• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Повітрянодесантна підготовка (ПДП) - це комплекс заходів щодо підготовки особового складу до здійснення стрибків з парашутом та підготовки до десантування техніки¹ та вантажів² .

2. Повітрянодесантна підготовка включає наступні складові частини:

- наземну підготовку особового складу до здійснення стрибків з парашутом;

- підготовку та проведення стрибків з парашутом;

- підготовка до десантування техніки та вантажів парашутним способом.

3. Повітрянодесантна підготовка є основним предметом бойової підготовки підрозділів, військових частин та з’єднань, служба особового складу яких пов’язана зі стрибками з парашутом. Вона повинна забезпечувати постійну готовність особового складу, техніки та вантажів до десантування із повітряних суден.

4. Основне завдання повітрянодесантної підготовки - навчити особовий склад здійсненню стрибків з парашутом із повітряних суден з повним бойовим спорядженням, вдень і вночі, в простих і складних метеорологічних умовах у будь-яку пору року і на різноманітній місцевості, а також у визначені строки готувати техніку і вантажі до десантування парашутним способом.

5. Успішне виконання завдань повітрянодесантної підготовки досягається:

- високим рівнем фахової підготовки командирів, штабів, фахівців повітрянодесантної служби та постійним удосконаленням рівня підготовки;

- ретельним контролем всіх етапів підготовки особового складу, вантажів і бойової техніки до десантування;

- своєчасним забезпеченням військових частин і підрозділів повітряно-десантною технікою і утриманням її у постійній бойовій готовності до застосування;

- повним і своєчасним відпрацюванням та веденням: плануючих, організа-ційних, облікових та інших документів з повітрянодесантної служби (додаток 1);

- проведенням у встановлені строки залікових сесій з військовослужбовцями військових частин, з’єднань, ВВНЗ;

- систематичним підвищенням знань, удосконаленням вміння та навичок особового складу у підготовці техніки і вантажів до десантування та здійснення стрибків із парашутом;

- постійним удосконаленням навчально-матеріальної бази з повітряно-десантної підготовки;

¹ Під терміном “техніка” маються на увазі всі зразки озброєння і військової техніки, що підлягають десантуванню на парашутних платформах, безплатформенних парашутних системах та парашутно-реактивних системах.

² Під терміном “вантажі” маються на увазі всі зразки зброї, боєприпасів, матеріальних засобів, що підлягають десантуванню на парашутних платформах та у парашутно-десантній тарі.

- постійним удосконаленням методики повітрянодесантної підготовки, якісним проведенням занять із врахуванням індивідуальних особливостей та морально психологічних якостей кожного десантника;

- розвитком військово-наукової, винахідницької і раціоналізаторської роботи, направленої на розвиток нових засобів і способів десантування, які забезпечують підготовку особового складу і техніки до десантування в короткі строки, а також негайне приведення їх у бойову готовність після приземлення;

- ретельним аналізом парашутних подій і передумов до них, здійсненням своєчасних заходів з їх попередження.

6. Відповідальність за організацію і проведення заходів з повітрянодесантної підготовки покладається на командирів з’єднань, військових частин, підрозділів (начальників ВВНЗ).

7. На штаби з’єднань і військових частин покладаються завдання:

- планування повітрянодесантної підготовки і контроль за вивченням навчальних тем з повітрянодесантної підготовки;

- узгодження зі штабами транспортної авіації (через штаб Повітряних Сил Збройних Сил України) і армійської авіації питань авіаційного забезпечення десантування особового складу і бойової техніки;

- планування і розрахунки на десантування.

8. Безпосередня організація заходів з повітрянодесантної підготовки покладається на заступників командирів з’єднань і військових частин - начальників повітрянодесантної служби (заступників командирів з’єднань і військових частин з повітрянодесантної підготовки).

9. На відділення (службу, цикл) повітрянодесантної підготовки з’єднань і військових частин покладаються завдання:

- планування, організація і проведення навчання особового складу військових частин та підрозділів з повітрянодесантної підготовки;

- підтримання у постійній бойовій готовності повітрянодесантної техніки і контроль за її експлуатацією;

- організація і проведення залікових сесій з повітрянодесантної підготовки;

- організація і забезпечення ретельного контролю всіх етапів підготовки особового складу техніки і вантажів до десантування;

- спеціальна підготовка посадових осіб повітрянодесантної служби з’єднання (військової частини);

- організація і проведення ретельної перевірки парашутів на аеродромах (стартах), контроль та інструктаж особового складу на лініях старту і перед посадкою у повітряні судна;

- вивчення передумов до парашутних подій, своєчасний аналіз випадків порушення роботи повітрянодесантної техніки і проведення заходів щодо їх запобігання;

