Характеристика витрат.

Витрати фірм на виробництво продукції не є однорідні і однозначні ні за характером здійснення, ні за механізмом відшкодування. Тому їх поділяють на авансові і поточні.

Авансові витрати — це авансування виробництва, тобто це великі одноразові затрати на будівництво виробничих будівель, споруд, інженерних комунікацій на придбання устаткування, транспортних засобів тощо. їх здійснення необхідне для започаткування підприємницької діяльності. Ці гроші витрачаються відразу, одноразово. Але при продажу виробленої продукції компенсується лише частина одноразових затрат.

Поточні витрати - пов'язані з придбанням сировини, пального, електроенергії, виплатою заробітної плати тощо. Вони здійснюються потоком і компенсуються в повному обсязі після реалізації виробленої продукції.

При калькуляції, тобто обчисленні собівартості одиниці продукції за елементами витрат, розрізняють:

прямі витрати — це такі, які безпосередньо пов'язані з виробництвом (витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основних виробничих працівників тощо).

непрямі витрати — це такі, які пов'язані з роботою підприємства в цілому (цехові та загальновиробничі витрати)..

За економічним змістом витрати поділяють на: основні — пов'язані безпосередньо з виробництвом продукції; накладні — включають витрати на організацію, управління, технічну підготовку й обслуговування виробництва, відсотки за кредит банку,витрати на охорону праці, на оплату управлінського апарату, канцелярські витрати тощо.

Обмеженість ресурсів зумовлює необхідність двоїсто підходити до визначення витрат, в основі якого лежить різне відношення до обороту капіталу. Оборот капіталу можна розглядати в минулому часі як такий, що вже здійснився. В такому разі має місце бухгалтерський підхід до визначення витрат. Але оборот капіталу можна розглядати з позицій майбутнього фірми, це — економічний підхід. Таким чином, бухгалтерський підхід означає розрахунок витрат, які вже здійснилися, тобто підведення підсумків діяльності фірми, визначення реальних витрат.

Економічний підхід — це підхід до формування витрат, з'ясування шляхів їх оптимізації.

Бухгалтерські витрати— це виражені в грошовій формі поточні витрати фірми на виробництво і реалізацію продукції.

Економічні витрати виражають різні варіанти, альтернативність використання коштів фірми.

Альтернативні витрати або витрати вибору — це грошові витрати, які пов'язані з утраченими можливостями кращого використання ресурсів фірми (витрати упущених можливостей).

Явні альтернативні витрати фірми — це її фактичні витрати на придбання устаткування, сировини і матеріалів, енергії і напівфабрикатів, виплату заробітної плати, оренду приміщень тощо. Вони дорівнюють бухгалтерським витратам.

Неявні альтернативні витрати фірми — це її упущений дохід.

Виділення явних і неявних витрат дає можливість поділяти витрати фірми на внутрішні і зовнішні.

Зовнішні витрати — це витрати пов'язані з оплатою праці найманих працівників, сировини, комплектуючих, пального, тобто всього того, що вона не виробляє сама для створення даного продукту.

Внутрішні витрати фірми — це витрати, пов'язані з використанням даною фірмою своїх власних ресурсів: праці власника фірми, його капіталу, нерухомого майна. Власник підприємства не платить сам собі орендної плати, не виплачує сам собі заробітної плати, не нараховує відсотків на власний капітал. Але власник фірми отримує так званий «нормальний» прибуток. В іншому разі він не буде займатися даним бізнесом. Отримуваний ним «нормальний» прибуток складає елемент економічних витрат. Бухгалтерські витрати не включають цього важливого вартісного компонента, оскільки виражають реальну, яка фактично склалась, комерційну результативність виробництва, а не передбачувану.

Економічні витрати поділяють на постійні і змінні, середні і граничні.

Постійні витрати (FC) — це грошові витрати фірми на ресурси, які представляють постійні фактори виробництва. Величина постійних витрат не залежить від зміни обсягу виробництва.

Змінні витрати (VC) — це грошові витрати на ресурси, які складають змінні фактори виробництва. їх величина змінюється разом із зміною обсягу виробництва.

Загальні витрати (TC) являють собою суму постійних і змінних витрат при кожному даному рівні виробництва. їх називають сукупними або валовими витратами. Для фірми вони є найменшими загальними грошовими витратами, які необхідні для виробництва відповідної кількості продукції.

Середні витрати (АС) — це частка від ділення валових витрат на обсяг виробленої продукції.

АС = ТС / Q.

Граничні витрати (МС) — це додаткові витрати фірми, пов'язані з виробництвом однієї додаткової, понад певний обсяг, одиниці продукції найдешевшим способом. Граничні витрати розраховуються як різниця між витратами виробництва n одиниць продукції і витратами виробництва n—1 одиниць продукції:

Граничні витрати розраховують також як відношення приросту сукупних витрат до приросту обсягу виробництва:

Граничні витрати показують, яких додаткових витрат коштувало виробнику виробництво додаткової одиниці продукції.

Граничні витрати відображають дію закону зниження граничної віддачі фактора виробництва.

Мінімізація витрат створює умови для появи і зростання прибутку. Основний мотив діяльності фірми — прагнення отримати максимальний прибуток.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Витрати виробництва як передумова виробництва.	\|	Прибуток, його сутність і структура. Норма прибутку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.