• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Правомірна поведінка, її ознаки і види

Правомірна поведінка — це поведінка, яка відповідає приписам правових норм.

Ознаки правомірної поведінки:

1) відповідність праву. Правомірна поведінка «одягне­
на» в юридичну форму, здійснюється на основі норм і прин­
ципів права;

2) соціальна корисність. Правомірна поведінка пози­
тивно оцінюється з боку індивідів, суспільства і держави і
відповідає їхнім інтересам. Акти правомірної поведінки не
порушують прав і свобод інших людей, правопорядок у
цілому. Правомірна поведінка дозволяє досягти поставленої

людиною мети в рамках права, за допомогою правових за­собів;

3) передбачуваність. Дії правослухняної людини легко
спрогнозувати, що дозволяє, у свою чергу, планувати від­
повідні дії;

4) масовість. У демократичній правовій державі, в нор­
мальних умовах правомірна поведінка властива переважній
більшості людей, інакше суспільство перестало б нормаль­
но функціонувати;

5) добровільність і свідомість. Зводиться до вибору
людиною варіанта поведінки. Основна маса населення по­
водиться правомірно через особисті переконання, розумін­
ня вигод правомірної поведінки, звички, а не тільки через
острах можливої юридичної відповідальності;

6) активність. Передбачає самостійність громадянської
та етичної позиції людини, усвідомлення нею соціальних
наслідків своїх вчинків, порівняння та узгодження власних
інтересів з інтересами інших людей, суспільства в цілому.

При цьому потрібно враховувати, що рівень добровіль­ності, свідомості й активності неоднаковий у різних лю­дей.

Ознака добровільності правомірної поведінки є критері­єм для розмежування добровільної і вимушеної правомірної поведінки. Добровільна правомірна поведінка спирається на внутрішні позитивні правові переконання суб'єкта. Ви­мушена правомірна поведінка на відміну від добровільної характеризується як вибір варіанта поведінки, який фор­мально відповідає приписам правових норм, але розходить­ся з внутрішніми переконанням і звичками суб'єкта.

Мотиви правомірної поведінки є різноманітними: розу­міння громадського обов'язку, підпорядкування особисто­го інтересу суспільному, турбота про близьких, звичка, страх перед покаранням, егоїстичні прагнення, кар'єрні міркування тощо. За мотивами та ступенем активності до­бровільну правомірну поведінку поділяють на соціально-активну (принципову) і звичну, а вимушену — на конфор­містську і маргінальну:

1) соціально-активна. Це вища форма правомірної по­ведінки, властива людям із високим рівнем правосвідомос­ті. Мотивом соціально-активної поведінки є повага суб'єк­та до права, його переконаність у необхідності і доцільнос­ті дотримування права. Правосвідомість і поведінка такої

людини перебувають у повній гармонії. Правова актив­ність — це внутрішньо усвідомлена, цілеспрямована, суспільно корисна, ініціативна діяльність суб'єктів у сфе­рі права. Об'єктивна сторона правової активності містить не тільки суспільно корисне, позитивно-результативне діяння, а головне — ініційоване суб'єктом. Суб'єктивна ж сторона характеризується не тільки усвідомленням потреб та інтересу в ініціативній діяльності, а й готовністю суб'єк­та до неї.

Соціально-активна поведінка передбачає не тільки віру в справедливість закону, а й конструктивно-критичне до нього ставлення. Соціально-активна особа докладе всіх зусиль для зміни або скасування законів недосконалих чи таких, що суперечать ідеям права. Такий вид правомірної поведінки має бути властивий особам, що обіймають відпо­відальні посади, вищим посадовцям, депутатам парламен­ту, лідерам суспільних рухів, політичних партій, керівни­кам організацій.

