Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Правомірна поведінка, її ознаки і види

Правомірна поведінка — це поведінка, яка відповідає приписам правових норм.

Ознаки правомірної поведінки:

1) відповідність праву. Правомірна поведінка «одягне­
на» в юридичну форму, здійснюється на основі норм і прин­
ципів права;

2) соціальна корисність. Правомірна поведінка пози­
тивно оцінюється з боку індивідів, суспільства і держави і
відповідає їхнім інтересам. Акти правомірної поведінки не
порушують прав і свобод інших людей, правопорядок у
цілому. Правомірна поведінка дозволяє досягти поставленої


людиною мети в рамках права, за допомогою правових за­собів;

3) передбачуваність. Дії правослухняної людини легко
спрогнозувати, що дозволяє, у свою чергу, планувати від­
повідні дії;

4) масовість. У демократичній правовій державі, в нор­
мальних умовах правомірна поведінка властива переважній
більшості людей, інакше суспільство перестало б нормаль­
но функціонувати;

5) добровільність і свідомість. Зводиться до вибору
людиною варіанта поведінки. Основна маса населення по­
водиться правомірно через особисті переконання, розумін­
ня вигод правомірної поведінки, звички, а не тільки через
острах можливої юридичної відповідальності;

6) активність. Передбачає самостійність громадянської
та етичної позиції людини, усвідомлення нею соціальних
наслідків своїх вчинків, порівняння та узгодження власних
інтересів з інтересами інших людей, суспільства в цілому.

При цьому потрібно враховувати, що рівень добровіль­ності, свідомості й активності неоднаковий у різних лю­дей.

Ознака добровільності правомірної поведінки є критері­єм для розмежування добровільної і вимушеної правомірної поведінки. Добровільна правомірна поведінка спирається на внутрішні позитивні правові переконання суб'єкта. Ви­мушена правомірна поведінка на відміну від добровільної характеризується як вибір варіанта поведінки, який фор­мально відповідає приписам правових норм, але розходить­ся з внутрішніми переконанням і звичками суб'єкта.

Мотиви правомірної поведінки є різноманітними: розу­міння громадського обов'язку, підпорядкування особисто­го інтересу суспільному, турбота про близьких, звичка, страх перед покаранням, егоїстичні прагнення, кар'єрні міркування тощо. За мотивами та ступенем активності до­бровільну правомірну поведінку поділяють на соціально-активну (принципову) і звичну, а вимушену — на конфор­містську і маргінальну:

1) соціально-активна. Це вища форма правомірної по­ведінки, властива людям із високим рівнем правосвідомос­ті. Мотивом соціально-активної поведінки є повага суб'єк­та до права, його переконаність у необхідності і доцільнос­ті дотримування права. Правосвідомість і поведінка такої


людини перебувають у повній гармонії. Правова актив­ність — це внутрішньо усвідомлена, цілеспрямована, суспільно корисна, ініціативна діяльність суб'єктів у сфе­рі права. Об'єктивна сторона правової активності містить не тільки суспільно корисне, позитивно-результативне діяння, а головне — ініційоване суб'єктом. Суб'єктивна ж сторона характеризується не тільки усвідомленням потреб та інтересу в ініціативній діяльності, а й готовністю суб'єк­та до неї.

Соціально-активна поведінка передбачає не тільки віру в справедливість закону, а й конструктивно-критичне до нього ставлення. Соціально-активна особа докладе всіх зусиль для зміни або скасування законів недосконалих чи таких, що суперечать ідеям права. Такий вид правомірної поведінки має бути властивий особам, що обіймають відпо­відальні посади, вищим посадовцям, депутатам парламен­ту, лідерам суспільних рухів, політичних партій, керівни­кам організацій.