- підготовка особового складу до виконання обов’язків випускаючого;

- забезпечення приймання десантників на площадках приземлення;

- узагальнення передового досвіду з повітрянодесантної підготовки з метою розповсюдження і практичного використання його у військових частинах та з’єднаннях;

- постійне удосконалення навчально-матеріальної бази з повітрянодесантної підготовки і методики навчання особового складу;

- керівництво винахідницькою і раціоналізаторською роботою, яка спрямована на удосконалення повітрянодесантної техніки та методики навчання особового складу;

- участь у проведенні військових випробувань нових зразків повітрянодесантної техніки, повітряних суден;

- організація і проведення заходів з розвитку у з’єднаннях, військових частинах, ВВНЗ та підрозділах парашутного спорту;

- участь в складанні рекламацій і технічних актів;

- ведення обліку і звітності по службі;

- видача та облік довідок форми № 1, 2, 3 (додаток 2);

- оформлення та представлення до управління аеромобільних військ Командування Сухопутних військ Збройних Сил України подання (додаток 3) про присвоєння спеціальних звань: “Інструктор парашутно-десантної підготовки”, “Майстер повітрянодесантної служби”, “Фахівець повітрянодесантної служби” і нагородження нагрудним знаком “Десант”.

10. На відділення (службу) повітрянодесантної техніки з’єднань та військових частин покладаються завдання:

- своєчасне забезпечення військових частин та підрозділів повітряно-десантною технікою, запасними частинами, експлуатаційними матеріалами та ведення їх обліку;

- розроблення та проведення заходів щодо утримання повітрянодесантної техніки в справному стані;

- планування та організація технічного обслуговування і ремонту повітрянодесантної техніки;

- проведення систематичного контролю за технічним станом, утриманням, збереженням повітрянодесантної техніки, правильністю ведення експлуатаційної документації і за своєчасним внесенням до неї змін;

- керівництво і контроль за роботою майстерень по ремонту та обслуговуванню повітрянодесантної техніки;

- подання встановленим порядком рекламацій на повітрянодесантну техніку, яка вийшла з ладу до кінця гарантійного строку, а також дороблень згідно бюлетеням;

- організація періодичних перевірок пультів та вимірювальних приладів, а також вантажопідйомних засобів;

- аналіз якісного стану повітрянодесантної техніки, виявлення та вивчення її недоліків і розробка пропозиції щодо їх усунення;

- керівництво раціоналізаторською, винахідницькою роботою по службі повітрянодесантної техніки;

- організація та проведення спеціальної підготовки особового складу відділення (служби) повітрянодесантної техніки;

- узагальнення передового досвіду експлуатації повітрянодесантної техніки з метою розповсюдження і практичного використання у військових частинах та з’єднаннях;

- ведення обліку і звітності повітрянодесантної техніки.

11. На підрозділи десантного забезпечення покладається:

- підтримання у постійній бойовій готовності повітрянодесантної техніки її транспортування, розвантажування і підготовка до десантування;

- надання підрозділам кваліфікованої технічної допомоги щодо підготовки техніки і вантажів до десантування;

- надання допомоги у збиранні і обслуговуванні повітрянодесантної техніки після десантування;

- проведення технічних оглядів і регламентів повітрянодесантної техніки, парашутних приладів і автоматичних пристроїв;

- проведення військового ремонту повітрянодесантної техніки;

- розробка пропозицій щодо скорочення строків підготовки підрозділів і військових частин до десантування і удосконалення повітрянодесантної техніки.

12. На авіаційні військові частини покладаються завдання:

- десантування особового складу, техніки та вантажів на тактичних навчаннях, забезпечення навчально-тренувальних та бойових стрибків з парашутом;

- забезпечення спортивних стрибків з парашутом, спортивних змагань і показових виступів спортсменів-парашутистів.

13. Всі заходи щодо повітрянодесантної підготовки повинні проводитись у суворій відповідності до цієї Настанови, організаційних вказівок, програм бойової підготовки і відповідних інструкцій.

14. Стрибки з парашутом є найбільш складним і відповідальним етапом повітрянодесантної підготовки.

Успішне проведення стрибків з парашутом досягається чіткою їх організацією, ретельним контролем готовності особового складу і парашутів до стрибків з парашутом, суворим виконанням вимог цієї Настанови, високим рівнем підготовки керівництва та особового складу.

