• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Гарантії прав людини і громадянина.

Основні права людини - гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства, здатна забезпечити її існування і розвиток і закріплена як міжнародний стандарт, як загальна і рівна для всіх людей.

Ознаки основних прав людини:

1. Можливості (свободи) людини діяти певним чином або утримуватися від певних дій;

2. Можливості, які обумовлені біосоціальною сутністю людини, належать їй від народження. Це природні невідчужувані права;

3. Можливості, які не обмежені територією держави і не залежать від національної приналежності людини: вони належать їй вже внаслідок того, що вона людина. Вони походять з природи людини і покликані формувати і підтримувати в людині відчуття власної гідності, її індивідуальність;

4. Можливості, які залежні (в плані здійснення) від можливостей суспільства - рівня його економічного, політико-соціального, духовно-культурного розвитку. Зрозуміло, рівень розвитку суспільства не залишається незмінним, як і потреби самої людини;

5. Можливості, які мають правовий характер, оскільки містяться в законодавчих актах, які створені в межах держави і на міжнародному рівні. Визнання, дотримання, охорона і захист державами (в результаті угод) основних прав людини, закріплених на міжнародному рівні, - показник того, що вони не тільки стали об'єктом міжнародного регулювання, але і міжнародними стандартами.

Комплекс міжнародних документів (Загальна декларація прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, прийняті ООН в 1966 р., Факультативний протокол до останнього) складають Міжнародний білль прав людини (або Хартію прав людини). Міжнародні пакти про права людини поклали на держави обов'язок забезпечити поступове здійснення в них прав всіма необхідними засобами, включаючи законодавчі.

Зміст і об'єм основних прав людини визначається сукупністю наступних соціальних чинників:

• інтерес людини, справедливо збалансований з інтересами суспільства;

• мораль суспільства, переважаюча в даний період;

• мета прав людини і відповідність цим правам засобів, що використовуються державою (реалізація, забезпечення і обмеження прав).

Права людини і права громадянина - тісно взаємозв'язані, проте не є тотожними поняттями. Громадянин - людина, яка законом визнається такою, що юридично належить даній державі. Якщо права людини закріплені в Міжнародно-правових актах, то права громадянина - в конституції певної держави.

Система основних прав і свобод людини і громадянина

Сучасна типологія прав і свобод, а значить - і обов'язків, досить різноманітна. Самою загальною їх класифікацією є розподіл прав на: негативні і позитивні.

Такий поділ прав заснований на фіксації в них негативного і позитивного аспектів свободи. В негативному значенні свобода розуміється як відсутність примусу, обмежень по відношенню до особи, у тому числі і з боку держави, в позитивному - як свобода вибору, створювана державою, а головне, здатність людини до досягнення своїх цілей і обов'язок держави надавати громадянину ті або інші соціальні блага.

Відповідно до таких аспектів свободи негативні права полягають в праві індивіда на захист від якого-небудь втручання, у тому числі і державного, в здійсненні громадянських прав (як члена громадянського суспільства) і політичних прав (як учасника політичного життя). Негативні права вважаються основоположними, абсолютними. Вони з'явилися історично раніше інших прав і розвивалися як група прав на незалежність від влади (свобода віри, свобода віросповідання і свобода совісті; право на особисту свободу; право на придбання і недоторканність приватної власності; свобода пересування по території всієї держави; таємниця і недоторканність листування; свобода слова і свобода думки і об'єднань; право на недоторканність житла; свобода вибору професії і т.д.).

На відміну від негативних прав, позитивні права фіксують права індивіда на поліпшення свого становища і підвищення культурного статусу, забезпечувані державою. Це - економічні, соціальні і культурні права як окрема група прав суб'єкта, які характеризують правову державу новітнього періоду її розвитку. До них відносяться: право на освіту, свобода будь-якої творчої діяльності, право на інтелектуальну власність, право на вільне використання своїх здібностей і майна, право на соціальну безпеку і захист в умовах безробіття, право на сприятливе навколишнє середовище, право на охорону здоров'я і медичну допомогу, право на гідне життя і т.п.

Основні права і свободи людини і громадянина розрізняють також по сфері їх реалізації в суспільному житті: особисті (громадянські), політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні.

Всі вони закріплені в розділі II «Права, свободи і обов'язки людини і громадянина» Конституції України 1996 р.

Особисті права - це природні, невід'ємні права людини. Вони похідні від природного права на життя і свободу, якими від народження володіє кожна людина, і покликані гарантувати індивідуальну автономію і свободу, захищати особу від свавілля з боку держави і інших людей.

