• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Функції держави - головні напрями і види діяльності держави, обумовлені її завданнями і які характеризують її сутність.

Правовий статус особи - система закріплених в нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права координує свою поведінку в суспільстві.

Правовий статус особи.

Правовий статус особи відображає юридичне закріплення досягнутого суспільством об'єму свободи особи. Він базується на сучасному вченні про свободу, в основі якого лежать ідеї:

1. Всі люди вільні від народження, і ніхто не має права відчужувати їх природні права. Забезпечення і охорона цих прав є головним обов'язком держави.

2. Свобода особи полягає в можливості робити все, що не шкодить іншій особі.

3. Межі свободи можуть бути визначені законом, який відповідає праву, а право є міра свободи.

4. Обмеження прав можливо як виняток з метою сприяння досягненню загального добробуту в демократичному суспільстві.

Особа стає суб'єктом права не автоматично. Вона визнається такою законами держави і, перш за все, її конституцією. Для успішного реформування суспільства і держави в демократичному напрямі необхідно, щоб правовий статус особи був юридично чітким, вбирав в себе загальнолюдські досягнення в області прав людини.

В трактуванні правового статусу особи немає єдності серед учених. Нерідко в його структуру вводяться, окрім прав, свобод, обов'язків, ще і громадянство, законні інтереси, гарантії. Вказані категорії є або передумовами правового статусу, або його умовами, супроводжують його, але не складають його структуру.

Відомо, що інтерес передує правам і обов'язкам незалежно від того, чи знаходить він пряме закріплення в законодавстві або просто підлягає правовому захисту з боку держави. Як категорія неправова , інтерес закріплюється не тільки в конкретних правових приписах, але і в принципах права. Він сприяє формуванню правової установки особи. Виділення законного інтересу можливе як елемент структури соціального, а не правового статусу.

Громадянство як певний політико-юридичний стан є передумовою отримання індивідом правового статусу громадянина конкретної держави в повному об'ємі. Воно визначає формування правового положення особи і особливостей конституційних основ його статусу.

Гарантії реалізації прав і обов'язків істотно впливають на зміст і соціальне значення правового статусу особи. Без створення державою умов для здійснення прав, свобод, обов'язків вони залишаться «заявами про наміри». Проте загальносоціальні (економічні, політичні, ідеологічні і ін.) і спеціально-соціальні (юридичні) гарантії є чинниками реалізації правового статусу особи, а не елементами структури його системи.

Юридична відповідальність також є елементом правового статусу, який особливо виявляється при аналізі спеціального статусу посадовця. Вторинність юридичної відповідальності по відношенню до суб'єктивного юридичного обов'язку не виключає необхідності розглядати її як структурний елемент правового статусу.

Структура правового статусу особи може бути представлена у вигляді наступних елементів:

- правосуб'єктність;

- права;

- свободи;

- обов'язки;

- відповідальність (має вторинний характер - реалізується в результаті вчиненого правопорушення або у зв'язку з невиконанням компетенції або перевищенням її об'єму. В останньому випадку йдеться про правовий статус посадовця).

Правовим статусом володіє будь-яка особа, відособлені групи осіб, а також сукупність всіх осіб в суспільстві .

Види правових статусів особи:загальний, індивідуальний, спеціальний

Загальний- статус особи як громадянина держави, який закріплений в конституції і конституційних законах. Він є загальним, узагальненим і однаковим для всіх незалежно від національності, релігійних переконань, соціального статусу; характеризується стабільністю і визначеністю; передбачає рівність прав і обов'язків громадян, рівність їх перед законом; є базовим для всіх інших; служить основою для набуття конкретних суб'єктивних прав, покладення обов'язків і несення відповідальності.

Спеціальний- статус особи як представника тієї або іншої соціальної групи, відособленої по певній юридично-значущій засаді (роду діяльності, віку і ін.), який наділяє відповідно до законів і інших нормативних актів спеціальними, додатковими правами і обов'язками. Він обумовлений особливостями статусу особи і потребами її функціональної спеціальної активності (студент, пенсіонер, військовослужбовець, посадовець і ін.); є загальним для певного кола осіб. Спеціальний статус доповнює (статус депутата) або обмежує (статус рецидивіста) загальний правовий статус, тобто коректує його.

Індивідуальний- статус особи як індивідуума, є персоніфікованими правами і обов'язками в їх конкретних, природних і набутих здібностях і особливостях (стать, вік, сімейний стан, стан здоров'я, релігійні переконання і т.п.). Він відрізняється рухливістю: змінюється відповідно до тих змін, які відбуваються в житті людини.

