Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Права людини і громадянина: поняття і види.

Наприклад, профспілки - суспільні організації, які об'єднують громадян, Громадська організація - добровільне об'єднання людей, створене ними для досягнення особистих і суспільних цілей, яке діє на засадах самоорганізації, самоврядування, самооплати (спілки, групи, об'єднання, не засновані урядом або міждержавною угодою.

Політична партія - добровільне об'єднання людей, що виражає волю певних соціальних груп, які прагнуть здобути або утримати державну владу, впливають на політику держави відповідно до програми і статуту своєї діяльності.

Об'єднання громадян - добровільне формування людей, створене на основі спільності інтересів для реалізації своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян не є об'єктами управління з боку державних структур. Їх діяльність визначається статутом (положенням), цілями і завданнями їх створення, що не виходять за рамки закону. Беручи участь в соціально-політичному і культурному житті суспільства і держави, громадські організації і їх об'єднання реалізують права, передбачені статутами (положеннями).

В Україні правові основи взаємин держави і об'єднань громадян закріплені в Законі «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р., визначені ст. 36, 37 Конституції України.

До громадських об'єднань можуть бути віднесені політичні партії, соціально-економічні і соціально-культурні об'єднання, масові суспільні рухи, асоціації, релігійні організації і т.п. Основними з них є політична партія і громадська організація.

В Україні членами політичної партії можуть бути тільки її громадяни. Реєстрація політичної партії проводиться Міністерством юстиції України.

В Україні громадська організація реєструється Міністерством юстиції, місцевими органами виконавської влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Всі громадські об'єднання рівні перед законом.

Держава (в особі державних органів і посадовців):

1) встановлює юридичні норми, що визначають порядок їх офіційного визнання (легалізації) шляхом реєстрації;

2) реєструє об'єднання громадян і встановлює їх ідентифікаційний код;

3) забезпечує дотримання прав і законних інтересів об'єднань громадян;

4) здійснює контроль і нагляд за відповідністю діяльності об'єднань громадян зареєстрованому статуту: ( нагляд за виконанням і дотриманням законності здійснюють органи прокуратури; контроль над джерелами і розмірами надходжень і сплатою податків здійснюють фінансові органи і органи державної податкової адміністрації;

5) передбачає відповідальність громадських об'єднань за порушення законодавства;

6) не втручається в діяльність організацій, оскільки вони не є об'єктами державного управління;

7) створює режим найбільшого сприяння для їх функціонування: наділяє певними пільгами або зовсім звільняє від податків, або дає дотації і засоби.

Громадські об'єднання можуть:

1) допомагати державі вирішувати завдання економічного, соціального, культурного будівництва шляхом ухвалення сумісних політичних рішень з державними органами;

2) брати участь в різних видах політичної діяльності шляхом створення спільних комісій з державними органами;

3) брати участь у формуванні (висувати кандидатуру, вести передвиборну агітацію і т.п.) корпусу депутатів представницьких органів державної влади, тобто бути суб'єктами засновницької діяльності держави;

4) бути суб'єктами правотворчої діяльності держави (наприклад, укладення колективного договору);

5) вносити пропозиції до органів державної влади (наприклад, ініціативні законопроекти через народних депутатів у Верховну Раду);

6) бути суб'єктами правозастосовчої (складання протоколу про адміністративні правопорушення) і контрольно-наглядової (робота громадських інспекторів охорони природи) діяльності держави;

7) проводити масові заходи (демонстрації, мітинги т.п.);

8) захищати права членів організації в державних органах і ін.

Громадські об'єднання не можуть:

(1) втручатися в діяльність один одного;

(2) втручатися в діяльність державних організацій і посадовців. Так, організаційні структури політичних партій не можуть створюватися і діяти в органах виконавчої і судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, в учбових закладах і інших державних установах і організаціях (ст. 37 Конституції України);

(3) мати воєнізовані формування (ст. 37 Конституції України);

(4) підміняти діяльність комерційних (господарських) організацій, ставити перед собою мету отримання прибутку або створюватися з цією метою.

