Закони товарного виробництва та грошового обігу.

Найважливішим законом товарного виробництва є закон вартості. Відповідно до нього виробництво й обмін товарів здійснюються на основі їх вартості, величина якої вимірюється суспільно необхідними затратами праці Дія закону вартості виявляється в тому, що всі різноманітні за обсягом затрати праці зводяться до середніх, суспільно необхідних. Зведення це відбувається на ринку, через суспільні контакти всієї маси товаровиробників і покупців, через механізм попиту та пропозиції.

Закон вартості відіграє надзвичайно важливу роль у товарному виробництві:

- виступає стихійним регулятором пропорцій суспільного виробництва (розподілу праці між галузями).

- є основою диференціації товаровиробників.

- сприяє зародженню капіталістичних відносин.

- стимулює розвиток продуктивних сил.

Стабільне функціонування грошей забезпечується певною кількістю грошей. Паперово-грошовий обіг визначається дією двох законів грошового обігу:

Кількість грошей, яка може бути в обігу, визначає закон грошового обігу повноцінних грошей. Згідно з ним маса грошей, що функціонує як засіб обігу, прямо пропорційна сумі цін усіх товарів і обернено пропорційна числу оборотів однойменних грошових одиниць.

Розвиток кредитних відносин і банківської справи сприяв зменшенню потреби в наявних грошових знаках. Тому закон грошового обігу зазнав істотних змін. Кількість грошей, необхідних для обігу тепер, визначається за формулою:

КГ =ЦТ - К + П - ВР

де КГ- кількість грошей в обігу;

ЦТ- сума цін товарів

К - сума цін товарів, проданих у кредит

П - платежі, за якими настав строк оплати;

ВР - взаємні розрахунки;

О - число оборотів однойменної грошової одиниці.

Грошовий обіг — безперервний рух грошей у сфері обігу й виконання ними функцій засобу обігу та платежу.

Грошовий обіг здійснюється у двох формах: готівковій — рух грошей обслуговують банкноти, розмінні монети і паперові гроші (скарбницькі квитки); безготівковий, якщо рух вартості здійснюється без участі наявних готівкових грошей

Паперові гроші — це лише символи вартості, тобто грошові знаки, які замінюють повноцінні гроші в їхніх функціях, як засіб обігу і засіб платежу. Урядом вони вводяться в обіг з примусовим курсом. Якщо випуск паперових грошей перевищить потребу товарообігу в золотих грошах, то купівельна спроможність паперових знаків знизиться, а ціни на товари й послуги зростуть.

Знецінення паперових грошей унаслідок їх надмірного випуску урядом називається інфляцією.

Інфляція — багатогранний, складний процес, який чітко відображає всі основні проблеми й суперечності економіки. Найбільш очевидно вона проявляє себе в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду більшості населення. Загальні передумови виникнення інфляційного процесу можна з'ясувати на прикладі аналізу показників трансакційного рівняння:

М * V = Р * Q,

де М — кількість грошей в обігу;

V — швидкість обертання грошової одиниці;

Р — середній рівень цін;

Q — фізичний обсяг виробництва.

Звідси

Р = М * V / Q,

Тобто зростання цін може викликатися трьома факторами:

- зростанням кількості грошей в обігу в надлишковому розмірі;

- прискоренням швидкості обігу грошей;

- скороченням фізичного обсягу виробництва.

Залежно від сили згубної дії на економіку розрізняють інфляцію: повзучу, галопуючу і гіперінфляцію.

Повзуча інфляція — така інфляція, що досягає щорічно не більше одноцифрового числа (наприклад, 5%) і проявляється у постійному зростанні цін.

Галопуюча інфляція — це така інфляція, яка набуває розміру двозначного числа щорічно. Вона супроводжується стрімким, стрибкоподібним підвищенням цін, охоплює всі сфери господарського життя й викликає серйозні негативні наслідки в економіці та соціальній сфері.

Гіперінфляція — надвисока і вкрай небезпечна інфляція, що, як правило, веде до економічного паралічу, провокування гострих соціальних конфліктів та непередбачених катаклізмів.

Залежно від особливостей зростання цін на різні групи товарів прийнято виділяти збалансовану інфляцію і незбалансовану інфляцію.

У випадках передбачливості процесу наростання інфляційних ознак розрізняють очікувану інфляцію. В інших випадках діє неочікувана інфляція. Врахування просторових меж інфляції дозволяє класифікувати локальну інфляцію, що діє в межах окремої країни, і світову інфляцію, якщо вона охоплює групу країн або цілі регіони.

Стан економіки країни, що характеризується загальним застоєм виробництва, високим рівнем безробіття й одночасним підвищенням цін та інших ознак інфляційного процесу, називають стагфляцією.

Запитання та завдання для обговорення

1. За яких умов продукт праці стає товаром?

2. Чому для існування товарного виробництва необхідні дві умови — суспільний поділ праці та економічна відособленість виробників?

3. У чому полягає суть споживної вартості?

4. Покажіть відмінність між економічними категоріями «вартість» і «величина вартості».

6. У чому полягає зміст вислову: «Золото — не гроші, гроші — не капітал, вони стають такими за певних умов»?

7. Як застосовується механізм реалізації законів грошового обігу на практиці?

8. Як впливають ціни на зміну обсягів виробництва? Яким чином закон вартості регулює пропорції виробництва?

9. Чому дія закону вартості за сучасних умов розвинутих товарно-грошових відносин обмежена?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть та функції грошей	\|	Первісне нагромадження капіталу. Перетворення грошей у капітал.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.