних суб'єктів конкурентної боротьби. Процесом-причиною закону пропозиції виступає зміна ціни: вона може знижуватись або зростати, що впливає на кількість товарів і послуг, які пропонуються споживачам.

Якщо ціна знижується, то підприємець одержує менше коштів від реалізації, і навпаки, у разі її зростання за такої самої кількості товарів і послуг виручка є більшою. Отже, закон пропозиції на відміну від закону попиту ґрунтується на прямій залежності між ціною й обсягом товарів і послуг. Зміна ціни у кожний конкретний момент, як правило, зумовлює зміну обсягів товарів і послуг, вироблених (наданих) за тих самих витрат виробництва.

Крива пропозиції ілюструє дію закону пропозиції, тобто чим вища ціна товару за однакових інших умов, тим більше його може бути вироблено і запропоновано до продажу на ринку.

Еластичність– міра чутливості попиту і пропозиції до зміни факторів, які їх визначають, насамперед до зміни вартості товарів. У кількісному виражені еластичність означає ступінь або міру реагування однієї змінної величини внаслідок одновідсоткової зміни другої змінної величини.

Еластичність попиту відносно ціни (цінова еластичність)показує, наскільки змінюється обсяг попиту залежно від зміни ціни:

Еdp = Відсоткова зміна обсягу попиту/ відсоткова зміна ціни

Еdp = ΔQ/Q : Δ Р /Р = P/Q × ΔQ/Δ P

Р – ціна, Δ Р – зміна ціни

Q – величина попиту, ΔQ – зміна обсягу попиту

Типи еластичності попиту:

1. Попит еластичний, коли Еdp >1, це означає, що попит зростає(або падає) швидше, ніж ціна .

2. Одинична еластичність, коли Е dp =1, це означає, що попит змінюється відповідно до зміни ціни.

3. Попит нееластичний , коли Е dp < 1, тобто попит змінюється повільніше, ніж ціна.

4. Попит досконало нееластичний , коли Е dp = 0, тобто зміна ціни не викликає ніякої зміни попиту.

5. Попит досконало еластичний , коли дуже мала зміна ціни викликає нескінчене розширення попиту Е dp = ∞

Факторами цінової еластичності є :

1. Важливість товару для споживача, тобто попит на предмети розкоші еластичний, на предмети першої необхідності нееластичний.

2. Рівень змінюваності товару, чим більше товарів замінників, тим еластичніший попит.

3. Питома вага товару в доході споживача, чим вона більша в бюджеті споживача, тим більша буде еластичність попиту.

4. Фактор часу, попит на товар більш еластичний у довгостроковому періоді.

Існує перехресна еластичність попиту, що визначає ступінь чутливості попиту на один товар (А) залежно від ціни на інший товар (В).

Е d А/В = відсоткова зміна обсягу попиту на товар А /відсоткова зміна ціни на товар В

Якщо Е d А/В >0, то товари А і В взаємозамінні у вжитку.

Якщо Е d А/В<0, то товари доповнюють один одного.

Якщо Е d А/В = 0 , то товари невзаємопов’язані.

Для пропозиції властива своя еластичність. Вона характеризує співвідношення між зміною ціни товарів та їх кількістю, запропонованою до продажу.

Цінова еластичність пропозиції визначається співвідношенням відсоткової зміни обсягу пропозиції відносно відсоткової зміни ціни :

Е s =ΔQs / Qs : ΔP / P

Визначення цінової еластичності пропозиції таке ж саме, як і попиту.

Еластичність пропозиції сприяє встановленню так званої рівноважної ціни

Читайте також:

1. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
2. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
3. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
4. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
5. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
6. Алгоритм формування потенціалу Ф2
7. Алгоритм формування статутного фонду банку
8. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
9. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
10. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
11. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
12. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ

Переглядів: 1485