Право і релігія

Релігія (від лат. «religio» — набожність, святиня, предмет культу) — світогляд і світовідчуття, а також відповідна поведінка і специфічні дії (культ), засновані на вірі в існування Бога або богів, надприродного. Релігія є перш за все сферою духовності, віри, і в той же час у ній присутній нормативний компонент.

Зв'язок права і релігії найяскравіше розкриває шлях становлення соціальних норм, величезний вплив релігії на формування заборон, дозволів, приписів, що набували згодом правового характеру. Право і релігія покликані закріплювати і затверджувати етичні цінності, в цьому основа їх взаємодії.

На ранніх етапах розвитку норми права не відділялися від релігійних і були з ними тісно пов'язані. Найдавніші норми права були одночасно й релігійними законами; і тільки потім, коли люди стали розрізняти «злочин» і «гріх», правові норми відділяються від суто релігійних. Ця відмінність уперше була вироблена, як вважають учені, в римському праві.

На різних етапах розвитку суспільства і в різних правових системах ступінь і характер взаємодії права і релігії

були різними. Так, у деяких правових системах зв'язок релігійних і правових норм був настільки тісним, що їх слід вважати релігійними правовими системами. Найдавніша з таких правових систем — індуське право, в якому тісно переплелися норми моралі, звичаєвого права і релігії. Інший приклад — мусульманське право, яке по суті є однією зі сторін ісламу і називається «шаріатом». Таким чином, релігійна правова система — єдиний релігійно-етичний і правовий регулятор усіх сторін життя суспільства.

Правові і релігійні норми можуть збігатися з погляду свого змісту. Наприклад, серед заповідей християнства є норми «не убий* і «не вкради». При цьому потрібно також враховувати, що з погляду Механізму дії релігійні норми — могутній внутрішній регулятор поведінки. Тому вони — необхідний і важливий інструмент підтримки і збереження етичного та правового порядку в суспільстві.

Характер взаємодії норм права і релігійних норм у системі соціального регулювання того або іншого суспільства Визначається зв'язком правових релігійних норм із мораллю і зв'язком права э державою. Держава за допомогою правової форми може визйЗчЬїи ової відносини з релігійними організаціями та їхній правовий статус у конкретному еуепіяьеїВІ.

БільіпІбтБ Сучасних держав є світськими. Кожному гарантується свобода совісті їа віросповідання. Жодна релігія не може встановлюватися як державна або обов'язкова. Релігійні об'єднання відокремлені від держави і рівні перед законом. ЗабьрОнЯюїьея будь-які обмеження прав громадян за ознакою їх релігійної налеЯШООті. Забороняються створення і діяльність громадських об'єднань, мета та дії яких спрямовані на розпалювання соціальної, расової, національної та релігійної ворожнечі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Право і звичай	\|	Право і корпоративні норми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.