Конспект лекції з дисципліни:

„ Теорія держави і права”

Для студентів спеціальності 5.03040101 „Правознавство”

Тема:

„Функції держави”

План:

1. Поняття та зміст функцій держави.

2. Класифікація функцій держави.

3. Форми і методи здійснення функцій держави.

4. Особливості функцій сучасної Української держави та тенденції і перспективи розвитку.

Література:

1. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В.Копєйчикова, К.: Юрінком Інтер, 1998.
2. Колодій А.М. Теорія держави і права, К., 1995.
3. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави.-2-е вид. – Київ: Тандем, 1996.
4. Котюк В.О. Теорія права, К., 1996.
5. Теорія держави і права: Навчальний посібник; За заг. ред. С.Л.Лисенкова, В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
6. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Львів: Новий Світ – 2003.
7. Теорія держави і права: Навч.посіб/ За заг. ред. С.Л.Лисенкова, В.В.Копєйчикова. -

К.: Юрінком Інтер, 2004.

8. Теорія держави і права: Навч.посіб./ А.Ю.Олійник, С.Д.Гусарєв, О.А.Слюсаренко.-К, 2001.

9. Зайчук О.В.; Оніщенко Н.М. Теорія держави і права: Академічний курс.- К. Юрінком Інтер, 2006.608 с.

10. Шестопалов М.М. Теорія держави і права.-К.: Прецедент, 2006 – 197 с.

Поняття та зміст функцій держави.

Функції держави не можна ототожнювати з функціями її окремих органів, які є частиною апарату держави і знаходять свій вираз в компетенції, в правах і обов'язках (повноваженнях), закріплених за ними.

Наведені нижче функції держави відображають реалізацію загально-соціальних або «загальних справ» (а не класових) завдань.

Можна класифікувати функції сучасної держави по різних критеріях: по суб'єктам, об'єктам, способам, засобам і іншим елементам державної діяльності.

Функції держави за способами її діяльності:

- законодавча;

- управлінська;

- судова;

- правоохоронна;

- інформаційна.

Функції цивілізованої держави по сферах (об'єктах) діяльності можна розділити на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні функції - забезпечують внутрішню політику держави:

1) політична - вироблення внутрішньої політики держави, регулювання сфери політичних відносин, забезпечення народовладдя;

2) економічна - регулювання сфери економічних відносин, створення умов для розвитку виробництва; організація виробництва на основі визнання і захисту різних форм власності, підприємницької діяльності; прогнозування розвитку економіки;

3) оподаткування і фінансового контролю - організація і забезпечення системи оподаткування і контролю над легальністю доходів громадян і їх об'єднань, а також за витрачанням податків;

4) соціальна - забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов для здійснення їх права на працю, достатній рівень життя; зняття і пом'якшення соціальних суперечностей шляхом гуманної і справедливої соціальної політики;

5) екологічна - забезпечення екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги на території держави; охорона і раціональне використання природних ресурсів; збереження генофонду народу;

6) культурна (духовна) - консолідація нації, розвиток національної самосвідомості; сприяння розвитку самобутності всіх корінних народів і національних меншин; організація освіти; сприяння розвитку культури, науки;

охорона культурної спадщини;

7) інформаційна - організація і забезпечення системи отримання, використання, розповсюдження і зберігання інформації;

8) правоохоронна - забезпечення охорони конституційного ладу, прав і свобод громадян, законності і правопорядку, навколишнього природного середовища, встановлених і врегульованих правом всіх суспільних відносин.

Внутрішні функції держави ще можна розділити на дві основні групи: регулятивні і правоохоронні.

Зовнішні функції - забезпечують її зовнішню політику:

1) політична (дипломатична) - встановлення і підтримка дипломатичних відносин з іноземними державами відповідно до загальноприйнятих норм і принципів міжнародного права;

2) економічна - встановлення і підтримка торговельно-економічних відносин з іноземними державами; розвиток ділового партнерства і співпраці в економічній сфері зі всіма державами, незалежно від їх соціального ладу і рівня розвитку; інтеграція в світову економіку;

3) екологічна - підтримка екологічного виживання на планеті;

4) культурна (гуманітарна) - підтримка і розвиток культурних і наукових зв'язків з іноземними державами; забезпечення збереження історичних пам'ятників і інших об'єктів, що мають культурну цінність; вжиття заходів до повернення культурних цінностей свого народу, що знаходяться за кордоном;

5) інформаційна - участь в розвитку світового інформаційного простору, встановлення режиму використання інформаційних ресурсів на основі рівноправної співпраці з іншими державами;

6) оборона держави - захист державного суверенітету від зовнішніх посягань як економічними, дипломатичними, так і військовими засобами;

7) підтримка світового правопорядку - участь у врегулюванні міжнаціональних і міждержавних конфліктів; боротьба з міжнародними злочинами.

