Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Правовий статус особистості, його структура та види

Різноманітні зв'язки права та особистості найповніше можуть бути охарактеризовані через поняття правового статусу. У найкоротшому вигляді правовий статус визна­чається в науці як юридично закріплене положення осо­бистості в суспільстві. В основі правового статусу лежить фактичний соціальний статус, тобто реальне становище людини у певній системі суспільних відносин. Право лише закріплює це положення, вводить його в законодавчі рамки.

Структура правового статусу особистості:

1) правові норми та принципи, що встановлюють це^
статус;

2) правосуб'єктність;

3) основні права та обов'язки; ,;

4) законні інтереси;

5) громадянство (або інше відношення до країни перебу­
вання — безгромадянство, іноземне громадянство або під­
данство);

6) юридична відповідальність.

Серцевину, основу правового статусу особистості скла­дають її права, свободи та обов'язки, закріплені в консти­туції та міжнародно-правових актах.

Набір правових статусів великий, але в теоретичному плані найбільш істотне значення мають три види.

Загальний правовий статус — це статус особистості як громадянина держави, члена суспільства. Він визнача­ється перш за все конституцією і не залежить від різних поточних обставин (переміщень по службі, сімейного стану,


посади, виконуваних функцій), є єдиним і однаковим для всіх, характеризується відносною статичністю, узагальне­ністю. Зміна змісту цього статусу залежить від волі зако­нодавця, а не від кожної окремої особи. Загальний правовий статус є базовим, вихідним для всіх інших.

Спеціальний, або родовий, статус відображає особли­вості положення певних категорій громадян (наприклад, іноземних громадян, пенсіонерів, студентів, військовослуж­бовців, учителів, робітників, селян, інвалідів, учасників війни тощо). Вказані соціальні групи, базуючись на загаль­ному конституційному статусі громадянина, можуть мати додаткові права, обов'язки, пільги, передбачені поточним законодавством. Удосконалення цих статусів — одне із за­вдань юридичної науки.

Індивідуальний статус фіксує конкретику окремої особи (стать, вік, сімейний стан, виконувана робота, інші характеристики). Він є «проекцією» загального і спеціаль­них статусів на конкретного індивіда, інакше кажучи, це сукупність персоніфікованих прав та обов'язків індивіда. Тверде знання кожним свого особистого статусу, своїх прав, обов'язків, відповідальності, можливостей — ознака право­вої культури, юридичної грамотності. Індивідуальний пра­вовий статус є рухомим, динамічним, він змінюється разом з тими змінами, які відбуваються в житті людини.

Розглянуті три види статусу співвідносяться між собою як загальне, особливе і одиничне. Вони тісно взаємопов'я­зані та взаємозалежні, нашаровуються один на одного, на практиці нероздільні. Кожен індивід виступає одночасно в усіх вказаних статусах. Загальний правовий статус у всіх один, спеціальних статусів — багато, а індивідуальних рівно стільки, скільки індивідів.


Читайте також:

  1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
  2. VІ. План та організаційна структура заняття
  3. А) Структура економічних відносин.
  4. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
  5. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності
  6. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
  7. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
  8. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
  9. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
  10. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
  11. Адміністративно-правовий статус об'єднань громадян
  12. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства




Переглядів: 859

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Покоління прав людини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.