Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Форми реалізації права

Реалізація права завжди пов 'язана тільки з правомірною поведінкою. Правомірна поведінка є вельми різноманітною за своїм змістом і формами зовнішнього прояву, отже, різ­номанітними є форми реалізації права. Форми реалізації права класифікуються на різних підставах:

Форми реалізації права залежно від суб'єктного складу: 1) індивідуальна. Правові норми реалізуються в про­цесі односторонніх правомірних дій індивідів (наприклад, виступ на мітингу);


2) колективна. Правові норми реалізуються постійними або тимчасовими колективами індивідів (наприклад, укла­дення колективного трудового договору).

Форми реалізації права залежно від участі в правовід­носинах:

1) поза правовідносинами. Таким шляхом утілюються
в житті норми, які встановлюють правовий статус і компе­
тенцію суб'єктів права, а також норми, що фіксують при­
родні права людини і громадянина. Наприклад, реалізація
права на свободу совісті або права на недоторканність особи
може відбуватися без вступу до яких-небудь відносин з
іншими особами;

2) у правовідносинах. Правовідносини — найбільш по­
ширений варіант реалізації норми права. В такому випадку
суб'єкти реалізують норми права шляхом використання
(управомочений суб'єкт) і виконання (зобов'язаний су­
б'єкт).

Форми реалізації права залежно від ступеня активності суб'єктів:

1) активні позитивні дїі. Таким шляхом відбувається
використання права або виконання обов'язку. Ця форма
правореалізації залежить безпосередньо від активних дій
суб'єкта. Ця свідомо-вольова поведінка суб'єкта права за­
звичай реалізується в рамках правовідносин (наприклад,
договірних або управлінських);

2) пасивна форма (бездіяльність суб'єкта). У такий
спосіб — шляхом утримання від дій — реалізуються право­
ві заборони, але не тільки вони. Пасивна форма безпосеред­
ньої реалізації характерна, як правило, для дозвільних
норм, що закріплюють права і свободи, невіддільні від осо­
би (право на життя, честь, гідність, свободу світогляду,
особисту недоторканність, недоторканність приватного і
особистого життя).

За характером і спрямованістю дій суб'єктів виділяють такі форми реалізації права:

1) дотримання норм права. Ця форма реалізації права має місце тоді, коли суб'єкти утримуються від здійснення дій, заборонених правом. У більшості випадків дотримання права відбувається непомітно, зазвичай не фіксується. Саме тому його юридичний характер яскраво не виявляється. Таким шляхом реалізуються заборонні норми права, що вимагають пасивної поведінки (наприклад, переважна біль­шість норм Особливої частини Кримінального кодексу);


2) виконання норм права. Воно відбувається, коли суб'єк­
ти здійснюють покладені на них юридичні обов'язки. У цих
випадках вони діють активно. У цій формі реалізуються
зобов'язуючі норми права, що вимагають активної поведін­
ки (наприклад, норми податкового законодавства);

3) використання норм права. Ця форма реалізації пра­
ва полягає в тому, що суб'єкти на свій розсуд, за власним
бажанням використовують надані їм права. Використання
є здійсненням дозволених правом дій. Так реалізуються
дозвільні норми права (наприклад, норми Цивільного ко­
дексу).

Ці три форми реалізації права, в ході яких юридичні норми втілюються в життя діями самих суб'єктів права, називають формами безпосередньої реалізації права (зви­чайні або ординарні форми).

Безпосередня реалізація права — це регламентований нормами права процес самостійного здійснення прав і обо­в'язків суб'єктом права без допомоги спеціально уповно­важених органів і осіб. Це сфера самовираження особи, її правової активності і життєвої позиції.

Безпосередня реалізація прав і свобод особи в процедур­ному плані відрізняється за рядом специфічних рис:

1) у даному процесі бере участь тільки суб'єкт права,
а не спеціально уповноважений орган держави;

2) спеціальна процедура реалізації або відсутня, або
безпосередньо випливає із закону;

3) відсутній акт застосування права, що індивідуалі­
зує норму права щодо конкретного суб'єкта права.