Забороняються:

громадські організації і партії, програмні цілі або дії яких направлені на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється тільки в судовому порядку.

Відносна самостійність держави.

Розглядаючи тісний взаємозв'язок і взаємозалежність суспільства і держави, громадських об'єднань і держави, комерційних корпорацій і держави, слід враховувати, що держава має відносну самостійність.

Відомо, що «абсолютної самостійності» ні в природі, ні в суспільстві бути не може, оскільки існує загальний взаємозв'язок процесів і явищ. Не може бути і «абсолютної залежності». Коли ми говоримо про державу як про «слугу суспільства», це не значить, що ми представляємо її як слугу, маріонетку в грі зовнішніх умов, суспільних відносин. Якби держава не володіла самостійністю, своєю внутрішньою і зовнішньою свободою, вона було б пасивною, мертвою, а отже, зайвою ланкою в політичній системі суспільства, в суспільному механізмі. Поняття «відносна самостійність» держави покликане відобразити активність держави у всіх сферах суспільного життя. Зворотний вплив держави на суспільство можливий лише в рамках її відносної самостійності.

Відносну самостійність держави слід розглядати конкретно-історично, беручи до уваги специфічні умови розвитку суспільства, його політичної системи і ін. В процесі науково-технічного і суспільного прогресу відносна самостійність держави зростає.

Знаходячись в певній залежності від зовнішніх чинників (економіки, класової боротьби, політики, ідеології), держава робить на них зворотній вплив, що є однією з форм прояву її відносної самостійності. Іншою формою прояву відносної самостійності держави можна назвати піднесення держави над інтересами класів, що борються, виконання загально-соціальних задач або її організаційну відособленість від суспільства в цілому, наявність власне внутрішньої структури і функцій. Таких форм прояву відносної самостійності держави можна привести немало, вони специфічні для різних країн кожної історичної епохи.

Крім того, у держави є своя логіка розвитку. Наявність особливих етапів розвитку держави є однією з форм прояву відносної самостійності. Держава йде своїм власним шляхом розвитку.

Чи правильним буде твердження, що «держава не має власної історії», оскільки його поява і подальший розвиток були обумовлені розвитком суспільства - економічним, соціальним, політичним? Ні. Держава розвивається разом з суспільством і в той же час має свою історію. Аргументом на користь останнього твердження є відносна самостійність держави у вигляді різних форм її прояву.

Конспект лекції з дисципліни:

„ Теорія держави і права”

Для студентів спеціальності 5.03040101 „Правознавство”

Тема:

„Правовий статус особи”

План:

1. Права людини і громадянина: поняття та види.

2. Гарантії прав людини і громадянина.

3. Правовий статус сосби.

Література:

Загальна теорія держави і права / За ред. В.В.Копєйчикова, К.: Юрінком Інтер, 1998.
Колодій А.М. Теорія держави і права, К., 1995.
Рябов С.Г. Політологічна теорія держави.-2-е вид. – Київ: Тандем, 1996.
Котюк В.О. Теорія права, К., 1996.
Теорія держави і права: Навчальний посібник; За заг. ред. С.Л.Лисенкова, В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Львів: Новий Світ – 2003.
Теорія держави і права: Навч.посіб/ За заг. ред. С.Л.Лисенкова, В.В.Копєйчикова. -

К.: Юрінком Інтер, 2004.

8. Теорія держави і права: Навч.посіб./ А.Ю.Олійник, С.Д.Гусарєв, О.А.Слюсаренко.-К, 2001.

9. Зайчук О.В.; Оніщенко Н.М. Теорія держави і права: Академічний курс.- К. Юрінком Інтер, 2006.608 с.

10. Шестопалов М.М. Теорія держави і права.-К.: Прецедент, 2006 – 197 с.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Політична система суспільства і держава.	\|	Гарантії прав людини і громадянина.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.