Цей вид поведінки є найбільш соціально значущим, бо пов'язаний з реалізацією не тільки особистого, а й суспіль­ного інтересу, з боротьбою за реальне утвердження в житті принципів права, законності, правопорядку;

2) звична. Така поведінка заснована не стільки на знан­
ні права і повазі до нього, скільки на силі звички і життє­
вому досвіді. Така людина не дуже замислюється над при­
писами права, діє за інерцією, слідуючи стереотипу, що
склався. Люди, для яких властивий цей тип поведінки,
звичайно не проявляють зайвої соціальної активності, про­
те до права ставляться свідомо і позитивно. Такий вид
правомірної поведінки є найбільш поширеним у цивілізо­
ваному суспільстві;

3) конформістська (від лат. conf ormis — подібний, згід­
ний). Людина слідує не своїм переконанням або звичкам, а
копіює дії свого оточення, діє «як усі». Це пристосування
своєї поведінки до дій і переконань свого соціального ото­
чення (колег по роботі, начальства, групи, родичів), а також
слідування нормам права через наслідування більшості. Для
конформістської поведінки характерні: відсутність власної
позиції, байдуже ставлення до права, пристосування до на­
вколишньої дійсності, підпорядкування групі, начальству,
неформальному лідеру, ситуативність поведінки, сприйнят­
ливість до психологічного тиску та маніпуляції.


Цей вид поведінки характерний для соціальних груп із недостатньо розвиненими правовою культурою і правосві­домістю (наприклад, для неповнолітніх).

Небезпека конформістської поведінки полягає в тому, що у людини відсутня тверда і чітка особиста установка на дотримання права. При зміні ситуації (перехід поведінки оточення від правомірної до неправомірної) можлива ана­логічна зміна правової установки з правомірної на непра­вомірну;

4) маргінальна (від лат. marginalis — прикордонний, проміжний). Людина діє правомірно унаслідок особистого розрахунку, страху перед покаранням, розуміння вигідно­сті законослухняності. Проте її індивідуальна правосвідо­мість розходиться з приписами правових норм. Як правило, така поведінка властива людям, що не знайшли себе в су­спільстві (через складність долі, інвалідність, попереднє засудження, відсутність здібностей, виключно завищені амбіції та домагання). Особи з маргінальною поведінкою будь-якої хвилини можуть легко переступити закон, у разі зручної ситуації порушити правові вимоги. Маргінальну поведінку, як правило, супроводжують апатія, агресив­ність, незадоволеність обстановкою, що склалася.

Слід підкреслити, що правомірна поведінка не перестає бути правомірною тому, що її суб'єктивну сторону склада­ють соціально засуджувані мотиви, якщо останні не вира­жаються в заборонених правом діяннях.

Залежно від соціальної значущості того або іншого ва­ріанта поведінки виділяють:

1) соціально належну (наприклад, захист Вітчизни,
виконання трудових обов'язків тощо). Варіанти такої по­
ведінки закріплюються в імперативних нормах права у
вигляді обов'язків;

2) соціально бажану для суспільства (наприклад, участь
у виборах, вступ до шлюбу, оскарження неправомірних дій
посадовців). Вказана поведінка закріплюється не як юридич­
ний обов'язок, а як суб'єктивне право. Варіанти такої по­
ведінки закріплені в диспозитивних, дозвільних нормах;

3) соціально допустиму (наприклад, розлучення по­
дружжя, страйк, часта зміна місця роботи тощо). Суспіль­
ство не зацікавлене в їх поширенні, проте ці дії є правомір­
ними.

Правомірна поведінка у всіх її видах є запорукою стабіль­ності і суспільного спокою. У цьому полягає її головна со­ціальна цінність.


,ш 21.3. Правопорушення, його ознаки ■■


Читайте також:

  1. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  2. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
  3. Адміністративне правопорушення, його ознаки та склад
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні правовідносини: поняття, ознаки,
  6. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
  7. Аксіоми. Теореми. Ознаки.
  8. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  9. Аналіз однієї ознаки
  10. Атрибутивні ознаки і властивості культури
  11. Банківські правовідносини мають такі самі характерні риси, що властиві усім видам правовідносин, але в них є і свої специфічні ознаки.
  12. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Ознаки радіаційного ураження




Переглядів: 2306

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Правова поведінка, її ознаки та види | Г ж і види

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.