• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Первісне нагромадження капіталу. Перетворення грошей у капітал.

Найважливішим законом товарного виробництва є закон вартості. Відповідно до нього виробництво й обмін товарів здійснюються на основі їх вартості, величина якої вимірюється суспільно необхідними затратами праці Дія закону вартості виявляється в тому, що всі різноманітні за обсягом затрати праці зводяться до середніх, суспільно необхідних. Зведення це відбувається на ринку, через суспільні контакти всієї маси товаровиробників і покупців, через механізм попиту та пропозиції.

Закон вартості відіграє надзвичайно важливу роль у товарному виробництві:

- виступає стихійним регулятором пропорцій суспільного виробництва (розподілу праці між галузями).

- є основою диференціації товаровиробників.

- сприяє зародженню капіталістичних відносин.

- стимулює розвиток продуктивних сил.

Стабільне функціонування грошей забезпечується певною кількістю грошей. Паперово-грошовий обіг визначається дією двох законів грошового обігу:

Кількість грошей, яка може бути в обігу, визначає закон грошового обігу повноцінних грошей. Згідно з ним маса грошей, що функціонує як засіб обігу, прямо пропорційна сумі цін усіх товарів і обернено пропорційна числу оборотів однойменних грошових одиниць.

Розвиток кредитних відносин і банківської справи сприяв зменшенню потреби в наявних грошових знаках. Тому закон грошового обігу зазнав істотних змін. Кількість грошей, необхідних для обігу тепер, визначається за формулою:

КГ =ЦТ - К + П - ВР

О

де КГ- кількість грошей в обігу;

ЦТ- сума цін товарів

К - сума цін товарів, проданих у кредит

П - платежі, за якими настав строк оплати;

ВР - взаємні розрахунки;

О - число оборотів однойменної грошової одиниці.

Грошовий обіг — безперервний рух грошей у сфері обігу й виконання ними функцій засобу обігу та платежу.

Грошовий обіг здійснюється у двох формах: готівковій — рух грошей обслуговують банкноти, розмінні монети і паперові гроші (скарбницькі квитки); безготівковий, якщо рух вартості здійснюється без участі наявних готівкових грошей

Паперові гроші — це лише символи вартості, тобто грошові знаки, які замінюють повноцінні гроші в їхніх функціях, як засіб обігу і засіб платежу. Урядом вони вводяться в обіг з примусовим курсом. Якщо випуск паперових грошей перевищить потребу товарообігу в золотих грошах, то купівельна спроможність паперових знаків знизиться, а ціни на товари й послуги зростуть.

Знецінення паперових грошей унаслідок їх надмірного випуску урядом називається інфляцією.

Інфляція — багатогранний, складний процес, який чітко відображає всі основні проблеми й суперечності економіки. Найбільш очевидно вона проявляє себе в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду більшості населення. Загальні передумови виникнення інфляційного процесу можна з'ясувати на прикладі аналізу показників трансакційного рівняння:

М * V = Р * Q,

де М — кількість грошей в обігу;

V — швидкість обертання грошової одиниці;

Р — середній рівень цін;

Q — фізичний обсяг виробництва.

Звідси

Р = М * V / Q,

Тобто зростання цін може викликатися трьома факторами:

- зростанням кількості грошей в обігу в надлишковому розмірі;

- прискоренням швидкості обігу грошей;

- скороченням фізичного обсягу виробництва.

Залежно від сили згубної дії на економіку розрізняють інфляцію: повзучу, галопуючу і гіперінфляцію.

Повзуча інфляція — така інфляція, що досягає щорічно не більше одноцифрового числа (наприклад, 5%) і проявляється у постійному зростанні цін.

Галопуюча інфляція — це така інфляція, яка набуває розміру двозначного числа щорічно. Вона супроводжується стрімким, стрибкоподібним підвищенням цін, охоплює всі сфери господарського життя й викликає серйозні негативні наслідки в економіці та соціальній сфері.