В зовнішніх функціях держави можна виділити два основні напрями: зовнішньополітична діяльність (тут особливе значення має функція оборони країни) і зовнішньоекономічна діяльність.

Не можна ототожнювати функції держави з формами їх реалізації - правовими і організаційними, а також з методами їх реалізації (переконання, заохочення, державний примус).

Основні правові форми здійснення функцій держави: правотворча, правозастосовча, правоохоронна, засновницька, контрольно-наглядова.

Конкретна функція держави є єдністю змісту, форм і методів здійснення державної влади в певній сфері діяльності держави; характеризується самостійністю, однорідністю, повторюваністю.

Зміст внутрішніх і зовнішніх функцій держави змінюється на різних етапах його розвитку. Наприклад, в період становлення буржуазної держави економічна функція була слабо розвинена. З середини XIX століття, особливо в XX столітті з кінця 50-х рр., в країнах Західної Європи і Північної Америки її роль значно зросла як по значимості, так і за об'ємом. Державно-правове регулювання соціально-економічної сфери суспільних відносин направлено на забезпечення політики «повної зайнятості» населення і запобігання економічним кризам. Західні країни вдаються до допомоги системи планування (у тому числі - довгострокового), створення спеціальних відомств по прогнозуванню розвитку економіки і соціального розвитку. Зросла дія на приватний сектор шляхом різних способів регулювання і контролю - політики цін, податків, інвестицій, експорту, імпорту, державних замовлень, кредитної політики і т.п. Але це не означає, що держава поглинає діяльність приватного сектора в економіці, не створює умов для його розвитку.

На відміну від західних буржуазних країн, в СРСР, до складу якого входила Радянська Україна, дуже обмежений час (неп) був дозволений приватний сектор. Державне регулювання економічних відносин займало пануюче положення. Держава була монополістом у всіх сферах життєдіяльності суспільства, а в економічній сфері взяла на себе буквально все - від встановлення рівня інвестицій в ту або іншу галузь економіки до найменування продуктів і цін на них.

В незалежній Україні з переходом до ринкових відносин зміст економічної функції держави (в порівнянні з СРСР) істотно міняється. Сфера державного управління не зводиться до державного сектора економіки. Встановлюються тільки межі для втручання держави в приватний сектор економіки.

З визначенням курсу на побудову соціальної правової держави розширюється зміст і значення політичної, правоохоронної і інших функцій. Особливого значення набуває соціальна функція - створення державою умов, що забезпечують гідне життя людини.

Конспект лекції з дисципліни:

„ Теорія держави і права”

Для студентів спеціальності 5.03040101 „Правознавство”

Тема:

„Форма держави”

План:

1. Поняття форми держави та її складові елементи.

2. Поняття форми державного правління та її види.

3. Поняття форми державного устрою та її види.

1. Поняття державного режиму та його види.

Література:

1. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В.Копєйчикова, К.: Юрінком Інтер, 1998.
2. Колодій А.М. Теорія держави і права, К., 1995.
3. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави.-2-е вид. – Київ: Тандем, 1996.
4. Котюк В.О. Теорія права, К., 1996.
5. Теорія держави і права: Навчальний посібник; За заг. ред. С.Л.Лисенкова, В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
6. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Львів: Новий Світ – 2003.
7. Теорія держави і права: Навч.посіб/ За заг. ред. С.Л.Лисенкова, В.В.Копєйчикова. -

К.: Юрінком Інтер, 2004.

8. Теорія держави і права: Навч.посіб./ А.Ю.Олійник, С.Д.Гусарєв, О.А.Слюсаренко.-К, 2001.

9. Зайчук О.В.; Оніщенко Н.М. Теорія держави і права: Академічний курс.- К. Юрінком Інтер, 2006.608 с.

10. Шестопалов М.М. Теорія держави і права.-К.: Прецедент, 2006 – 197 с.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Автоматизація банківської діяльності в Україні
7. Автоматизація метрологічної діяльності
8. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
9. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
10. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
11. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
12. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах

Переглядів: 868