Цей вид поведінки є найбільш соціально значущим, бо пов'язаний з реалізацією не тільки особистого, а й суспіль­ного інтересу, з боротьбою за реальне утвердження в житті принципів права, законності, правопорядку;

2) звична. Така поведінка заснована не стільки на знан­
ні права і повазі до нього, скільки на силі звички і життє­
вому досвіді. Така людина не дуже замислюється над при­
писами права, діє за інерцією, слідуючи стереотипу, що
склався. Люди, для яких властивий цей тип поведінки,
звичайно не проявляють зайвої соціальної активності, про­
те до права ставляться свідомо і позитивно. Такий вид
правомірної поведінки є найбільш поширеним у цивілізо­
ваному суспільстві;

3) конформістська (від лат. conf ormis — подібний, згід­
ний). Людина слідує не своїм переконанням або звичкам, а
копіює дії свого оточення, діє «як усі». Це пристосування
своєї поведінки до дій і переконань свого соціального ото­
чення (колег по роботі, начальства, групи, родичів), а також
слідування нормам права через наслідування більшості. Для
конформістської поведінки характерні: відсутність власної
позиції, байдуже ставлення до права, пристосування до на­
вколишньої дійсності, підпорядкування групі, начальству,
неформальному лідеру, ситуативність поведінки, сприйнят­
ливість до психологічного тиску та маніпуляції.

Цей вид поведінки характерний для соціальних груп із недостатньо розвиненими правовою культурою і правосві­домістю (наприклад, для неповнолітніх).

Небезпека конформістської поведінки полягає в тому, що у людини відсутня тверда і чітка особиста установка на дотримання права. При зміні ситуації (перехід поведінки оточення від правомірної до неправомірної) можлива ана­логічна зміна правової установки з правомірної на непра­вомірну;

4) маргінальна (від лат. marginalis — прикордонний, проміжний). Людина діє правомірно унаслідок особистого розрахунку, страху перед покаранням, розуміння вигідно­сті законослухняності. Проте її індивідуальна правосвідо­мість розходиться з приписами правових норм. Як правило, така поведінка властива людям, що не знайшли себе в су­спільстві (через складність долі, інвалідність, попереднє засудження, відсутність здібностей, виключно завищені амбіції та домагання). Особи з маргінальною поведінкою будь-якої хвилини можуть легко переступити закон, у разі зручної ситуації порушити правові вимоги. Маргінальну поведінку, як правило, супроводжують апатія, агресив­ність, незадоволеність обстановкою, що склалася.

Слід підкреслити, що правомірна поведінка не перестає бути правомірною тому, що її суб'єктивну сторону склада­ють соціально засуджувані мотиви, якщо останні не вира­жаються в заборонених правом діяннях.

Залежно від соціальної значущості того або іншого ва­ріанта поведінки виділяють:

1) соціально належну (наприклад, захист Вітчизни,
виконання трудових обов'язків тощо). Варіанти такої по­
ведінки закріплюються в імперативних нормах права у
вигляді обов'язків;

2) соціально бажану для суспільства (наприклад, участь
у виборах, вступ до шлюбу, оскарження неправомірних дій
посадовців). Вказана поведінка закріплюється не як юридич­
ний обов'язок, а як суб'єктивне право. Варіанти такої по­
ведінки закріплені в диспозитивних, дозвільних нормах;

3) соціально допустиму (наприклад, розлучення по­
дружжя, страйк, часта зміна місця роботи тощо). Суспіль­
ство не зацікавлене в їх поширенні, проте ці дії є правомір­
ними.

Правомірна поведінка у всіх її видах є запорукою стабіль­ності і суспільного спокою. У цьому полягає її головна со­ціальна цінність.

,_ш 21.3. Правопорушення, його ознаки ■■

Читайте також:

1. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
2. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
3. Адміністративне правопорушення, його ознаки та склад
4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
5. Адміністративні правовідносини: поняття, ознаки,
6. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
7. Аксіоми. Теореми. Ознаки.
8. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
9. Аналіз однієї ознаки
10. Атрибутивні ознаки і властивості культури
11. Банківські правовідносини мають такі самі характерні риси, що властиві усім видам правовідносин, але в них є і свої специфічні ознаки.
12. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Ознаки радіаційного ураження

Переглядів: 2373