Історичні типи держав

Держава, як і суспільство, є продуктом історичного розвитку людства, що й зумовлює формування історичної типології держав. Існує кілька основних підходів до історичної типології держави: формаційний, цивілізаційний і технократичний.

Із погляду формаційного підходу головною ознакою, що визначає історичний тип держави, є тип соціально-економічних відносин, що склалися в суспільстві. Формація — це історичний тип суспільства, заснований на певному способі виробництва (соціально-економічних відносинах). Автори формаційного підходу (Карл Маркс, Фрідріх Енгельс, Володимир Ленін) вважали спосіб виробництва базисом, а державу, право, релігію, мораль, мистецтво — надбудовними, похідними від базису явищами. Тому, із їхньої точки зору, історичний тип держави зумовлений типом соціально-економічних відносин. Наприклад, якщо в суспільстві панують рабовласницькі соціально-економічні відносини, це означає, що держава є рабовласницькою і захищає переважно інтереси рабовласників.

Маркс виділяв такі історично існуючі формації (і відповідні ним типи держави): рабовласницька, феодальна, буржуазна. В майбутньому, з погляду Маркса, в результаті соціалістичної революції має виникнути держава диктатури пролетаріату, яка приведе до відмирання держави і права як не потрібних у комуністичному суспільстві явищ.

Із позицій цивілізаційного підходу (Микола Данилев-ський, Арнольд Тойнбі, Освальд Шпенглер) історія людства — це історія народження, розвитку і згасання замкнутих, локальних цивілізацій. Кожна з цивілізацій своєю основою має перш за все духовний початок («велику ідею», за виразом Тойнбі): своєрідну релігію та культуру,

¹ Проблемы теории государства и права: Учеб. пособие/ Под ред. М.Н.Марченко. — М.: Юрист, 2002. — С.118-119.

національну психологію. Кожна з цивілізацій має характерний тільки для неї тип держави.

Якщо з погляду Маркса всі народи Землі і всі держави пройшли (або пройдуть) одні й ті ж стадії розвитку, то з погляду Тойнбі цивілізації ніяк не пов'язані між собою і практично не впливають одна на одну. Тойнбі включав до числа локальних цивілізацій єгипетську, китайську, еллінську, західну, православну, мексиканську та інші цивілізації, що породили відповідний тільки їм історичний тип держави.

Технократичний підхід (Герберт Спенсер, Уолтер Ро-стоу, Деніел Белл) до типології держави заснований на пріоритеті рівня розвитку технології, який визначає тип суспільства і держави. Прихильники цього підходу виділяють три рівні розвитку технології: аграрний, промисловий (індустріальний) та постіндустріальний (інформаційний). Аграрний тип технології побудований на позаекономічному примусі до праці, наприклад, на рабстві, кріпацтві. Цьому технологічному рівню відповідає деспотична держава. Індустріальний тип технології вимагає свободи та ініціативи особи. Йому відповідає ліберальна держава, що визнає свободу і юридичну рівність людей. Сучасним інформаційним технологіям, що залучають до виробництва і управління переважну більшість населення, відповідає демократична держава.

Кожний підхід до історичної типології держави має свої сильні і слабкі сторони, по-своєму висвічуючи різні аспекти складного шляху розвитку суспільства і держави.

Радянська Федеративна Соціалістична республіка, що виникла в результаті Жовтневої революції 1917 p.;

2) розділення держави. Таким шляхом виникли Чехія
і Словаччина в результаті розділу федеративної Чехо-Сло-
ваччини, пострадянські держави в результаті розпаду
СРСР;

3) сецесія частини держави і населення. Таким шляхом
виникли Еритрея, що вийшлазі складу Ефіопії, Бангладеш,
що вийшла із Пакистану;

4) об'єднання кількох держав. Прикладом може бути
об'єднання НДР і ФРН в 1990 р.

5) виникнення держави в результаті національно-ви
звольного руху. Створення нових держав на руїнах коло
ніальних імперій (перш за все — Британської і Французької)
стало найбільш поширеним способом створення держав у
XX ст. Багато держав (Мозамбік, Алжир, Ангола, В'єтнам)
виникли в результаті збройної боротьби, інші (Мадагаскар,
Танзанія) домоглися незалежності від метрополій мирним
шляхом. Деякі з народів, що добилися незалежності, мали
власну державність у доколоніальний період (Індія, Єги
пет), інші — ні. У будь-якому випадку й ті, й інші нові
держави спочатку будувалися на державних моделях, що
вже є у світі. Більшість нових незалежних держав орієнту
валися на державний лад колишньої метрополії, проте де
які проголошували своїм зразком соціалістичні держави.
Надалі вони, як правило, відходили від спочатку обраних
моделей.-

іт:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні критерії типології держав	\|	Похідне виникнення держав

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.