15. Стрибки з парашутом рядовим і сержантським складом строкової служби виконуються не більше одного на добу, а офіцерським складом, прапорщиками, курсантами військових навчальних закладів і військовослужбовцями військової служби за контрактом – не більше двох на добу. Офіцери, прапорщики, курсанти вищіх військових навчальних закладів, військовослужбовці військової служби за контрактом, які мають спеціальне звання “Інструктор парашутно-десантної підготовки”, можуть виконувати до трьох стрибків з парашутом на добу.

16. Військовослужбовцям, які здійснили перший стрибок з парашутом у Збройних Силах України, наказом командира з’єднання (військової частини, начальника ВВНЗ) вручається відповідний знак парашутиста перед строєм підрозділу (додаток 4).

17. Військовослужбовцям, які відмінно засвоїли програму повітрянодесантної підготовки, здійснили не менше 7 стрибків з парашутом, мають відмінні оцінки з вогневої, тактичної і спеціальної підготовки, а з інших предметів не нижче “добре” та не мають порушень військової дисципліни, наказом командира військової частини (з’єднання, начальника ВВНЗ) може бути присвоєне спеціальне звання “Парашутист-відмінник”, з врученням відповідного знаку (додаток 5).

18. Офіцерам, прапорщикам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які мають достатній досвід з повітрянодесантної підготовки, досконало володіють технікою стрибків з парашутом, відмінно знають повітрянодесантну техніку і правила підготовки її до десантування, а підрозділи, якими вони командують, з повітрянодесантної підготовки отримали оцінку не нижче “добре” після складання встановлених іспитів може бути присвоєне спеціальне звання “Інструктор парашутно-десантної підготовки” (додаток 6).

Спеціальне звання “Інструктор парашутно-десантної підготовки” присвоюється наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України за поданням начальника аеромобільних військ – начальника управління аеромобільних військ Командування Сухопутних військ Збройних Сил України. Вимоги до кандидатів на присвоєння спеціального звання “Інструктор парашутно-десантної підготовки” визначені у Положенні про присвоєння спеціального звання “Інструктор парашутно-десантної підготовки” (додаток 6).

19.Офіцерам, прапорщикам, військовослужбовцям військової служби за контрактом повітрянодесантних служб військових частин, з’єднань і ВВНЗ, обов’язки яких пов’язані з підготовкою особового складу, техніки та вантажів до десантування, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України за поданням начальника аеромобільних військ – начальника управління аеромобільних військ Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, можуть бути присвоєні спеціальні звання “Фахівець повітрянодесантної служби”, “Майстер повітрянодесантної служби” (додаток 7).

20. Військовослужбовці, які приймали участь у тактичних навчаннях, міжнародних навчаннях на території України та поза її межами з десантуванням парашутним способом з повітряних суден на незнайому місцевість і при цьому особисто здійснили стрибок з парашутом, виявили відмінний польовий вишкіл та високі морально - психологічні якості, нагороджуються нагрудним знаком “Десант” (додаток 8).

21.З метою удосконалення знань і практичних навиків з повітрянодесантної підготовки в з’єднаннях (військових частинах, ВВНЗ) щорічно проводяться залікові сесії з повітрянодесантної підготовки (категорію військовослужбовців, які залучаються на сесії, визначають командири з’єднань (військових частин, начальник ВВНЗ) (додаток 9).

За результатами залікових сесій видається наказ командира з’єднання (військової частини) згідно якого офіцери повітрянодесантної служби та командири підрозділів допускаються до контролю підготовки особового складу, техніки та вантажів до десантування, виконання обов’язків осіб із забезпечення стрибків з парашутом і визначаються кандидати на присвоєння звання “Інструктор парашутно-десантної підготовки”.

22. Підготовка техніки і вантажів до десантування здійснюється особовим складом підрозділів під ретельним контролем їх командирів і офіцерів повітрянодесантної служби.

23.У разі переозброєння з’єднань та військових частин на нові зразки повітрянодесантної техніки, командуваннями з’єднань (військових частин) проводяться спеціальні збори по їх вивченню та освоєнню з офіцерами повітрянодесантної служби та командирами підрозділів.

Читайте також:

1. I. Загальні збори АТ
2. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
3. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
4. III. Вправи з початкового положення стоячи.
5. А) загальні критерії
6. Білковий обмін: загальні відомості
7. Білорусь. Характеристика положення та господарства країни.
8. В Росії основні положення про амністію та помилування містяться в Конституції, Кримінальному кодексі та Кримінально-виконавчому кодексі Російської Федерації.
9. Вальниці ковзання. Загальні відомості
10. Взаємне положення площин. Перша позиційна задача
11. Взаємне положення прямої і площини. Друга позиційна задача.
12. Виберіть 2 положення, які треба добавити у визначення елементів наукової проблеми.

Переглядів: 866