• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні критерії типології держав

Тип держави — це система істотних рис, властивих всім державам, які належать певній групі.

У сучасній науці існує кілька підстав для типології (кла­сифікації) держав. Перш за все, з урахуванням тривалого історичного розвитку державності розрізняють історичні типи держав.

Існують й інші критерії для типології держав. Відповід­но до форм держави протиставляються монархія та респуб­ліка, єдині (унітарні) та федеративні держави. Залежно від принципу побудови держави і ступеня участі в цьому процесі громадян розрізняють державу-у станову та дер­жаву-корпорацію. Держава-установа будується зверху вниз. Участь громадян в цьому процесі є мінімальною, біль­ше того, в ній реалізується принцип державної опіки над людьми. Тому державу-установу часто називають патерна-лістською (від лат. «pater» — батько). Держава-корпорація будується від низу до верху, вона заснована на участі само­стійних суверенних індивідів. Таку держава можна назвати партисипітарною(відангл. «participation» —участь).

Відповідно до типів державно-політичного режиму роз­різняються демократичні та автократичні держави. Демо­кратична держава позиціонує себе як правління народу, яке здійснюється в безпосередній та представницькій фор­мах, на основі конституції. Форма правління — монархія або республіка — в цьому сенсі значення не має. Автокра­тична держава виступає як влада окремого правителя (групи, партії), не зв'язана волею народу та конституцією. Різновидами автократичної держави є партійна та дикта­торська держави. Партійна держава підпорядкована ці­лям та інтересам однієї партії. Як правило, партійний і державний апарати в ній злиті воєдино (нацистська Німеч­чина — як найбільш характерний приклад). Диктатура

постає як організаційне оформлення одноосібної влади. Диктатура — стародавнє явище, відоме з римських часів. У сучасному світі до таких держав відносять Кубу, Північ­ну Корею, багато африканських держав.

Стосовно релігії та церкви розрізняють світські, клери­кальні, теократичні та атеїстичні держави. Світська дер­жава базується на принципі розподілу сфер впливу церкви та держави. Релігійні організації не мають права втруча­тися у державні справи, а держава, у свою чергу, гарантує свободу совісті і невтручання у внутрішні справи релігійних організацій. Інколи офіційний статус світської держави закріплюється конституційно (Україна, Росія, Німеччина, Франція).

Клерикальна держава також передбачає свободу совісті ■ своїх громадян, але при цьому має офіційну релігію та церкву. Церква не зливається повністю з державою, але має ряд юридичних повноважень, які традиційно відносяться до держави (реєстрація актів цивільного стану, контроль у галузі освіти, релігійна цензура засобів масової інформації). У клерикальній державі офіційна церква має право брати участь в політичному житті, зокрема — мати представни­цтво в органах влади (наприклад, духовні лорди у верхній палаті британського парламенту). До таких держав відно­сять Велику Британію, Норвегію, Швецію. Слід зазначити, що реальна вага релігійних інститутів в політичній системі та державі зараз є незначною.

У теократичній державі державна влада належить церкві (іншому релігійному об'єднанню), релігійні тексти є основним джерелом права, а норми релігії мають пріори­тет перед нормами права та іншими соціальними нормами. Глава держави виступає одночасно як релігійно-духовний лідер. До таких держав належать Іран, Саудівська Аравія, Марокко.

Атеїстичні держави відрізняються гоніннями на релі­гію, церкву та її священнослужителів. Атеїзм (точніше, безбожність) є офіційною ідеологією, відступ від якої, при­наймні, не рекомендується, а то й карається. Саме така ситуація існувала колись у соціалістичних державах.

З інших підстав для типології важливим є розподіл дер­жав за принципом співвідношення між державою і правом. За цим критерієм розрізняються правова держава та ета-тистпська держава; за принципами фінансування — бюро­кратичні та податкові держави.

Останнім часом деякі учені (С.О.Комаров) пропонують як підставу для типології держав особистісний підхід, а саме — міру економічної, соціальної, політичної і духовної (культурної) свободи особистості¹.

Читайте також:

1. II Державна дума
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. II. Основні засоби
4. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
5. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
6. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
7. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
8. А) загальні критерії
9. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
10. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
11. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
12. Автономні утворення у зарубіжних державах

Переглядів: 880