Гіперінфляція — надвисока і вкрай небезпечна інфляція, що, як правило, веде до економічного паралічу, провокування гострих соціальних конфліктів та непередбачених катаклізмів.

Залежно від особливостей зростання цін на різні групи товарів прийнято виділяти збалансовану інфляцію і незбалансовану інфляцію.

У випадках передбачливості процесу наростання інфляційних ознак розрізняють очікувану інфляцію. В інших випадках діє неочікувана інфляція. Врахування просторових меж інфляції дозволяє класифікувати локальну інфляцію, що діє в межах окремої країни, і світову інфляцію, якщо вона охоплює групу країн або цілі регіони.

Стан економіки країни, що характеризується загальним застоєм виробництва, високим рівнем безробіття й одночасним підвищенням цін та інших ознак інфляційного процесу, називають стагфляцією.

Запитання та завдання для обговорення

1. За яких умов продукт праці стає товаром?

2. Чому для існування товарного виробництва необхідні дві умови — суспільний поділ праці та економічна відособленість виробників?

3. У чому полягає суть споживної вартості?

4. Покажіть відмінність між економічними категоріями «вартість» і «величина вартості».

6. У чому полягає зміст вислову: «Золото — не гроші, гроші — не капітал, вони стають такими за певних умов»?

7. Як застосовується механізм реалізації законів грошового обігу на практиці?

8. Як впливають ціни на зміну обсягів виробництва? Яким чином закон вартості регулює пропорції виробництва?

9. Чому дія закону вартості за сучасних умов розвинутих товарно-грошових відносин обмежена?

Первісне нагромадження капіталу. Перетворення грошей у капітал.

Термін «капітал» первісно пов'язаний з грішми і являє собою специфічний спосіб організації виробництва.

Гроші стають капіталом лише тоді, коли їх пускають в обіг для наживи, тобто для одержання грошової суми більшої ніж первісно вкладена.

Якщо продаж одного товару здійснюється задля купівлі іншо­го, то форма товарного обігу має такий вигляд: Т—Г—Т´. Тут гроші обслуговують обмін товарів у функції засобу обігу.

Загальна формула руху капіталу така: Г—Т—Г', де Г' = Г + ДГ, а ДГ — це приріст грошей над первісною сумою.

Таким чином, первісно авансована вартість Г не тільки зберігається в обігу, але й змінює свою величину, долучає до себе додаткову суму грошової вартості ДГ, тобто зростає. І саме цей рух перетворює гроші в капітал.

Формула руху капіталу Г—Т—Г' є загальною, тому що. в усіх галузях розвинутого товарного господарства рух капіталу виступає в цій формі. Формування продуктивного капіталу історично пов'язується з первісним нагромадженням капіталу і становленням капіталістичного підприємництва,

Первісне нагромадження капіталу, що створює капіталістичні відносини, є процесом, який перетворює, з одного боку, засоби виробництва і засоби до життя в капітал, а з іншого — безпосередніх виробників у найманих робітників.

Основу цього процесу становив розвиток товарного виробництва. Велику роль відігравали торговельний та лихварський капітали, які сприяли розвиткові товарно-грошових відносин.

У процесі первісного нагромадження капіталу певну роль відігравало насилля (система колоніального грабунку народів, колоніальна торгівля тощо), розкрадання державного майна, система державних позик і податків, митна політика держави тощо.

Особливостями українського первісного нагромадження капіталу є: «приватизація» багатства в процесі роздержавлення і приватизації майна державних підприємств; розкрадання державного майна; створення фіктивних підприємницьких структур; хабарництво державних чиновників; податкові пільги для «своїх» тощо. Особливою формою первісного нагромадження капіталу в Україні та в інших постсоціалістичних країнах є становлення тіньового капіталу і тіньового капіталістичного підприємництва.

Капітал виникає тільки там, де підприємець, будучи власником засобів виробництва та грошових ресурсів, знаходить на ринку вільного робітника в ролі продавця робочої сили, наймає його і здійснює процес виробництва товарів з метою одержання більшої вартості, що виступає у формі прибутку.