До особистих прав відносять можливості людини, необхідні для забезпечення її фізичної і морально-психологічної (духовної) індивідуальності. Відповідно до цього особисті права ділять на фізичні і духовні. Фізичні права: на життя, особисту недоторканність, свободу пересування, вибір місця проживання. Духовні права: на ім'я, честь і гідність, на справедливий, незалежний і публічний суд (в Конституції України 1996 р. – це статті 27, 28, 29 і ін.).

Політичні права - можливості громадянина брати активну участь в управлінні державою і в суспільному житті, впливати на діяльність різних державних органів, а також суспільних організацій політичної спрямованості.Це - право обирати і бути обраним до представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування, право створювати громадські об'єднання і брати участь в їх діяльності, свобода демонстрацій і зборів, право на інформацію, свобода слова, думок, у тому числі свобода друку, радіо, телебачення і ін. (в Конституції України 1996 р. - статті 38, 39, 40 і ін.).

Економічні права - можливості людини і громадянина розпоряджатися предметами споживання і основними чинниками господарської діяльності: власністю і працею, проявляти заповзятливість і ініціативу в реалізації своїх здібностей і набуття способів для існування.

Особливе місце серед економічних прав займає право на приватну власність.

В Конституції України 1996 р. закріплено, що кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Конституція України 1996 р. проголосила право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42).

Соціальні права - можливості особи і громадянина вільно розпоряджатися своєю робочою силою, використовувати її самостійно або за трудовим договором, тобто право на вільну працю (вибір виду діяльності, безпечні умови праці, гарантовані мінімальні розміри її оплати і т.п.), право на соціальне забезпечення, відпочинок, освіту, гідний рівень життя і ін.

Культурні права - можливості збереження і розвитку національної самобутності людини, доступу до духовних досягнень людства, їх засвоєння, використання і участі у їх розвитку. До них відносяться: право на освіту; навчання на рідній мові; право на використання вітчизняних і світових досягнень культури і мистецтва; право на вільну наукову, технічну і художню творчість (в Конституції України 1996 р. - статті 53, 54).

Екологічні права - можливості користуватися природним середовищем. Це - права на сприятливе навколишнє середовище, охорону здоров'я від його несприятливої дії, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю і майну екологічними правопорушеннями, на природокористування і ін.

Проголошення будь-якого права людини, навіть закріпленого відповідними актами держави і її органів, ніщо без реальних гарантій його здійснення. Під гарантіями прав, свобод і обов'язків людини і громадянина розуміють систему соціально-економічних, етичних, політичних, юридичних умов, засобів і способів, що забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону і надійний захист.

Без гарантій права, свободи і обов'язки людини і громадянина перетворюються на своєрідні «заяви про наміри» які не мають ніякої цінності ні для особи, ні для суспільства.

Гарантії по сфері дії:

внутрідержавні (національні);

міжнародні.

Гарантії за способом викладу:

прості;

складні;

змішані;

Загальні гарантії прав, свобод і обов'язків:

1. Соціально-економічні - єдність соціально-економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг, фінансових коштів, свобода економічної діяльності. Визнання і рівний захист всіх форм власності. Соціальне партнерство між людиною і державою, працівником і працедавцем, захист конкуренції в підприємницькій діяльності;

2. Політичні - наявність розвиненої системи народовладдя, реальної можливості особи брати участь в управлінні державою безпосередньо або через представницькі органи. Політичне різноманіття. Можливість користуватися своїми правами і свободами, захищати свої інтереси. Наявність незалежної конструктивної опозиції, політичного плюралізму і ін.;

3. Ідеологічні (духовно-етичні) - ідеологічне різноманіття. . Заборона релігійної, расової ворожнечі. Демократична громадська думка. Необхідний освітній рівень (загальнодоступність і безкоштовність освіти). Доступ до інформації і ін.

4. Юридичні - система юридичних засобів і способів охорони і захисту прав людини і громадянина. Обов'язок держави забезпечити особі права на судовий захист і інші способи захисту, не заборонені законом, а також право на отримання кваліфікованої юридичної допомоги.

Юридичні гарантії прав людини підрозділяються на:

- гарантії реалізації прав;

- гарантії охорони прав;

-гарантії захисту прав.

Гарантії охорони -

встановлення меж здійснення прав і свобод, їх конкретизація в законодавстві;

встановлення процедур, заходів заохочення, стимулювання, пільг для ініціативної реалізації прав;

встановлення засобів профілактики і попередження правопорушень.

Гарантії захисту -конституційний нагляд, контроль, відповідальність правопорушника.

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
3. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.
4. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
5. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
6. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
7. Акустичні поля людини
8. Аналіз ризику в життєдіяльності людини.
9. Аналіз умов ураження людини електричним струмом.
10. Аналізатори людини та їхні властивості.
11. Аналізатори людини та їхні властивості.
12. АНАЛІЗАТОРІВ У ПРОЦЕСІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ.

Переглядів: 3537