• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Права людини і громадянина: поняття і види.

Наприклад, профспілки - суспільні організації, які об'єднують громадян, Громадська організація - добровільне об'єднання людей, створене ними для досягнення особистих і суспільних цілей, яке діє на засадах самоорганізації, самоврядування, самооплати (спілки, групи, об'єднання, не засновані урядом або міждержавною угодою.

Політична партія - добровільне об'єднання людей, що виражає волю певних соціальних груп, які прагнуть здобути або утримати державну владу, впливають на політику держави відповідно до програми і статуту своєї діяльності.

Об'єднання громадян - добровільне формування людей, створене на основі спільності інтересів для реалізації своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян не є об'єктами управління з боку державних структур. Їх діяльність визначається статутом (положенням), цілями і завданнями їх створення, що не виходять за рамки закону. Беручи участь в соціально-політичному і культурному житті суспільства і держави, громадські організації і їх об'єднання реалізують права, передбачені статутами (положеннями).

В Україні правові основи взаємин держави і об'єднань громадян закріплені в Законі «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р., визначені ст. 36, 37 Конституції України.

До громадських об'єднань можуть бути віднесені політичні партії, соціально-економічні і соціально-культурні об'єднання, масові суспільні рухи, асоціації, релігійні організації і т.п. Основними з них є політична партія і громадська організація.

В Україні членами політичної партії можуть бути тільки її громадяни. Реєстрація політичної партії проводиться Міністерством юстиції України.

В Україні громадська організація реєструється Міністерством юстиції, місцевими органами виконавської влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Всі громадські об'єднання рівні перед законом.

Держава (в особі державних органів і посадовців):

1) встановлює юридичні норми, що визначають порядок їх офіційного визнання (легалізації) шляхом реєстрації;

2) реєструє об'єднання громадян і встановлює їх ідентифікаційний код;

3) забезпечує дотримання прав і законних інтересів об'єднань громадян;

4) здійснює контроль і нагляд за відповідністю діяльності об'єднань громадян зареєстрованому статуту: ( нагляд за виконанням і дотриманням законності здійснюють органи прокуратури; контроль над джерелами і розмірами надходжень і сплатою податків здійснюють фінансові органи і органи державної податкової адміністрації;

5) передбачає відповідальність громадських об'єднань за порушення законодавства;

6) не втручається в діяльність організацій, оскільки вони не є об'єктами державного управління;

7) створює режим найбільшого сприяння для їх функціонування: наділяє певними пільгами або зовсім звільняє від податків, або дає дотації і засоби.

Громадські об'єднання можуть:

1) допомагати державі вирішувати завдання економічного, соціального, культурного будівництва шляхом ухвалення сумісних політичних рішень з державними органами;

2) брати участь в різних видах політичної діяльності шляхом створення спільних комісій з державними органами;

3) брати участь у формуванні (висувати кандидатуру, вести передвиборну агітацію і т.п.) корпусу депутатів представницьких органів державної влади, тобто бути суб'єктами засновницької діяльності держави;

4) бути суб'єктами правотворчої діяльності держави (наприклад, укладення колективного договору);

5) вносити пропозиції до органів державної влади (наприклад, ініціативні законопроекти через народних депутатів у Верховну Раду);

6) бути суб'єктами правозастосовчої (складання протоколу про адміністративні правопорушення) і контрольно-наглядової (робота громадських інспекторів охорони природи) діяльності держави;

7) проводити масові заходи (демонстрації, мітинги т.п.);

8) захищати права членів організації в державних органах і ін.

Громадські об'єднання не можуть:

(1) втручатися в діяльність один одного;

(2) втручатися в діяльність державних організацій і посадовців. Так, організаційні структури політичних партій не можуть створюватися і діяти в органах виконавчої і судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, в учбових закладах і інших державних установах і організаціях (ст. 37 Конституції України);

(3) мати воєнізовані формування (ст. 37 Конституції України);

(4) підміняти діяльність комерційних (господарських) організацій, ставити перед собою мету отримання прибутку або створюватися з цією метою.