Умовами, за яких функціонує категорія капітал, є:

1) високорозвинуті товарне виробництво, обіг і ринок;

2) наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення за рахунок одержання прибутку;

3) зосередження в частини господарюючих суб'єктів значної кількості засобів виробництва і грошових ресурсів;

4) наявність людей праці, юридично вільних, але які позбавлені засобів виробництва і життєвих благ, що змушує їх найматися.

2. Капітал і праця. Наймана праця і вартість робочої сили.

Капітал підприємця є його приватною власністю. Але його власність не поширюється на інший фактор виробництва — робочу силу вільних робітників. Останніх він може залучити через механізм наймання. Наявність найманої праці — обов'язковий соціально-економічний чинник фун­кціонування в економічній системі суспільства категорії капітал.

Наймання праці — це письмовий чи усний договір між власником підприємства або його представником і працездатною особою про використання робочої сили суб'єкта, що працевлаштовується, у виробничому процесі підприємства за відповідну грошову винагороду. Грошова винагорода має назву заробітна плата.

Юридична свобода робітника за відсутності в нього джерел до життя є тим економічним чинником, який перетворює його здатність до праці у товар. З виникненням капіталізму створюється особливий ринок — ринок праці.

Властивості товару робоча сила. У загальному вигляді властивості товару робоча сила ті самі, що й для інших товарів. Але ,

- у даному разі товаром є не річ, а здатність людини до праці

- здатність до праці відчужується на строк через ринок праці у формі наймання

- реальне відчуження здатності здійснюється у процесі праці найманого виробника.

- корисність робочої сили проявляється в її продуктивній силі, якості, культурному розвитку, сумі інших здатностей.

- вартість товару робоча сила виступає як вартість життєвих засобів, необхідних для нормального відтворення робочої сили індивіда та членів його родини. Основні положення щодо вартості робочої сили і визначення її величини викладені К. Марксом у першому томі «Капіталу»

3. Заробітна плата: сутність, форми , системи. Теорії заробітної плати

Заробітна плата є трудовим доходом, тобто доходом, одержаним робіт­ником від праці. Трудові доходи є основним джерелом доходів для величезної більшості людей. Заробітна плата та інші різновиди заробітку становлять сьогодні в розвинутих країнах до 80% національного доходу.

Сучасна неокласична політична економія вважає, що «заробітна плата, або ставка заробітної плати, — це ціна, яку платять за використання праці

Проте неокласична теорія має низку недоліків. Наприклад: чому менш продуктивна праця в нічний час оплачується вище; чому високо оплачується важка фізична праця, яка, однак, не є високопродуктивною; чому за тієї самої продуктивності праці є дуже великі відмінності між країнами в диференціації оплати праці?

Заробітна плата: марксистській підхід. «Вартість робочої сили — це вартість життєвих засобів, необхідних для під­тримання життя її власника... Сума життєвих засобів, — писав К. Маркс, — повинна бути достатньою для того, щоб підтримати трудящого індивіда як такого в стані нормальної життєдіяльності. У життєві блага, що необхідні для нормальної життєдіяльності трудящого індивіда, К. Маркс включав:

1) блага, необхідні для задоволення природних потреб, як от: їжа, одяг, житло, паливо і т. д.;

2) блага, необхідні для утримання дітей робітника та виробниц­тва робочої сили;

3) витрати на навчання, підготовку, виховання, необхідні для того, щоб людина набула підготовки і навиків у певній галузі праці, стала розвиненою і специфічною робочою силою.

На противагу іншим товарам вартість робочої сили включає в себе історичний і моральний елемент. На вартість робочої сили впливають також умови праці, і перш за все ті, які небезпечні для життя носія робочої сили або є тяжкими для ЇЇ здійснення.

На відміну від класиків політичної економії К. Маркс уважав, що заробітна плата «...є перетвореною формою вартості, або ціни, робочої сили».