У формах безпосередньої реалізації права реалізується багато норм, але не всі; виникає немало випадків, коли для реалізації потрібне втручання в цей процес компетентних органів, посадовців, наділених державно-владними повно­важеннями. В даному випадку йдеться про особливу форму реалізації права — правозастосування.

1 19.3. Правозастосування, його ознаки

; і функції

Правозастосування — це владна діяльність компетент­них органів і посадовців, що забезпечує реалізацію права шляхом винесення індивідуального юридичного рішення щодо конкретних суб'єктів.


Співвідношення між поняттями «реалізація права» і « застосування права » по-різному оцінюється дослідниками. Більшість з них розглядає правозастосування як особливу форму реалізації права. Не заперечуючи проти цього, за­значимо, що існує корінна відмінність між правозастосу-ванням і безпосередньою реалізацією права. Суб'єкт безпо­середньої реалізації права самостійно визначає свою пове­дінку згідно з правовими приписами, а суб'єкт правозасто­сування упорядковує не свою поведінку, а поведінку сторонніх суб'єктів.

Ознаки застосування права:

1) владний характер. Застосовують право тільки упов­
новажені на те компетентні суб'єкти (державні органи,
органи місцевого самоврядування, керівники підприємст­
ва тощо);

2) індивідуалізований характер. Застосування права є
рішенням конкретної справи, конкретної юридичної ситу­
ації на основі норм права;

3) процедурний характер. Застосування права має ряд
стадій і здійснюється відповідно до встановленої процедури
(з метою посилення гарантій законного і справедливого
вирішення справи ця діяльність жорстко регламентована
нормами процесуального права);

4) юридично оформлений характер. Застосування права
звичайно завершується винесенням спеціального (як пра­
вило, письмового) документа — акта застосування права.

Застосування права є факультативним елементом меха­нізму правового регулювання. Тому важливо з'ясувати, в яких випадках воно необхідне.

Підстави правозастосування:

1) неможливість самостійної, безпосередньої реаліза­
ції права, коли суб'єкти не можуть самі, без допомоги вла­
дних органів реалізувати свої права (наприклад, право на
отримання пенсії);

2) необхідність встановлення статусу суб'єкта права
(наприклад, необхідно зареєструвати громадську організа­
цію, господарюючий суб'єкт, набути громадянства);

3) наявність спору про право, суб'єктивні права та юри­
дичні обов'язки (наприклад, спір про право власності на
земельну ділянку) j

4) необхідність встановити наявність або відсутність
юридичних фактів або документів (наприклад, встано-


вити факт батьківства дитини, відновити втрачені докумен­ти про банківський внесок);

5) необхідність здійснення владних повноважень орга­
нів державної влади, місцевого самоврядування, інших
владних суб'єктів (наприклад, заснувати або ліквідувати
комунальне підприємство, присвоїти чергове військове або
спеціальне звання);

6) невиконання юридичних обов'язків, перешкоджання
в здійсненні прав, вчинення правопорушення.

У всіх цих випадках потрібне встановлення та аналіз конкретних обставин справи і винесення в ній юридичного рішення.

Шляхом застосування права держава та інші уповно­важені на застосування права суб'єкти здійснюють наступ­ні функції:

1)правозабезпечувальна функція. Застосування права організує дотримання, виконання і використання правових норм. Наприклад, рішення суду про визнання права влас­ності на земельну ділянку створює юридичні умови для використання цієї ділянки її власником, наказ адміністра­ції підприємства про притягнення працівника до дисциплі­нарної відповідальності забезпечує умови для дотримання правил внутрішнього розпорядку;

2) функція індивідуального правового регулювання. За допомогою індивідуальних правових актів правозасто-совувач «прикладає» правові норми до певних життєвих обставин і тим самим конкретизує права і обов'язки суб'єк­тів права. Наприклад, наказом про зарахування на роботу встановлюються конкретна трудова функція працівника, вироком суду встановлюється міра покарання і особливості її виконання щодо конкретного засудженого.


Читайте також:

  1. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
  2. XV. Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
  3. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
  4. А) Заробітна плата її форми та системи.
  5. А) Заробітна плата, її форми та системи.
  6. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
  7. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  8. Автоматизовані форми та системи обліку.
  9. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
  10. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
  11. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
  12. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Реалізація права та її ознаки | Стадії застосування права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.