Забороняються:

громадські організації і партії, програмні цілі або дії яких направлені на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється тільки в судовому порядку.

Відносна самостійність держави.

Розглядаючи тісний взаємозв'язок і взаємозалежність суспільства і держави, громадських об'єднань і держави, комерційних корпорацій і держави, слід враховувати, що держава має відносну самостійність.

Відомо, що «абсолютної самостійності» ні в природі, ні в суспільстві бути не може, оскільки існує загальний взаємозв'язок процесів і явищ. Не може бути і «абсолютної залежності». Коли ми говоримо про державу як про «слугу суспільства», це не значить, що ми представляємо її як слугу, маріонетку в грі зовнішніх умов, суспільних відносин. Якби держава не володіла самостійністю, своєю внутрішньою і зовнішньою свободою, вона було б пасивною, мертвою, а отже, зайвою ланкою в політичній системі суспільства, в суспільному механізмі. Поняття «відносна самостійність» держави покликане відобразити активність держави у всіх сферах суспільного життя. Зворотний вплив держави на суспільство можливий лише в рамках її відносної самостійності.

Відносну самостійність держави слід розглядати конкретно-історично, беручи до уваги специфічні умови розвитку суспільства, його політичної системи і ін. В процесі науково-технічного і суспільного прогресу відносна самостійність держави зростає.

Знаходячись в певній залежності від зовнішніх чинників (економіки, класової боротьби, політики, ідеології), держава робить на них зворотній вплив, що є однією з форм прояву її відносної самостійності. Іншою формою прояву відносної самостійності держави можна назвати піднесення держави над інтересами класів, що борються, виконання загально-соціальних задач або її організаційну відособленість від суспільства в цілому, наявність власне внутрішньої структури і функцій. Таких форм прояву відносної самостійності держави можна привести немало, вони специфічні для різних країн кожної історичної епохи.

Крім того, у держави є своя логіка розвитку. Наявність особливих етапів розвитку держави є однією з форм прояву відносної самостійності. Держава йде своїм власним шляхом розвитку.

Чи правильним буде твердження, що «держава не має власної історії», оскільки його поява і подальший розвиток були обумовлені розвитком суспільства - економічним, соціальним, політичним? Ні. Держава розвивається разом з суспільством і в той же час має свою історію. Аргументом на користь останнього твердження є відносна самостійність держави у вигляді різних форм її прояву.

Конспект лекції з дисципліни:

„ Теорія держави і права”

Для студентів спеціальності 5.03040101 „Правознавство”

Тема:

„Правовий статус особи”

План:

1. Права людини і громадянина: поняття та види.

2. Гарантії прав людини і громадянина.

3. Правовий статус сосби.

Література:

1. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В.Копєйчикова, К.: Юрінком Інтер, 1998.
2. Колодій А.М. Теорія держави і права, К., 1995.
3. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави.-2-е вид. – Київ: Тандем, 1996.
4. Котюк В.О. Теорія права, К., 1996.
5. Теорія держави і права: Навчальний посібник; За заг. ред. С.Л.Лисенкова, В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
6. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Львів: Новий Світ – 2003.
7. Теорія держави і права: Навч.посіб/ За заг. ред. С.Л.Лисенкова, В.В.Копєйчикова. -

К.: Юрінком Інтер, 2004.

8. Теорія держави і права: Навч.посіб./ А.Ю.Олійник, С.Д.Гусарєв, О.А.Слюсаренко.-К, 2001.

9. Зайчук О.В.; Оніщенко Н.М. Теорія держави і права: Академічний курс.- К. Юрінком Інтер, 2006.608 с.

10. Шестопалов М.М. Теорія держави і права.-К.: Прецедент, 2006 – 197 с.

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. II. Поняття соціального процесу.
3. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
4. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
5. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
6. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.
7. А/. Поняття про судовий процес.
8. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
9. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
10. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
11. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
12. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.

Переглядів: 632