Ця теорія є протилежною неокласичній теорії, за якою: 1) заробітна плата є винагородою виключно за працю; 2) заробітна плата має дорівнювати граничному продукту виробника. З цього випливає, що робітник одержує за свою працю весь її продукт.

Недолік Марксової теорії полягає насамперед у тому, що в ній заробітна плата не пов'язується з результатами праці трудящого.

Основні форми заробітної плати. Заробітна плата має дві форми: відрядну і погодинну, У свою чергу кожна з них має відповідні системи.

Погодинна заробітна плата. За цієї форми розмір заробітку обчислюється відповідно до відпрацьованого часу.

Погодинна заробітна плата зазвичай застосовується на підприємствах, де переважає чітко регламентований технологічний режим.

Сутність відрядної (поштучної) заробітної плати полягає в тому, що за нею заробіток залежить від розмірів виробітку за одиницю часу. Затрати робітника за цією формою заробітної плати вимірюються кількістю і якістю виробленої продукції.

На основі погодинної і відрядної форм заробітної плати підприємства застосовують різні системи оплати праці, які спрямовані на стимулювання зростання кількості та якості вироблюваної продукції, на інтенсифікацію праці.

У сучасних умовах найпоширенішими є такі системи оплати праці: тарифні, преміальні та колективні форми, які кожне підприємство використовує відповідно до конкретних обставин та модифікацій

4. Номінальна і реальна заробітна плата.

Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку одержує працівник. Включає в себе відрахування на соціальне страхування і прибутковий податок. Вона характеризує рівень заробітної плати незалежно від зміни цін на товари і послуги, тому є одним з факторів підвищення добробуту і рівня життя трудящих. Розміри номінальної заробітної плати не дають реального уявлення про реальний життєвий рівень трудівника. На це вказує реальна заробітна плата.

Реальна заробітна плата — це та кількість товарів і послуг, яку працівник може придбати на свою номінальну заробітну плату, очищену від усіх податкових відрахувань.

Виділяють такі фактори, які визначають рівень заробітної плати: 1) розмір номінальної заробітної плати; 2) рівень цін на товари та послуги; 3) розмір сплачуваних податків

Номінальна і реальна заробітна плата необов'язково змінюються в одному й тому самому напрямі.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, чи погодинну норму праці (обсяг роботи).

На думку фахівців, вона мусить бути прожитковою заробітною платою, за яку некваліфіковані робітники могли б утримувати свої родини.

Запитання та завдання для обговорення

1. Проаналізуйте різницю між формулами ринкової економіки

2. Поясніть, у чому полягають особливості первісного нагромадження капітaлу в Україні?

З.Які, на вашу думку, соціально-економічні наслідки первісного на­громадження капіталу в Україні?

4. Назвіть основні властивості товару робоча сила і порівняйте їх із властивостями звичайного товару.

5.Віизначіть, що з наведеного нижче є критерієм мінімальної заробітної плати:

а) вартість робочої сили некваліфікованого робітника:

б) гранична продуктивність праці;

в) гранична продуктивність некваліфікованого робітника.

6. В яких історичних умовах відбувається первісне нагромадження капіталу?

7. Покажіть, у чому полягає єдність категорій «капітал» — «наймана праця» і суперечність між ними.

8. У чому існує зв'язок між продуктивністю праці і рівнем заробітної плати?

9. У чому полягає різниця між мінімальною зарплатою та прожитковим мінімумом?

Читайте також:

1. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
2. Адаптивні хвилькові перетворення : Хвилькові пакети.
3. Аналіз використання капіталу.
4. Аналіз динаміки і структури валового нагромадження.
5. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей
6. Б) еволюція грошей.
7. Банківський кредит — найпоширеніша форма кредиту. Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал.
8. Безготівковий оборот грошей та роль банків у його організації. Платіжні системи
9. Важелі впливу на процеси розвитку ринку капіталу.
10. Вартість грошей
11. Вартість грошей
12. ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ В ЧАСІ І ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ

Переглядів: 1477